Методика формування суспільних комплексів

Сучасний розвиток історичних міст пов’язаний з вирішенням багатьох проблем. Найбільш характерними є – екстенсивне будівництво житлових, адміністративних, торгівельних об’єктів в історично сформованій забудові та порушення системи традиційних суспільних функцій міста.

Центр – це місце, у якому формується основний культурний потенціал міста, створюються унікальні умови для розвитку важливих соціальних зв’язків, що визначають взаємодію всієї системи міського організму.

Концентруючи на своєму просторі унікальні процеси людської діяльності, центр постає місцем найбільш активного соціального розвитку. Зміни в суспільстві неминуче спричиняють появу нових функції і перебудову системи, що склалася. Ріст міста вцілому тягне за собою і відповідне розрастання центральних (загальноміських) функцій, зростає перевантаження центру. Функціонально насичені міські центри сьогодні втрачають свою привабливість для мешканців міста через скорочення обсягу торгівельно-побутового і культурного обслуговування. Відбувається функціональне зубожіння середовища, завмирає традиційно активна діяльність (особливо у вечірній час), змінюється поведінка людини в місті.

Одним із важливих напрямків рішення цих завдань є перехід до концентрації основних функцій, що формують суспільно активне міське середовище в щільні згустки, шляхом ущільненості забудови, використання ефективних прийомів просторової інтеграції штучно роз’єднаних процесів.

В історично сформованому середовищі міста основним завданням проектування та будівництва нових об’єктів культурно-побутового обслуговування є відтворення умов природного функціонування елементів центру міста, включення до єдиної структури міста усіх необхідних установ. Можливим вирішенням багатьох проблем, що виникають під час реконструкції,може стати активне утворення системи багатофункціональних комплексів.

Усі види культурно-побутових потреб, що локалізуються в центрах, можуть бути задоволені за рахунок використання історичної забудови не менш, а часто і більш успішно, ніж за рахунок зведення спеціальних будівель. Комплекси закладів культури і торгівлі (традиційні і перспективні типи) не є єдино можливим видом використання історичної забудови, але найбільш повно відповідають завданню її збереження і соціальної активізації. При цьому, типи і функціональні моделі культурно-побутових закладів залежать не тільки від містобудівної ситуації, що склалася, але й від історико-архітектурних характеристик і просторової організації забудови. «Реальна форма» впливає на «ідеальний зміст» на всіх рівнях вирішення завдання: від історичного ядра міста вцілому до окремих будівель. Якщо в результаті першого етапу дослідження реальної матеріально-просторової структури визначено її характеристики, потенціал і обмеження проектних дій, то на наступному етапі необхідно визначити потреби, «ідеальні» нормативні вимоги до культурно-суспільного комплексу, що проектується. З цією метою необхідно дослідити аналоги, провести соціально-демографічний аналіз.

2.1.1. Вивчення аналогів. У процесі аналізу аналогів вивчаються:

- зміст та структура об’єктів, схожих з комплексом, що проектується за призначенням та умовам використання;

- типологічні особливості аналогічних об’єктів, їх позитивні і негативні риси;

- прогресивні об’ємно-планувальні, технологічні, конструктивні рішення;

- вивчення основних етапів еволюції підходів до проектування подібних споруд.

Загальновідома і техніка цього етапу: огляд літературних даних і реальних прототипів, взначення їх позитивних та негативних якостей, формулювання безпосередніх завдань подальшої проектної роботи.

При вивченні аналогів збираються відомості про найбільш прогресивні способи функціонально-планувальної організації, прийоми побудови композиції, конструктивні і технологічні рішення, досвід використання різних матеріалів. За цими ж ознакам весь зібраний матеріал обов’язково систематизується на основі графоаналітичного методу і презентується як у рефераті, так і в графічній роботі у вигляді узагальнених материалів.

2.1.2. Соціально-демографічний аналіз. Визначенню потреб в об’єкті проектування сприяє соціально-демографічний аналіз.

Соціально-демографічний аналіз у даному контексті розглядається як опрацювання інформації про людей, інтересів яких може торкнутися дана проектна розробка, про існуючі потреби в об’єкті проектування і готовності ринку її сприйняти. Він здійснюється з метою вивчення тієї частини населення, життя якої може змінитися через реалізацію планових заходів; визначення особливостей поведінки, потреб й очікувань різноманітних соціальних груп.

Єдиним джерелом відомостей про незадовільні аспекти проблемної ситуації, відомих тільки споживачу благ та послуг, пов’язаних із нею, є власне споживач. Тому на даному етапі аналізу рекомендуємо використовувати методи вивчення потреб [1], метод інтерв’ювання споживачів, метод анкетування [2,9].

Таким чином, соціально-демографічний аналіз складається з:

- переліку соціальных груп, відносно однорідних за типом вимог до оточуючого середовища;

- локалізації цих груп населення на території, що досліджується;

- видів їхньої діяльності;

- об’єктів, що викликають особливий інтерес для цих груп населення;

- специфічних особливостей поведінки кожної з груп населення.

При виконанні структурно-функціонального аналізу слід розглядати особливості функціонування об’єкта в різні пори року, в різний час доби, будні і свята. З метою отримання вичерпної інформації, що необхідна для прогнозування нормальної життєдіяльності об’єкта, який проектується та його оточення, необхідно диференційовано підходити до аналізу функціональних процесів в залежності від цілей та інтересів учасників. Потрібно урахувати упередженість та очікування різноманітних груп населення, характерні форми поведінки, звички та смаки усіх можливих користувачів.

Результат соціально-демографічного аналізу – розкриття всіляких індивідуальних потреб людей, чиї інтереси може зачепити спорудження об’єкту, що проектується на ділянці дослідження, у вигляді «галереї» типових представників соціальних групп з їх стислою характеристикою; моделями життєвого простору різноманітних категорій населення [дод. 3,4].