Особливості проектної діяльності в умовах соціальної активізації історико-архітектурної спадщини

Организація простору в архітектурі визначається змістом діяльності, що проектується. Від функції до морфології – таким є звичайний шлях архітектурної думки. При проектуванні в історичній забудові цей стереотип зламується: вирішується завдання протилежне традиції. Замість формування простору, що найкраще відповідає тому чи іншому виду діяльності, виникає необхідність підбору функції для існуючої будівлі. Рішення цього завдання – результат процессу з’єднання реально існуючої та умовно необхідної просторових структур.

В процессі пристосування історичної забудови під сучасні функції, проектувальник оперує двома групами факторів: реальної історично утвореної матеріально-просторової форми (фактори I роду), й ідеальным (нормативним) соціально-функціональним змістом (фактори II роду), що визначають два напрямки думки. У першому з цих напрямків перважають процеси підбирання відповідних прийомів реконструкції споруд для визначенної функціональної моделі; у другому – процеси підбору, коректування і конструювання функції для визначенної просторової структури. Ці напрямки сплітаються і, на різних етапах, то один з них, то інший переважає (табл.1).

Об’єкт має бути дослідженим в усій сукупності його властивостей та зв’язків (принцип СИСТЕМНОГО підходу). На початковому етапі здійснується якісний аналіз елементу історичного середовища, що досліджується – будівлі, группи споруд, фрагмент та ін. – в залежності від обсягу проектного завдання. Якісні характеристики об’єкту дослідження можуть виражатися в різних одиницях вимірювання – м, м2, м3, етажність, площа, об’єм - і суттєво визначають направленість пошуку проектного рішення.

Визначального значення на спрямованість проектного рішення і пошук можливих прийомів реконструкції історичної структури набувають її якісні характеристики – історико-культурний, містобудівний, функціональний, матеріальний ступені цінності. Потенціал історичної форми визначається на передпроектному етапі в ході дослідження всіх аспектів її цінності (див. параграф 1.1.)

Далі необхідно провести АНАЛІЗ ВИМОГ ІДЕАЛЬНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ, тобто відповісти на запитання:

- які з необхідних функцій культурно-побутового обслуговування на даному етапі розвинути недостатньо;

- які з видів діяльності відповідають цим функціям, в яких формах вони можуть бути реалізовані;

- які вимоги цих видів діяльності до предметно-просторового сердовища.

У підсумку можна зіставити характеристики історічного об’єкту і проектні вимоги. Окреслюється наступна схема прийняття рішень:

Блок I Блок II

Аналіз реальної форми Аналіз ідеальної моделі - в історичному аспекті - в функциональному аспекті

- в архітектурно-художньому - в соціальному аспекті

- в середовищному - в психологічному

- в функціональному - в технологічному

Блок III Концептуальні проектні пропозиції

Блок IV Економічний аналіз

Блок V Проектна пропозиція

Наслідком стає КОМПЛЕКСНЕ РІШЕННЯ, яке лягає в основу концептуальної пропозиції. Відповідність реальної й ідеальної просторових структур може бути досягнута лише при виконанні цілого ряду вимог: естетичних, функціональних, містобудівних.

Складний характер питань і великий обсяг робіт, що вирішуються при соціальній активізації, пристосуванні історично сформованого матеріального фонду, знаходить відбиток у різноманітності термінів, що застосовуються – реконструкція, модернізація, реновація, гармонізація, ревіталізація, re-use та ін. Такий широкий діапазон визначень не сприяє виявленню сутності обсягу робіт, що проводяться, нівілюють сенс, зміст процесу адаптації історичної забудови під нові функціональні вимоги.

Під соціальною активізацією, пристосуванням історико-архітектурної спадщини з культурною метою запропоновано вважати царину реконструктивної діяльності, яка передбачає зміну функції будівлі з метою спадкоємного розвитку історичної матеріально-просторової структури і системи об’єктів культурного призначення.

.

Іл. Схема процесу пристосування

Відповідно до виявленної схеми прийняття концептуального рішення адаптації історичної спадщини під сучасні суспільні комплекси переходимо до розгляду, відповідно, факторів I роду (потенціал реальної форми) і факторів II роду (вимог ідеальної функціональної моделі).

РОЗДІЛ1. ФЕНОМЕН АРХІТЕКТУРНО-ІСТОРИЧНОГО СРЕДОВИЩА

(ФАКТОРИ I РОДУ)