Єдність і взаємодія суспільного і сімейного виховання в царині порушеної проблеми

Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи ДНЗ. Тільки опираючись на сім'ю, тільки спільними зусиллями ми можемо вирішити основне наше завдання — виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну, котра буде жити в XXI столітті.

Кожен із тих, хто чинив та чинить шкоду природі, колись був дитиною. Ось чому велика роль дошкільних установ в екологічному вихованні дітей, починаючи з раннього віку.

Наше завдання — розкрити батькам необхідність виховання у дітей екологічної культури. Що поєднує в собі поняття «екологічна культура»?

Екологічна культура — це знання, практичні навички, естетичні переживання — емоційне ставлення і практичні дії, поведінка дітей (співпереживання, співчуття, інтерес та бажання надати допомогу природі, вміння милуватися її красою).

У роботі з батьками з екологічного виховання необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди та Ін.), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл та ін.).

Перш ніж розпочинати роботу слід зрозуміти, з ким передує співпраця (освітній рівень батьків, психологічний стан сім'ї, її мікроклімат).

Отож важливо проводити роботу диференційовано, об'єднавши батьків у підгрупи. Необхідність індивідуального підходу визначається наступним. Традиційні форми роботи розраховані на велику кількість людей, не завжди досягають мети, яку ми собі ставимо.

Вибираючи форми спілкування з батьками слід пам'ятати: нам слід відмовитись від настанов, потрібно залучати батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей.

Як зазначалось, для формування екологічної культури потрібно дати дітям елементарні наукові знання про природу, підтримувати інтерес до пізнання оточуючого, навчити бачити в буденному прекрасне, в звичайному — незвичне, викликати естетичні переживання, співпереживання живим істотам. Одним словом, ми повинні закладати у свідомості дітей відчуття оточуючого світу як домівки.

Тому можна запропонувати батькам серію спостережень у природі і спеціальних занять типу: прислухатись до голосів птахів, помилуватися фарбами заходу... І якщо подібне пропонувати дітям і батькам регулярно, то вони навчаться слухати музику лугів і полів, милуватися травами, комахами, птахами — одним словом, пильно вдивлятися в життя.
Відчуття природи є основою екологічної і естетичної свідомості людини. Для цього дітей потрібно не тільки навчати, але і учити тому, як поводити себе в природі.

Норми поведінки в природі повинні бути засвоєні кожною дитиною як табличка множення.

Можна запропонувати батькам разом з педагогами скласти правила поведінки в природі.

Важливо з раннього дитинства виховувати у дітей почуття непримиренності з фактами безвідповідальної поведінки людей, наприклад, непогашеному вогнищу, залишеному сміттю. їм доречно протиставити правильні практичні дії: прибирання сміття, розчищення джерел і т. д. Особливу увагу потрібно надавати викоріненню в деяких дітей прагнення мучити тварин, вбивати їх. З метою набуття досвіду поведінки в природному оточенні можна викоистати екологічні ситуації.

Підсумовуючи разом з батьками потрібно зробити висновок: показником ефективності екологічної освіченості й вихованості є не тільки знання І поведінка дитини в природі, але й участь у покращенні природного оточення своєї місцевості. В цьому велика роль дорослого, який своїм ставленням до природи, своєю поведінкою здійснює сильний вплив на особистість дитини.

Ефективною формою роботи з батьками є, наприклад, круглий стіл «Виховання доброти до природи».

Розпочати можна з прослуховування магнітофонного запису розповідей дітей про своїх вихованців — тварин. Для батьків, діти яких виявляють жорстокість до тварин, мета бесіди — не зашкодить. Для батьків, діти яких виявляють байдужість, мета — зацікавити. Тому для кожної підгрупи батьків доречно організувати окрему бесіду.

Ще одна форма роботи з сім'єю — педагогічні ширми, в яких батькам потрібно давати чіткі, конкретні, практичні поради на вузьку тематику. При цьому батьки повинні отримувати відповіді на питання, що їх цікавлять. Наприклад, що розповісти дитині, чого її навчити, на що звернути увагу. Тут також вихователь може запропонувати серію запитань, які вони будуть розглядати з дитиною вдома, в природі. В ширмі доречно розмістити і логічні задачі, які діти можуть самостійно і з допомогою дорослого розв'язувати.

З допомогою ширм можна знайомити дітей та батьків з народними прикметами, але обов'язково із завданням: чому так говорять?

І на завершення. В давнину був такий звичай: нареченому, який прийшов до хати, підсовували кішку. Якщо він гладив тварину, грав з нею — добра людина, якщо поводився грубо — насторожувалися, оскільки за ставленням до тварин перевіряється ставлення до людей.

Date: 2015-09-02; view: 640; Нарушение авторских прав