Зміст психотерапевтичної роботи реальністю

Психотехника в реальностном консультировании и терапии. Не пользуясь психотехникой в привычном смысле этого слова (интерпрета­ция, инсайт, паузы, анализ сопротивления и т.п.), представители реальнос-тной терапии основной инструмент практической работы нашли (вслед за У. Глассером) в последовательной реализации семи этапов (шагов) совмес­тной с клиентом работы, которые в совокупности обеспечивают достиже­ние психопедагогических целей.

1.Установить отношения с клиентом. Это означает — подружиться, принять, уметь выслушать и проявить искреннюю заботу.

2.Забыть о прошлом и основное внимание уделить текущему пове­дению.

3.Поощрять клиента к оцениванию его поведения. Важный момент здесь — помочь выяснить, помогает или мешает клиенту то, что он делает.

4.Помочь в поиске альтернативных способов действий и выработке плана. План должен быть прост и ясен, конкретен (что, когда, где, как).

5.Взять обязательство о выполнении плана. (Конечно, план должен быть реалистичен, т.е. выполним).

6.Отказ в принятии извинений.

7.Быть жестким, но избегать применения наказаний. И, главное, ни в коем случае не отказываться от клиента, от работы с ним.

Предполагается, что эти семь этапов являются способом реализации основ­ных целей психотерапии: развития ответственности, самоконтроля и пози­тивного поведения.

13.Процес клієнтцентрованої психотерапії. Мета та стадії процесу.(Роджерс)

КЦ психотерапія - розмовна психотерапія – системна селективна і планомірна форма вербальної і невербальної комунікації і соціальної взаємодії між терапевтом і клієнтом

Мета – зменшення психічних порушень, дискомфорту, як наслідок нової орієнтації клієнта у переживаннях і поведінці, що виникає внаслідок диференційованного само- і світосприйняття

Теоретичні основи КЦ терапії

1.Підкреслення позитивної природи людини, спрямованості до самоактуалізації

2.Передумовами самоактуалізації є постійна відкритість досвіду і здатність інтегрувати його в широке і диференційованевідчуття себе

3.У своїх судження діти знаходяться під впливом оцінки дорослих

4.У людей існує потреба у позитивній оцінці

5.Умовою позитивного самосприйняття є безумовне прийняття іншими

6.Суб’єктивна умовна оцінка може обмежувати інтеграцію власного досвіду і сприяти ін конгруентності

7. Збереження конгруентності між сприйняттям себе і власним досвідом – джерело внутрішньої гармонії. Досвід, який загрожує Я, може не допускатися у свідомість завдяки захисним механізмам

8. Наявність інконгруентності заважає розвитку,самоактуалізації. Звідси – мета терапії – досягнення конгруентності.

Повноціннофункціонуюча особистість- Відкритість переживанню-Екзистенційний образ життя-Організмічна довіра (у контексті прийняття рішень)-Емпірична свобода-Креативність

Стадії процесу

1 етап – забезпечення розслаблення, емпатії та прийняття (умови ефективних терапевтичних стосунків: емпатія, конгруентність, безумовне прийняття)

2 етап – фаза відсутності жорсткої Я-концепції 3 етап – фаза реорганізації