За законодавством України

1. Питанням про визнання та виконання рішень іноземних судів

у новому тексті ЦПК України присвячено розділ VIII. Основні положення

цього розділу зводяться до наступного.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні,

якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc

з іноземною державою, рішення якої має виконуватися в Україні.

Причому, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до

примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання

ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних

платежів, яке може бути пред'явлено до примусового

виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням

заборгованості за останні три роки.

Згідно з ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове

виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо

стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України. Якщо ж такими договорами передбачено подання клопотання

через органи державної влади України, суд приймає до розгляду

клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

2. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно

містити:

• ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо

клопотання подається представником), зазначення їхнього місця

проживання (перебування) або місцезнаходження;

• ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання

(перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження

його майна в Україні;

• мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України, а у разі, коли ними не визначено перелік

документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності

такого договору, до клопотання додаються такі документи:

• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного

суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало

законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

• документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено

рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому

процесі, була (і належним чином) повідомлена про час і місце розгляду

справи;

• документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення

іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося

раніше);

• документ, що посвідчує повноваження представника стягу-

вача (якщо клопотання подається представником);

• засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених

документів українською мовою або мовою, передбаченою

міжнародними договорами України.

Якщо клопотання або документи, що додаються до нього, не

оформлено так, як вимагається вище, або до клопотання не додано

всі перелічені документи, суд залишає його без розгляду та повертає

клопотання разом з документами, що додано до нього, стягу-

вачеві (або представникові).

3. Про надходження зазначеного клопотання суд у п'ятиденний

строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний

строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання

боржником заперечень у письмовій формі або, у разі його відмови

від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу

повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення

не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового

розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються

письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

Розгляд клопотання проводиться суддею одноособово у відкритому

судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання

стягувача або боржника чи їх представників, стосовно яких

суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду,

не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою зі сторін

не було порушено питання про перенесення його розгляду. Розглянувши

подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд

постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання,

копія якої у триденний строк з дня постановлення ухвали надсилається

стягувачеві та боржникові. При чому, якщо в рішенні іноземного

суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який

розглядає це клопотання, визначає її в національній валюті за курсом

Національного банку України на день постановлення ухвали.

4. Підстави для відмови у задоволенні клопотання передбачаються

відповідним міжнародним договором України. Якщо ж такий

договір відсутній або у ньому відповідні підстави не зазначені,

тоді у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо:

51І

• рішення іноземного суду за законодавством держави, на території

якої воно постановлено, не набрало законної сили;

• сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду,

була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі

через те, що їй не було (і належним чином) повідомлено про розгляд

справи;

• рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно

до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону

органу України;

• ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими

сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало

законної сили, або якщо у провадженні суду України є така справа

і вона порушена до порушення відповідної справи в іноземному

суді;

• пропущено встановлений міжнародними договорами України

та цим Законом строк пред'явлення рішення до примусового

виконання в Україні;

• предмет спору за законами України не підлягає судовому

розгляду;

• виконання рішення загрожувало б інтересам України;

• в інших випадках, передбачених законами України.

У доктрині МПрП висловлюється думка про те, що у випадку

неприйнятності наслідку визнання іноземного судового рішення

для правопорядку визначаючої держави в хід запускають «стоп-

кран» шляхом застосування застереження про публічний порядок.

Проте застереження про публічний порядок застосовується, особливо

за Брюссельською конвенцією, лише у надзвичайних випадках1.

Тільки основоположні правові розрізнення здатні створити

підставу для звернення до ordrc public. Тому на стадії визнання

судового рішення до порушення публічного порядку повинні висуватися

самі жорсткі міжнародні вимоги2.

У зв'язку з цим, на мою думку, законодавча формула «виконання

рішення загрожувало б інтересам України» цим міжнародним

вимогам не відповідає. Більш того, вона взагалі не є коректною.

Суддя не тільки не знає, але й не повинен знати, що приховується

за аморфним терміном «інтереси держави». Він оперує й повинен

оперувати тільки правовими категоріями й термінами і саме вони

1 Див.: ШакХ. Цит. праця.- С. 418-419.

" Див.: Там само.- С. 422.

повинні бути використаними у відповідному національному законодавстві.

Як на приклад подібного законодавчого підходу можна

послатися на німецького законодавця, який навіть формулу про

порушення «добрих нравів або цілей німецького закону» знайшов

такою, що викликає необачливі асоціації, а тому змінив її на наступну

- «результат повинен бути явно несумісним із суттєвими

принципами німецького права»1.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу

на його примусове виконання, що набрала законної сили,

відповідний суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання

в порядку, встановленому законом. Дії та заходи з примусового

виконання такого рішення провадяться державними виконавцями

у порядку, передбаченому законом.

5. Що стосується визнання рішення іноземного суду, яке не

підлягає примусовому виконанню, то якщо можливість визнання

такого рішення передбачена міжнародними договорами, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за

принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою,

рішення суду якої має виконуватися в Україні, відповідне

клопотання подається заінтересованою особою до суду в порядку,

встановленому статтями 392-394 ЦПК України (див. вище) і до

нього повинні додаватись такі документи:

• засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного

суду, про визнання якого порушується клопотання;

• офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало

законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

• засвідчений відповідно до чинного законодавства переклад

цих документів українською мовою або мовою, передбаченою

міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України.

Клопотання розглядається у тому ж порядку, що встановлено

для клопотань про примусове виконання іноземних судових рішень,

тобто одноособово суддею відповідного суду з винесенням

ухвали, копія якої у триденний строк направляється заінтересованим

сторонам. Підстави для відмови у визнанні іноземного судового

рішення та порядок оскарження винесених ухвал однакові зі

встановленими щодо клопотань про примусове виконання такого

рішення.