На виконання іноземного судового рішення

1. X. Шак зазначає, що Брюссельською конвенцією запроваджено

систему автоматичного визнання іноземних судових рішень.

Ця система, до речі, відома була й раніше деяким європейським

країнам. Наприклад, за німецьким правом таке визнання передбачено

як загальне правило1. В Англії іноземне судове рішення

не піддається ніякій загальній перевірці та й забезпечення взаємності

не відіграє важливої ролі**.

Проте ця система не є переважаючою.Більш розповсюдженими

є такі дві системи визнання і виконання іноземних судових рішень:

• система екзекватури та

• система так званого сумарного розгляду справи.

2. У першій із зазначених систем йдеться власне, про визнання

та/або виконання рішення іноземного суду як такого. Зауважу,

що надання екзекватури передбачено правом більшості держав

континентальної Європи, рядом латиноамериканських держав,

Японії тощо. Проте система екзекватури сама знає різні варіанти

процесу надання згоди на визнання та виконання іноземного судового

рішення.

В одних правових системах суд, який вирішує питання про надання

зазначеної згоди, піддає іноземне рішення повній ревізії з

точки зору правильності здійсненого розгляду справи за суттю,

переглядаючи як її правову, так і фактичну сторони. Так, поводить

себе за ЦПК Бельгії суд цієї держави. Однак зазначена ревізія - це

не апеляційне або касаційне провадження. її головна мета - «порівняльне

дослідження», тобто з'ясування правильності здійсненого

розгляду справи на кожному з її етапів з точки зору вимог саме

того правопорядку, суд якого цю ревізію здійснює.

При цьому, в одних правопорядках екзекватура надається лише

за умови взаємності, тим часом в інших подібна вимога відсутня.

Майже всі ці правопорядки застосовують до видачі екзекватури застереження

про публічний порядок. Досить часто в національних

законодавствах присутня також вимога, за якою відповідача повинно

бути належним чином сповіщено про той судовий розгляд, який

позивач має намір ініціювати в суді держави можливого визнання

І Див.: ШокХ. Цит. праця.- С. 428,

~ Див.: Там само.- С. 443.

іа/або виконання відповідного рішення. Нарешті, за одними право-

порядками екзекватура надається лише для виконання іноземного

судового рішення (німецький, швейцарський, японський ЦПК), в

той час як в інших спеціальна постанова вимагається також і для

визнання такого рішення (італійський ЦПК).

3. Для прикладу візьмемо німецьке законодавство, яке у майнових

справах, щоб визнати на території Німеччини іноземне судове

рішення, вимагає звернути особливу увагу на такі вимоги, відсутність

чи наявність яких, відповідно, дозволяє чи перешкоджає винесенню

рішення про екзекватуру:

а) суди держави, до якої належить суд, що виніс рішення, за німецькими

законами не є компетентними на вирішення цієї категорії

справ;

б) відповідач-німець не брав участі у справі з тієї причини, що

повістка про виклик до суду або відповідне розпорядження суду

не були йому вручені ні особисто в державі провадження у справі,

ні шляхом надання правової допомоги німецькими установами;

в) іноземний суд застосував колізійну норму, яка не відповідає

правилам колізійного регулювання відповідних питань, однак лише

у випадках, коли зазначене застосування шкодить інтересам

німецької сторони у процесі;

г) визнання рішення суперечило б «добрим звичаям» в державі

або цілям, які переслідуються німецьким законом;

д) щодо зазначеного визнання між Німеччиною та державою

відповідного суду не забезпечена взаємність.

Коментуючи наведені положення, німецькі дослідники підкреслюють,

по-перше, що ЦПК Німеччини вимагає, щоб іноземне судове

рішення мало законну силу. При цьому застосовується так званий

принцип визнання юрисдикції іноземного суду, згідно з яким перевіряється,

чи має іноземний суд, що виніс рішення, міжнародну підсудність

з точки зору німецьких законів. По-друге, коли суди вимушені

будуть звертатися до застереження про публічний порядок, застосування

цього інституту у міжнародному цивільному процесі порівняно

з МПрП повинно бути більш стриманим1, зокрема воно не

дозволяє перевірки законності іноземного судового рішення, тобто

його відповідності належним процесуальним або матеріальним законам2.

Нарешті, по-третє, відповідач за позовом про екзекватуру у ні-

1 Див.: Шак X. Цит. праця.-С. 11.

2 Див.: КохХ., Магпус У.. Віштер фон Моренфельс П. Цит. праця.- С. 282-283.

мецькому суді не може повторювати заперечення, які він, вірогідно,

мав можливість висунути (або він їх висунув, проте вони були відхилені)

під час первісного слухання справи в іноземному суді.

4. Що стосується екзекватури на примусове виконання, то для її

надання необхідним є спеціальне рішення посадових осіб округу, в

якому відповідач живе або має майно. Вона надається без формальної

перевірки законностівинесеного іноземним судом рішення.

Проте необхідно, щоб:

а) відповідне рішення могло бути визнаним (тобто, щоб можливість

його визнання принципово не виключалась хоча б за однією з

тих обставин, які раніше наводились);

б) рішення, згідно з правом держави суду, набуло чинності.

5. За системою сумарного розгляду (або системою англо-

американського права) іноземне судове рішення слугує підставою

для нового (на національному рівні) судового розгляду. Слід наголосити,

що, незважаючи на наявність у назві вислову «англо...»,

ця система вже не є власне англійською, оскільки у Великій Британії

Актом 1933 р. встановлена спеціальна система реєстрації іноземних

судових рішень, яка являє собою особливий різновид системи

екзекватури.

Сумарний розгляд будується на припущенні, за яким сторона,

на чию користь винесено рішення, має внаслідок цього певну перевагу

перед іншою стороною. Ця перевага знаходить свій вираз у

наступному.

По-перше, при сумарному розгляді має місце перерозподіл тягаря

доведення на користь особи, що справу виграла. По-друге, у

національних законодавствах встановлюються специфічні вимоги

стосовно припустимості доказів, які можуть бути використаними

проти зазначеної вище презумпції. Тобто, не у будь-який спосіб

можна доводити неприпустимість виконання у даній державі

рішення іноземного суду, законність якого (як такого) навіть не

завжди оспорюється або переглядається.

Система сумарного розгляду є досить складною, особливо у визначенні

компетенції суду, яка залежить від тієї класифікації позовів,

яка у відповідній правовій системі застосовується. А вона

(компетенція) змінюється залежно від того, чи був позов особистим,

чи майновим; якщо позов є особистим, то випливає він зі

шлюбних відносин, чи ні і т. ін.

1 Див.: ШакХ. Цит. праця.- С. 284.

6. Щоб стало зрозуміліше про що йдеться, проілюструємо ситуацію

на прикладі сумарного розгляду рішення іноземного суду

щодо сплати грошової суми за торговою справою у американському

цивільному процесі. За позовом проти можливості виконання

такого іноземного рішення на території США зацікавлена особа

може посилатись (і доводити наявність) щонайменше на одну з

такихобставин:

а) іноземний суд ухвалив своє рішення без виклику відповідача

у судове засідання або з інших причин йому не було надано можливості

належним чином захищати свої інтереси;

б) іноземний суд не має компетенції на розгляд відповідної

справи;

в) судове рішення отримано внаслідок введення в оману;

г) визнання або виконання іноземного судового рішення буде

суперечити публічному порядку штату, суд якого здійснює сумарний

розгляд;

д) рішення іноземного суду має карний характер або спрямовано

на забезпечення сплати податків;

є) воно не є остаточним;

ж) рішення не спрямоване на сплату певної суми грошей.

Нарешті, зауважимо, що за обома системами невірне встановлення

змісту іноземного права, так само як і його неправильне

тлумачення, не завжди є підставами для ревізії винесеного рішення.

Наприклад, як зазначається, в Австрії це буде визнано зазначеною

підставою, тим часом як в Німеччині - ні1.