Самоподача ставлення

Самоподача переваги і привабливості за важливістю і «часто­тою вживання» значно програють самоподачі відносин.

Дійсно, завжди дуже важливо вміти показати партнеру своє ставлення до нього — частіше гарне, але іноді і не дуже. Недо­оцінка самоподачі ставлення до партнера по спілкуванню негатив­но позначається на ефективності спілкування.

Якщо щодо самоподачі переваги чи привабливості можна пі­дозрювати їхню неусвідомленість, «підспудність» і, отже, мимо­вільне їхнє використання, то самоподача ставлення, безумовно, відбувається набагато усвідомленіше. Більшість людей добре ро­зуміють, що похмурий вигляд, погляд убік чи повз співрозмовни­ка, грубий тон не налаштовують оточуючих на позитивне спілку­вання, у той час як відкритий погляд, усмішка, кивок згоди допо­магають налагодити контакт.

Але, звичайно, й тут багато уявлень та вражень є скоріше ін­туїтивними, ніж точними.

Знаками ставлення, котрі запускають відповідну схему фор­мування враження, є усе, що свідчить про згоду чи незгоду парт­нера з нами.

Психологи Каррі і Кені, виявивши думку випробуваних з ряду питань, знайомили їх з думками з тих же питань, що належать іншим людям, і просили оцінити цих людей. Пропоновані думки варіювали від повного збігу до повної розбіжності з позицією ви­пробуваних.

Виявилося, що чим ближче чужа думка до власної, тим вище оцінка людини, яка висловила цю думку. Ця закономірність має і зворотну силу: чим вище оцінюється хтось, тим більша подіб­ність його поглядів із власними від нього очікувалася.

Переконаність у цьому передбачуваному «спорідненні душ» настільки велика, що розбіжностей з позицією привабливої особи випробувані просто не схильні зауважувати.

Способи самоподачі ставлення можна розділити на вербальні і невербальні. У використанні вербальних основною метою є мак­симальне вираження згоди зі співрозмовником у значимих для нього питаннях. Гарним прийомом при цьому є використання за­гальної теми для розмови, де погляду свідомо збігаються.

У наведеному вище експерименті згода задавалася безпосере­дньо. Однак існує величезна кількість непрямих ознак згоди: це певна поведінка (кивки, що схвалюють чи підбадьорюють, усмі­шки в потрібних місцях), інші прояви, що відповідають вашій по­зиції, слова і навіть сама манера триматися.

Глава 6. Сприйняття і розуміння у спілкуванні

Арсенал невербальних засобів різноманітний: не тільки роз­глянуті прийоми, але і використання пози, розташування тіла стосовно співрозмовника. Дуже важливо, щоб вербальні сигнали самоподачі відносин збігалися з невербальними.

По суті, дія фактора ставлення — це теж використання сте­реотипу особливого роду. У даному випадку дія стосується не реальних соціальних груп, а суб'єктивних. Ці групи не існують реально в природі, тобто не задані суспільними відносинами, во­ни існують у нашій свідомості, у нашому сприйнятті.

Самоподача об'єктивно наявна в будь-якому спілкуванні, хоче цього людина чи ні. Самоподача завжди впливає на спілкування, незалежно від того, наскільки повно люди її собі уявляють і як вони до неї ставляться.

Тому важливо зрозуміти її закономірності, засоби та методи для того, щоб враховувати це у сприйнятті інших людей та у фо­рмуванні власного іміджу.

Успішній самопрезентації передує робота над власним імі­джем, що стає можливим на певному рівні знань про себе, Его-компетентності і навичок саморегуляції.

Імідж

Для кожної людини важливо, як вона виглядає в очах оточуючих. Цією проблемою займається спеціальна галузь знань — іміджелогія. Імідж (від англ. Image — образ) — це візуальна при­вабливість особистості. Багато людей від природи мають приваб­ливий імідж, але, як правило, частіше симпатії людей здобува­ються завдяки мистецтву самопрезентації, без якої не досягти се­рйозних успіхів у будь-який діяльності, не осягти приємності людської уваги.

Вигляд людини, його імідж в очах знайомців і незнайомців сьогодні виконує дуже важливу комунікативну функцію.

Можна сказати, що імідж — це розповідь про себе. Зовнішній вигляд людини — це символ, що без слів розповідає оточуючим про те, на якому східці суспільних сходів перебуває людина, до якого передбачуваного кола професій належить, про її характер, темперамент, фінансові можливості, смак, іноді навіть про ро­динний стан і багато чого іншого.

Через безліч каналів людина посилає іншим людям інформацію про те, що вона собою являє. Те, як вона «обігрує» свою зовніш­ність, її манера триматися, жести, голос і мовлення, предмети, що

208

Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема

оточують п, навіть те, якими канцелярськими товарами вона корис­тується — усе це повідомлення, що посилаються людиною іншим.

Люди формують свою думку про іншу людину протягом пер­ших секунд, просто кинувши очима, — навіть до того, як вона почне говорити. Вважається, що люди оцінюють один одного за зовнішнім враженням, що складається протягом перших п'яти секунд знайомства і першими п'ятьма секундами розмови. Саме такі якості особистості, як зовнішність, голос і уміння вести діа­лог, можуть зіграти вирішальну роль у створенні кар'єри і навіть у всьому житті.

Не завжди люди чітко усвідомлюють і фіксують свої вражен­ня, «розкладають їх по поличках». Зазвичай велика частина цих вражень сприймається несвідомо. Але, проте, усі вони глибоко закарбовуються у свідомості і «видають результат», програмую­чи те чи інше ставлення до людини. І цю «програму» надалі змі­нити дуже непросто.

Безумовно, не можна думати, що здобуття інформації про сек­рети спілкування дасть моментальний результат у взаємодії. Не­обхідні не тільки знання, але й уміння, навички спілкування.

Сприятливі зовнішні дані є важливим природним надбанням, що дозволяє людям подобатися оточуючим, однак ними теж треба вміло розпоряджатися. Поза всяким сумнівом, красивим людям легше створювати ефект особистої чарівності. Психологи знають, що з 10 випадків принаймні у вісьмох наше перше враження про інших людей складається за їхніми зовнішніми даними.

Однак відсутність привабливих зовнішніх даних не перекри­ває дорогу до створення сприятливого особистого іміджу. Треба тільки хотіти і вміти щонайкраще самовиразити свої позитивні особистісні якості. Більш того, у кожній людині закладена здат­ність подобатися іншим. Як показують дослідження, чим більше додається зусиль у прояві здатності подобатися людям, тим яск­равіше буде видно інтелектуальні, художні й інформаційні харак­теристики особистості. Це проявляється ще краще, якщо в люди­ни є схильність до спілкування і лідерства.

Бути чарівним — це свого роду мужність, тому що потрібна безупинна робота над собою. Можуть бути і поразки, які треба вміти стійко переносити. Чарівність — це не стільки візуальна привабливість особистості, скільки повнота довіри, щиросердеч­не ставлення до людей. Володіння вищою духовністю виступає як неодмінна умова створення гідного іміджу. Загальний імідж людини починається з її внутрішйьої сутності, що відбивається в її зовнішності.

Глава 6. Сприйняття і розуміння у спілкуванні

Робота над власним іміджем є формуванням враження про се­бе, яке має конкретні цілі і задачі. Імідж — спрямоване форму­вання враження про себе, спеціальним чином організоване і структуроване в контексті «Я», що має відсилання до більш зага­льної, престижної категорії людей. Центральну частину іміджу складає осмислений зовнішній вигляд, що повинен сигналізувати про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяти фор­муванню репутації.

Крім використання прийомів поліпшення зовнішнього вигля­ду за допомогою різних засобів, використовуються різноманітні стратегії. Е. Джоне і Т. Пітман у 1982 р. описали деякі стратегічні техніки самопрезентації, що їх люди використовують у повсяк­денному житті (див.: Aronson, Wilson, Akert, p. 237):

1) інграціація (ingratiation) — прикрашання, самовихвалян­ня, прагнення зробити себе привабливим, особливо для тих, хто має високий статус;

2) самопідтримка (self-promotion) — прагнення справити вра­ження, описуючи свої таланти і видатні знання;

3) «грітися в променях чужої слави» (basking in reflected glory) — вибудова свого образу через підкреслення тісного зв'яз­ку з успішними, знаменитими, видатними людьми;

4) врівноважування успіхів і помилок (self-handicapping) — створення перешкод і обґрунтування виправдань для поганих ре­зультатів і невдач.

До пріоритетних якостей, що формують позитивний імідж людини, можна віднести наступні:

Перша група якостей: до них відносяться такі природні яко­сті, як комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлексивність (здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здатність впливати словом).

Ці якості складають матрицю природних обдарувань, що характе­ризуються як «уміння подобатися людям». Як підтверджує практика, дані здібності та постійне удосконалення їхнього використання — підстава успішного створення особистого іміджу.

Друга група якостей: до них відносяться характеристики особистості, що є наслідком її освіти і виховання. Це — моральні цінності, психічне здоров'я, знання набору людських техно­логій. Такими технологіями є: міжособистісне спілкування, діло­вий спіч, попередження і подолання конфліктних ситуацій тощо.

Третя група якостей: до них відноситься те, що пов'язане з життєвим і професійним досвідом особистості. Украй цінним є, ко-

210

Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема

ли цей досвід допомагає людині бути більш інтуїтивною у ситуаціях спілкування. Це має величезне значення у формуванні іміджу.

У той же час самовпевненість і стандартність поведінки нега­тивно впливають на сприйняття людьми особистості, що зацікав­лена у визнанні і доброзичливому ставленні до себе.

У багатьох ситуаціях імідж таких людей — це результат вмі­лої орієнтації в конкретній ситуації, а тому правильного вибору своєї моделі поведінки.

Імідж, що подається оточуючим, складається з трьох частин (рис. 12):

• власного уявного іміджу;

• проекційного іміджу — того, як, на вашу думку, вас сприй­має навколишній світ. Чим ближче ця репрезентація до власного

уявлення, тим впевненіше може почувати себе людина відносно власного іміджу;

• набутого іміджу — того, як інші бачать вас насправді. Якщо
цей імідж розходиться з проекційним, це означає, що людина по­
гано обміркувала, яким чином представити себе.

Проекційний імідж ефективний тільки в тому випадку, коли він належним чином сприймається іншими людьми. Якщо ж людина посилає набір сигналів, але вони сприймаються іншими не так, як їй хотілося б, вона буде почувати себе людиною, яку не зрозуміли.

Рис. 12. Схема складових іміджу

Резюме:

♦ Перцептивна сторона спілкування — це сприйняття зовніш­ніх ознак партнера по спілкуванню, співвіднесення їх з особисті-сними характеристиками індивіда, якого сприймають, й інтер­претація на цій основі його вчинків.

Глава 6. Сприйняття і розуміння у спілкуванні

♦ Уявлення про іншу людину тісно пов'язано з рівнем влас­ної самосвідомості. Формування образу іншої людини не завжди супроводжується глибоким проникненням у її внутрішній світ і адекватною оцінкою чи розумінням цієї особистості, однак слу­жить необхідним етапом, що випереджає розуміння.

♦ У ході сприйняття іншої людини здійснюється одночасно кілька процесів: емоційна оцінка іншої людини, спроба зрозуміти її вчинки, визначення стратегії своєї власної поведінки.

♦ Сприйняті елементи фізичного вигляду, зовнішності екс­пресії виступають багатозначними соціальними сигналами, які пояснюють, хто ця людина за національністю, віком, досвідом, що вона почуває в даний момент, як настроєна, який рівень її куль­тури і естетичних смаків, чи впевнена вона у собі, чи товариська і т. ін. Образ — уявлення про іншу людину — формує певну на­станову стосовно даної людини, визначає емоційне і пізнавальне ставлення до неї, направляє вчинки, тобто виступає регулятором поведінки у взаємодії з цією людиною.

♦ Зміст міжособистісного сприйняття залежить від характе­ристик як суб'єкта, так і об'єкта сприйняття, тому що будь-яке сприйняття в той же час є і певною взаємодією учасників цього процесу. При цьому дана взаємодія спрямована на оцінювання один одного і на зміну якихось характеристик один одного вна­слідок самого факту своєї присутності.

♦ Інформація, що люди дістають під час сприйняття вигляду людини будь-якого віку і статі, з якими вони вступають у кон­такт, не завжди усвідомлюється ними. Однак вона є основою об­разу іншої людини, що складається. Формування цього образу і його структура залежать від особливостей об'єкта сприйняття, від ситуації, і — у чималому ступені — від рівня розвитку самої людини, її досвіду взаємодії з людьми, віку та статі, спостереж­ливості, начитаності і ще цілого ряду факторів.

♦ Механізми сприйняття за постійного спілкування і за фор­мування першого враження принципово різняться. За фор­мування першого враження сприйняття стереотипне. У про­цесі сприйняття за постійного спілкування задіяний механізм емпатії.

♦ Сприйняття й інтерпретація причин поведінки іншої люди­ни піддаються тим самим «помилкам», що і візуальне сприйняття партнера в спілкуванні.

♦ Необхідність каузальної атрибуції в соціальній перцепції має місце у нестандартних, проблемних ситуаціях соціальної вза­ємодії чи спільної діяльності.

Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема

♦ Самоподача полягає в умінні управляти увагою партнера по
спілкуванню.

* Успішній самопрезентації передує робота над власним імі­джем, що стає можливим на певному рівні знань про себе, Его-компетентності і навичок саморегуляції. Робота над власним імі­джем є не що інше, як формування враження про себе, що має конкретні цілі і задачі. Центральну частину іміджу складає зовніш­ній вигляд, що повинен сигналізувати про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяти формуванню репутації.

* Імідж — це візуальна привабливість особистості. Імідж ви­конує важливу комунікативну функцію. Імідж є важливим чин­ником і показником життєвого успіху.

♦ Поданий імідж складається з трьох частин: власного уявно-
W го іміджу, проекційного іміджу, набутого іміджу.

Питання для самоперевірки

1. Дайте характеристику перцептивної сторони спілкування.

2. Що таке емпатія?

3. Яке значення має ідентифікація і рефлексія у спілкуванні?

4. Назвіть фактори, що впливають на міжособистісне сприйняття.

5. Яке значення у спілкуванні має формування першого вра­ження?

6. Як явище стереотипізації впливає на процес сприйняття в спілкуванні?

7. Що таке атракція? Яку роль вона відіграє в процесі сприйняття?

8. Назвіть помилки сприйняття, що виникають під час форму­вання першого враження.

9. Який механізм лежить в основі формування першого враження?

10. Який механізм сприйняття характерний для міжособистіс-ного рівня спілкування?

11. Що таке каузальна атрибуція? Як вона впливає на процеси спілкування?

12. З чим пов'язане виникнення помилок атрибуції?

13. Яка мета самоподачі у спілкуванні?

14. Що таке імідж?

15. Які якості формують позитивний імідж?

16. Дайте характеристику структури іміджу.

Глава 6. Сприйняття і розуміння у спілкуванні

Проблемні питання для обговорення

1. Можливість і доцільність сполучення різних механізмів сприйняття у повсякденному спілкуванні.

2. Взаємозв'язок сприйняття в спілкуванні з комунікативною й інтерактивною сторонами спілкування.

3. Помилки сприйняття за постійного спілкування: причини, можливості запобігання.

4. Особливості іміджу фахівця на сучасному етапі.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте імідж будь-якої відомої людини з погляду його складових, процесу формування і сприйняття оточуючими.

2. Змоделюйте гіпотетичну ситуацію свого працевлаштуван­ня. Розробіть і обґрунтуйте елементи самоподачі з погляду по­ставлених цілей.

3. Наведіть приклади помилок сприйняття у спілкуванні, ви­користовуючи конкретні ситуації з особистого досвіду чи при­клади з художніх творів. Проаналізуйте їх, використовуючи тео­ретичні знання теми.

Література

1. Бороздина Г. В. Психология делового общения: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 1998.

2. Бенедиктова В. И. Деловая репутация. — М.: Ин-т новой эконо­мики, 1996.

3. Крижанская Ю. С, Третьяков В. П. Грамматика общения. — 2-е изд., перераб. — М: Смысл; Академический проект, 1999.

4. Криксунова И. Создай свой имидж. — СПб.: Лань, 1997.

5. Кузин Ф. А. Имидж бизнесмена. — М.: Ось-89, 1996.

6. Морозов А. В. Психология влияния. — СПб.: Питер, 2000.

7. Сестры Сорины. Язык одежды. — Луганск: Глобус, 1999.

8. Филлипа Дэйвис. Ваш абсолютный имидж. — М.: ТОО «Внешси-гма», 1996.

9. Шепель В. М. Секреты личного обаяния (Имиджелогия). — М.: «ЮНИТИ», 1994.

10. Шпигель Дж. Флирт — путь к успеху. — СПб., 1996.

214 Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема

РОЗДІЛ 2

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЇ

ГЛАВА 1

Date: 2015-07-24; view: 633; Нарушение авторских прав