Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Облік придбання паливно-мастильних матеріалів
Особливістю організації обліку на автотранспортних підприємствах є те, що основну частину запасів складають паливно-мастильні матеріали, до яких належать: паливо (бензин, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні). У свою чергу паливно-мастильні матеріали є нафтопродуктами, порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску й обліку яких на підприємствах і в організаціях України всіх форм власності регламентується однойменною інструкцією № 81/38, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за № 685/3978 [30]. Організація обліку та відображення операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів залежить від способу заправлення автомобільного транспорту: - через стаціонарні пункти на виробничих дільницях свого підприємства; - через сторонні автозаправні станції (АЗС). У будь-якому разі підприємства отримують паливно-мастильні матеріали за укладеними договорами з автозаправними станціями, тому у договорі необхідно вказати: - марку, вид пального, його ціну (вона може бути або фіксованою на весь обсяг, або фактичною на день заправлення); - коли переходить право власності на пальне (це важливо для податкового обліку, зокрема, для перерахунку згідно з п. 5.9 Закону «Про прибуток»); - спосіб одержання (талони, пластикові картки, бензовоз та ін.); - місце одержання (додаток до договору з переліком АЗС, де можна одержувати пальне). Згідно з підпунктом 4.1.3 розділу 4 Інструкції № 81/38 повинен додержуватись такий порядок приймання нафтопродуктів [30]: 1. Оприбуткування фактично отриманих нафтопродуктів провадиться на підставі супровідних документів постачальників з оформленням приймального акта за типовою формою № М-7 первинної облікової документації Міністерства статистики України. 2. У товаротранспортній накладній в обов'язковому порядку мають бути зазначені найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм і загальна маса. 3. Під час приймання нафтопродуктів на склад для поповнення їх запасів перевіряється їх густина і визначається маса відповідно до об'єму (ступеня заповнення) резервуарів. Перевірка правильності показників, зазначених у супровідних документах здійснюється матеріально відповідальною особою, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Фактичні показники фіксуються у відомості визначення густини й температури та зіставляються з документальними даними. 4. За паливно-мастильними матеріалами (нафтопродуктами), що надійшли на автотранспортне підприємство для заправлення автомобільного транспорту на стаціонарних пунктах і виробничих дільницях, повинен бути організований складський облік у місцях зберігання в одиницях маси, а відпуск в баки автомобіля – в одиницях об'єму. Для їх визначення матеріально-відповідальними особами періодично проводиться замірювання густини паливно-мастильних матеріалів. Облік запасів у місцях зберігання ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку (типова форма № М-12 первинної облікової документації Міністерства статистики України) або в книгах, що містять реквізити, які вказуються в картках складського обліку, окремо за кожним найменуванням і маркою нафтопродукту. На підставі оформлених у встановленому порядку первинних документів до карток (книг) заносяться дані про надходження й відпуск нафтопродуктів і виводяться кількісні залишки після кожного запису або після запису останньої операції дня. Реєстром аналітичного обліку видачі нафтопродуктів слугує відомість відпуску пального і мастильних матеріалів за формою № 38-НП (додаток 38 до Інструкції № 81/38 [30]), в якій проставляє свій підпис водій, засвідчуючи тим самим отримання нафтопродуктів. Водночас у подорожньому листі водія свій підпис проставляє матеріально відповідальна особа, що відпустила нафтопродукт. Наприкінці звітного періоду (місяця) або в терміни, встановлені керівником підприємства, матеріально відповідальна особа складає звіт про рух нафтопродуктів за формою № 40-НП (додаток 40 до Інструкції № 81/38 [11]). Звіт складається на підставі документів, за якими на підприємстві проводилися прийняття і відпуск нафтопродуктів (товаро-транспортна накладна, відомість обліку відпуску пального і мастильних матеріалів, відомість визначення густини й температури, що засвідчують правильність перерахунку кількості нафтопродуктів з об'ємних одиниць у масові та навпаки). Звіт разом з документами про оприбуткування й витрати надходить до бухгалтерії автотранспортного підприємства і є підставою для відображення руху нафтопродуктів у бухгалтерському обліку. Автопідприємства ведуть бухгалтерський облік наявності та руху палива, яке купується для експлуатації транспортних засобів, на субрахунку 203 «Паливо» рахунка 20 «Виробничі запаси». До вказаного рахунка відкривають субрахунки другого порядку: 2031 «Нафтопродукти на складах»; 2032 «Нафтопродукти, закуплені на автозаправних станціях» - паливо за відомостями; 2033 «Паливо у баках транспортних мір повної місткості» тощо. 2034 "Газоподібне паливо"; 2035 "Тверде паливо". Паливо, що надійшло на підприємство, обліковується за первісною вартістю. На субрахунку 2031 "Нафтопродукти на складах" обліковуються наявність і рух усіх видів нафтопродуктів, які отримані для експлуатації транспортних засобів та з іншою метою і знаходяться в пунктах заправлення, на виробничих дільницях. Підставою для запису за дебетом субрахунку 2031 є первинні документи, за якими матеріально відповідальні особи оприбутковують нафтопродукти. За кредитом субрахунку 2031 проводиться списання нафтопродуктів із підзвіту матеріально відповідальних осіб на підставі відомостей обліку видачі нафтопродуктів, вимог, накладних, лімітно-забірних карток (форма № 38-НП [11]), типових форм первинної облікової документації № М-8, М-9, М-10, М-11 Міністерства статистики України. При цьому дебетуються субрахунки: 2031 "Нафтопродукти на складах" – на вартість відпущеного бензину і дизельного палива іншим матеріально відповідальним особам; 2033 "Паливо в баках транспортних мір повної місткості" – на вартість бензину і дизельного палива, відпущеного водіям; 23 "Виробництво" або 803 "Витрати палива й енергії" та ін. На субрахунку 2032 "Нафтопродукти, закуплені на АЗС" (паливо за відомостями) обліковуються нафтопродукти, закуплені на АЗС загального користування. Облік ведеться в одиницях виміру, зазначених у відпускних документах, і у вартісному вираженні. У бухгалтерському обліку придбання паливно-мастильних матеріалів за безготівковим розрахунком відображається за схемою, наведеною у табл. 3.1. Податковий облік з оприбуткування паливно-мастильних матеріалів для вантажних та легкових автомобілів має деякі особливості. Так, придбані паливно-мастильні матеріали для вантажівок відносяться у податковому обліку до валових витрат, а за отриманими при придбанні сумами ПДВ підприємство при наявності податкової накладної має право на податковий кредит. Якщо паливно-мастильні матеріали придбано для легкового автомобіля підприємством, основною діяльністю якого не є надання платних послуг з транспортного або туристичного обслуговування, або це не є спортивна організація, їх можна віднести до валових витрат тільки у половинному обсязі [15]. У випадку коли не існує можливості передбачити, якими автомобілями буде витрачатися паливо, його вартість у податковому обліку відразу відносять на валові витрати. Якщо відбудеться витрачання палива легковими автомобілями не для цілей основної діяльності підприємства, то необхідно буде здійснити відповідне коригування у декларації з податку на прибуток підприємства. При заправленні за відомостями підприємство укладає договір з постачальником нафтопродуктів за ф. 23-нп та передає постачальнику палива дані про свій автопарк. Після перерахованої попередньої оплати автомобілі можуть заправлятися за відомостями на АЗС, наведених у додатку до договору. У подорожньому листі водія ставлять відмітку про кількість і вартість відпущеного нафтопродукту, підтверджуючи її штампом і підписом оператора АЗС. Відомості виписують на АЗС у двох екземплярах: один – для споживача, другий – для АЗС. Особи, які отримали паливно-мастильні матеріали за відомостями, зобов'язані у той же день здати їх матеріально відповідальній особі. Таблиця 3.1 Облік придбання паливно-мастильних матеріалів за безготівковим розрахунком
На підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів підприємство-заправник періодично, але не рідше одного разу на місяць виписує рахунок (зведену відомість) з інформацією про отримані водіями від продавця види і марки нафтопродуктів та ціни на них, на підставі якого підприємство розраховується із заправником. Облік придбання паливно-мастильних матеріалів за відомостями подібний до обліку за безготівковими розрахунками. При заправленні за талонами підприємство спочатку оплачує паливо, а потім за талонами (бланки дозволу або бланки відпуску пального) одержує на АЗС раніше оплачений вид палива. На талонах звичайно зазначено номінал і вид (марку) палива. На деяких АЗС на талонах відображають й штрих-код для автоматичного проведення через базу даних заправника й інших елементів захисту від підробок. Щоб одержати талони, а потім і пальне за ними, підприємство укладає договір з його постачальником. Потім перераховує на його рахунок гроші й тим самим купує певну кількість пального, що зберігається в постачальника. Протягом трьох днів з дати перерахування грошових коштів постачальник (АЗС) повинен надати покупцю талони на паливно-мастильні матеріали на суму оплати. Постачальник згідно з довіреністю покупця на отримання талонів на паливно-мастильні матеріали виписує йому накладну на відпуск талонів на нафтопродукти за ф. № 2-нп у двох екземплярах, один з яких передає покупцю. На лицевому боці в накладній вказується найменування, одиниця виміру, густина й кількість оплачених паливно-мастильних матеріалів у талонах. На зворотному боці накладної наведено розшифровку відпущених талонів (найменування нафтопродуктів, купюри, серія, номери, кількість талонів). Оскільки чітких вимог щодо місця зберігання талонів немає, підприємство саме вирішує, як і де його організувати. В основному талони зберігають у сейфі. Для обліку талонів на підприємстві можна завести книгу довільної форми. Видавати талони водію треба під розпис у цій книзі. Водій віддає їх оператору АЗС, натомість одержує відповідну кількість пального і чек регістратора розрахункових операцій (РРО). Пізніше водій здає чек РРО до бухгалтерії як звіт про використання талонів. Характерною рисою талонів на пальне є обмеження їх дії певним строком, наприклад, до кінця поточного року (кварталу, місяця). У такому випадку в договорі варто передбачити, що невикористані у зумовлений строк талони будуть обмінювати (за ціною на дату їх придбання) або на гроші, або на нові талони. В обліку талони на паливно-мастильні матеріали відображають тільки за аналітикою. Матеріально відповідальна особа, яка веде облік нафтопродуктів, отриманих водіями на АЗС за готівку або за відомостями, оприбутковує нафтопродукти на підставі корінців таких чеків або відомостей. Аналітичний облік ведеться матеріально відповідальними особами за видами й марками нафтопродуктів. З підзвіту матеріально відповідальної особи вартість нафтопродуктів списується на підставі поданих нею звітів про рух нафтопродуктів (форма № 40-НП, додаток 40 до Інструкції № 81/38 [30]). При цьому на вартість бензину і дизельного палива дебетується субрахунок 2033 "Паливо в баках транспортних мір повної місткості". На субрахунку 2033 "Паливо в баках транспортних мір повної місткості" обліковуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями безпосередньо в пунктах заправлення підприємства, а також на АЗС. Бухгалтерський облік бензину і дизельного палива на субрахунку 2033 ведеться по підприємству в цілому або з поділом на автоколони, бригади. З цією метою на кожний об'єкт відкриваються одна картка на кожну марку бензину й одна картка на кожну марку дизельного палива, до яких записуються дані про рух пального і його вартість. Дані про наявність пального в баках щомісяця підтверджують актом зняття залишків. Списання пального проводиться на підставі даних подорожніх листів. Обліковець за даними показників спідометра автомобіля за затвердженими Нормами витрат (які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10 лютого 1998 р.) для кожної марки автомобіля визначає нормативне списання пального за даним подорожнім листом та порівнює з фактично витраченим пальним. Всі ці дані, а також перевитрата пального (якщо вона має місце) записуються у відповідні графи подорожнього листа, а потім переносяться в накопичувальні відомості даних подорожніх листів та руху пального в баках автомобілів. Списання пального з підзвіту водіїв на витрати проводиться через дебет рахунку 803 на підставі даних місячних накопичувальних відомостей в межах нормативного списання. Вартість перевитраченого пального утримується за рахунок водія, якщо встановлено його провину, або за рахунок власних коштів підприємства, якщо провину водія не виявлено. Досить новою технологією відпуску пального є заправлення за паливними картками. При такому способі придбання палива спочатку необхідно укласти договір з постачальником, перерахувати гроші й він повинен за дорученням надати для підприємства одну або декілька паливних карток. До договору має бути додано перелік АЗС, на яких можна заправитися за паливною карткою. Паливні картки бувають грошові й літрові. Якщо підприємство одержує паливо за грошовими паливними картками, то оплачені гроші зараховуються на умовний рахунок і при одержанні палива з картки знімають вартість пального, як правило, за цінами на момент покупки. За грошовою паливною карткою можна заливати будь-яке паливо. Паливну картку зберігають у бухгалтерії, за умови частого використання або тривалої подорожі – закріплюють за водієм. Для обліку руху паливних карток за водіями ведуть книгу обліку видачі карток, а для обліку руху за карткою – картку обліку руху коштів. Облік паливних карток буде залежати від того, яким чином у договорі зафіксовано право власності на картку. Якщо паливна картка переходить до власності підприємства-покупця палива, вона відображається в обліку або як МШП (якщо термін її служби менше року), або як малоцінний необоротний матеріальний актив (якщо термін її служби понад рік) [91, с. 53]. Різні підходи до відображення в обліку паливних карток наведено у табл. 3.2. Таблиця 3.2 Відображення у бухгалтерському обліку паливної картки
У разі, коли право власності на паливну картку підприємство-продавець паливно-мастильних матеріалів залишає за собою, за користування нею підприємство-покупець вносить плату або заставну вартість, яку при поверненні паливної картки АЗС віддає покупцеві (табл. 2.3). Процес заправлення автомобіля супроводжується отриманням двох чеків: чек терміналу про рух грошових коштів за паливною карткою та чек РРО з відображенням кількості літрів і вартості палива на момент заправлення. Чек терміналу оформляють у двох екземплярах: один залишається на АЗС; другий – у водія. Чеки водій здає в бухгалтерію. Варіант придбання палива за літровими паливними картками має таку особливість: складається договір з постачальником (АЗС) на конкретний вид пального; автотранспортне підприємство перераховує гроші на певну кількість палива, натомість АЗС на умовний рахунок зараховує обсяг палива за ціною договору. При заправленні водій одержує два чеки: один з карткового терміналу, інший – з РРО. Їх він передає до бухгалтерії. За чеками РРО ведуть облік одержання пального. Для економного витрачання пального підприємство може встановити на паливній картці добовий ліміт палива. Для автотранспортного підприємства використання паливних карток має певні переваги: - літрова паливна картка досить вигідна: зміна ціни на паливо не вплине на його обсяги, оскільки на паливну картку вже зараховано певну кількість літрів. - паливну картку водія можна поповнювати дистанційно; - користувачам паливних карток за договором часто надають знижки на паливо у вартісному або процентному вимірі за кожен придбаний літр пального; - у разі втрати паливної картки її блокують за заявою підприємства-користувача. Кількість раніше оплаченого невикористаного за втраченою карткою пального або сума коштів на умовному рахунку залишається і перейде на нову паливну картку [91, с. 54]. Останнім часом досить поширеним є варіант придбання палива за допомогою банківської платіжної картки. Спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій на АЗС оснащені платіжними терміналами для авторизації банківських платіжних карток і друкування документа при їх використанні. Цей термінал може бути з'єднаним або об'єднаним з РРО. Банківська платіжна картка є розрахунковою. Вона не вимагає укладання договору із заправником, як при використанні паливних карток. Натомість водій складає авансовий звіт і надає чеки після розрахунку за пальне банківською платіжною карткою. Придбання паливно-мастильних матеріалів за готівку також супроводжується складанням звіту про використання коштів, виданих підзвітній особі з каси підприємства, з додаванням до авансового звіту касового чека АЗС. При цьому настає певна відповідальність за дотримання суворої розрахункової дисципліни: при використанні водієм для заправки автомобіля меншої суми, ніж йому було видано, він повинен відзвітуватися не пізніше наступного робочого дня після дня видачі грошей. У противному випадку – штраф 25% від суми виданих під звіт і не повернутих вчасно коштів. Якщо працівник не відзвітуватися до закінчення третього банківського дня після дня, у якому було придбано паливо, його буде оштрафовано ще на 15%. У разі, коли водій звітує або повертає не використані гроші вже в наступному місяці, то з нього утримають ще й 15% податку з доходів фізичних осіб на суму виданого авансу [13]. Якщо водій використав власні кошти, підприємство поверне йому витрати на пальне за складеними авансовим звітом і задокументує видачу готівки з каси видатковим касовим ордером. У бухгалтерському обліку придбання паливно-мастильних матеріалів за готівку відображається за схемою, наведеною у табл. 3.3. Таблиця 3.3 Облік придбання паливно-мастильних матеріалів за готівку
Для списання витрачених паливно-мастильних матеріалів з підзвітних осіб масу нафтопродуктів визначають на складі ще на етапі відпуску. Для цього дані щоденного їх витрачання переводять з об'ємних одиниць (літрів) в одиниці маси (кілограми) за середньою густотою. Середня густота являє собою середньоарифметичну величину вимірів, які проводяться під час зміни. Виміри густоти здійснюються комірником не менше трьох разів за добу, а комісією – не менше трьох разів за тиждень. Для обліку даних вимірів ведеться спеціальний журнал виміру нафтопродуктів у резервуарах. Для реєстрації кількості виданих водіям паливно-мастильних матеріалів ведуть два документи: відомість обліку видачі нафтопродуктів (ф. № 38-нп) та подорожній лист вантажного або легкового автомобіля (ф. № 2-тн або ф. № 3). Матеріально відповідальна особа фіксує кількість відпущених паливно-мастильних матеріалів у відомості обліку їх видачі. Здійснення факту видачі – отримання нафтопродуктів засвідчує водій своїм підписом. У подорожньому листі матеріально відповідальна особа проставляє кількість заправленого палива й підписує його. Відомість складається матеріально відповідальною особою щоденно за датою відпуску й окремо за кожною маркою паливно-мастильних матеріалів. Для цілей технічного обслуговування й ремонту транспортних засобів видача окремої марки паливно-мастильних матеріалів матеріально відповідальною особою здійснюється на підставі відомості обліку витрат паливно-мастильних матеріалів на технічне обслуговування і ремонт транспортних мір повної місткості (ф. № 43-нп). На кожну марку паливно-мастильних матеріалів складається окрема відомість. Відомості заповняються протягом місяця. В кінці звітного періоду їх підписує керівник ремонтної групи і матеріально відповідальна особа. До передачі в бухгалтерію відомості перевіряє диспетчер, затверджує керівник підприємства. На інші виробничі потреби паливно-мастильні матеріали видаються за лімітно-забірними картками або вимогами. Наприкінці місяця матеріально відповідальна особа складає звіт, в якому узагальнюється рух нафтопродуктів за усіма прибутковими та видатковими документами (ф. № 40-нп). Аналітичний облік надходження та відпуску нафтопродуктів ведеться в накопичувальних відомостях за звітний період (місяць) на підставі перевірених первинних документів, отриманих від матеріально відповідальних осіб. Активною формою внутрішнього контролю на підприємствах автотранспорту виступає інвентаризація, що проводиться наприкінці місяця. Інвентаризація паливно-мастильних матеріалів є обов'язковою процедурою на кожному підприємстві. Облік інвентаризації паливно-мастильних матеріалів подібний до обліку інвентаризації виробничих запасів. Інформація з накопичувальної відомості з урахуванням результатів інвентаризації заноситься в оборотну відомість кількісно-сумового обліку, яка складається за кожною з матеріально відповідальних осіб.
Date: 2015-07-24; view: 926; Нарушение авторских прав |