Облік витрат на технічне об­слуговування та ремонт автотранспортних засобів

Склад робіт з ремонту й технічного обслуговування транспорт­них засобів зазначено у Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транс­порту, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. №102 [74].

Метою технічного обслуговування і ремонту є:

- підтримка технічно справного стану й належного зовніш­нього вигляду дорожніх транспортних засобів;

- забезпечення надійності й економічності;

- забезпечення безпеки руху й екологічної безпеки.

Під технічним обслуговуванням мається на увазі комплекс операцій чи операція щодо підтримання працездатності або справ­ності виробу під час використання за призначенням [74]. Станом справності автотранспорту є стан, що відповідає всім вимогам нормативно-технічної та (або) конструкторської документації.

Системою технічного обслуговування й ремонту автотран­спорту передбачено: підготовку до продажу; технічне обслуго­вування в період обкатування; щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування, поточний ремонт; ка­пітальний ремонт; технічне обслуговування під час консервації дорожньо-транспортного засобу; технічне обслуговування та ре­монт дорожньо-транспортного засобу на лінії.

Підготовка до продажу здійснюється торговою організацією з метою введення дорожньо-транспортного засобу до експлуа­тації. Ця підготовка виконується на спеціалізованих пунктах або підприємствах, які реалізують продукцію й здійснюють фірмове обслуговування. У випадку відсутності сервісного обслуговування підготовку дорожньо-транспортного засобу до експлуатації здій­снює покупець.

Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу та технічного обслуговування в період обкатування встановлюється виробни­ком і зазначається у сервісній документації.

Періодичність проведення техніч­ного обслуговування транспортних засобів, яка наведена у таблиці 2.6, передбачена Положенням про технічне обслуго­вування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, п. 3.9 та п. 3.10 [74].

Щоденне обслуговування проводиться після роботи з метою підготовки транспортного засобу до подальшої експлуатації (пере­вірка технічного стану; виконання робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарна обробка; збираль­но-мийні роботи (за необхідністю, але обов'язково перед технічним обслуговуванням або ремонтом).

Таблиця 2.6

Періодичність проведення

технічного обслуговування транспортних засобів

Перше технічне обслуговування проводиться після визначеної кількості кілометрів пробігу, наприклад, 5 тис. км. Друге техніч­не обслуговування проводиться після першого технічного обслу­говування й визначеної кількості кілометрів пробігу, наприклад, 20 тис. км. Сезонне технічне обслуговування здійснюється два рази на рік (весною та восени) одночасно з черговим другим тех­нічним обслуговуванням.

Періодичність технічного обслуговування може бути зменшено власником дорожньо-транспортного засобу до 20% від­повідно до умов експлуатації. Відображення в бухгалтерському обліку витрат на технічне об­слуговування транспортних засобів наведено у табл. 2.7.

Положенням [74] передбачено поточний і капітальний ремонти автомобільного транспорту. Ремонт розглядається як комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин. Ремонти поділяються на поточні та капітальні.

Ремонт, у результаті якого забезпечується або відновлюється працездатність виробу (одночасна заміна не біль­ше двох базових агрегатів (крім кузова та рами) або будь-який ре­монт агрегатів) відносять до поточного. Заміну шин та акумуляторних батарей до ремонту (поліпшення, модернізації) транспортних засобів не відносять.

Капітальним є ремонт по відновленню справ­ності й повного або наближеного до повного відновлення ресурсу виробу (роботи із заміни кузова, рами, одночасної заміни не біль­ше трьох базових агрегатів).

Таблиця 2.7

Облік витрат

на технічне обслуговування автотранспортних засобів

Отже:

- технічне обслуговування полягає у перевірці ро­боти вузлів автомобіля та їх регулюванні, налагодженні, заміні технічних рідин та мастил;

- ремонт – це заміна ок­ремих частин автомобіля (крім шин та акумуляторів).

Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів може проводитися двома способами: підрядним (із залученням станції технічного обслуговування) або господарським.

При підрядному способі проведення технічного обслуговуван­ня або ремонту із станцією технічного обслуговування укладається договір (наряд-замовлення, накладна, квитанція) у письмовій формі. Суттєвими умовами такого договору є перелік складових частин (матеріалів), які використовуються виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із техніч­ного обслуговування або ремонту транспортного засобу та доку­ментів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведення робіт.

При господарському способі витрати на технічне обслугову­вання та ремонт включають: вартість витрачених запасних частин та матеріалів; заробітну плату робочих за встановленими норма­ми й розцінками за виконані роботи; відрахування у фонди со­ціального страхування та Пенсійний фонд; амортизацію основних засобів, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування та ремонту; загальновиробничі витрати (змінні у повному обсязі та постійні розподілені).

Документальне оформлення відпуску запасів на ремонт провадиться за лімітними картками, які містять інформацію про кількість і вартість запчастин. Лімітні картки ведуться у розрізі видів технічного обслуговування, ремонтів з указівкою виданих запчастин, вузлів, матеріалів за фак­тичною кількістю та обліковими цінами на кожен обслуговуваний автомобіль. Рекомендується оцінювати запасні частини у процесі їх відпуску для технічного обслуговування та ремонту за методами ФІФО або ідентифікованої собівартості. Використання одного з цих методів спрощує формування даних у податковому обліку матеріалів.

Для нарахування заробітної плати робітникам-ремонтникам складається наряд-замовлення або (та) табель обліку робочого часу у відповідності з обраною на підприємстві системою оплати праці. Оформлені доку­менти протягом місяця здаються до бухгалтерії для нарахування оплати робітникам і віднесення її на витрати виробництва з по­дальшим розподілом за відремонтованими об'єктами транспорт­них засобів.

Амортизація об'єктів основних засобів, що використовувалися при здійсненні ремонтних робіт, визнача­ється бухгалтерією за обраним методом з урахуванням часу, витраченого кожним конкретним об'єктом основних засобів.

Склад загальновиробничих витрат передбачено П(С)БО 16 «Витрати» [55], до яких відносяться також витрати на транспорт­не обслуговування керівників цехів, дільниць. Такі витрати облі­ковуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Розподіл загальновиробничих витрат на об'єкти здійснюється відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» [55]. Базою розподілу, як правило, виступає заробітна плата робітників-ремонтників, обсяг ремонтних робіт або прямі витрати.

У бухгалтерському обліку витрати на ремонти та інші поліп­шення транспортних засобів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» відносять до збільшення балансової вартості автомобілів у разі, якщо такі витрати призводять до збільшення майбутніх економіч­них вигід від їх використання [46]. Якщо ж витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигід, то їх відносять на вит­рати періоду.

У податковому обліку витрати на проведення технічного об­слуговування відносяться до складу валових витрат. При прид­банні паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових включається тільки 50% таких витрат.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт транспортних засобів наведено у табл. 2.8.

Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модерніза­цію, ремонт та інші поліпшення основних фондів не включаються до складу валових витрат, а відносяться до збільшення балансової вартості груп основних фондів з метою подальшої амортизації. Можна віднести до валових витрат протягом звітного періоду будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підляга­ють амортизації, у сумі, не більше 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Таблиця 2.8

Облік витрат на ремонт автотранспортних засобів

При проведенні ремонту варто враховувати, що при зміні ко­льорів, заміні двигуна, кузова й інших вузлів і агрегатів, що мають Ідентифікаційні номери, необхідно перереєструвати автомобіль.