Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Облік надання послуг з пасажирських перевезень
При організації пасажирських перевезень керуються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18 лютого 1997 р. № 176 [79], згідно з якими ці послуги поділяються на автобусні й таксомоторні. Автобусні перевезення — це переміщення людей і багажу за допомогою автобусів, до яких належать: —міські (перевезення за маршрутами в межах території міста, іншого населеного пункту); —приміські (перевезення за маршрутами довжиною до 50 км, незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів); міжміські (до них належать внутрішньо-обласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які проходять у межах Автономної Республіки Крим, області, та міжобласні перевезення за маршрутами, довжина — міжнародні (перевезення за маршрутами, що виходять за межі державного кордону України); — туристичні (перевезення пасажирів за завчасно визначеними маршрутами з туристичною метою); — на замовлення (перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом); — вантажопасажирські (перевезення пасажирів із вантажем вантажопасажирськими автомобілями можуть виконуватися на замовлення або за встановленими маршрутами. Вимоги щодо організації таких перевезень встановлюються Міністерством транспорту України). Перевезення пасажирів за міськими й приміськими маршрутами можуть виконуватися в режимі звичайних, експресних і маршрутних таксомоторних перевезень. Експресні перевезення — переміщення пасажирів і багажу за маршрутами з обмеженою кількістю зупинок і скороченим часом поїздки. Маршрутні таксомоторні перевезення — це перевезення пасажирів мікроавтобусами й автобусами за встановленими маршрутами (далі — таксомоторні маршрути) з обов'язковим наданням місць для сидіння. Вимоги до організації маршрутних таксомоторних перевезень установлюються Міністерством транспорту. Таксомоторні перевезення — це перевезення пасажирів і багажу в таксі. Питання організації маршрутів, організації автобусних і маршрутних таксомоторних перевезень, укладення договорів про організацію перевезень регулюються Порядком і умовами організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 р. № 21 [75]. Відкриття, закриття й зміна маршрутів проводиться перевізником після вивчення пасажиропотоків і моделювання маршрутних і міжрайонних сполучень, огляду доріг і дорожніх об'єктів на маршрутах на підставі домовленості з власниками цих дорожніх об'єктів або їх уповноваженими особами. Власниками дорожніх об'єктів виступають місцеві органи влади (якщо йдеться про міські, які бажають займатися перевезеннями пасажирів, укладають відповідні договори). На маршрут оформляється паспорт, який містить відомості про дату відкриття, схему, характеристику маршруту, розклад руху, акт виміру довжини маршрутів і випробувального рейсу, таблицю вартості проїзду тощо. Підставою для здійснення пасажирських перевезень є такі документи: —квиток, що засвідчує право громадянина на користування автомобільним транспортом і на перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних таксомоторних), приміських і міжміських маршрутах; —довгостроковий договір про перевезення організованих груп дітей, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту й Міністерства освіти України від 10 грудня 1997 р. № 431/7; — договір разового перевезення організованих груп дітей у формі замовлення, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту і —дозвіл на перевезення організованих груп дітей, зразок —зовнішньоекономічний договір про спільну діяльність, пов'язану з міжнародними регулярними перевезеннями пасажирів, або договір про міжнародні нерегулярні та маятникові автомобільні перевезення пасажирів; —довгостроковий договір на перевезення туристів, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту і Державного комітету туризму України від 10 грудня 1997 р. № 433/5; — договір разового перевезення туристів, зразок якого затверджено наказом Міністерства транспорту і Державного комітету туризму від 9 січня 1998 р. № 6/4; —договір про спільну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом. Тарифи на перевезення пасажирів у міському транспорті регулюються відповідними нормативними актами органів виконавчої влади. До плати за проїзд не включаються страховий платіж із пасажира на страхування від нещасних випадків на транспорті та ПДВ. Плата за перевезення багажу, допущеного до транспортування, встановлюється за кожне місце залежно від відстані. Одиницею виміру пасажирських перевезень є поїздка пасажира. Право громадянина на користування автомобільним транспортом і на перевезення за плату багажу на міських (у тому числі маршрутних таксомоторних), приміських і міжміських маршрутах посвідчується квитком (талоном). Разовий квиток (талон) дає право громадянинові на одну поїздку на одному виді транспорту. Абонементний квиток дає право на користування одним або більше видом громадського транспорту протягом терміну дії цього квитка, що вказується на такому абонементному квитку. Питання зберігання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах регулюються Інструкцією про порядок постачання, зберігання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах і таксомоторах, контролю й обліку виручки від перевезення пасажирів і балансу, затвердженою наказом Міністерства автомобільного транспорту України від 2 січня 1984 р. [29]. Квитки, відповідно до Інструкції № 1, обліковуються на рахунку 201 "Сировина і матеріали" за фактичною вартістю їх придбання і водночас у кількісному вимірі за їхньою номінальною вартістю — на забалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку". З працівниками, призначеними для виконання операцій з одержання, транспортування, зберігання, видачі, реалізації квитків, має проводитись інструктаж із наступним укладанням договору про повну матеріальну відповідальність. У первинних і облікових документах, що використовуються для оформлення і відображення приймання, одержання та оприбуткування, відпуску, реалізації квитків, мають вказуватись кількість, серії і номери квитків за кожним видом і номінальною вартістю окремо. Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" [20] встановлено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг за готівку, зобов'язані провадити розрахунки зі споживачами через належним чином оформлені реєстратори розрахункових операцій. Відповідно до Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12 березня 1998 р. № 24 [94, с. 188], надання послуг населенню з видачею талонів і квитків (з нанесеними друкарським способом серією, номером і номінальною вартістю) у пасажирському транспорті міського, приміського і міжміського сполучення може здійснюватися з використанням товарно-касових книг. При цьому згідно з роз'ясненнями Міністерством економіки України ця норма діє при оплаті проїзду безпосередньо в салонах автобусів приміського й міжміського сполучення. У бухгалтерському обліку операції з пасажирських перевезень відображаються за схемою, показаною у табл. 4.4 [94, с. 177]. Таблиця 4.4 Облік перевезення пасажирів
Оплата проїзду у мікроавтобусах і автобусах підприємств транспорту і громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, що надають платні послуги на маршрутних таксомоторних перевезеннях пасажирів на міських маршрутах на підставі угод між перевізниками і місцевими органами влади, проводиться за квитками, форма яких встановлена Міністерством транспорту України і відповідає вимогам наказу № 24. Такі роз'яснення надано Міністерством економіки України від 26 січня 1999 р. № 55-24/61, Міністерством транспорту України від 26 січня 1999 р. № 6/25-4-114 і ДПА України від 26 січня 1999 р. № 581/5/23-3116 і погоджено з Державним комітетом з питань розвитку підприємництва [94, с. 189]. Реалізація квитків на автобусних станціях проводиться через спеціалізовані РРО. Ними ж роздруковується відомість реалізації квитків, де зазначається дата, номер рейсу, кількість реалізованих квитків, сума виручки, сума страхових платежів та інше. Один екземпляр відомості видається водію і є підставою для включення в доходи АТП, а другий екземпляр відомості залишається на автостанції і є підставою для перерахування коштів в АТП. Бланками суворого обліку є квитково-облікові листи форми 11-АП (застосовуються в міському й приміському сполученні) і 12-АП (застосовуються в міжміському сполученні), котрі складаються водіями і кондукторами для обліку квитків і виручки. Квитково-облікові листи як форма звітності на підприємствах транспорту, що надають послуги з перевезення пасажирів, введено в дію Наказом МТУ "Затвердження форм квитково-облікових листів" від 24 квітня 1996 р. № 133. Роз'яснення з цього приводу надано в листі ДПАУ "Про надання роз'яснень щодо застосування квитково-облікових листів на пасажирському транспорті" від 5 липня 1999 р. № 8083/7/23-303 [93], в якому, зокрема, зазначено, що такі листи можуть використовуватися тільки на підприємствах Міністерства транспорту [94, с. 190]. Перевезення пасажирів на замовлення оформляється нарядом-довідкою, у яку на підставі заявки замовника заносяться усі дані про маршрут. Маршрут, відстань і час фактичного надання послуги з перевезення пасажирів підтверджує замовник своїм підписом і печаткою. Тарифи на перевезення заздалегідь розробляються, затверджуються підприємством самостійно на підставі калькуляцій і погоджуються із замовником. Для розрахунків за надані послуги на підставі завірених замовником нарядів-довідок виписуються рахунки-фактури і податкові накладні. Окремі особливості, що впливають на організацію обліку, мають міжнародні перевезення пасажирів: —суб'єкти підприємництва у своїй діяльності керуються Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими Наказом МТУ від 18 лютого 1997 р. № 176 [79], Конвенцією про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписаною 9 жовтня 1997 р. і ратифікованою 8 квітня 1999 р. відповідно до Закону України від 8 квітня 1999 р. № 581-XIV [31]; —операції з надання таких послуг підлягають ліцензуванню (з 1 квітня 2001 р. ліцензуванню підлягають усі пасажирські автоперевезення); —обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою операції з надання транспортних послуг із перевезення пасажирів за межами митного кордону України, а саме: —від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур із випуску пасажирів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); —від пункту проведення митних процедур із випуску пасажирів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; — між пунктами за межами митного кордону України. Все більшим попитом користуються таксомоторні перевезення із застосуванням таксі. Відповідно до п. 2 розділу "Загальні положення" Правил № 176 таксі — це спеціальний легковий автомобіль, оснащений таксометром і призначений для перевезення пасажирів і багажу в порядку індивідуального користування [79]. Таксі не належить до автомобільного транспорту загального користування. Суб'єкти підприємництва, що займаються таксомоторними перевезеннями, не мають права: - на пільгу щодо податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; - на пільгу щодо ПДВ. Крім таксометра, на таксі мають бути встановлені: сигнальний ліхтарик із зеленим і червоним світлом, розміщений у верхньому правому куті лобового скла, і розпізнавальний ліхтар оранжевого кольору на даху таксі з нанесеною на нього композицією з чорних квадратів, розміщених у шаховому порядку. Таксомоторні підприємства при перевезенні пасажирів повинні застосовувати подорожній лист за формою 1-ТС. Згідно з Інструкцією № 320 власник автомобіля, який бажає займатися перевезенням пасажирів, повинен мати автомобіль, оснащений відповідно до Правил № 176 [79] (зокрема мати таксометр), а також мати бланки чеків і змінних звітів установленого зразка (додатки 1, 2 до Інструкції № 320). Таксометр — це лічильник, яким оснащується таксі та який показує відповідний розмір плати за проїзд пасажира. В Україні застосовуються три види таксометрів: "Пульсар-У", "Елтакс-01 ФТ" і "ТАЕ-Л" [94, с. 178]. Таксометри підлягають реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності. Чек (форму чека наведено в дод. 1 до Інструкції № 320) прирівнюється до документів суворої звітності та видається водієм кожному пасажирові під час проведення розрахунку за транспортну послугу. Чек повинен виписуватись у двох примірниках під копіювальний папір. Перший примірник водій віддає пасажиру, другий залишає у себе. Крім чеків, водій заповнює змінні звіти, які також прирівнюються до документів суворої звітності та заповнюються за результатами роботи за зміну. Журнал бланків змінних звітів підлягає зберіганню протягом 3 років. Власник таксометра до 15 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи здійснювалася підприємницька діяльність, повинен забезпечити щомісячне подання до державної податкової інспекції за своїм місцезнаходженням звіту про використання таксометра. У випадку, якщо юридична або фізична особа є власником відразу декількох автомобілів таксі, нею подається зведений звіт відразу на всі автомобілі (точніше таксометри). Незважаючи на те, що оплата послуг з перевезення громадян у таксі, як правило, здійснюється за готівкові грошові кошти, пред'являти патент при наданні таких послуг не потрібно. Згідно з Законом про "Патентування деяких видів підприємницької діяльності" [16] патентуванню, зокрема, підлягає діяльність із надання побутових послуг за готівку. Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 576. Діяльність із перевезення пасажирів у таксі до цього переліку не входить і, отже, патентуванню не підлягає. Починаючи з 1 вересня 1999 р. діяльність зі здійснення автобусних і таксомоторних перевезень пасажирів і багажу підлягає сертифікації (наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації "Про внесення доповнень до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та до Термінів введення обов'язкової сертифікації окремих видів продукції в Україні" від 5 травня 1999 р. № 205). Відповідно до Закону «Про автотранспорт» автомобільний перевізник, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, може на договірних умовах звертатися до послуг автостанцій [5]. Це є необхідністю, бо за законом відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності – з зупинок, передбачених розкладом руху. Власники автостанцій укладають договір з автомобільним перевізником тільки за наявності у нього договору з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи їх дозволу на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію. Предметом договору автомобільного перевізника з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів. Порядок й умови надання пасажирам транспортних послуг регламентовано Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.97 р. № 176, зі змінами та доповненнями [79], Порядком та умовами організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.01.98 р. №21, зі змінами та доповненнями [75]. Автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, – послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. Первинними документами з обліку пасажирських перевезень автобусами є: подорожній лист автобуса однозмінний (ф. № 1-АП) та багатозмінний (ф. № 2-АП), замовлення на перевезення пасажирів автобусом (ф. №11), листок регулярності руху автобуса (ф. № 3-АП), книга обліку подорожніх листів у диспетчерів (ф. № 1-БСО), особова картка автомобіля (автопричепа) (ф. № 6-ПС), акт приймання-передачі автомобіля (ф. № 28-АПС); з обліку пасажирських перевезень таксі: подорожній лист легкового автомобіля - таксі (ф. № 1-ТС), наряд-довідка (до подорожнього листа таксі) (ф. № 5-ТС), формуляр на таксометр (ф. № 31-АПС), акт на списання таксометрів (ф. № 35-АПС). У автоперевізника облік бланків квитків за номінальною вартістю ведеться на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», що поділяється на субрахунки: 081 «Бланки квитків на складі», 082 «Бланки квитків у підготовці», 083 «Бланки квитків для реалізації», 084 «Бланки квитків, що залишилися нереалізованими й підлягають знищенню». Аналітичний облік квитків на рахунку 08 «Бланки суворого обліку» ведеться за матеріально відповідальними і підзвітними особами за повною (номінальною) вартістю. Облік квитків на складі ведеться за їх кількістю й повною вартістю. Також у автоперевізника квитки повинні обліковуватися як бланки за фактичною собівартістю придбання на субрахунку 209 «Ініші матеріали» з наступним списанням у дебет рахунка 23 «Виробництво». Облік доходів від реалізації послуг автотранспорту відображається на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». У бухгалтерському обліку автостанцій дохід буде визнаватися на всю суму послуг (з урахуванням вартості квитків), а витрати – на суму, що відноситься до собівартості послуг, у тому числі й вартості транспортних послуг автоперевізника (фактична вартість реалізованих квитків). Автотранспортне підприємство за договором може розраховуватися за послуги автостанції як грошовими коштами, так і шляхом взаємозаліку з доплатою різниці грошовими коштами. Відображення в бухгалтерському обліку автоперевізника та автостанції надання послуг з перевезення пасажирів та розрахунків між собою наведено у табл. 4.5. Таблиця 4.5 Облік розрахунків за надання послуг з перевезення пасажирів
У бухгалтерському обліку автостанцій квитки відображаються на позабалансовому субрахунку 083 «Бланки квитків для реалізації». Автостанції відображають доходи від надання послуг перевізникам і надання додаткових послуг пасажирам у відомості «Розшифровка власних доходів» за кожним окремим касиром автостанції, за кожну добу та місяць. Автотранспортні підприємства у відомості «Перевезення пасажирів на автобусах перевізника» відображають належну кожному перевізнику виручку за місяць у розрізі всіх автостанцій області, що продавали квитки даного автоперевізника. На підставі цієї відомості автотранспортне підприємство відображає в обліку доходи від послуг з пасажирських перевезень. Окрему особливість обліку пасажирських перевезень складає перевезення пільгових пасажирів і отримання цільових дотацій. Автотранспортним підприємствам для перевезення пільгового контингенту виділяються субсидії на покриття збитків, що не повертаються ними та спрямовуються тільки на поточні цілі одержувача бюджетних коштів. При отриманні субсидії на покриття збитків перевізник має статус одержувача бюджетних коштів, а бюджетні асигнування виділяються йому за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Для одержання субсидії автотранспортне підприємство розраховує кількість пільговиків, яким було надано послуги. Це можна зробити як відслідковуючи кількість пільговиків у транспортному засобі за місяць, так і на підставі інструкції про порядок обліку пасажирів, які перевозяться громадським транспортом на маршрутах. У бухгалтерському обліку субсидії держави в автотранспортному підприємстві відображаються на рахунку 48 «Цільове фінансування». Відповідно до П(С)БС) 15 «Дохід» цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), які понесло підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Отримання грошей на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства, відображається проводкою: Дт 311 «Грошові кошти на поточному рахунку у національній валюті» - Кт 48 «Цільове фінансування». На практиці дохід від субсидій відображається разом з операцією отримання грошей. Відображення у бухгалтерському обліку отримання дотацій на перевезення пільгових категорій пасажирів та відшкодування збитків автоперевізника наведено у табл. 4.6. Таблиця 4.6 Облік отримання дотацій на перевезення пільгових категорій пасажирів та відшкодування збитків автоперевізника
У податковому обліку субсидію повністю включають до складу валового доходу. Date: 2015-07-24; view: 2434; Нарушение авторских прав |