Права, обов’язки та відповідальність суб’єкта автотранспортного підприємництва

Згідно із Законом України «Про автомобіль­ний транспорт» [5] виділяються внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

Внутрішня автотранспортна діяльність охоплює перевезення між пунктами відправлення та призначення, розташованими на території України, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями (завантаження та розвантаження, переван­таження на інший вид транспорту чи транспортний засіб, сорту­вання, пакування, обмірювання та маркування вантажу, накопи­чення, формування або дроблення партій вантажу, його зберігання, транспортно-експедиційні послуги), а також технологічне перевезення, що здійснюється в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів здійснюються відповідно до укладених державою міжнародних договорів. Додержання умов цих договорів забезпечує центральний орган виконавчої влади України з питань автомо­більного транспорту. У межах своїх повноважень цей виконавчий орган повинен забезпечити:

- видачу дозвільних документів на міжнародні пе­ревезення пасажирів і вантажів;

- розробку пропозиції щодо розвитку міжнародного спів­робітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;

- участь у проведенні заходів щодо укладання міжнарод­них договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;

- контроль за виконанням міжнародних дого­ворів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.

Здійснення виробничої діяльності підприємствами автомобільного транспорту загального користування відбувається шляхом надання послуг у сфері внутрішньо-міських, внутрішньо-обласних, міжміських та міжнарод­них перевезень.

За належністю підприємства автомобільного транспор­ту поділяють на відомчі й загального користування. Перші обслуговують конкретну галузь економіки і є власністю підприємств цієї галузі.

За формою власності автотранспортні підприємства (АТП) поділяються на державні, зі змішаною формою влас­ності та приватні.

За цих умов важливе значення на підприємствах авто­транспорту має належна організація обліку. Якщо в Плані рахунків для обліку основних засобів, запасів, заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи, грошових коштів та інших об'єктів обліку наводиться майже однакова, характерна для всіх галузей України методика, то в об­ліку витрат і доходів, пов'язаних з автомобільними пере­везеннями, є певна специфіка.

Автомобільний транспорт України як державного, так і приватного сектору, поділяється на вантажний, пасажир­ський та транспортно-експедиційний. Звідси й автоперевезення поділяють на вантажні та пасажирські.

Для надання послуг у сфері перевезень вантажним автотранспортом авто-перевізники організаційно об'єд­нуються в автотранспортні підприємства. Основу виробничої бази автотранспортного підприємства складають автомашини, причепи й напівпричепи, тобто рухомий склад, на якому здійснюються автомобільні перевезення. Автомобільні перевезення за місцем їх здійснення поділяють на внутрішньо-міські, внутрішньорайонні і міжміські. Облік перевезень в автотранспортному підприємстві повинен бути організований окремо, за кожним видом.

Основним показником діяль­ності автотранспортних підприємств є кількість перевезеного вантажу. Окрім того, особливістю вантажних перевезень є вантажопідйомність автотранспорту за його моделями – тонни перевезеного вантажу. Отже, в автотранспортних підприємствах слід організувати облік рухомого складу за моде­лями автотранспорту з різною вантажопідйомністю.

Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділя­ють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, в таксі та легкових автомобілях на замовлення.

Автобус – транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначено для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Таксі – легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху ав­томобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення па­сажирів та їх багажу в індивідуальному порядку.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надава­тися за видами режимів організації: регулярні, регулярні спеціаль­ні, нерегулярні.

Регулярні пасажирські – перевезення пасажирів на автобусно­му маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту (схема маршруту, розклад руху, таблиця вар­тості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв), який затверджується у встановленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноважени­ми органами договірних сторін у разі міжнародних перевезень.

Регулярні спеціальні пасажирські перевезення відрізняють­ся від регулярних пасажирських тим, що вони здійснюються для певних категорій пасажирів (працівників підприємств, студентів, школярів, туристів, екскурсантів тощо). Нерегулярні пасажирські перевезення здійснюються за замо­вленням юридичної або фізичної особи з укладанням договору у письмовій формі на надання послуг.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські (не виходять за межі території населеного пункту), примісь­кі (з'єднують населені пункти, протяжність маршруту не переви­щує 50 км), міжміські (з'єднують населені пункти, протяжність маршруту перевищує 50 км), міжнародні (перетинається кордон України).

На приміських та міських маршрутах дозволяється перевози­ти стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією ма­ють відповідні місця у кількості, передбаченій технічною харак­теристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння. На маршрутах понад 500 км у рейс повинно їхати два водії. Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можуть здійснюватися у режимах: звичайному, ек­спресному, маршрутного таксі.

При звичайному режимі перевезення пасажирів здійснюється з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху. При експресному режимі перевезення пасажирів здійснюється за звичайним режимом руху, але кількість зупинок складає не біль­ше 25% кількості зупинок за розкладом руху.

У режимі маршрутного таксі перевезення пасажирів здійс­нюється за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою та посадкою пасажирів на їх вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху. Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у по­рядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи з вико­ристанням електронного зв'язку.

Для забезпечення перевезень організованих груп дітей (по­над 10 осіб) необхідно: призначити керівника, відповідального за супроводження дітей під час поїздки; мати на групу з 30 і більше осіб медпрацівника; узгодити маршрут та розклад руху з держав­ною автомобільною інспекцією; запросити водія зі стажем керування автобусом не менше 5 років. Суб’єктом господарювання в автотранспортній галузі є автомобільний перевізник, який відповідно до законодав­ства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, за умови використання остан­нього на законних підставах. Згідно з Законом «Про автотранспорт» автомобільний пере­візник пасажирів на договірних умовах має право [5]:

- відміняти рейси своїх транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши пасажирам кошти, сплачені за перевезення; обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії або іншої надзвичайної ситуації;

- відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення за­грози життю пасажирів чи безпеці вантажів;

- зазначати в багажній квитанції стан багажу, який має зов­нішні пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі заперечення пасажира щодо такого зазначення.

У процесі діяльності автоперевізник зобов'язаний [5]:

- забезпечувати дотримання персоналом вимог законодав­ства про автомобільний транспорт;

- забезпечувати контроль технічного та санітарного стану ав­тобусів чи таксі перед початком роботи;

- забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;

- забезпечувати водія необхідною документацією;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;

- забезпечувати проїзд пасажирів до зупинок чи місця при­значення за маршрутом без додаткових витрат у разі припи­нення поїздки через технічну несправність транспортного засобу.

Окрім того, автомобільний перевізник повинен [5]:

- виконувати вимоги законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезень;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здо­ров'я водіїв;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з ви­могами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у визначеному порядку;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на переве­зення пасажирів;

- організовувати підвищення кваліфікації керівників і спе­ціалістів – один раз на п'ять років; з питань безпеки пе­ревезень, охорони праці та пожежної безпеки – один раз на три роки (якщо авто-перевізник має десять і більше транспортних засобів).

За порушення транспортного законодавства [5] передбачена система штрафних санкцій (табл. 1.1). Встановлення кількох порушень одночасно не зменшує суму штрафу: авто-перевізник штрафується за кожне з наявних порушень.

Таблиця 1.1

Перелік штрафних санкцій за порушення транспортного законодавства

Транспортно-експлуатаційне обслуговування вклю­чає в себе комплекс робіт, пов'язаних із підготовкою, відправленням і одержанням вантажів, а також послуги з транспортного обслуговування населення (підготовку ван­тажів до перевезень, організацію перевезень, навантажу­вально-розвантажувальні роботи, складські операції з ко­роткотермінового зберігання вантажів, експедирування за зовнішньоторговими операціями, операції з обслуговування населення – приймання вантажів, їх пакування, доставка квитків додому тощо). Виконання всіх цих робіт організовується на договірній основі. Договори, що складаються між окремими замовни­ками і автотранспортним підприємством, зводять у єдиний пакет замовлень. Формуванням замовлень може займатись окремий транспортно-експедиційний пункт (транспортно-експедиційне підприємство).

Облік замовлень на виконання автотранспортних послуг ведеться у спеціальній книзі прийман­ня замовлень. На основі даних про замовлення, які надій­шли протягом доби, складається заявка на необхідну кількість автомобілів за типами й марками. Потім дис­петчер складає зведену заявку, яку направляє до автотранспортного підприємства. Прийомні пункти, приймаючи замовлення від населення, одержують готівку й оформляють квитанції про оплату вартості транспортно-експедиційних послуг.

Облік роботи автомобілів на транспортно-експе­диційному обслуговуванні ведеться працівниками у картці обліку роботи автомобілів. Картка заповнюєть­ся у двох примірниках на основі добових звітів відділень (диспетчерських пунктів) і договору із замовником.

Найпоширенішою формою обліку в автотранспортних підприємствах є журнально-ордерна форма обліку. Вона застосовується здебільшого у великих автогосподарствах. У приватних автогосподарствах застосовуються спроще­на та проста форми обліку із застосуванням певного на­бору відомостей залежно від кількості облікових опера­цій, а також Журналу-Головної. При цьому широко за­стосовуються ПЕОМ та типові завдання з АРМБ. Нині впроваджуються нові регістри журнальної форми обліку.

У структурних підрозділах транспортних підприємств, виділених в окремі виробничі одиниці, які належать до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво та ін.), облік витрат і доходів здійснюється відповідно до особливостей цих галузей з урахуванням специфіки автоперевезень.