Законодавче підґрунтя обліку діяльності автотранспортних підприємств

Нормативно-правове регулювання обліку діяльності автотранспортних підприємств передбачено в багатьох законодавчих і нормативних актах. Так, гарантом здійснення будь-якої підприємницької діяльності, що не вступає у протиріччя із законодавством України є її Конституція [1], Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ [2], Цивільний Кодекс України 16.01.2003 г. № 435-IV [3].

На законодавчому рівні автотранспортна діяльність, як різновид передбачена та регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», прийнятим Верховною Радою України від 5 квітня 2001 р., № 2344-Ш (зі змінами і доповненнями) в редакції Закону України від 23.02.06 р. № 3492-ІУ [5], а також інші закони [6-19], постанови Кабінету Міністрів України, документи міністерств і відомств України [20-85].

Зокрема, на підприємства автомобільного транспорту, як і на всю підприємницьку діяльність в Україні, розповсюджується закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. № 996-14 (зі змінами і доповненнями) [6], закон «Про оподаткування прибутку підприємств», прийнятий Верховною Радою України 22 травня 1997 р. № 283/97 (зі змінами і доповненнями) [15], «Про податок на додану вартість», прийнятий Верховною Радою України 3 квітня 1997 р., № 167/97-ВР (зі змінами та доповненнями) [17].

Окрім того, транспортно-експедиторська діяльність регулюється відповідним законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», що прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2004 р., № 1955-ІV [18]. Умови патентування підприємницької діяльності передбачено законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що прийнятий Верховною Радою України від 23 березня 1996р. № 98/96-ВР (з наступ­ними змінами та доповненнями) [16].

Для урегулювання відносин по міжна­родному перевезенню вантажів Верховною Радою України прийнято 15 липня 1994 р. за № 117/94 закон «Про участь України в Митній конвенції про міжна­родне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» [19]. Закон передбачував положення стосовно митної конвенції про міжнародне перевезення ван­тажів із застосуванням книжки міжнародних дорожніх перевезень від 14 листопада 1975 р.

Оновлена конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписана 9 жовтня 1997 р. і ра­тифікована 8 квітня 1999 р. Законом України від 8 квітня 1999 р. № 581-ХІV [19]. На її основі наказом Державної митної служби України від 21 липня 1999 р. № 455 затверджено Положення, котрим передбачено порядок допуску авто-перевізників України до виконання міжнародних перевезень вантажів із використанням книжки МДП [73].

Положення про технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом затверджені відповідними наказами Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 р. № 102 [74] і від 21 січня 1998 р. № 21 [75].

Нормативними чинниками здійснення обліку на автотранспорті забезпечує Міністерство фінансів України. Так, підприємства автотранспорту керуються при здійсненні облікової діяльності Планом рахунків та інструкцією про застосування Пла­ну рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і органі­зацій, який затверджено наказом Міністерство фінансів України від 30 листопада 1999р. № 291 і зареєстровано Міністер­ством юстиції України 21 грудня 1999 р., № 892/4185 [37; 38; 39], а також низкою положень (стандартів) бухгалтерського обліку [40-70].

Виданням інструкцій для підприємств автотранспорту переймаються в основному два міністерства – Міністерство фінансів та Міністерство автомобільного транспорту України. Міністерство фінансів України наказом від 29 грудня 2000 р. № 356 затвердило Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [34]; від 11 серпня 1994 р., № 69 (з наступними змінами і доповненнями) видало Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків [28]; наказом від 24 травня 1995 р. № 88 (з наступними змінами і доповненнями) – Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [72] та ін. [73-83].

Міністерство автомобільного транспорту своїми наказами затвердило форми квитково-облікових листів (від 24 квітня 1996 р.) [84; 89], правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (від 18 лютого 1997 р. № 176 зі змінами та доповненнями), правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (від 14 липня 1997 р. № 363 (зі змінами і доповненнями) [79-80].

Окрім того, Міністерство транспорту затвердило Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (від 5 лютого 2001 р. № 65) [33], Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку (29 грудня 2000 р. № 356) [34], Інструкцію про порядок постачання, зберігання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах і таксомоторах, контролю й обліку виручки від перевезення пасажирів [30].

До нормативного забезпечення обліку діяльності автотранспортних підприємств долучився також Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, котрий наказом від 11 травня 1999 р. № 116 затвердив Інструкцію про порядок обліку разових квитків на проїзд у міському електротранспорті та абонементних квитків на проїзд у міському громадському транспорті України і форм облікових документів № 1 (разові квит­ки), № 2 (абонементні квитки), № 3 (шляховий лист) [29].

У результаті колективної творчості кількох міністерств і відомств стала Інструкція про порядок приймання, транспортуван­ня, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях країни, затверджена спільним наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998р. № 81/38/101/235/122 [31].

Основним регулюючим нормативно-правовим чинником щодо діяльності автотранспортних підприємств в Україні є Закон України «Про автомобіль­ний транспорт» в редакції Закону України від 23.02.06 р. № 3492-ІУ, введений в дію 07.04.2006 р. [5]. Цим законом регламентовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспорт­них засобів, а також відносини з юридичними та фізичними осо­бами – суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Його положення є тим підґрунтям, на якому розбудовується вказана господарська діяльність і створюються системи управління з функціональною розгалуженістю, адекватною певним організаційним утворенням – суб’єктам автотранспортного підприємництва.