Петро Конашевич Сагайдачний – видатний діяч України

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (?–1622) зробив великий внесок у розвиток культури України.

Освіту він здобув в Острозькій академії. Із розрізнених козацьких ватаг

створив регулярне військо із суворою дисципліною. Блискучі переможні

походи на Молдавію, Лівонію, Москву, Крим та Туреччину принесли

йому заслужену славу полководця.

Діяльність П. Сагайдачного не обмежувалася військовими походами.

Розуміючи значення просвітництва, багато зусиль він доклав для розвитку

науки, літератури та мистецтва. Маючи під своєю рукою Київ, що був на

той час політичним центром України, подав дійову допомогу гурткові осві-

чених, прогресивних діячів при Києво-Печерському монастирі, на чолі

якого стояв Є. Плетенецький. Діяльність останнього влучно охарактери-

зував М. Грушевський: “Відкрив нову добу в житті сей твердині україн-

ського аскетизму й зробив з Печерського монастиря першорядну куль-

турну силу”. Є. Плетенецький згуртував навколо того монастиря найкращі

наукові та літературні сили (П. Беринда, З. Копистинський, Л. Зизаній,

Й. Борецький — перший ректор Братської школи та ін.). Є. Плетенець-

кий у 1615 р. купив у Стрятині друкарню, засновану Гедеоном Балаба-

ном під час боротьби з львівським братством, і перевіз її до Києва. За

15 років ця друкарня випустила понад 30 видань — більше, ніж усі ра-

зом узяті українські друкарні. З цим гуртом пов’язане засноване в 1615 р.

братство, до якого вписалося “безчисленно” різного народу: духовенство з

печерського гуртка, міщанство, шляхта. Вписався до нього в 1616 р. і гетьман П. Сагайдачний з “усім Військом Запорозьким”, прийнявши братство під свою протекцію. Братство об’єдналося зі школою, уфундованою Гальшкою Гулевичівною (по чоловікові Лозькою) на подарованій нею землі, та з Богоявленським монастирем.

П. Сагайдачний при підтримці народу включився у боротьбу за ут-

вердження православ’я в Україні. Він вирішив поновити єпархію, у чому

його підтримав Єрусалимський патріарх Теофан, який проїздом через

Київ у 1620 р. висвятив на митрополита Й. Борецького та п’ять єпис-

копів на кафедри в Полоцьку, Луцьку, Володимирі, Перемишлі та

Холмі. Ця акція врятувала православну церкву від небезпеки залиши-

тися без духовенства, а православна церква стала під офіційний захист

козацтва та міщанства.

Виконуючи політичну доктрину П. Сагайдачного, козаки посідають

чільне місце в суспільстві й виступають як оборонці селян, протектори

православної церкви. П. Сагайдачний повертає Києву значення релі-

гійного і культурного центру країни, об’єднує під своїм патронатом кращі

наукові й культурні сили з усіх куточків України, чим утверджує й

підкреслює її соборність. Він постійно дбав про розвиток освіти як кти-

тор (опікун) Братського монастиря і школи при ньому, майже всі свої

кошти заповів школам Києва, Львова та Луцька.