Боротьба українців проти асиміляторських заходів, за збереження національної культури

Починаючи з ХІV ст. розвиток української культури стримувався тим, що етнічні землі нашого народу були розчленовані, опинилися під владою різних держав.

У 1387 р. Галичину, а в 1434 р. Західне Поділля поневолило Поль-

ське королівство. З ХІІ ст. угорські феодали намагалися встановити

свою владу над Закарпаттям, і це їм вдалося. Наприкінці ХІІІ —

на початку ХІV ст. землі Буковини потрапили під владу Молдавії.

З 50-х років ХІV ст. розпочався наступ Литовської держави на По-

дніпров’я; на початку ХVІ ст. більшість українських земель увійшла до

складу Великого князівства Литовського. На північному узбережжі

Чорного моря запанували татари. Розшарпані українські землі опини-

лися під соціальним та національно-культурним гнітом. Планомірно

велося духовне поневолення українського народу, приниження та вико-

рінення української мови, звичаїв, традицій. Особливо тяжкими були

експансія католицизму та спроби полонізації українців після об’єднання

Польщі й Литви 1569 р. в єдину державу — Річ Посполиту.

Віра була основою світогляду, ознакою належності людини до пев-

ної культури та народу. Державною релігією в межах Речі Посполитої

визнавалася лише католицька, православний люд виключався з гро-

мадського та суспільного життя. Страшного удару по українській куль-

турі завдала Берестейська церковна унія 1596 р., яка проголосила

єдність православної та католицької церков під верховенством Папи

Римського, призвела до поділу українців на православних та уніатів.

Чвари й незгоди між ними не вщухають і донині.

Якщо окремі українські феодали, заможні шляхтичі та міщани при-

стали до унії під тиском погроз, репресій або з огляду на свої станові

інтереси, поступово відмовилися від свого історичного коріння та куль-

тури, яка здавалася їм “мужицькою”, то козацтво, дрібні міщани та

селяни залишилися прихильниками православ’я. Обурені нестерпним

становищем “глупих русинів”, вони не хотіли миритися з примусовою

полонізацією та покатоличенням, розуміючи, що це загрожує самому

існуванню народу та його культури. В освічених колах українців виз-

рівало переконання в необхідності розвивати писемність, організовува-

ти українські школи і друкарні, створювати підручники тощо.

Боротьба українців проти асиміляції значно посилюється в останній

чверті ХVІ ст. із появою братств. Вони згуртували навколо себе про-

гресивні сили, які рішуче виступили за розвиток національної культу-

ри. Велику роль у цьому відігравали братські школи та друкарні. Саме

для шкіл І. Федоров видав у 1574 р. “Буквар”, а в друкарні князя

К. Острозького — славнозвісну Острозьку Біблію. Усього в Україні

діяло 25 друкарень, 17 з них видавали книги українською мовою.

Особливе місце в боротьбі проти нівелювання української культури

посідала полемічна література, яка виникла в ході дискусій з прихиль-

никами унії та католицизму.

Важливим центром православної культури була Острозька школа.

Вона стала першим світським навчальним закладом нового типу на зра-

зок європейських.

На початку ХVII ст. основним культурним центром стає Київ. Тут

велику просвітницьку та культурну роботу виконували братство та осе-

редок учених при Києво-Печерській лаврі. Продовжуючи традиції

Львова та Острога, вони невтомно боролися проти асиміляторських

заходів католиків та уніатів: українською мовою друкувалися букварі,

граматики, словники, історична та полемічна література.

Гетьман Війська Запорозького Петро Сагайдачний 1620 р. здійснив

у Києві історичний акт: відновив Київську митрополію і всю православну

ієрархію, яку 25 років тому було скасовано — замінено на уніатську.

Величезний вплив на відродження української культури справила

Києво-Могилянська академія. Вона була першим навчальним закладом

в Україні. Викладання тут велося національною мовою, з глибокою

шаною до вітчизняної історії та культури, на засадах всестановості.

Намагання уряду Речі Посполитої полонізувати та покатоличити

українців виявилися марними. Культурні осередки, братства, полеміч-

на література, мережа шкіл, Академія сприяли розвитку національної

самосвідомості українців, не дали загинути православній вірі та ук-

раїнській культурі.