Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
АнтонімиАнтоніми (ві гр. anti – проти та onyma – ім’я)– слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Лінгвістичне поняття антонімії пов’язане з логічним членуванням дійсності на родові та видові поняття. Лише назви видових понять, співвідносні за змістом (здебільшого з якісними, кількісними, часовими, просторовими значеннями), є антонімами. Антоніми об’єднуються в пари: чесність – підлість; яскраво – тьмяно, перебільшити – применшити. В антонімічні відношення вступають слова, що належать до одного лексико-граматичного розряду і відображають крайні протилежності в межах одних і тих самих понять. Антонімія властива словам, які мають значення якісної оцінки. Необхідна умова антонімічних відношень між словами – наявність у їх значенні таких ознак, яким властива своєрідна шкала якісних або кількісних змін, перехід у крайню протилежність. Слова об’єднуються в пари на основі спільного загального поняття і протилежних виявів якості, властивості, стану предметів тощо. Антоніми поділяються за семантичними і структурними показниками. Існує два різновиди протилежностей, на яких ґрунтується семантична класифікація антонімів: контрарна і комплементарна. Контрарна (це два протилежні поняття) протилежність – виражається видовими максимально протилежними поняттями, «значеннєвий» простір між якими може заповнюватися одним або кількома проміжними членами, які виражають різні ступені переходу між симетрично розташованими абсолютно протилежними значеннями: молодий – немолодий - ні молодий ні старий – середнього віку – літній – нестарий – старуватий – старий; бездарність – талановитість – геніальність; холодний - теплий - гарячий. Комплементарна (передбачають існування середнього члена (мезоніма), який вказує на неповний ступінь міри якості) протилежність – базується на відношенні між поняттями, що взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву відповідних ознак: живий – мертвий, холостий – жонатий, чоловік – жінка. Така антонімія не характерна для всіх слів. За спрямуванням дій і ознак виділяють антоніми-конверсиви, які позначають дії або ознаки, пов’язані між собою відповідними усталеними ситуаціями, взаємозалежністю, суміжністю, причиново-наслідковими відношеннями: складати екзамен – приймати екзамен, брати книжку – давати книжку, забивати гол – пропускати гол. Три основні різновиди антонімічних лексико-семантичних відношень можна виділити за іншими критеріями: 1) наявність ознаки – відсутність ознаки: рух – спокій, розквіт – занепад, веселий – сумний, логічний – алогічний, раціональний – ірраціональний; 2) початок дії або стану – припинення дії або стану: влетіти – вилетіти, увімкнути – вимкнути, заснути – прокинутися, зацвісти – відцвісти; 3) більший ступінь вияву ознаки – менша кількість або ступінь ознаки: великий – малий, високий – низький, спека – мороз, палати – тліти. Виражальні можливості антонімічних відношень не вичерпуються наведеними семантичними класами або типами. Несиметричні протиставлення формують квазіантоніми (не становлять крайніх або симетричних протилежностей і тому не можуть вважатися антонімами): бісити (хвилювати, турбувати, гнівити, злити, дратувати) – заспокоювати, каша (безладдя, гармидер) – порядок (лад, гармонія), допотопний – сучасний, бездонний – мілкий, скажений – повільний (про швидкість). Характерна особливість – члени пари протиставляються за ознаками: 1) високий, інтенсивний ступінь вияву ознаки – нейтральний ступінь, відсутність ознаки: миттєвий – повільний, завалити роботою – звільнити від роботи; 2) негативна оцінка – відсутність оцінки: повзти – поспішати, роздувати (збільшувати штат) – скорочувати; 3) повторна дія – антидія: відродитися – відмерти, повернути – взяти; 4) досягнення – втрата результату дії: завойовувати авторитет – втратити авторитет; 5) неозначена – означена кількість: багатозначний – однозначний, політеїзм – монотеїзм. Енантіосемія – окремий вид антонімії під яким розуміють поєднання протилежних значень в одному слові: з’їжджати, збігати (з гори – на гору), прослухати (не почути, не пропустити сказаного). З структурного погляду розрізняють антоніми різнокореневі (власне лексичні) і однокореневі (лексико-граматичні або словотвірні, формування їх здійснюється словотвірними засобами здатними виражати протилежні значення похідних одиниць). Не вступають в антонімічні зв’язки: · назва ознаки, властивості – на її носія: тенор виконав партію. · іменники з конкретним значенням: щука, хата, папір, сопілка (але: у переносному значенні такі іменники можуть творити пари У душі моїй місця немає туманам. У душі моїй Сонце червоне буя (сонце вступає в протиставлення туману); · відносні прикметники: мідний, дерев’яний, шкільний; · назви кольорів: зелений, фіолетовий; · власні назви (Україна, Львів); · деякі дієслова: читати, копати, стояти; · майже усі числівники (за винятком багато - мало); · несамостійні частини мови. Антонімія притаманна таким частинам мови: · іменнику: молодість - старість, схід - захід; · прикметнику: щедрий - скупий, далекий - близький; · дієслову: радіти - сумувати; · прислівнику: випадково - закономірно, нарізно - вкупі, ясно - темно; · займеннику (поодинокі випадки): усі - ніхто, усякий - ніякий, чийсь - нічий.
|