Пароніми

Пароніми (від гр. para – біля, поряд та onyma – ім’я) – слова, близькі за звуковим складом і вимовою (подібні за формою), але різні за значенням: виборний (який обирається голосуванням, орган, актив, посада) – виборчий (який стосується виборів, їхньої організації та проведення, округ, комісія, кампанія, голос, акт, агітація, закон); компанія (товариство) – кампанія (сукупність заходів), адресат (кому) – адресант (хто), квартира – кватирка.

Паронімами в українській мові є:

·​ різнокореневі слова: військовий (стосується війська; синонім військово​службовець) -воєнний (стосується війни) – воїнський (урочистий стиль: прикмет​ник до воїн); їда (процес споживання їжі) – їжа (харчі);

·​ однокореневі слова: гривня (грошова одиниця) – гривна (коштовна при​краса, яку носили на шиї як символ князівської влади); будівельник (людина, яка має будівельну спеціальність) – будівник (творецьмайбутнього, культури, жит​тя) –будівничий (архітектор); припускати (уважати за ймовірне, можливе) – допускати (дати доступ комусь до чогось, у чомусь), прохід – прихід;

·​ відрізнятися однією-двома літерами: вовна – бавовна, звичка – навичка;

·​ відрізнятися префіксами: прізвище – прозвище, проходити – приходити;

За характером семантичних зв’язків пароніми діляться на:

1)​ пароніми з семантичною близькістю: привозити – провозити, керуючий – керівний);

2)​ синонімічні: виголошувати (прилюдно виступати з промовою) – оголошувати (офіційно заявляти) – проголошувати (декларувати); музичний (стосується музики як виду мистецтва) – музикальний (здатний тонко сприймати музику, мелодійний); збірка (книжка з творами) – збірник (книжка з однотипними матеріалами), привабливий – принадливий, повінь – повідь; рятувальний (загін) – рятівний (р. переправа), компанія – кампанія;

3)​ антонімічні: радіти – ридати, еміграція – імміграція, еволюція – революція, прогрес – регрес, експорт – імпорт, густо – пусто;

4)​ пароніми однієї тематичної групи: в’язи – м’язи, ніготь – кіготь.

Стилістичне використання паронімії. Пароніми активно вживаються в усіх мовних стилях, їх використовують для створення каламбурів, словесної гри; у поетичному мовленні – засіб створення музичності фрази, в епіграмах.

З явищем паронімії пов'язано явище парономазії (від гр. para – біля, onomazo – на​зиваю): комічне або образне вживання співзвучних слів. Наприклад: Будеш солод​ким – розклюють, будеш кислим – розплюють (Нар. тв.); Серце просвітленого схо же на дзеркало: воно нічого не хапає і нічого не відкидає; отримує, але не утримує (Е. де Мелло); Засади, взяті від чужинців і не достосовані до української психо​логії й традиції, стають не засадами, а засудами (Ю. Липа); Не слава, а страва (Д. Донцов); Революція переходить зі стадії пікетів до пакетів, Владу треба не брати, а обирати.

Паронімія також є засобом увиразнення мови, принципом створення окре​мих асоціативних образів та характерною рисою мовотворчості поетів: Боже, не літості – лютості, Боже, не ласки, а мсти ( В. Стус); Хай буде все небачене побачено. Хай буде все побачене пробачено; З часів прапрадіда Гомера аж до сьо​годнішнього дня немає кращого гримера, ніж добросовісна брехня; Тягар дрібниць і мудрощі дурниць; Хоч піднімай його домкратом, а хам не стане демократом ( Л. Костенко ).