Індивідуальність та свобода

Всі люди занадто часто говорять про «свободу» таким чином ніби це є скоріше якийсь жест, який важко описати ніж відчутна обставина. Сьогодні ми постійно чуємо цю риторику в політичних та економічних правлячих колах, де створюються асоціації між «демократією» та цією «свободою» як на рівні традиційної практики голосування так і на рівні переміщення самих грошей через незалежну вільну торгівлю. Ці соціально-політичні меми також посилюються поляризацією, тож в зв’язку з цим часто застосовуються приклади пригнічень та втрати свободи і вольностей в попередніх соціальних системах для захисту наявного стану речей.

Творчі роботи філософів, митців та письменників, які мали вплив у просуванні різних ідеологічних понять такої «свободи», часто за рахунок соціальної вразливості, збільшували цю догматичну поляризацію, що ще більше посилювало такі цінності (369). Якщо коротко, то існує дуже багато страху та емоційної сили навколо поняття соціальних змін і того, як вони можуть вплинути на наше життя в плані свободи та індивідуальності.

Проте, якщо ми зробимо крок назад і подумаємо про те, що означає свобода окремо від наших культурних мемів, то ми побачимо, що поняття свободи вірогідно є відносним якщо брати до уваги людську історію, а також стандарти життя і навіть саме персональне вираження. Тому, для того, щоб вирішити що являє собою свобода і як її охарактеризувати нам потрібно дослідити її з (а) історичної точки зору з однієї сторони та (b) відносно можливостей у майбутньому з іншої сторони.

(a) Історично, головними проблемами були страх властей та зловживанні владою. Людська історія зокрема є безумовно постійною боротьбою за владу. Можна сказати, що людська історія, яка підживлювалася глибокорозбратними релігійними й філософськими віруваннями та цінностями, які проявлялися в жалюгідному рабстві, підпорядкуванні жінок, періодичному геноциді, переслідуванні за єресь (свободу слова, або те, що колись та і зараз називають як «вільнодумство»), божественних правах королів і тому подібному, в цьому контексті є історією небезпечних, необґрунтованих забобонів, які стали священними через примітивні цінності та уявлення того періоду часу, що відбувалося за рахунок втрати людського добробуту та соціального балансу. Страх та дефіцит тих ранніх періодів призвели до посилення всього найгіршого з того, що ми розглядаємо у якості «людської природи», часто шукаючи владу як шлях уникнути зловживання властей у такому порочному колі. Проте, критично важливим є відмітити, що ми перебуваємо в процесі повсюдного відходу від цих архаїчних цінностей та вірувань, а глобальна культура з її інститутами повільно вбирають в себе наукову причинність та її заслуги стосовно визначення того, що є істинним, а що ні. Разом з цим, стають очевидними певні позитивні тенденції.

Ми перейшли від «божественної», верховної влади генетично визначених королів та фараонів до системи дуже обмеженої, але при тому загальної участі громадськості в так званому «демократичному процесі» в більшості країн світу. Експлуатація людини, підкорення та принизливе рабство втратили загальнопоширену аргументацію релігійної, расової та статевої вищості, яка використовувалася на їх захист і досягли рівня коли повсюдне рабство сьогодні прийняло менш сувору форму «найманої праці» - що в більш широкому контексті «класової» приналежності – визначає місце особи в економічній ієрархії. Ринкова економіка, в усіх своїх історичних формах, також змогла подолати схоже з расовим «кастове» призначення, оскільки вона робить можливим певний рівень (обмеженої) соціальної мобільності в суспільстві де отриманий дохід сприяє більш

369 Відомий роман Айн Ренд під назвою «Гімн» є визначним, впливовим прикладом цієї художньої кульмінації цінностей. Дія відбувається в антиутопічному майбутньому, де людський вид вступив у іншу темну еру, яка характеризується нераціональністю, колективізмом та соціалістичним мисленням і економікою. Поняття індивідуальності було ліквідовано. Наприклад, використання слова «я» каралося смертю.

широкій «свободі» (370).

Такі прогресивні реалії повинні братися до уваги оскільки капіталізм, з усіма його вадами, послужив покращенню певних речей, що стосуються соціальних умов. Тим не менше, що не змінилося так це основна передумова, яка робить його елітарним і нетерпимим, що проявляється в тому як він підносить одну групу людей над іншою, як структурно так і соціологічно. Лише в цьому випадку вподобана «група» більше не має нічого спільного зі статтю, расою або релігією – проте вона пов’язана з певним видом нав’язаної корисливості та конкурентної ментальності, що сприяє її просуванню на верхні щаблі класової ієрархії, невідворотно за рахунок інших.

Цілком можна стверджувати, що капіталізм є насправді постмодерністською системою рабства з новою ціннісною орієнтацією «конкурентної свободи», за рахунок якої він і тримається. Під цим перекрученим поняттям «свободи» по суті мається на увазі, що ми всі «вільні» конкурувати один з одним та захоплювати те, що можемо. Проте, як вже зазначалося раніше, існування такої форми «відкритої свободи» без зловживань, утисків та структурних переваг є очевидно неможливим. Відтак, в той час як захисники капіталізму можуть у якості аргументів наводити покращення, які відбулися з моменту його впровадження у якості доказу його соціальної ефективності, ми повинні усвідомлювати, що його первинна форма зацікавлена не у свободі людини, а являє собою наслідування соціальної нетерпимості, яка забруднювала культуру тисячами років і в загальному бере свій початок в психології елітизму та дефіциту.

Сьогодні, справжня свобода напряму пов’язана з сумою грошей, яку має людина. Ті хто знаходяться за межею бідності мають жорсткі обмеження персональної свободи у порівнянні з багатими. Більше того, в той час як захисники вільного ринку часто говорять про «примус» в контексті державної влади, сама реальність економічного примусу ігнорується. Теоретики традиційної економіки постійно просторікують кажучи, що на ринку все є питанням вибору і що коли людина хоче влаштуватися на роботу, то у неї є вибір іти на таку роботу чи ні.

Проте, ті хто перебуває в бідності, і які складають більшість (371), мають дуже урізаний вибір. Тиск їхніх обмежених економічних можливостей створює становище сильного примусу відповідно до якого для того, щоб вижити вони не лише вимушені погоджуватися на роботу, яку вони не схвалюють, вони часто є об’єктом сильної експлуатації, яка проявляється у формі низького рівня зарплатні на яку вони погоджуються через той же відчай. По суті, загальна бідність, в цьому контексті, є дуже позитивною умовою для капіталістичного класу оскільки вона забезпечує ефективність витрат у формі дешевшої найманої праці.

Отже, знову таки, в той час як з плином часу ми можемо простежити деякі соціальні покращення, ці покращення є лише варіаціями загальнопоширеної проблеми загального елітизму, експлуатації та сліпої прихильності. Довга історія передбачуваного дефіциту ресурсів та обмежень виробництва також посилила цю ідею, оскільки в мальтузіанському сенсі (372), досягнення певного рівня економічної рівності для всіх вважалося просто неможливим.

370 Капіталістична система структурно перешкоджає «соціальній мобільності» враховуючи дуже малий відсоток фактичних досягнень вертикальної мобільності відповідно до статистичних даних. Мобільність в Сполучених Штатах, у домі «американської мрії», також значною мірою занепала.

Для довідок: “Exceptional Upward Mobility in the US Is a Myth, International Studies Show”, Science Daily

(http://www.sciencedaily.com/releases/2012/09/120905141920.htm)

Також дивися: “Harder for Americans to Rise From Lower Rungs”, New York Times, 2012 р.

(http://www.nytimes.com/2012/01/05/us/harder-for-americans-to-rise-from-lower-rungs.html?pagewanted=all)

371 В той час як стандарт визначення межі бідності залежить від області його застосування, більш ніж 50% населення світу, за даними дослідження світового банку на 2005 рік, живуть на менше ніж $2.50 на день або близько $912.00 на рік. Джерело: GlobalIssues.org

(http://www.globalissues.org/article/26/poverty-facts-and-stats)

372 Дивіться розділ присвячений Мальтусу та Рікардо в есе «Історія економіки».

(b) Проте, сучасна наука та експоненціальний розвиток застосування технологій разом з глибшим розумінням становища людини (373), відкрила двері до майбутніх можливостей для соціальних покращень та, як факт, подальшого піднесення свободи до не баченого раніше рівня. Таке розуміння стало проблемою, оскільки можливість досягнення цього нового рівня дуже сильно гальмується цінностями та установами встановленими традиційним капіталістичним соціальним порядком. Іншими словами, ринкова система просто не може сприяти цим покращенням, тому що природа їхньої кінцевої мети іде всупереч самому механізму системи.

Наприклад, ефективність, яка сьогодні є можливою на технічному та науковому рівні, при її правильному застосуванню могла б забезпечити високий стандарт життя для кожної людини на Землі, а також усунути небезпечну й монотонну роботу завдяки застосування кібернетичної механізації (374). В сучасному світі, переважна більшість людей витрачає більшість свого життя працюючи на роботі та на сон. Багато з таких робіт не приносять ніякого задоволення (375) і є ймовірно недоречними що стосується справжнього персонального або соціального вкладу та розвитку.

Отже, якщо ми бажаємо розглянути, що собою являє свобода на базовому рівні, то вона означає бути спроможним керувати своїм життям так, як Ви хочете, в межах здорового глузду (376). Мати змогу проживати своє життя не турбуючись про своє базове виживання та здоров’я, або виживання та здоров’я своєї сім’ї, є першим кроком до цього. Більш того, система праці заради прибутку є одним з найбільш «ув’язнюючих» інститутів, які тільки можуть існувати сьогодні, не лише що стосується властивого їй економічного примусу, але також стосовно самої організаційної структури, яка є, в буквальному сенсі, цілковитою вертикальною ієрархічною диктатурою.

Нажаль, навіть враховуючи ці наявні і цілком реальні можливості, розлад системи цінностей створений капіталістичною моделлю та скоріше параноїдальний страх всього, що знаходиться поза її межами, боровся і буде продовжувати боротися з цими можливостями задля більш зарозумілого стану свободи. По суті, сама ідея забезпечення базової соціальної підтримки у формі «достатку» або щось подібне піддається нападам, частково на основі того, що це є униканням сприянню відкритому ринку – тому самому ринку, який в реальності і призвів до зубожілого стану тих, хто потребує такої допомоги.

В завершення теми «свободи» можна сказати, що капіталістична теорія, як історична так і сучасна, позбавлена зв’язків із ресурсами Землі та керуючими природними законами. Не враховуючи найбільш примітивні уявлення щодо дефіциту, яким позначена загальна теорія вартості, що базується на «попиті і пропозиції», в цій моделі відсутня наукова природа світу, - вона все ще розглядається у якості «зовнішньої». Це упущення в поєднанні з реаліями експлуатації та зниження витрат, що є властивим для системи мотивації ринку, є тим, що генерує великі екологічні проблеми, починаючи від виснаження ґрунтів до забруднень, винищування лісів та фактично до всього що ми можемо розглядати на екологічному рівні.

При аналізі раннього розвитку цієї філософії, ми можемо логічним чином зробити припущення про те, як ми до неї прийшли. Враховуючи в більшій мірі аграрну базу виробництва та мінімалізм раннього «ремісного» типу виробництва товарів, наші

373 Пояснення: Психосоціальні або соціально викликані наслідки стосунків людини з суспільством довели деякі важливі реалії щодо походження деструктивної поведінки, або поведінки, яка відхиляється від норми. Для більш детальних пояснень дивіться есе «Визначення охорони здоров’я».

374 Детальна екстраполяція буде представлена в частині ІІІ цього тексту.

375 Для довідок: “New Survey: Majority of Employees Dissatisfied”, Forbes, Susan Adams 2012 р.

(http://www.forbes.com/sites/susanadams/2012/05/18/new-survey-majority-of-employees-dissatisfied/)

376 Зрозуміло, що не може існувати «чистої» свободи в природному світі, який керується законами природи, так само як не може існувати необмеженої свободи в соціальних умовах, які мають справу зі стандартними життєвими вимогами соціальної стабільності. Наприклад, одна людина не «вільна» убивати іншу в прямому сенсі. Існування таких соціальних домовленостей та цінностей базується на тому, щоб не ображати інших, що може призвести до дисбалансу та дестабілізації.

можливості негативного впливу на екологію в той час були природно обмеженими. Ми просто не становили такої сильної загрози оскільки великі індустріальні спорудження, якими ми їх знаємо сьогодні, тоді ще не застосовувалися.

Цей розвиток виявив, що під поверхнею капіталізму лежить стара точка зору, яка великими темпами почала застарівати, а також постійно виникаючі відповідні наслідки, які проявляються коли наші технологічні можливості посилюють нашу здатність впливати на світ. Аналогією може бути інститут війни. Цінності конкуренції та війни можна було стерпіти коли шкода від них обмежувалася примітивними мушкетами кілька століть назад. Сьогодні, ми маємо ядерну зброю, яка може знищити все (377). Отже, з еволюційної точки зору, капіталізм був практикою та ціннісною орієнтацією, яка допомагала прогресу певним чином, але всі тенденційні докази сьогодні показують, що незрілість властива системі, при умові її подальшого існування, приведе нас до проблем, які будуть постійно посилюватися.

Маркетизація» життя

У якості заключної ноти цього есе, варто сказати, що тенденція маркетизації, яка постійно посилюється, створила в цьому світі глибоке спотворення цінностей. Оскільки «свобода» культурно асоціювалася з «демократією», а демократія в економічному сенсі в свою чергу асоціювалася з можливістю купувати та продавати, то почало відбуватися переведення в розряд товарів майже всього про що тільки можна подумати.

Традиційні цінності та риторика попередніх поколінь часто розглядали використання грошей таким чином нібито це було якоюсь «холодною» необхідністю, а певні елементи нашого життя вважалися «священними», а не для продажі. Наприклад, акти проституції, в яких люди продають свою інтимність заради грошей були ситуацією, де культурні цінності зазвичай знаходили відчуження. В більшості країн цей акт залишався нелегальним, навіть якщо існувало певне юридичне виправдання через те, що саме заняття сексом є легальним. Він став вартим догани лише тоді коли в дію вступив елемент купівлі.

Тим не менше, така святість, яка була культурно увіковічена, стала все більше відкидатися ринковим мисленням. Сьогодні, легально це чи ні, майже все може купуватися чи продаватися (378). Ви можете купувати право обходити норми викиду вуглецю (379), Ви можете вдосконалити свою тюремну камеру за окрему плату (380), купувати права полювати на тварин, які перебувають під загрозою вимирання (381), і навіть купувати місце в престижному університеті без відповідності вимогам тестування (382).

Ми маємо дивну ситуацію коли деякі з найбільш нормальних, природних актів людського життя почалися заохочуватися грошима, як наприклад це відбувається при заохоченні дітей до читання (383) або стимулюванні до втрати ваги (384). Що це може психологічно означати для дітей коли всі їхні найбільш базові дії підкріплюються грошима? Як це вплине на їхнє відчуття винагороди в майбутньому? Це є важливими питанням у світі де все продається, з його керуючим ціннісним принципом, який означає, що варто робити тільки те, за що платять.

377 Тут цитувався вислів Альберта Ейнштейна: «я не знаю чим будуть воювати в Третій світовій війні, але знаю, що в Четвертій світовій війні будуть воювати палками і камінням». (The New Quotable Einstein, Alice Calaprice, Princeton University Press. 2005 р., ст.173)

378 Для довідок: What Money Can't Buy: The Moral Limits of Markets, Michael J. Sandel, Farrar, Straus and Giroux, 2012 р.

379 Для довідок: ці дані, які стосуються ЄС можна побачити в он-лайні на www.pointcarbon.com

380 Джерело: “For $82 a Day, Booking a Cell in a 5-Star Jail”, New York Times, 29 квітня 2007 року.

381 Джерело: “Saving the Rhino Through Sacrifice”, Brendan Borrell, Bloomberg Businessweek, 9 грудня 2010 року.

382 Джерело: “At Many Colleges, the Rich Kids Get Affirmative Action: Seeking Donors”, Daniel Golden, Wall Street. Journal, 20 лютого 2003 року.

383 Джерело: “Is Cash the Answer”, Amanda Ripley, Time, April 19, 2010 р., ст.44-45

384 Джерело: “Paying people to lose weight and stop smoking”, Kevin G. Volpp, Issue Brief, L.D. Institute of Health Economics, University of Pennsylvania, том 14, 2009 р.

Такі ринкові цінності постають як чисті соціальні спотворення, оскільки в них змінюється сама суть ініціативи та існування людини. В той час як ми можливо не проявляємо забагато уваги питанням, які здаються нам банальними, як наприклад тому факту, що хтось може купити собі дозвіл їхати окремою смугою для машин на дорозі (385), більші прояви культури побудованої на тому, що все продається, є дегуманізацією суспільства, оскільки все і всі зменшуються до категорії товару, який можна експлуатувати.

Сьогодні, наскільки б це нас не шокувало, у світі насправді існує більше рабів ніж це було в будь-який час людської історії. Торгівля людьми була і продовжує бути масовою індустрією для отримання прибутку, в якій чоловіки, жінки та діти продаються для виконання різноманітних ролей.

Державний департамент США оприлюднив що «приблизно біля 27 мільйонів чоловіків, жінок та дітей в усьому світі є жертвами того, що сьогодні часто називають завуальованим терміном «людський трафік» («торгівля людьми»). Робота по боротьбі з цим видом злочинності є роботою, яка означає виконання обіцянки свободи - свободи від рабства для тих, кого експлуатують, та свободи зберегти собі життя для тих, хто намагається вижити (386)».

В кінці кінців, в той час як більшість людей, які вірять в капіталістичну систему вільного ринку, з точки зору етики ставляться негативно до цих людських зловживань, які дуже часто відбуваються в світі, зазвичай шукаючи відмінності між «моральними» та «аморальними» формами торгівлі, фактом є те, що сама концепція перетворення всього на товар не має об’єктивних меж і такі «екстремальні» реалії є, в дійсності, просто справою рівня на якому вони застосовуються. З чисто філософської точки зору, між формами ринкової експлуатації немає технічної різниці. Властива цій системі психологія – розлад системи цінностей – увіковічував і буде увіковічувати хижу зневагу в межах культури і тільки коли цей структурний механізм буде усунуто із самого нашого підходу до соціальної організації, лише тоді вищезгадані проблеми знайдуть вирішення.

385 Джерело: “Paying for VIP Treatment in a Traffic Jam”, Wall Street Journal, 21 червня 2007 року;

386 Джерело: Trafficking in Persons Report 2012, US Department of State

(http://www.state.gov/j/tip/rls/tiprpt/2012/192351.htm)

-СТРУКТУРНИЙ КЛАСИЗМ, ДЕРЖАВА ТА ВІЙНА-

«Людина це єдиний патріот. Вона відділяється у своїй власній країни, під своїм власним прапором та глузує над іншими народами; тримає під рукою численну кількість одягнених у форму вбивць, щоб загарбувати шматки країн інших народів та не дозволяти їм загарбати свою. А в інтервалах між такими кампаніями вона омиває кров зі своїх рух і працює над «всесвітнім братерством народів» - своїм язиком (387)»

- Марк Твен

Загальний огляд

Конфлікти між людьми були постійною характерною рисою суспільства від початку писемної історії. В той час як їх виправдання варіювалися від припущень про незмінні людські схильності до агресії та територіальності до релігійних припущень щодо дії поляризованих метафізичних сил, таких як сили «добра» і «зла», історія показує, що випадки конфлікту в загальному мають раціональний взаємозв’язок з умовами навколишнього середовища та/або з культурними умовами. Починаючи від негайної, викликаної страхом стресової реакції, що проявляється у нашій схильності «бити або тікати» (388), до спокійного розрахункового планування стратегічної національної війни, для таких конфліктів завжди є причина, а загальний інтерес громадськості у зменшенні таких конфліктів безумовно потребує, щоб ми повністю оцінили їх причинність настільки глибоко наскільки ми можемо для того, щоб знайти реальне рішення.

В цьому есе буде проаналізовано дві загальні категорії «війни»: «імперська війна» та «класова війна». В той час, як, можливо, вони здаються різними, в подальшому буде аргументуватися, що базовний психологічний механізм цих двох категоризацій є в своїй основі однаковим, а також те, наскільки діючі механізми «боротьби» є насправді набагато більш оманливішими та прихованішими ніж більшість людей можуть усвідомлювати. В загальному, центральна теза полягає в тому, що джерело цих, здавалося б незмінних реалій знаходиться в самих соціально-економічних передумовах – в контексті певної посиленої психології, а отже у соціологічній схемі – а не у жорстких установках наших генів або відсутності якихось моральних схильностей.

Іншими словами, ці сучасні реалії живляться не ідеологічно ізольованими групами, як наприклад, безсовісним державним урядом або якоюсь винятково «жадібною» бізнесовою ментальністю – а скоріше найбільш фундаментальними, основними цінностями, які властиві фактично для кожного, хто живе в поточних соціо-економічних умовах, які ми увіковічуємо у якості культурно «нормальних». Єдиною відмінністю є рівень, на якому ці цінності приборкуються та задля якої мети.