Характеристика патології

Для того, щоб критично оцінити існуючу структуру мислення, потрібно сформувати базові, взаємоприйняті стандарти. «Культурний релятивізм» (337) є антропологічним поняттям, яке стосується того факту, що різні культурні групи створюють різне сприйняття «правди» або «реальності». «Моральний релятивізм» (338), який є схожим поняттям, пов'язаний з варіативністю того, що сприймається у якості «правильного» або «етичного». Протягом всієї історії людства такі розбіжності стали вкрай вузькими оскільки наукова революція причинно-наслідкового мислення, починаючи з епохи Ренесансу і далі, дуже сильно зменшила «відносну цілісність» різних вірувань.

Фактом є те, що вірування не є однаковими в своїй дійсності. Деякі з них є більш правдивими ніж інші, а отже деякі є менш дієздатними ніж інші в контексті реального життя. Науковий метод здійснення умовиводів є первинним критерієм, за яким може вимірюватися цілісність людських цінностей і такі сучасні реалії розвіюють загальноприйняті аргументи на захист «релятивізму» суб’єктивних людських вірувань.

Тут мова йде не про те, що «правильно», а що «неправильно», а про те, що працює, а що не працює. Цілісність наших цінностей та вірувань є настільки хорошою наскільки вони упорядковані з природним світом. Це є спільним підґрунтям, яке ми всі поділяємо.

Ця концепція напряму пов’язана зі стійкістю в широкому контексті самого виживання людини, оскільки стійка соціальна система безумовно повинна мати стійки цінності для підтримки та збереження структури. Нажаль, еволюційний багаж історії нашої культури зберіг в собі цінностні структури, які є настільки потужними, але водночас настільки відокремленими від реальності, що продовжують досить сильно перекручувати наші персональні та соціальні припущення щодо того, що являє собою щастя, успіх та сам прогрес та розходяться з керівними законами середовища нашого проживання та природи людини. Люди дійсно мають спільну природу, і в той час коли немає нічого на 100% універсального для всього виду, певний тиск та фактори стресу

337 “Культурний релятивізм” це принцип, який приймається як самоочевидний в антропологічних дослідженнях Франца Боаса в перші десятиліття 20го століття.

338 Подібно до «культурного релятивізму», «моральний релятивізм» в загальному визначається як:

“Будь-яка з багатьох філософських позицій, яка пов’язана з розбіжностями в моральних судженнях у різних людей та культур”. (https://www.boundless.com/management/definition/moral-relativism/)

можуть пересічно створювати серйозні проблеми з охороною здоров’я (339). Більше того, якщо наші цінності підтримують певні типи поведінки, які не відповідають нашій фізичній стійкості на планеті Земля, тоді безумовно ми можемо очікувати появу проблем на рівні навколишнього середовища, які будуть постійно посилюватися (340).

Панівна система цінностей, яку увіковічує капіталістична соціально-економічна модель вірогідно є глибоко патологічною для умов людини, оскільки механізми пов’язані з виживанням та загальною винагородою містять у собі емоційну прив’язаність та певні форми самозбереження, які по суті беруть свій початок в певних формах примітивного відчаю та страху. Фундаментальним етосом є антисоціальний тиск дефіциту, який змушує всіх гравців цієї гри бути в загальному експлуатуючими та ворожими один до одного та до навколишнього середовища. Він також містить вбудовані фактори тиску до уникання соціально корисних інтересів, задоволення яких в результаті може привести до втрати прибутків (341), що ще більш посилює цей породжений стресом емоційний дисбаланс. Результатом є порочне коло всезагального зловживання, обмеженого егоїзму, а також соціальної та екологічної зневаги.

Звісно що історично ці негативні характерні риси зазвичай захищалися просто з позиції «так прийнято» - нібито наша еволюційна психологія повинна і далі перебувати в такому стані. По суті, якщо нав’язані психологічні доктрини традиційної ринкової теорії є правдивими («неокласичний утилітаризм») стосовно наших очевидних обмежень щодо «працездатної» соціальної структури, то тоді дисбаланс, екологічні руйнування, пригнічення, насильство, тиранія, розлади особистості, війни, експлуатація, егоїстична жадібність, марний матеріалізм, конкуренція та інші такого роду розбратні, негуманні та дестабілізуючі реалії є просто безальтернативними, а тому все суспільство не повинно робити нічого іншого, окрім як намагатися обійти таку неминучість прикладаючи скільки «контролю», скільки ми можемо забезпечити для того, щоб «керувати» такими реаліями людських умов. Все так нібито людина приречена мати тяжкі, невиліковні психологічні розлади – стійку ретардацію – які просто неможливо вилікувати, а отже все в суспільстві повинно бути адаптовано під них у спробі якось з ними впоратися.

Однак, чим більше ми існуємо як людський вид, тим більший відрізок історії ми можемо проаналізувати, щоб дослідити себе впродовж декількох поколінь. Відповідно тим більше ми можемо порівняти поведінку різних культур в різних куточках світу та в різний період історії, - а отже все більше очевидним стає те, що людські можливості безпосередньо обмежуються застарілим видом винагороди та структурою виживання, які продовжують посилювати примітивні, розпачливі цінності, і в той час коли такі цінності можливо виконували позитивну еволюційну роль в минулому, сучасність та прогнозоване майбутнє вірогідно викриває такі поведінкові моделі як шкідливі та нестійкі, про що в загальному говорилося впродовж цього тексту.

339 Будь ласка, дивіться попереднє есе «Визначення охорони здоров’я».

340 Загальним прикладом тут можуть бути цінності споживання, які переважають в сьогоднішньому світі. Дії з посилення власності є загальнопоширеними, оскільки привласнення майна все більше прирівнюється до збільшення успіху, а збільшення споживання пов’язується з економічним зростанням. Тим не менше, така непоміркована етика може розглядатися у якості нестійкої враховуючи, що ми живемо на обмеженій планеті з обмеженими ресурсами. По суті, багато хто стверджує, що той «стандарт життя», який властивий Сполученим штатам, при поточному порядку речей, був би технічно неможливим при його поширенні на решту світу. Відповідно до деяких досліджень: «Людство на сьогодні споживає ресурси та виробляє двоокис вуглецю на 50% швидше ніж Земля може витримати…».

Джерело: Living Planet Report: Humanity Now Needs 1.5 Earths, 2010 р. (http://www.business-biodiversity.eu/default.asp?Menue=49&News=233); The Earth Is Full, 2011 р.

(http://www.nytimes.com/2011/06/08/opinion/08friedman.html).

341 Тут варто розуміти, що чим більше проблем з’являється у світі, тим більше з’являється можливостей для їх обслуговування та наживання на цьому капіталу. В той же час чим більше проблем насправді вирішується, тим менше можливості залишається для створення на цьому капіталу, а отже залишається менше можливостей для підтримки і посилення економічного зростання.

Date: 2016-07-22; view: 319; Нарушение авторских прав