Ідеологічна поляризація та звинувачення

Коли ми обговорюємо питання того, що «пішло не правильно» в сьогоднішньому світі – беручи до уваги бідність, екологічний дисбаланс, жорстокість, загальний економічний дисбаланс і тому подібне – то тут часто виникають поляризовані дебати. Така двоякість як «правий чи лівий» або «ліберальний чи консервативний» є загальнопоширеною, що означає, що на рівні людського розуміння та преференцій існують чіткі орієнтири, які втілюють всі відомі можливості.

Поряд із цим існує також старіша, але при цьому не менш загальнопоширена двоїстість «колективізму проти вільного ринку». Якщо коротко, то під цією двоїстістю розуміється що, всі можливі варіанти економічних преференцій повинні бути прив’язані до ідеї, що суспільство повинно або базуватися на уявній демократичній волі всіх людей у формі «вільної торгівлі» - або що невелика група людей повинна бути у влади і казати всім, що вони повинні робити. Через темну історію тоталітаризму, яким як чумою відзначилося 20те століття, страх створив ціннісну орієнтацію, яка відхиляла все, що навіть віддалено нагадувало прояв «колективізму», що все ще є надзвичайно поширеним і

359 Для довідок: “The Importance of Economic Equality”, Eben Harrell, Time, 2009; Also See: The Spirit Level by Richard Wilkinson and Kate Pickett, Penguin, березень 2009 р.

360 “Study Finds TV Alters Fiji Girls' View of Body”, Erica Goode, The New York Times, 1999 р.

(http://www.nytimes.com/1999/05/20/world/study-finds-tv-alters-fiji-girls-view-of-body.html)

сьогодні, при чому слово «соціалізм» стало часто використовуватися принизливим чином (361).

Як вже зазначалося раніше в цьому есе, розуміння можливості у людей напряму пов’язане з їхніми знаннями – тобто з тим, що вони вивчили. Якщо традиційні освітні та соціальні інститути представляють всі соціально-економічні варіації в межах таких квадратних рамок мислення, то ймовірніше за все люди будуть відображати це припущення (мем) та увіковічувати його в своєму мисленні та практиці. Якщо Ви не «білий», то Ви повинні бути «чорним» - це є загальнопоширеним мемом мислення. Навіть політичні правлячі кола Сполучених Штатів існують у цій парадигмі, оскільки якщо Ви не «республіканець», то Ви повинні бути «демократом» і т.д.

Іншими словами, існує пряма перешкода для інших можливостей, і це, в такому контексті, часто встановлює ціннісну структуру, яка створює емоційні прив’язаності до хибної двоїстості. Ці цінності є значною перешкодою для прогресу сьогодні на багатьох рівнях. По суті, у якості відступу можна сказати, що якщо б наміром правлячого класу було б обмежити будь-які втручання зі сторони нижчих класів, то вони б в оборонних цілях обмежували чуттєвість людей до інших можливостей (362).

Наприклад, під уявною проблемою «державного втручання» у вільний ринок, що є постійною темою захисників капіталізму, по суті мається на увазі те, що оскільки різноманітна політика та практика держави обмежує вільну торгівлю в багатьох аспектах (363), то це є джерелом проблем для ринкової ефективності. Ця гра в звинувачення насправді відбувається між тими, хто стверджує, що ринок це і є проблема та тими, хто стверджує, що проблемою є втручання держави в ринок (364).

Те про що не говориться це знищуюча таку двоякість реальність, яка полягає в тому, що держава, в своїй історичній формі, є продовженням самої капіталістичної системи. Уряд не створював цю систему. Система створила уряд або, якщо бути більш точним, - вони еволюціонували як один апарат. Всі соціально-економічні системи беруть свій початок від бази промислового розвитку та базового виживання. Так само як феодалізм, який базувався на аграрному суспільстві, орієнтувався в своїй класовій структурі на стосунки пов’язані з землею, яка продукувала засоби для існування, те саме відбувається і в так званій «демократії» в сучасному світі. Тому, сама ідея, що державний уряд є відокремленим і залишається без впливу капіталізму є чисто абстрактною теорією, в якій в дійсності немає правди. Капіталізм по суті сформував природу та шлях розвитку урядового апарату – а не навпаки.

Отже, коли люди наводять аргумент, що регулювання урядом ринку є причиною проблеми та що ринок повинен бути «вільним» без структурних чи законних перешкод, то вони плутаються в своєму асоціативному розумінні. Вся правова система, яка є центральним інструментом уряду, буде завжди «профільтрована» та використовуватися бізнесом для допомоги конкуруючим тактикам, щоб підтримати та посилити свої переваги оскільки це є самою природою гри. Очікувати чогось іншого це насправді вважати, що існують «моральні» обмеження для дій конкуренції. Проте, це є повністю суб’єктивним.

361 Для довідок: “Pat Robertson: Obama A 'Socialist,' Wants To 'Destroy' The United States”, Paige Lavender, The Huffington Post, 2012 р.

(http://www.huffingtonpost.com/2012/12/14/pat-robertson-obama_n_2301228.html)

362 Існує багато суперечок щодо постійного занепаду Західної освіти, особливо що стосується Америки. Шарлотта Томсон Ізербіт, колишній старший радник з політичних питань Міністерства освіти США, писала про те, що вона називає «навмисним здураченням Америки», Conscience Press, 1999 р.

363 Для довідок: Ronald Reagan: Protectionist, Sheldon L. Richman, 1988 р.

(https://mises.org/freemarket_detail.aspx?control=489)

364 Стосовно цього питання досить визначну заяву зробив видатний економіст Мілтон Фрідман: «Уряд має три головні функції. Він повинен забезпечувати військову оборону нації. Він повинен стежити за виконанням угод між приватними особами. Він повинен захищати громадян від злочинності проти них самих або їхньої власності. Коли уряд, переслідуючи добрі наміри намагається реорганізувати економіку, узаконити моральність, або сприяти особливим інтересам, результатом стає втрата ефективності, брак мотивації, та втрата свободи. Уряд повинен бути суддею, а не активним гравцем».

Такі моральні та етичні припущення не мають емпіричної бази, особливо коли сама природа соціально-економічної системи зорієнтована на владу, експлуатацію та конкуренцію – все, що по факту розглядається у якості ідеальних якостей для «хорошого бізнесмена», як вже зазначалося раніше.

Якщо інститути, які шукають шляхи до прибутку мають змогу отримати владу в уряді (що в дійсності є точною метою «корпоративного лобіювання») та маніпулювати урядовим апаратом в інтересах свого бізнесу або індустрії щоб отримати переваги, тоді все це є просто хорошим бізнесом. Лише коли конкуренті напади досягають вищої точки несправедливості, то приймаються якісь міри для того, щоб зберегти ілюзію «балансу». Ми можемо побачити це у вигляді антимонопольного законодавства і тому подібного (365). Ці закони випускаються насправді не для того, щоб захистити «вільну торгівлю» або щось подібне, - а для того, щоб врегулювати екстремальні акти, що здійснюються з конкурентними намірами, що є властивим для ринку, де всі сторони обманом борються один з одним задля отримання переваг будь-якими можливими методами (366).

Навіть самі виборці усіх цих урядів у сучасному світі невідворотно належать до корпоративного бізнес-класу. А отже, цілком очевидно, що глибокі цінності бізнесу є властивими для типу мислення тих, хто стоїть при владі. Торстейн Веблен писав про ці реалії на початку 20го століття:

«Відповідальні урядові службовці та їхні головні адміністративні співробітники – яких всіх разом можна назвати «урядом» або «адміністрацією» - типово і невідворотно притягнуті з класів вигодонабувачів; шляхетні пани, джентльмени або бізнесмени, які всі приходять сюди з тією ж самою метою; метою цього всього є те, щоб звичайна людина не потрапила у ці стіни та не брала участі в цих нарадах, які, як передбачається, визначають долю націй (367)».

Отже, сперечатися про те, що «вільний ринок» не є «вільним» через якісь втручання означає не розуміти, що насправді означає сама природа поняття «вільний» стосовно системи. «Свобода» тут означає не свободу для всіх мати змогу «справедливо» приймати участь у діяльності відкритого ринку і не ту всю утопічну риторику, яки ми чуємо сьогодні від захисників капіталістичної системи – в реальності, ця свобода насправді означає свободу домінувати, пригнічувати та забивати інших учасників бізнесу всіма можливими конкурентними способами. В зв’язку з цим, ніякі «рівні умови гри» не є можливими. По суті, якби уряд «не перешкоджав» би монополіям, не втручався через антимонопольне законодавство або «не виручав» би банки і тому подібне – то весь ринковий комплекс давно вже зруйнував би себе сам. Частково, ця властива ринку нестабільність є тим, що по суті розуміли, але ймовірно лише до певної міри, такі економісти як Джон Мейнард Кейнс (368).

365 Навіть Адам Сміт в своїх роботах згадував, що бізнесмени використовують кожен засіб в своєму розпорядженні, щоб обійти конкуренцію та зберегти монополію:

"Люди, що займаються торгівлею рідко зустрічаються разом навіть для веселощів і розваг, але всі їхні розмови закінчуються змовою проти громадськості, або різними вигадками про те, як підняти ціни”.

Для довідок: An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Adam Smith, New York, Modern Library, 1937 р., ст. 128

366 Економіст Томас Годскін на початку 19 століття писав: “Мало того, що багатство само по собі має в очах законодавців тисячі ваб, але воно ще й дає їм [...] безліч привілеїв враховуючи все це. По суті, воно зараз узурпувало всю законодавчу владу, і найбільш кримінальними законами сьогодні є ті, які просто захищають це багатство”.

Джерело: Travels in the North of Germany, Describing the Present State of Social and Political Institutions, the Agriculture, Manufactures, Commerce, Education, Arts and Manners in That Country, Particularly in the Kingdom of Hanover, Thomas Hodgskin, T. Edinburgh, Archibald Constable, 1820 р., том. 2, ст. 228

367 Джерело: An Inquiry into the Nature of Peace and the terms of its Perpetuation, Thorstein Veblen, Harvard Law, ст.326-327

368 Кейнсіанська економіка, на відміну від економічної думки більш ліберальних шкіл вільного ринку, таких як Австрійська школа, частково вважає, що періодичне втручання держави є необхідним задля уникання певних проблем. В бізнес онлайн-словнику вказується наступне: «В подальшому ця теорія підтверджує, що вільний ринок не має механізму самобалансування, який вів би до повної зайнятості. Економісти кейнсіанства наполягають та виправдовують втручання уряду в економіку через громадську політику, що націлена на досягнення повної зайнятості та цінової стабільності». Джерело: BusinessDictionary.com

(http://www.businessdictionary.com/definition/Keynesian-economics.html)

Date: 2016-07-22; view: 265; Нарушение авторских прав