Імперська війна: джерело

Тепер, коли традиційні, пропагандистські ілюзії на захист актів організованого вбивства людей та крадіжки ресурсів були скасовані, розвінчавши такі пусті припущення як патерналістичний патріотизм, честь та протекціонізм, ми можемо побачити, що війна сьогодні є насправді характерною рисою властивою власницькій бізнес системі, що живиться дефіцитом. Було б неправильним казати, що війна є продуктом капіталізму сама по собі оскільки практика війни у великій мірі передує капіталізму. Тим не менше, коли ми розкладемо на складові самі передумови, то побачимо, що війна є, насправді, центральною, незмінною рисою капіталізму оскільки вона є просто більш складним проявом цих самих, розбратних, конкуруючих, архаїчних цінностей та практик.

Так само як одна корпорація конкурує з іншими корпораціями в стилі прибуткового виживання, незмінно прагнучи до монополії та утворення картелі коли це можливо, всі уряди на планеті фундаментально виходять з тих же передумов, що в результаті являють собою ту ж саму форму виживання. Якщо брати Америку як приклад для дослідження, то у 2001 році країна отримала близько 2.3 трильйонів доларів США лише через самі тільки надходження з федеральних прибуткових податків (415). Ці надходження є дуже важливими для роботи того, що в дійсності можна назвати бізнес-інститутом відомим під назвою «Америка», так само як річний прибуток компанії Microsoft впливає на її здатність функціонувати. Америка є в дійсності корпорацією в своїй формі та функціях; разом з усіма зареєстрованими підприємствами, які існують у її внутрішній узаконеній мережі і які можна розглядати у якості допоміжних для батьківського інституту, який ми традиційно називаємо «уряд США».

Тому, всі дії уряду США, разом з усіма іншими конкуруючими урядами в світі, природно повинні мати гостру ділову хватку у своїй діяльності. Тим не менше, те, що відокремлює цю «батьківську корпорацію» (Америку) від її дочірніх секторів (корпорацій) так це рівень її можливостей оберігати себе та зберігати свою конкурентну перевагу. Її

410 Недавнім прикладом цього було повстання руху «Захопи» (англ. “Occupy Movement”), що, як виявилося пізніше, розглядалося службою ФБР як можлива «терористична загроза».

(Джерело: http://www.justiceonline.org/commentary/fbi-files-ows.html)

411 Ізраїль, наприклад, майже повністю накладає примусові зобов’язання служби в армії на своїх громадян. (Джерело: http://www.aljazeera.com/news/middleeast/2012/07/20127853118591495)

412 Для довідок: “Why Is Getting Out of the U.S. Army So Tough?”, Time, 2012 р.

(http://nation.time.com/2012/05/04/why-is-getting-out-of-the-u-s-army-so-tough/)

413 Для довідок: “Military recruiters target isolated, depressed areas”, Seattle Times, 2005 р.

(http://seattletimes.com/html/nationworld/2002612542_recruits09.html)

414 Джерело: “Pentagon Spending Billions on PR to Sway World Opinion”, Fox News, 2010 р. (http://www.foxnews.com/politics/2009/02/05/pentagon-spending-billions-pr-sway-world-opinion/)

415 Джерело: “Federal Revenues by Source”, Heritage.com, 2012 р.

(http://www.heritage.org/federalbudget/federal-revenue-sources]

необхідність оберігати головні рушії своєї економіки є критичною, а поверховий огляд історії відносно того, як США змогла здобути та утримати свій статус глобальної «імперії» чітко показує цю ділову хватку. Її прояв мало чим насправді принципово відрізняється від того як певні корпорації намагаються отримати комерційну монополію. Лише в цьому випадку ідеал глобальної монополії (імперії) не обмежується правовими мандатами оскільки вони зазвичай являють собою внутрішні правові обмеження – він же втілюється рішуче на арені імперської війни.

По суті, досить цікавим, але не несподіваним є те, що сам акт такого самозбереження через військову міць став дуже прибутковою бізнес авантюрою, яка часто покращує економічний стан держави, а отже приносить прибуток її корпоративним складовим. Сьогодні, ми можемо поширити ці економічні вигоди до масштабних військових видатків (416, 417), разом з відновленням знищених війною територій комерційними дочірніми підприємствами держав, що здійснюють завоювання (418), повільним проштовхуванням цілісності країни через торгові тарифи, санкції та накладання боргу заради підкорення населення задля вигоди трансконтинентальних індустрій (419, 420) і багато інших сучасних звичаїв «економічної війни».

Цей момент був мабуть найкраще виражений одним з найбільш заслужених армійських офіцерів американської армії 20го століття генерал-майором Смедлі Д. Батлером (421). Батлер був автором відомої книги випущеної після Першої світової війни під назвою «Війна — це рекет» (англ. «War is a Racket») і стверджував щодо війни як бізнесу наступне: "Війна це рекет. Вона зажди ним була. Це можливо найдавніший, найприбутковіший та безперечно найбільш порочний рекет. Тільки його здійснюють у всесвітніх масштабах. І прибуток від нього рахується у доларах, а витрати у життях (422)".

У 1935 році він також написав наступне: «Я витратив 33 роки і чотири місяці в активній військовій службі і впродовж цього періоду більшість свого часу я працював вишибайлом високого класу на службі у великого бізнесу, Уолл-стрит та банкірів. Якщо коротко, то я був рекетиром, гангстером капіталізму. Я допоміг зробити Мексику, а в особливості Тампіко, безпечною для американських нафтових інтересів у 1914 році. Я допоміг зробити Гаїті та Кубу зручним місцем для хлопців з Національного Сіті Банку (англ. «National City Bank»), щоб вони пожинали там свої прибутки. Я допоміг зґвалтувати півдюжини республік Центральної Америки заради прибутків Уолл-стрит. Я допоміг зачистити Нікарагуа для Міжнародного банкірського дому братів Браун у 1902-1912 році. Я приніс світло в Домініканську республіку заради американських цукрових інтересів у 1916 році. Я допоміг зробити Гондурас підходящим для американських фруктових компаній у 1903 році. В Китаї в 1927 році я допомагав приглядати за тим, щоб туди безперешкодно змогла зайти компанія «Standard Oil». Озираючись назад на все це, я міг би дати Аль Капоне кілька порад. Найбільше на що він спромігся це здійснювати рекет у трьох районах. Я ж діяв на трьох континентах (423)».

416 Для довідок: The 25 Most Vicious Iraq War Profiteers, BusinessPundit.com, 2008 р. (http://www.businesspundit.com/the-25-most-vicious-iraq-war-profiteers)

417 Для довідок: Ten Companies Profiting Most from War, 247WallSt.com, 2012 р.

(http://247wallst.com/2012/02/28/ten-companies-profiting-most-from-war/)

418 Для довідок: Advocates of War Now Profit From Iraq's Reconstruction, LATimes.com, 2004 р.

(http://articles.latimes.com/2004/jul/14/nation/na-advocates14)

419 Для довідок: Deadly Sanctions Regime: Economic Warfare against Iran, GlobalResearch.ca, 2012 р.

(http://www.globalresearch.ca/deadly-sanctions-regime-economic-warfare-against-iran/5305921)

420 Для довідок: Confessions of an Economic Hit Man: How the U.S. Uses Globalization to Cheat Poor Countries Out of Trillions, DemocracyNow.org, 2004 р.

(http://www.democracynow.org/2004/11/9/confessions_of_an_economic_hit_man)

421 Для довідок: Banana Wars: Major General Smedley Butler, About.com

(http://militaryhistory.about.com/od/1900s/p/Banana-Wars-Major-General-Smedley-Butler.htm)

422 Джерело: War is a Racket, Smedley D. Butler, William H Huff Publishing, 1935 р., Розділ 1, ст.1

423 Оригінал було опубліковано в журналі «Common Sense» у 1935 році. Його було відтворено в книзі Ганса Шмідта «Maverick Marine: General Smedley D. Butler and the Contradictions of American Military History», University Press of Kentucky, 1998 рік, ст.231.

Джон А. Гобсон (1858-1940) в своїй монументальній роботі «Імперіалізм: дослідження» (англ. «Imperialism: A Study») описує цю тенденцію як «соціальний паразитичний процес, за яким грошовий інтерес в межах держави, узурпуючи кермо влади здійснює імперську експансію для того, щоб прикріпити економічних паразитів до іноземних тіл, щоб висмоктувати їхнє здоров’я заради підтримки внутрішньої розкоші (424)»

Сьогодні, багато хто може думати про такі акти зловживання як про форму «корупції», але такі міркування не виправдовують себе при більш широкому розгляді. Такі етичні та моральні аргументи як «чесно» та «нечесно» не мають переконливої цілісності в межах системної структури, яка є властивою для капіталізму. Це одна з прикрих помилок розуміння у тих, хто є досить активним у поширенні ідеї «світового миру» або у активізмі присвяченому «анти-війні», але при цьому все ще захищає конкурентну ринкову модель. Іншими словами, «світовий мир» є просто неможливим в межах прийнятої на даний момент моделі економічної практики.

Кожен крок застосування глобального капіталізму, починаючи від його Європейського започаткування був пов'язаний з широким насильством, експлуатацією та підкоренням. Європейський колоніалізм (425), захоплення в полон африканських «рабів» задля експлуатації та продажу, насильне підкорення незліченної кількості колоніального населення, а також створення привілейованих святилищ спекулянтів та надання влади багатьом бізнес-підприємствам, які були створені державою або перебувають під її захистом, торкаються лише поверхні властивого йому характеру, що виступає у якості мислення «воєнної системи».

Знову ж таки, Торстейн Веблен у 1917 році показує прямий зв'язок з тим, що він називає «грошовою» або монетарною основою війни: «В той час як ведуться суперечки, стає очевидним, що збереження існуючого грошового закону та порядку, з усіма їхніми інцидентами власності та інвестування, є несумісним із неворожим станом миру та безпеки. Ця поточна схема інвестування, бізнесу, та [індустріального] саботажу буде мати помітно більше шансів на виживання в довгостроковій перспективі якщо будуть підтримуватися поточні умови воєнної підготовки та національної «небезпеки», або якщо прогнозований мир буде залишатися в певному проблемному стані, достатньо ризикованому, щоб підтримувати пильність національної ворожості… (426)» «Отже, якщо укладачі цього миру в цілому схильні у певній мірі шукати примирливі умови при яких мир ймовірно міг би стати довготривалим, частиною їхніх намагань від самого початку очевидно мало би бути здійснити певний ряд заходів для поточного послаблення та поступового скасування прав власності та цінової системи, в якій ці права набирають чинності (427)»

Подальші докази такого контексту можна знайти в більш сучасних формах непрямого насильства. Вони включають підходи до «економічної війни», що вже згадувалися раніше і які можуть служити у якості цілковитих актів агресії вже самі по собі, або бути частиною процедурної прелюдії до традиційних воєнних дій. Прикладами цього можуть виступати торгові тарифи, санкції, примусові кредити та багато інших менш відомих, прихованих методів послаблення країни (428).

Такі глобальні фінансові інститути як світовий банк та МВФ мають за собою потужні узаконені державні, а отже і бізнес інтереси і вони мають повноваження давати в борг тим країнам, які перебувають у «скрутному економічному становищі», за рахунок

424 Джерело: Imperialism: A Study, J.A. Hobson, University of Michigan Press, Ann Arbor, 1965 р., ст.367

425 Для довідок: визначення західного колоніалізму: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/126237/colonialism-Western

426 Джерело: An Inquiry Into the Nature of Peace and the Terms of Its Perpetuation, Thorstein Veblen, B.W. Hubsch, 1917 р., ст.366-367

427 Там же, ст.367

428 Для довідок: Our Economic Warfare, ForeignAffairs.com

(http://www.foreignaffairs.com/articles/70162/percy-w-bidwell/our-economic-warfare)

якості життя громадського населення цих країн, часто беручи в заставу їхні природні ресурси або різні галузі промисловості через вибіркову приватизацію або іншим способом, що може послабити можливості країни до такого рівня, що вона стає залежною від інших, задля вигоди комерційних аутсайдерів (429).

Це є просто більш прихованим способом підкорення ніж той, що ми бачили, скажемо, у випадку з імперіалістичною експансією Британській Імперії через її «Ост-Індську компанію» - комерційну силу, яка отримувала вигоду із заново завойованих регіональних ресурсів та праці в Азії в 17му столітті (430). Тим не менше, на відміну від експансії Британської імперії, експансія Американської імперії отримала свій статус не лише завдяки одним тільки воєнним діям, навіть хоча вони все ще мали місце у великій мірі у глобальних масштабах (431). Скоріше загальнопоширеним стало використання комплексних економічних стратегій, які ставлять інші країни в позицію підпорядкування економічним та геоекономічним інтересам США (432).