Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методичні рекомендації





При визначенні поняття «суб'єкт кримінально-процесуальних відносин» необхідно використовувати знання, набуті вами в рамках курсу теорії держави і права. Визначивши коло суб'єктів, слід конкретизувати їх процесуальну правоздатність та дієздатність. До прийняття КПК України в літературі велися дискусії про співвідношення понять «учасник процесу», «суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності (кримінального процесу)», «суб'єкт процесуальних відносин».

Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року, чітко не визначає поняття і не подає класифікацію суб'єктів кримінального провадження, тому їх називають по-різному: особи, які беруть участь у процесуальній дії; учасники кримінального провадження; учасники судового провадження; сторони кримінального провадження; фізичні особи.

До прийняття Кримінального процесуального кодексу України, у теорії кримінального процесу осіб, які брали участь у кримінальному судочинстві, іменували «учасники кримінального процесу», «учасники кримінального судочинства», «суб'єкти кримінально-процесуального права» тощо. Проте більшість науковців осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, називають суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності. Наведіть різні точки зору і обгрунтуйте свою.

Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, незалежно від підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримінального процесу, в котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами кримінального процесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи втягуються по-різному. Перші - в силу необхідності захищати свої права і законні інтереси (потерпілий, цивільний позивач тощо); другі - в силу своїх посадових обов'язків (слідчий, прокурор, слідчий суддя тощо); треті - за дорученням чи угодою (представник цивільного позивача, захисник тощо); четверті - притягаються до участі в процесі у примусовому порядку (підозрюваний, обвинувачений).

Слід виділити ознаки суб'єктів і визначити підстави для класифікації суб'єктів кримінального процесу. Але будь-яка класифікація умовна. У літературі зустрічаються різні класифікації. Після виділення підстави ви повинні вказати, які конкретно суб'єкти входять у кожну групу і чому.



Слід пам׳ятати, що суд - це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

Слід пригадати структуру судової системи України та вимоги до суддів судів разнах ланок. Згідно зі ст. 31 КПК України перерахуйте можливі склади суду. Хто такий слідчий суддя, порядок його обрання, повноваження у крімінальному процесі.

Забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») у випадках, передбачених процесуальним законом залучаються присяжні. Вспомните общие требования, предъявляемые к присяжным, порядок их избрания. Розкрийте их права и орбязанности.

Загальновизнано, що суд - це орган правосуддя. В даний час за судом закріплені контрольні повноваження за діяльністю органів досудового розслідування, запроваджено посаду слідчого судді. Наскільки судовий контроль відповідає сутності правосуддя? Стосовно до різних ланок судової системи та по різним категоріям кримінальних проваджень діють різні склади суду, які розглядають їх по першій інстанції. Кримінальні провадження розглядаються одноосібно і колегіально. Провадження у суді присяжних багато авторів вважають найбільш сучасною формою процесу. Чи так є ? Якщо так, то в чому конкретно проявляється? Відповідаючи на ці питання, ви повинні встановити, чи будується діяльність у цьому суді за класичними канонами змагального суду або ж схема її та ж сама, що і в суді шеффенов. Говорячи про судову діяльность, про її цілі, ви повинні показати, як вони співвідносяться з цілями кримінального процесу, виходячи з цього - які правомочія повинні бути у суду, судді і присяжних. Навіщо взагалі потрібні народні представники в суді, які особливості їх правого положення?

Грунтуючись на розумінні сутності кримінального процесу, визначьте роль і місце прокурора у кримінально-процесуальної діяльності та наділіть його відповідними правовими засобами. При цьому окремо відпрацюйте питання про те, чи сумісні в плані виконання одним органом функції кримінального переслідування та прокурорського нагляду. Далі проаналізуйте діючу схему взаємодії прокурора із слідчим і керівником органу досудового розслідування і запропонуйте своє оптимальне рішення.

Чи можна в зв'язці - «слідчий і керівник органу досудового розслідування» - говорити про процесуальну самостійність слідчого? Чи потрібна вона йому і якщо потрібна - в чому повинна виражатися? Якщо у вас до вирішення законодавця про процесуальну самостійность слідчого сформується негативне ставлення, то запропонуйте свій баланс повноважень слідчого і керівника органу досудового розслідування. До суду, як вважає законодавець, прокурор приходить в якості державного обвинувача. Які існують теоретичні обгрунтування правильності цього рішення і наскільки вони для вас переконливі? Виробляючи свою позицію з цього питання, вам слід виходити з розуміння сутності кримінального процесу. У рамках його вам необхідно визначити повноваження прокурора і виходячи з них зробити висновок - чи може прокурор, реалізуючи їх у стадії досудового розслідування, сформувати внутрішнє переконання про винність підозрюваного і йти з ним до суду в якості обвинувача. Якщо ні - в якості кого він йде?



Перерахуйте слідчі органи в яких існують слідчі апарати. Якими повноваженнями наділений слідчий в період проведення досудового розслідування? У ст. 42 КПК України дано формальні критерії для визначення статусу підозрюваного. У правозастосовчій практиці все ще виникають труднощі з визначенням процесуального статусу особи, щодо якої є дані, що дозволяють припускати його причетність до скоєння правопорушення, коли необхідно допитати дану особу або провести ряд слідчих (розшукових) дій з його участю за відсутності підстав для застосування затримання або запобіжного заходу. Яким чином ви припускаєте вирішити цю ситуацію? Розробіть рекомендацію для особи, якого допрашивається в якості свідка, з постановкою питань, які викривають його у причетності до скоєння злочину. Запропонуйте законодавцю рішення, що усуває розглянуту невизначеність.

Одне з центральних місць серед учасників процесу займає обвинувачений. Краще зрозуміти цю фігуру можна на основі зіставлення його правового становища з положенням підозрюваного. При зверненні до тексту ст. 276 КПК України виникає питання, що що є підставою для повідомлення особи про підозру. Деякі автори вважають, що це докази, інші звертають увагу на те, що докази дають підставу. Отже, доказ і підстава - не одне і те ж. Вам належить розібратися в цьому питанні і дати визна ділення поняттю «підстава».

З питанням про випадки повідомлення про підозру тісно пов'язана проблема про значення і характер внутрішнього переконання особи, яка здійснює повідомлення про підозру. Дискутується питання - чи повинно у слідчого на момент залучення повідомлення особи про підозру сформуватися внутрішнє переконання про винність підозрюваного чи ні. Виробіть свою позицію.

Перш ніж, вести конкретну розмову про захисника, необхідно розкрити поняття «захисту» як одного з видів діяльності, з яких складається кримінальний процес. Робота не буде повною, якщо ви не покажете, як ця діяльність поєднується з іншими видами, заважає вона їм, або, навпаки, її реалізація дозволяє досягти цілей кримінального процесу. У підсумку ви повинні відповісти на питання, хто є суб'єктом цієї діяльності і чому.

Далі, визначаючи процесуальне становище захисника, проаналізуйте, які йому надані засоби для виконання поставлених перед ним цілей, чи достатньо їх, чи потрібно його наділяти повноваженнями для проведення так званого паралельного розслідування? Потрібно звернути увагу на питання про те, на якій основі повинні будуватися взаємини захисника і підзахисного, чи можна його вважати «слугою» свого клієнта або він повноправний учасник кримінально-процесуальних відносин. Важливе значення має і визначення взаємовідносин захисника і державних органів при розслідуванні і розгляді кримінальних проваджень. Перед вами стоїть завдання - розкрити сутність правила обов'язкової участі захисника в кримінальному провадженні, перерахувати документи, що підтверджують статус захисника, випадки відмови від захисника або його заміна. Звертаючись до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. необхідно згадати вимоги, пропоновані до адвоката.

Вивчаючи такого учасника, як потерпілий, зверніть увагу на редакцію ст. 55 КПК України. Вона досить категорична. Потерпілим може бути фізична особа, якій завдано один з видів шкоди, а також юридична особа, якій правопорушенням заподіяно майнову шкоду. Така категоричність може дати підставу для висновку, що особа може бути визнана потерпілим тільки в тому випадку, коли шкода встановлена, а про те, що вона встановлена, можна говорити тільки тоді, коли закінчено судовий розгляд і постановлено вирок. Чи правильний такий висновок? Крім того, в законі дано матеріально-правове, а не процесуальне визначення потерпілого. Ваше завдання – виправити цей недолік.

По поняттю «потерпілий» є кілька спірних позицій, по яких вам належить визначитися. До них належать такі: чи можна вводити в процес потерпілим особу, якій злочином шкода не завдана, але його інтереси були поставлені під загрозу заподіяння шкоди; ким в процесі повинні визнаватися близькі родичі загиблого від правопорушення; яким чином віктимна поведінка потерпілого повинна враховуватися при вирішенні питання про визнання його потерпілим; які є правові підстави для визнання юридичної особи потерпілим. Вивчаючи права та обов'язки потерпілого, з'ясуйте, чи рівні вони правам та обов'язкам підозрюваного по участі в процесі доказування. Якщо ні, чи повинні вони бути рівними і чому? Яким чином органи повинні гарантувати і реалізовувати права та законні інтереси потерпілих? Потрібно буде вивчити матеріал про представників потерпілого (їх правовий статус, ролі і призначення), про інститут представництва в кримінальному процесуальному праві. Працюючи над цим матеріалом, зверніть увагу на те, що в даний час потерпілим може бути визнано і юридична особа.

Ось коло питань, які повинні бути в полі вашої уваги при вивченні статусу цивільного позивача і відповідача: особливості їх процесуального становища; правова активність; гарантії захисту законних інтересів; цивільний позов як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, особлива процесуальна форма його розгляду в кримінальному провадженні; взаємозв'язок кримінально-правових, цивільно-правових і кримінально-процесуальних відносин при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, їх обумовленість наявністю єдиного юридичного акту, заподіянням правопорушенням збитків або загрозою її заподіяння.

Групу суб'єктів, які сприяють встановленню істини у кримінальному провадженні, умовно можна об'єднати в дві підгрупи. Проробіть цю роботу, обгрунтувавши критерії об'єднання. Встановлюючи права і обов'язки окремих осіб, які беруть участь, особливу увагу зверніть на імунітет для свідка. Знайдіть відмінності у статусі спеціаліста та експерта.

Інститут відводу (§ 6 глави 3 КПК України) зв'яжіть з вашим розумінням кримінального процесу і цілями, що стоять перед ним. Це дасть вам можливість усвідомити, навіщо потрібен даний інститут. Крім того, проаналізуйте підстави для відводів, порядок їх вирішення і визначивши, чи для всіх органів вони є однаковими, та чим це обумовлено.

 

Література до семінарського заняття №3:

 

1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.96 р., № 30, ст.141.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Голос України від 19.05.2012 р. № 90-91.

3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року // Офіційний вісник України. - 2012. - № 62. – Ст. 2509.

4. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.

5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 02 березня.

6. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 02 березня.

7. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

9. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №6. – Ст.35.

10. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Вісник прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 103-126.

11. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

12. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст. 529.

13. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1224 с.

14. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. - Т. 1 / О.М. Бандурка. Є.М. Блажівський, Ю.М. Грошевий, Ю.М. Дьомін та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація. В.П. Пшонки. А.В. Портнова. - Харків: Право. 2012. - 768 с.

15. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В.В.,
Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін. – К.: НАВС, 2012. – 280 с.

16. Молдован А.В. Кримінальний процес України: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2013. – 368 с.

17. Фоміна Т. Г., Юхно О.О. Проблемні аспекти нового Кримінального процесуального кодексу України щодо визначення статусу обвинуваченого // Право і безпека. - 2012. - № 4 (46). – С. 192-195.

18. Юрчишин В. Нагляд прокурора при провадженні досудового розслідування за новим Кримінальним процесуальним кодексом України // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. - №3. – С. 74-77.

 






Date: 2016-07-18; view: 46; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.009 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию