Загальна характеристика черепа рибоподібних і риб 3 page

Череп осетрових

Скелет голови складається з двох різко відособлених один від одного відділів: осьового черепа, або мозкової коробки (нейрокра-ніум) і вісцерального скелета (щелепний апарат і зябровий скелет).
Осьовий череп представлений у вигляді замкнутої хрящової мозкової коробки, ззовні закритої кістковим панциром.
Передній відділ вісцерального скелета перетворений у складний висувний щелепний апарат, який ковзає назад і вперед під основою мозкового черепа. Він складається із видозмінених щелепної і під'язикової дуг. Зябровий скелет відособлений від щелепного апарата і складається з п'яти розчленованих хрящових, що частково костеніють, зябрових дуг, прикріплених до слухового і потилично-хребцевого відділів черепа. Зяброві дуги з'єднані одна з одною на вентральному боці непарними хрящами — копулами.
Зовнішній скелет голови — дермокраніум. Мозкова частина хрящового черепа (chondrocranium) ззовні закрита кістковим шкірним черепом (dermocranium), що складається з великої кількості покривних кісток (рис.165). Кістки, що складають дермокраніум стерляді, по величині, кількості, (формі і розташуванню піддані великим віковим та індивідуальним змінам.
Тут є як кістки типу простих лусок, що покривають тулуб, так і великі кістки черепа складної топографії і форми, що відповідають кісткам черепа інших хребетних.
В усіх випадках для кісток характерна наявність на них шипів-гребенів, подібних з такими ж на простих лусках і лусках-жучках тулуба. У дермокраніумі стерляді добре прослідковуються кістки, більш постійні для всіх Chondmstei.
Спереду від збільшеної першої жучки спинного ряду, яку багато авторів розглядають у складі черепа і називають карковою (as nuchale), а А. Н. Сєвєрцов трактує як задньо-потиличну кістку (postoccipitale), медіально лежить невелика трикутна кістка, спрямована вершиною вперед, — шкірна верхньопотилична кістка (os dermosupraoccipitale).
Латерально від верхньопотиличної кістки на рівні зовнішніх зябрових отворів лежать парні надскроневі кістки (ossa supratem-porale), що мають форму неправильного ромба. У нижню частину цієї кістки вступає канал бічної лінії. На задньобічній межі верхньо-потиличної і задньопотиличної кісток часто знаходяться додаткові парні або непарні надскроневі кістки, по яких проходить над скроневий канал.
Парні тім'яні кістки лежать спереду від потиличної і надскроневої кісток, між ними, і простираються краніолатерально. Вони мають форму плоских пластинок з радіальною смугастістю, як жучки, спереду межують із лобовими кістками.
Лускаті або криловушні кістки лежать із боків тім'яних кісток на всьому протязі останніх. Збоку до них прилягають верхні краї зябрових кришок. Поздовжньо через лускату кістку проходить велика частина скроневого каналу — системи шкірних органів чуття бічної лінії.
Лобові кістки парні, лежать над очними ямками спереду від тім'яних кісток. Медіальний поздовжній гребінь на лобовій кістці дещо згладжений і складає як би продовження гребеня тім'яної кістки. Усередині лобової кістки над оком йде надочноямковий канал бічної лінії.
Задньолобова кістка у вигляді неправильного ромба лежить ззовні від лобової кістки над очною ямкою і спереду від лускатої кістки. її латеральний край межує з верхньоочноямковою кісткою і надочноямковими окостеніннями. Через задньолобову кістку проходить підочноямковий канал.
Медіальні кістки розташовуються на рівні ніздрів між передніми кінцями лобових кісток.
Середні надростральні окостеніння (ossa suprarostrale mediale), лежать спереду від медіальних окостенінь і переходять у ряд дрібних кісточок, що доходять до кінця рострума.
Очна ямка каудально обмежена заочноямковим окостенінням, що складається з двох кісток — верхньої і нижньої заочноямкової.
Шкірна клиновоушна (os dermosphenoticum), або верхня заочно-ямкова (os postorbitale superior) кістка лежить нижче або латерально від задньолобової кістки і спереду від лускатої. Ця значних розмірів Т-подібної форми кістка каудально межує з передньоверхнім краєм передзябрової, або щічної ділянки, а краніально — з задньоверхнім сектором очної ямки. Верхня частина її розширена і дає передню і задню гілки, що підпирають лускату і задньолобову кістки. Вентрально вона продовжується одним відростком і дещо нижче рівня вентрального краю очного отвору зчленовується з нижньою заочноямко-вою кісткою.
Нижня заочноямкова кістка вентрально розширена і обмежовує нижньо-каудальний сектор очного отвору.
Надочноямкові окостеніння — ряди дрібних лускоподібних кісток, що обмежують очноямковий отвір зверху.
Підочноямкові окостеніння лежать під очноямковим отвором у шкірі і, як би продовжуючи нижню заочноямкову кістку, за вертикаллю ніздрів переходять у дрібні окостеніння бічного ряду надростральних окостенінь.
Медіально нижня заочноямкова кістка переходить у ряд видовжених трубкоподібних кісточок, розташованих у шкірі на вентральному боці голови. Вони йдуть паралельно підочноямковим і бічним надростральним окостенінням до зовнішнього вусика, поступово зменшуючись рострально. Тут цей ряд окостенінь обгинає спереду вусик і йде далі до кінця рила паралельно базіростральному і латеральному рядам надростральних окостенінь. Ряд дрібних трубкоподібних кісточок оточує продовження підочноямкового каналу бічної лінії.
Передочноямкове окостеніння відокремлює передній край очного отвору від заднього нюхового отвору і щільно прилягає до зовнішнього краю передочноямкового відростка хрящового черепа. Воно верхнім розширеним кінцем межує з латеральним краєм надочноямкової кістки, а нижній кінець поступово звужується і не доходить до переднього підочноямкового окостеніння.
Носові окостеніння. У стерляді вище ніздрів є кілька збільшених кісткових пластинок, що за розташуванням, очевидно, можна порівняти з носовими окостеніннями.
У товщі шкірястої перемички між переднім і заднім носовими отворами залягає декілька трубкоподібних кісточок. Вони оточують надочноямковий канал бічної лінії, що продовжується в переднюхову ділянку.
Дно хрящової черепної коробки підстелено величезною пластинчастою покривною кісткою — парасфеноїдом — і ростральними кістками, що будуть описані при розгляді хрящового нейрокраніума.
Скелет щічної ділянки представлений, головним чином, лусками і кістковими пластинками різної форми, що розташовуються у верхніх її шарах, і більш великими окостеніннями, зануреними в товщу шкіри.
Передкришкові кістки (ossa praeoperculare, s.jugale) розташовуються на середині латеро-вентральної половини шкіри щічної ділянки у вигляді поперечного ряду кісточок. Цей ряд окостенінь відомий як гулярний, або передкришковий. Він витягнутий у дорсо-вентраль-ному напрямку, його кісточки мають дуже складні контури і рельєф зовнішньої поверхні, форма і кількість їх варіюють.
Зяброва кришка — задньоверхня частина зябрової кришки нижче лускатої кістки аж до верхнього краю зовнішнього зябрового отвору, вузька, шкіряста з розкиданими в ній лусочками і кістковими пластинками. Основна частина зябрової кришки підтримується трьома кістковими елементами. З них дорсальний, самий масивний, є власне підкришковою кісткою. Нижче підкришкової кістки розташовуються два інших вентральні окостеніння зябрової кришки менших розмірів і неправильної форми: верхній кістковий елемент дещо більше від нижнього. З їхнього розташування видно, що вони з гіоїдною дугою не зв'язані, а за своїм походженням, очевидно, є її шкірними променями.
Елементи зовнішнього кісткового скелета є й у поясах передніх кінцівок.
Осьовий хрящовий череп, або нейрокраніум Мозкова частина черепа, нейрокраніум, або осьовий череп осетрових, представляє суцільну масивну хрящову коробку, що оточує головний мозок і вищі органи чуття — нюху, зору, слуху і рівноваги.
У черепі стерляді можна виділити такі відділи: ростральний, рило, або рострум, нюховий, або етмоїдний (regio ethmoidalis), очноямковий, або орбітальний (regio orbitalis), слуховий (regio otica) і потилично-хребцевий (regio occipito-vertebralis).

Рис. 167. Осьовий та вісцеральний хрящовий череп стерляді: 1-5, 7-9 — отвори для виходу черепномозкових нервів (1-І пара; 2 — II пара; 3 — IV пара; 4 - V пара; 5 - V-VII пара; 7 - VIII пара; 8 - IX пара; 9-Х пара); 6 — заочноямковий відросток; 10 — бічний потиличний відросток; 11 — середній потиличний відросток; 12 — задній бічний відросток па-расфеноїда; 13 — парасфеноїд; 14 — епібранхіале; 15 — кератобранхіале; 16 — гіпобранхіале; 17 — базібранхіале; 18-19 — фарінгобранхіале; 20 — гіомандибуляр; 21 — гіпогіале; 22 — кератогіале; 23 — інтергіале; 24 — отвір для внутрішньої сонної артерії; 25 — власне підвісок; 26 — верхня щелепа + прередверхньощелепна кістка; 27 — піднебінна кістка; 28 — крилоподібна кістка; 29 — середній піднебінно-основний відросток; ЗО — бічний піднебінно-основний відросток; 31 — передочноямковий відросток; 32 — середнє ростральне окостеніння
Основа черепа на всьому протязі підстелена непарними покривними окостеніннями — парасфеноїдом і базальними ростральними окостеніннями — базиростраліями.
Парасфеноїд — масивна покривна кістка, що йде під основою черепа від нюхової ділянки до переднього відділу хребта і у такий спосіб підстеляє очноямковий, слуховий і весь потилично-хребцевий відділи хрящового черепа. По всій довжині він похило-склепінчастий. Бічні краї його дещо загинаються дорсально. На рівні заочно-ямкових відростків хрящового черепа він дає бічні відростки, або крила, що направляються дорсо-латерально і підстилають основу задньобічних поверхонь заочноямкових відростків.

Рис. 168. Хрящовий череп полідона: 1 — гіомандибуляр; 2 — надкришка; З — зяброві пелюстки; 4 — сімплектикум; 5 — суглобовий хрящ; б — кера-тогіале; 7 — верхня щелепа + передверхньощелепний хрящ; 8 — піднебінний хрящ
Задній кінець парасфеноїда має медіальну вирізку, латерально від: останньої він переходить у задні бічні відростки — крила.
Окостеніння основи рила розташовуються спереду від парасфеноїда, ніби продовжуючи його вперед і підстилаючи основу ростру-! ма до переднього його кінця. На вентральному боці базиростралії несуть кілька медіальних виростів, що зменшуються до переднього кінця.
Ростральний відділ, або рострум — передній, непарний, конічної форми виріст хрящового черепа, каудально поступово переходить у розширений нюховий відділ. Передній кінець рострума загострений. На його вентральній поверхні медіально на всьому його протязі на зразок кіля проходить поздовжній хрящовий валик. Останній є ніби безпосереднім продовженням середнього піднебінно-основного відростка черепа (processus palato-basialis medialis). Вентрально — хрящовий валик підстилається покривним середньо-ростральним окостенінням (os basirostrale mediale). По боках від медіального рострального гребеня проходять жолобуваті поздовжні западини. Вони тягнуться ззаду від нижньої частини передочноямкового відростка вперед до кінця рострума.
Жолобуваті западини служать для проходження в них гілок трійчастого і лицьового нервів та кровоносних судин, що іннервують та живлять органи чуття і інші системи з вентрального боку рострума.
Дорсальна поверхня рострума опукла, спадаюча до його країв. Топографія (рельєф) дорсальної поверхні рострума нерівна. Тут проходять подовжні борозенки і жолобки з тонкою і складною мережею перемичок і отворів, що ведуть у товщу хряща і служать для проходження нервів і судин. Крім цього, дорсальна поверхня рострума несе відбиток прилягаючих до нього покривних кісток.
Нюхова, або етмоїдна, ділянка. Ця розширена частина черепа за основою рострума є скелетною капсулою органа нюху. Задня межа цієї ділянки проходить по передньому краю очних ямок і по задньому краю нюхових капсул. Характерним для цієї ділянки, на відміну від такої у хрящових риб, є латеро-дорсальне положення нюхових капсул з великими зовнішніми отворами. Нюхова капсула вміщає! нюховий мішок, дно її спрямоване назад, пронизане системою отворів для виходу нюхових нервів.
Очна ямка — орбіта — велика глибока западина в хрящовому черепі за нюховою ділянкою. Спереду вона обмежена передочноям-ковим та заочноямковим відростками, зверху — латеральним краєм склепіння хрящового черепа, часто у вигляді навісу очної ямки.
Вентрально очна ямка підходить до основи черепа, підстеленої парасфеноїдом, а вперед продовжується до бічного піднебінно-ос-новного відростка черепа. Очна ямка служить вмістилищем органа зору — ока, його мускулатури і судин. У ній проходять нерви, що інервують ряд органів передньої частини голови, а також прикріплюються і розташовуються м'язи щелепного апарата.
В очній ямці знаходять отвори для виходу нервів і кровоносних судин. Найголовніші з них: 1) отвір для виходу зорового нерва (foramen nervi optici) — більший отвір, розташовується в передньо-нижньому відділі очної ямки і переходить у розширений жолобок по напрямку передньо-нижнього кута орбіти; 2) отвір для виходу око-рухового нерва (foramen n. oculomotorii) — невеликий округлий отвір, дещо ззаду першого, на тому ж рівні; 3) отвір для виходу блокового нерва (foramen nervi trochlearis) — малий отвір у верхній частині очної ямки, вище двох перших і посередині відстані між ними; 4) у задньому нижньому куті очної ямки на лінії отворів зорового і око-рухового нервів лежить із неправильними контурами великий отвір для виходу трійчастого, відвідного і лицьового нервів та кровоносних судин (foramen nervi tiigemini, abducens et facialis); 5) у середині основи очної ямки, трохи вище від латерального краю пара-сфеноїда, майже під отвором окорухового нерва видно округлий отвір для виходу внутрішньої сонної артерії (foramen arteria carotis interna).
Крім цього, топографія очної ямки ускладнена системою інших отворів і жолобків для проходження нервів і судин та перихондральними окостеніннями, особливо в старих екземплярів. Із останніх. зустрічаються окостеніння, гомологічні кісткам кісткових риб: бічна,. клиноподібна кістка (os laterosphenoideum) біля виходу III, V, VII пар нервів, очноямково-клиноподібне (orbito-sphenoideum) окостеніння біля виходу IV нерва та у передній стінці очної ямки спереду від виходу зорового нерва — етмоїдальне окостеніння.
Слуховий, або скроневий, відділ (regio otica, s. temporalis). Представляє розширену частину черепа за заочноямковими відростками і крім більшої частини головного мозку містить усередині орган слуху і рівноваги. При розгляді зверху видно через прозору хрящову стінку в молодих форм півколові канали внутрішнього слухового лабіринту. Знизу ця ділянка підстелена парасфеноїдом і його передніми бічними крилами, каудально вона звужується аж до великого;, отвору виходу блукаючого нерва. Позаду заочноямкових відростків і передніх бічних крил парасфеноїда розташовується суглобова западина підвіска (fossa glenoidalis). Під нею між хрящовою стінкою слухової ділянки і основою крила парасфеноїда проходить канал для щелепно-під'язикової гілки лицьового нерва (ramm hyomandibularis). Цей канал переходить каудально в жолобок, в якому нижче суглобової западини і трохи позаду від основи крила парасфеноїда добре видний отвір для виходу язикоглоткового нерва (foramen nervi glos-sopharyngei).
Нижньобічна стінка слухової ділянки між суглобовою западиною підвіска та отвором блукаючого нерва у своїй середній частині служить місцем зміцнення передніх зябрових дуг.
Потилично-хребцева ділянка черепа стерляді розташована позаду від виходу блукаючого нерва. Вона поступово розширюється в боки і переходить у парні бічні потиличні відростки, а медіально утворює середній потиличний відросток, спрямований назад, і, нарешті, переходить у передній відділ хребетного стовпа зі зрослих хрящових хребців.
Задня межа потилично-хребцевого відділу черепа стерляді лежить на рівні заднього кінця парасфеноїда. Між медіальним і латеральним потиличними відростками цієї ділянки черепа розташовуються глибокі задні потиличні западини, які відкриті зверху і ззаду. Ці западини служать місцем початку тулубової мускулатури. Тут по отворах виходу корінців спинномозкових нервів добре прослідковується кількість сегментів хребетного стовпа, що ввійшли до складу потилично-хребцевого відділу черепа.
До бічних потиличних відростків прикріплюються верхні відділи плечового пояса, а до середнього — поздовжня хребцева зв'язка і дорсальна частина тулубової мускулатури.
Вісцеральний скелет, або спланхнокраніум стерляді складається із семи вісцеральних дуг, що охоплюють по обидва боки рото-глоткову порожнину: із щелепної дуги, під'язикової дуги і п'яти зябрових дуг.
Щелепна і під'язикова дуги утворюють характерний для осетрових риб щелепно-під'язиковий апарат у вигляді висувної лійки, яка викидається вперед, що є важливим біологічним пристосуванням для донних риб, які збирають їжу з дна. Інші вісцеральні дуги виконують переважно дихальну функцію, а також беруть участь у складних ковтальних рухах. Усі вони рухливо зчленовані своїми дорсальними елементами зі слуховою і потилично-хребцевою частинами черепа, а на вентральній стороні рухливо зв'язані між собою міжзябровими елементами, а через останні прикріплені зв'язками до вентрального елемента під'язикової дуги. Таким чином, при здійсненні хватальних, ковтальних, дихальних і інших рухів весь вісцеральний скелет морфофункціонально стає єдиним цілісним апаратом.
Щелепна дуга складається з верхньої і нижньої щелеп, перетворених у витяжний ротовий апарат. Первинна верхня щелепа представлена складним піднебінно-крилоподібно-квадратним хрящем.
Первинна нижня щелепа представлена меккельовим хрящем.
Верхня щелепа — піднебінно-криловидно-квадратний хрящ (cartilago palato-pterygo-quadrata) і його окостеніння в осетрових риб мають складну будову. На кожному боці верхня щелепа має форму віялоподібного хряща. Медіальний край її розширений і дещо опуклий зверху, каудальний — короткий, потовщений і несе суглобову площадку для меккельового хряща і симплектикума. Медіально верхні щелепи протилежних боків з'єднані вузьким симфізісом. На вентральному боці кожна половина щелепи підстелена віялоподібною покривною крилоподібною кісткою. Між передніми і задніми крилами її медіальної частини в старих представників стерляді зустрічається невелике покривне шкірно-піднебінне окостеніння (der-mopalatinum). Передній край хрящової верхньої щелепи до суглоба з первинною нижньою щелепою покритий покривною комплексною вторинною верхньою щелепою — щелепно-передщелепною кісткою (os maxiilo-praemaxillare), що відповідає двом кісткам вторинної верхньої щелепи більшості кісткових риб і наземних хребетних — верхньощелепній і передщелепній..
Додатковий хрящ верхньої щелепи — піднебінно-крилоподібна пластинка ( cartilago palato-pterygoidea accessofia) — непарна хрящова пластинка ромбоподібної форми, лежить безпосередньо за підне-бінно-крило-квадратним хрящем і утворює задній виступ склепіння висувного щелепного апарата.
Нижня щелепа складається з парних первинних хрящових щелеп — меккельових хрящів і вторинних кісткових щелеп — покривних зубних кісток, що накривають ззовні велику частину меккельового хряща, який у його суглобовому відділі зберігається хрящовим. У старих осетрів на внутрішньому боці меккельового хряща зустрічаються додаткові покривні кістки — пластинчаста (spleniale) і кутова (angulare). Медіально нижні щелепи утворюють симфіз.
Під'язикова, або гіоїдна дуга. Це друга вісцеральна дуга, яка ви*' конує функції підвіска щелепного апарата до осьового черепа і підтри* мує зяброву кришку. Верхній відділ під'язичної дуга, що відповідає гіомандибулярному хрящу акулових риб, складається з двох рухливо з'єднаних елементів: власне підвіска — гіомандибулярного хряща і симплектикума, вентрального відділу — гіоїда розчленованого на три елементи і на вентральному боці приєднаного до зябрового скелета.
Гіомандибулярний хрящ підвішує висувний щелепний апарат до черепа у слуховій ділянці. Від лопатоподібної форми значна частина його костеніє. На дорсальному кінці хряща міститься суглобова головка. Нижній розширений кінець утворює рухливе зчленування із симплектикумом. Спереду і ззаду до нього прикріплюються могутні м'язи, що зв'язують хрящ з осьовим черепом, а міцна сполучнотканинна зв'язка йде до верхньої щелепи.
Симплектикум або власне підвісок, другий елемент підвіска, спрямований по відношенню до гіомандибулярного елемента вперед і вниз. Передній розширений кінець його зчленовується з заднім кінцем верхньої щелепи.
Гіоїд (hyoideum) — вентральний відділ під'язикової дуги, який з'єднує щелепний апарат із зябровим скелетом. Він складається з трьох хрящів, зв'язаних між собою щільною сполучною тканиною:
1) інтергіальний хрящ (cartilage interhyale) — верхній елемент, що з'єднується переднім кінцем із симплектикумом, а заднім із гіоїдом;
2) кератогіальний хрящ (cartilago ceratohyale) — основний елемент гіоїда, оточений у середній частині кістковою муфтою. На його дистальному кінці є крилоподібний виріст, від якого тягнеться зв'язка до нижньої щелепи; 3) гіпогіальний хрящ (cartilago hypohyale) — невеликий вентральний хрящовий елемент гіоїда, що зчленовується з непарною копулою зябрового апарата.
Скелет зябрового апарата складається з п'яти зябрових дуг (arcus branchialis), зв'язаних одна з одною сполучнотканинними зв'язками в єдину систему. Зябровий скелет прикріплюється дорсальними елементами до основи осьового черепа, а вентральними кінцями — до непарних хрящів, копул, що з'єднують зяброві дуги на вентральному боці. Перші три зяброві дуги розчленовані на чотири скелетні членики. На основних (середніх) дорсальних і вентральних члениках зябрових дуг із внутрішнього боку, спереду і ззаду знаходяться два ряди зябрових тичинок — трикутних хрящиків, що утворюють цідильний апарат. Із зовнішнього боку основних члеників зябрових дуг прикріплюються два ряди зябрових пелюсток, відділених одна від одної зябровими перегородками. Скелет зябрових дуг хрящовий, але основні дорсальні і вентральні членики частково костеніють і навколо хрящових стрижнів перихондрально розвиваються кісткові манжетки.
Копули або базибрахінальні хрящі (cartilago basibranchiale), — непарний ряд хрящів, що щільно зрослись один з одним, лежать на вентральному боці зябрового скелета: до них праворуч і ліворуч приєднуються зяброві дуги.
Перші три зяброві дуги приєднуються до першої і другої базибранхіале, які зрослися між собою; четверта і п'ята дуги приєднуються до двох задніх базибранхіальних елементів.
Підзяброві або гіпобранхіальні членики (hypobranchiale) — короткі, майже кубічні хрящики, якими зяброві дуги зчленовуються з копулами.
Ріжково-зяброві, кератобранхіальні членики (ceratobranchiale) основні вентральні частини зябрових дуг, найбільші елементи зябрового скелета. Вони мають дугоподібну форму, опукла сторона їх звернена назовні, верхніми кінцями нахилені назад.
Надглотко-зяброві або епібранхіальні членики (epibranchiale) — основні дорсальні елементи зябрової дуги. Від місця зчленування з кератобранхіале вони спрямовані дорсально і вперед, але коротші, ніж вентральні елементи.
Глотково-зяброві або фарінгобранхіальні хрящики (pharyn-gobranchiale) — подвійні дорсальні елементи, якими зяброві дуги приєднуються до слухового і потилично-хребцевого відділів осьового черепа. Передній хрящик зв'язує задню дугу з передньою, а задній — з осьовим черепом.
Четверта і п'ята зяброві дуги неповні: у четвертої немає глоткового елемента, і вона приєднується епібранхіальним елементом до глоткового елемента третьої дуги; п'ята дуга має тільки вентральний — ке-рато-бранхіальний елемент.

Череп кісткових риб

Череп кісткових риб має надзвичайно різноманітну форму (рис. 170-186), що обумовлено способом живлення.
Детальне вивчення будови черепа костистих риб варто проводити лише на деяких видах, наприклад судака.
Череп судака (рис. 187) повністю костеніє. Він утворений хрящовими, покривними кістками і кістками змішаного походження. Як і в акули, череп судака складається з двох відділів: осьового черепа і вісцерального скелета.
Нейрокраніум представляє власне черепну коробку, що оточує головний мозок, із прирослими до неї кістковими капсулами органів чуття — нюху і слуху.
Вісцеральний скелет складається з щелепного апарата, рухомо прикріпленого до черепної коробки, зябрового скелета з п'яти зябрових дуг із розташованими на них зябрами, і зябрової кришки, що покриває зябровий скелет ззовні.
Черепна коробка судака має вузьку основу, тому що стінки очних ямок зближуються в результаті розвитку великих очей, і між ними залишається тільки тонка перегородка.

Рис. 170. Череп панцирної щуки збоку (із Грассе П., 1958 p.): I — носова кістка; 2 — передверхньощелепно-носова кістка; 3 — лобова кістка; 4 — надкутова кістка; 5 — слізна кістка; 6 — тім'яна кістка; 7 — криловушна кістка; 8 — задня скронева кістка; 9 — клейтрум; 10 — надкришка; 11 — верхня під кришка; 12 — нижня підкришка; 13 — гіомандибуляр; 14 — кутова кістка; 15 — зубна кістка

Рис. 171. Череп панцирної щуки зверху (із Грассе П., 1958 p.): 1 — перед-носова кістка; 2 — лобова кістка; 3 — криловушна кістка; 4 — табличні кістки; 5 — тім'яна кістка; 6 — слізна кістка; 7 — передверхньощелепно-носова кістка; 8 — носовий отвір; 9 — середня носова

Рис. 172. Череп амії збоку (із Грассе П., 1958 p.): 1 — передверхньощелеп-на кістка; 2 — середня решітчаста кістка; 3 — носова кістка; 4 — приносова кістка; 5, 6, 8, 9, 10, 11 — підочноямкові кістки; 7 — лобова кістка; 12 — тім'яна кістка; 13 — криловушна кістка (луската); 14 — таблична кістка; 15 — задня скронева кістка; 16 — передкришка; 17 — кришка; 18 — підкриш-ка; 19 — міжкришка; 20 — власне підвісок; 21 — квадратна кістка; 22 — метаптеригій; 23 — кутова кістка; 24 — надкутова кістка; 25 — зовнішня криловидна кістка; 26 — зубна кістка; 27 — верхня щелепа; 28 — надверхньо-щелепна кістка

Рис. 173. Череп амії зверху (із Грассе П., 1958 p.): I — середня решітчаста кістка; 2 — носова кістка; 3 — приносова кістка; 4, 5, 7, 8, 9 — підочноямкові кістки; 6 — лобова кістка; 10 — тім'яна кістка; 11 — криловушна (луската) кістка; 12 — таблична кістка; 13 — задня скронева кістка; 14 — кришка; 15 — надверхньощелепна кістка; 16 — верхньощелепна кістка

Рис. 174. Череп тарпона збоку (за Рідевудом В. Г., 1921 р.): 1 — передверх-ньощелепна кістка; 2 — зубна кістка; 3 — верхньощелепна кістка; 4 — над-верхньощелепна кістка; 5 — суглобова кістка; 6 — квадратна кістка; 7 — передкришка; 8 — підкришка; 9 — кришка; 10 — надскронева кістка; 11 — лобова кістка; 12 — підочноямкові кістки; 13 — носова кістка

Рис. 175. Череп білої лисиці збоку (за Рідевудом В. Г., 1921 p.): 1 — перед-верхньощелепна кістка; 2 — зубна кістка; 3 — верхньощелепна кістка; 4 — суглобова кістка; 5 — квадратна; 6 — міжкришка; 7 — передкришка; 8 — підкришка; 9 — кришка; 10 — надскронева кістка; 11 — лобова кістка; 12 — підочноямкові кістки; 13 — носова кістка

Рис. 176. Череп кістково-язикової риби (за Грегорі В. К., 1930 р.): 1 — перед-верхньощелепна кістка; 2, 3, 15, 16 — підочноямкові кістки; 4 — затім'яна кістка; 5 — надклейтрум; 6 — клейтрум; 7 — кришка; 8 — надкоракоїд; 9 — підкоракоїд; 10 — міжкришка; 11 — передкришка; 12 — суглобова кістка; 13, 17 — верхньощелепна кістка; 14 — зубна кістка

Рис. 177. Череп гнатонемуса (за Грегорі В. К., 1930 p.): 1 — передверхньоще-лепна кістка; 2 — середня решітчаста кістка; 3 — зовнішня крилоподібна кістка; 4 — лобова кістка; 5 — задня крилоподібна кістка; 6 — клиновушна кістка; 7 — тім'яна кістка; 8 — криловушна кістка; 9 — надпотилична кістка; 10 — надклейтрум; 11 — кришка; 12 — клейтрум; 13 — коракоїд; 14 — міжкришка; 15 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 16 — передкришка; 17 — квадратна кістка; 18 — суглобова кістка; 19 — верхньощелепна кістка; 20 — зубна кістка

Рис. 178. Череп дзьоборилого гнатотема (за Грегорі В. К., 1930 р.), див. рис. 177

Рис. 179. Череп анчоуса (за Рідевудом В. Г., 1921 р.): 1 — слізна кістка; 2 — лобова кістка; 3 — задня тім'яна кістка; 4 — кришка; 5 — передкришка; 6 — підкришка; 7 — міжкришка; 8 — надверхньощелепна кістка; 9 — підочно-ямкова кістка; 10 — верхньощелепна кістка; 11 — зубна кістка

Рис. 180. Череп коілії (за Рідевудом В. Г., 1921 р.): 1 — лобова кістка; 2 — кришка; 3 — підкришка; 4 — передкришка; 5 — відросток верхньої щелепи 6 — міжкришка; 7 — надверхньощелепна кістка; 8 — верхньощелепна кістка? 9 — передверхньощелепна кістка

Рис. 181. Череп молочної риби (за Рідевудом В. Г., 1921 p.): I — передверхньощелепна кістка; 2 — лобова кістка; 3 — верхня передкришка; 4 — кришка; 5 — підкришка; 6 — міжкришка; 7 — передкришка; 8 — підочноямкова кістка; 9 — суглобова кістка; 10 — слізна кістка; 11 — верхньощелепна кістка; 12 — зубна кістка

Рис. 182. Череп коропа (за Фієбігером Дж., 1905 р.): 1 — передверхньо-щелепна кістка; 2 — кістка рила; 3 — верхньо-щелепна кістка; 4 — колові кістки очної ямки; 5 — лобова кістка; 6 — тім'яна кістка; 7 — надпотилич-на кістка; 8 — задня скронева кістка; 9 — кришка; 10 — клейтрум; 11 — підкришка; 12 — міжкришка; 13 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 14 — передкришка; 15, 18 — крилоподібна кістка; 16 — квадратна кістка; 17 — суглобова кістка; 19 — зубна кістка

Рис. 183. Череп змієподібної морської голки (за Юнгерсеном X., 1898 p.): 1 — передверхньо-щелепна кістка; 2 — зубна кістка; 3 — верхньощелепна кістка; 4 — перша передочноямкова кістка; 5 — квадратна кістка; 6 — друга передочноямкова кістка; 7 — передкришка; 8 — задня під'язикова кістка або урогіалія; 9 — кришка; 10 — задня скронева кістка; 11 — надпотилична кістка; 12 — середня решітчаста кістка; 13 — надвушна кістка; 14 — лобова кістка; 15 — клиновушна кістка; 16 — передслізна кістка; 17 — середня решітчаста кістка; 18 — леміш; 19 — внутрішня крилоподібна кістка; 20 — зовнішня крилоподібна кістка; 21 — піднебінна кістка

Рис. 184. Череп риби-сонце (із Грассе П., 1958 р.): 1 — передверхньощелеп-на кістка; 2 — передлобова кістка; 3 — лобова кістка; 4 — середня решітчаста кістка; 5 — очноямково-клиноподібна; 6 — алісфеноїд; 7 — крило-вушна кістка; 8 — тім'яна кістка; 9 — надвушна кістка; 10 — надпотилична кістка; 11 — задня скронева кістка; 12 — надклейтрум; 13 — кришка; 14 — клейтрум; 15 — передкришка; 16 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 17, 20 — задній клейтрум; 18 — грудний плавець; 19 — верхній коракоїд; 21 — нижній коракоїд; 22 — тазовий пояс; 23 — черевний плавець; 24 — підкриш-ка; 25 — міжкришка; 26 — передвушна кістка; 27 — парасфеноїд; 28 — середня крилоподібна кістка; 29 — нижня крилоподібна кістка; ЗО — квадратна кістка; 31 — суглобова кістка; 32 — зубна кістка; 33 — слізна або передочноямкова кістка; 34 — верхньощелепна кістка; 35 — клиноподібна кістка

Рис. 185. Череп Archocargus (за Грегорі В. К., 1930 р.): 1 — передверхньо-щелепна кістка; 2 — верхньощелепна кістка; 3 — піднебінна кістка; 4 — решітчаста кістка; 4 і — лобова кістка; 5 — парасфеноїд; 6 — тім'яна кістка; 7 — надпотилична кістка; 8 — вушні кістки; 9 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 10 — нижня крилоподібна кістка; 11 — власне підвісок; 12 — квадратна кістка; 13 — внутрішня крилоподібна кістка; 14 — зовнішня крилоподібна; 15 — суглобова кістка; 16 — зубна кістка

Рис. 186. Череп змієголова (за Грегорі В. К., 1930 р.): 1 — передверхньо-ще-лепна кістка; 2 — носова кістка; 3 — парасфеноїд; 4 — лобова кістка; 5, 22 — внутрішня крилоподібна кістка; 6 — нижня крилоподібна кістка; 7 — клино-вушна кістка; 8 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 9 — криловушна кістка; 10 — надклейтрум; 11 — клейтрум; 12 — верхній коракоїд; 13 — нижній коракоїд; 14 — кришка; 15 — підкришка; 16 — передкришка; 17 — міжкриш-ка; 18 — власне підвісок; 19 — квадратна кістка; 20 — верхньощелепна кістка; 21 — суглобова кістка; 23 — очноямкові кістки; 24 — зубна кістка

Рис. 187. Череп судака збоку (за Гуртовим М. М. та ін., 1976 p.): 1 — під'язиково-нижньощелепна кістка; 2 — задня крилоподібна кістка; 3 — внутрішня крилоподібна кістка; 4 — піднебінна кістка; 5 — слізна кістка; 6 — носова кістка; 7 — передверхньощелепна кістка; 8 — зубна кістка; 9 — верхньощелепна кістка; 10 — суглобова кістка; 11 — зовнішня крилоподібна кістка; 12 — кутова кістка; 13 — квадратна кістка; 14 — симплектикум або власне підвісок; 15 — передкришкова кістка; 16 — міжкришкова кістка; 17 — підкришкова кістка; 18 — кришка