Зовнішній огляд костистих риб

Тіло щуки (рис. 34) сильно витягнуте у довжину і стиснуте з боків, майже однакової висоти на всьому протязі. Спереду воно починається досить великою головою, а ззаду закінчується звуженим округлим хвостовим стеблом. Чітких меж між окремими частинами тіла немає. Можна вважати, що голова закінчується на рівні заднього краю зябрової кришки, за нею до рівня анального отвору йде тулуб, далі — хвіст.
Витягнута форма тіла з загостреним переднім кінцем — пристосування до стрімкого руху у воді під час кидка на здобич. Рівна пряма форма спини дозволяє щуці плавати або стояти під самою поверхнею води і на мілких місцях, залишаючись непоміченою.

Рис. 34. Зовнішні ознаки щуки: 1 — спинний плавець; 2 — хвостовий плавець; 3 — анальний плавець; 4 — черевний плавець; 5 — грудний плавець

Цьому ж сприяє і зеленкувато-сіре плямисте забарвлення, що добре видно на свіжій рибі. Як у величезної більшості риб, верхня частина тіла щуки забарвлена в темні тони, нижня — світла. У воді риба звичайно освітлена світлом, що падає зверху.
У цьому випадку на череві виникає демаскуюча тінь, що підкреслює об'ємність тіла риби. Світле забарвлення черева помягшує тінь,н і разом з темним забарвленням спини робить рибу однотонно забарвленою. Тіло риби як би втрачає свій об'єм і стає менш помітним. Покриваючі боки світліші і темні плями, що об'єднуються в деяких особин у повздовжні або поперечні смуги, добре маскують рибу в заростях водяної рослинності.
На відміну від щуки, тіло окуня (рис. 35) вище і компактніше, досить сильно стиснуте з боків, з більш або менш вираженим горбом на спині. Спереду воно загострене, але з відносно тупим кінцем, а ззаду плавно переходить у хвостове стебло. Спина темно забарвлена, черево світле. З боків тіла є ряд темних поперечних смуг, що відіграють маскувальну роль.
Тіло коропа (рис. 36) — малорухливої риби — щільне, валькувате, з відносно слабким вигином спини і майже прямою лінією черева. Верхня частина темна, нижня світло забарвлена.

Рис. 35. Зовнішні ознаки окуня: 1 — спинний плавець; 2 — хвостовий плавець; 3 — анальний плавець; 4 — черевний плавець; 5 — грудний плавець

Рис. 36. Зовнішні ознаки коропа: 1 — спинний плавець; 2 — хвостовий плавець; 3 — анальний плавець; 4 — черевний плавець; 5 — грудний плавець

Покриви. Тулубовий і хвостовий відділи костистих риб покриті справжньою кістковою лускою, повна або часткова її відсутність — явище вторинного характеру, що спостерігається у різних форм коропа. Луска місцями заходить і на голову: у потиличній ділянці, на зябровій кришці і на «горлі». Окремі лусочки розташовуються на тілі косими рядами, причому передні лусочки налягають на задні таким чином, що з поверхні помітні тільки їх невеликі задні краї. Найбільша луска лежить по середній лінії з боків тіла. На спині, череві, хвості і верхній частині голови вона значно дрібніша за розмірами.
Плавці. Костисті риби мають добре розвинуті парні і непарні плавці. До непарних плавців відносяться спинні (їх може бути декілька), анальний і хвостовий. Парні плавці представлені грудними і черевними (причому черевні плавці у деяких видів риб можуть знаходитись під — або перед грудними, в такому випадку їх слід розглядати як додаткові грудні плавці (Мельник О. П., 1998). Вільна лопать плавця представляє шкірну складку, підтримувану плавцевими променями. На відміну від акулових риб, промені плавців не хрящові, а кісткові. Очистивши епідерміс з одного боку плавця (краще спинного) або розглядаючи його на просвіт, можна переконатися, що перо плавця підтримується променями трьох типів.
Ближче до каудального кінця плавця лежать м'які розгалужені промені. Верхня частина таких променів розділена на окремі маленькі промені і має вигляд пензлика.
Ближче до переднього краю лежать нерозгалужені промені, що можуть бути розділені на дві групи. Одні по довжині розділені на окремі членики, вони м'які і здатні гнутися. Такі промені називаються членистими. Інші промені не мають члеників, звичайно вони гверді, з гострою вершиною. Такі промені називаються колючими. Особливо добре помітні різні типи променів у спинних плавцях окуня. Кількість розгалужених і нерозгалужених променів у плавцях служить систематичною ознакою.
Спинний плавець у щуки один, сильно зміщений назад і знаходиться на верхній частині початку хвостового відділу. Як і всі плавці у свіжих екземплярів, він забарвлений у жовто-жовтогарячий колір з темними плямами. Перші 6-10 променів плавця нерозгалужені, наступні 13-16 променів у верхній частині розділені на 2-3 гілки. У окуня два спинних плавці, вони займають майже всю середню лінію спини. Усі промені переднього плавця колючі (нерозчленовані); у задньому плавці перші 1-3 промені членисті, а інші 13-15 розгалужені. На відміну від щуки, лопаті плавців окуня менш м'ясисті, тому що промені знаходяться далеко один від одного, а з'єднуюча їхня перетинка дуже тонка.
У коропа спинний плавець довгий і розташований на рівні середини тіла. Перші 3-4 промені в нього тверді. Перший дуже короткий, а останній перетворений у могутній, зазубрений по задньому краю шип. Інші промені розгалужені і число їх може варіювати від 16 до 22.
Підхвостовий або анальний, плавець розташований у щуки на вентральному боці початку хвостового відділу. Будова, форма і функція його дуже подібні з такими спинного, але кількість променів менша: нерозгалужених 6-7, розгалужених 10-13. Варто звернути увагу на те, що анальний і спинний плавці розташовуються один проти одного на тій ділянці тіла, де тулуб різким звуженням переходить у хвіст. Вони також зближені з хвостовим плавцем. Така концентрація плавців у хвостовому відділі дає щуці можливість різко набирати швидкість при кидку на здобич.
В окуня анальний плавець лежить на рівні другого спинного. Передні 2 промені колючі, інші 8-9 — розгалужені.
У коропа підхвостовий плавець знаходиться на рівні заднього краю спинного. Спереду він несе могутній шип, а перед ним ще два коротших колючих промені. Інші промені (5-6) розгалужені.
Хвостовий плавець. Промені хвостового плавця розміщені вздовж заднього краю, покритого лускою до самого кінця хвостового стебла, а також частково переходять на верхній і нижній краї останнього. У хвостовому плавці розрізняють дві лопаті, приблизно однаково розвинуті, — верхню і нижню. Такий тип плавця називається поверхнево рівно-лопатним (гомоцеркальним), тому що внутрішній скелет розподілений у лопатях не однаково; кінець хребта, як і в акули, заходить у верхню лопать. Верхня і нижня лопаті плавця підтримуються членистими променями. Причому промені, що лежать по верхньому і нижньому краях, могутні і нерозгалужені. Вони, як правило, і найдовші. До середини плавця промені стають коротшими і сильно розгалуженими. Розподіл на гілки починається майже від основи променя. Перед великими крайовими променями знаходиться кілька дрібних променів, що починаються від верхнього і нижнього країв хвостового стебла. Тонка шкірна складка між променями може бути покрита в основі плавця лускою.
Грудні плавці у щуки лежать на вентральному боці тіла, на рівні заднього краю зябрової кришки. Плавець розташований горизонтально. Таке положення вказує на роль плавців як рулів глибини.
Черевні плавці у щуки лежать також на черевній поверхні, приблизно на рівні середини тулуба, і розташовані горизонтально.
В окуня грудні плавці розташовуються на бічній частина тулуба, безпосередньо за зябровою щілиною. Площина плавців вертикальна. Таке положення зумовлено їх функцією утримання високого сплющеного з боків тіла риби в нормально вертикальному положенні. Черевні плавці розташовані горизонтально. Вони сильно зміщені вперед і лежать на вентральному боці тіла, майже на рівні грудних.
У коропа грудні плавці лежать на вентро-латеральній поверхні на рівні заднього краю зябрової кришки. Перший промінь у них дуже могутній і в нижній частині нерозчленований. Черевні плавці розташовані на середині тулубового відділу і лежать горизонтально.
Ротовий отвір (рис. 37) щуки дуже великий. Починається він на кінці витягнутого рила (кінцевий рот) і доходить майже до рівня переднього краю ока. Зверху і знизу він обмежений щелепами. Нижня щелепа трохи довша за верхню.

Рис. 37. Голова щуки (А) та окуня (Б): 1 — ніздря; 2 — надочноямковий канал; 3 — око; 4 — надскроневий канал; 5 — заочноямковий канал; 6 — бічна лінія тіла; 7 — шкірна складка; 8 — зяброва перетинка; 9 — промені зябрової перетинки; 10 — гіомандібулярний канал; 11 — підочноямковий канал; 12 — верхньощелепна кістка; 13 — ротовий отвір; 14 — нижня щелепа

На бічних частинах нижньої щелепи знаходяться високі, конусоподібної форми зуби, вершини яких спрямовані дорсокаудально. Зуби, що знаходяться на передньому кінці, дрібні і нагадують тертку. Такі ж дрібні зуби розташовані і по краю верхньої щелепи, а також на склепінні ротової порожнини. У задній частині верхньої щелепи виступає край верхньощелепної кістки. Він з'єднаний з черепом тільки за допомогою шкірної складки, що дає йому можливість сильно опускатися та утворювати бічні стінки ротового отвору при відкриванні рота. У той же час, він не заважає сильному відведенню вниз нижньої щелепи. Ротова порожнина щуки нагадує великий сачок із широким отвором, дуже зручний для захоплення великої здобичі.
Ротова щілина окуня коротша, зуби в зв'язку з харчуванням дрібною здобиччю значно менші. Задній край верхньощелепної кістки може не тільки опускатися вниз, але і висуватися вперед, завдяки чому передня частина ротової порожнини при відкриванні рота трохи подовжується. На нижній щелепі є м'ясисті губи, що забезпечують щільне замикання ротової щілини.
У коропа ротова щілина коротка, але широка, оточена товстими м'ясистими губами, так що щелепні кістки ззовні непомітні. При відкриванні рота, і відтягуванні нижньої щелепи, одночасно висувається уперед верхня щелепа і утворюється подоба трубки, спрямованої вниз (пристосування до харчування бентосом).
На рівні кутів рота відходять великі вусики (органи дотику), а над ними ще по одному дрібному вусику.
Зовнішні зяброві отвори парні, розташовані по одному з кожного боку. Вони мають вид довгої вузької щілини, обмеженої спереду і ззовні заднім краєм зябрової кришки, а ззаду і зсередини — стінкою тіла. Знизу щілина тягнеться далеко вперед і тільки дещо не доходить до переднього кінця нижньої щелепи.
Передні кінці зябрових щілин правого і лівого боків з'єднуються один з одним.
У коропа зяброва щілина майже вертикальна, і нижній її кінець не заходить далеко вперед, обмежуючи тим самим кінець голови знизу.
Зяброва кришка прикриває збоку зяброву ділянку, і утворює при цьому задню бічну поверхню голови. Вона складається з чотирьох кісток, що її формують, покритих шкірою, і лежить спереду від зябрової щілини. її задній край облямований тонкою, але досить широкою складкою шкіри, що переходить на нижній край і далі тягнеться вперед вздовж гілки нижньої щелепи. Ця складка називається зябровою перетинкою.
Зяброва перетинка переходить із заднього краю зябрової кришки на її нижній край, а потім продовжується вперед вздовж гілки нижньої щелепи. У нижній частині вона підтримується особливими кістковими утвореннями — променями зябрової перетинки, внутрішні кінці яких знаходяться на гіоїді. Кількість променів у щуки в зв'язку з подовженою мордою велика (13-16), їх менше в окуня (7) і коропа (3).
Гладка ділянка стінки тіла розташована під її заднім краєм і утворена кістками плечового пояса. До нього щільно прилягає шкірна складка, що відіграє важливу роль при диханні. Під зябровою кришкою знаходяться чотири зяброві дуги із двома рядами темно-червоних зябрових пелюсток.
Очі у щуки порівняно великі, розташовані з боків і дещо видаються вверх над загальним рівнем голови. Зіниця відносно велика та округлої форми. Очі позбавлені повік, але по краях є шкірна складка, яка зростається з передньою стінкою очного яблука, що не заважає його руху.
В окуня і сазана положення очей бічне.
Ніздрі знаходяться дещо спереду очей і спрямовані вверх та у боки. Характерно, що кожна ніздря відкривається двома отворами. У щуки передній отвір округлий, а задній — півмісяцевої форми з піднятим переднім краєм. В окуня обидва отвори округлі, а задній край переднього піднятий і схожий на мушлю.
У коропа передній отвір ніздрі округлий і має вигляд трубочки. Задній, дещо витягнутої форми, розташований позаду та латеральніше переднього, у ньому видно складки слизової оболонки дна нюхового мішка. Місток між отворами ніздрів утворює вертикальну пластинку, що забезпечує попадання води у передню ніздрю і вихід її через задню навіть при повільному русі риби.
Безпосередньо під обома отворами ніздрів лежить порожнина нюхової капсули. При русі риби вода входить у передній отвір, попадає в нюхову капсулу і виходить через задній отвір; тим самим досягається безупинна зміна води в органі нюху.
Анальний отвір — самий передній з трьох отворів. Він округлої форми і дуже добре помітний.
Статевий отвір розташовується безпосередньо за анальним на невеликому шкірному підвищенні. У риб у період розмноження шкірна складка трохи припухає і дуже добре помітна.
Сечовий отвір відкривається на дні півмісяцевої складки, що затиснута між підвищенням статевого отвору і основою анального плавця. Сам отвір має вигляд вузької поперечної щілини і щільно прилягає до основи плавця, так що розглянути його не завжди вдається. Іноді статевий і сечовий отвори відкриваються в одну загальну складку: перший — у її передню, а другий — у задню частину. У коропа перед анальним плавцем тільки два отвори: передній — анальний і задній, у який відкриваються сечові і статеві протоки.

Питання для самоконтролю

1. Чим пояснюється розмаїтість форм тіла риб?

2. Які форми тіла риб часто зустрічаються і є типовими?

3. За якими зовнішніми ознаками відрізняються представники типових форм?

4. Який вплив на плавання риб має форма її тіла?

5. Риби якої форми найшвидше і тривало плавають?

6. Які з риб належать до стрілоподібного типу?

7. Який вплив на форму тіла має зовнішнє середовище?

8. Чи змінюється форма тіла у сучасних риб?

9. Що потрібно, щоб форма тіла риби змінилася і перейшла в іншу, і чи спостерігався цей процес в історії розвитку риб. Які переходи у формі тіла існують?

10. Що таке онтогенез і філогенез?

11. На які частини розділяється тіло риби і чи відбуваються зміни у формі, розмірах і положенні цих частин у риб?

12. Які можна назвати найвиразніші зміни у формі голови?

13. Які зовнішні ознаки є важливими для пізнання риб?

14. Якої форми буває ротовий отвір і чим вона обумовлюється?