Зовнішній огляд круглоротих

Тіло міноги (рис. 30) видовжене, червоподібне, округле в передній частині і поступово звужується з боків до заднього кінця. Головний, тулубовий і хвостовий відділи без видимих меж переходять один в одного. Межа між головним і тулубовим відділами проходить по останньому зябровому отворі; між тулубовим і хвостовим — позаду сечостатевого сосочка.
Шкіра (cutis) міноги гладенька, позбавлена луски. При зовнішньому огляді можна відзначити тільки наявність багатого залозами епідермісу, що на фіксованих екземплярах має вигляд мутної плівки, яка покриває тіло міноги, і легко зшкрібається скальпелем.
Передротова лійка (cavurn praeorale) розташовується на передньому кінці голови. її зовнішній отвір косо нахилений вниз. У фіксованих екземплярів вона може мати форму поздовжньої щілини, у живих міног, що присмокталися — округла. Для того щоб розправити лійку, необхідно щільно притиснути її до предметного скла і розглядати через нього.

Рис. ЗО. Зовнішні ознаки міноги: (А — голова) 1 — передротова лійка; 2 — ніздря; 3 — тім'яний орган; 4 — органи бічної лінії; 5 — зяброві отвори; 6 — око; (Б — тіло) І — межа між головою та тулубом; II — межа між тулубом та хвостом; 1 — спинні плавці; 2 — хвостовий плавець; 3 — сечостатевий сосочок.

Каудально і латерально отвір лійки оточений шкірною складкою, що може розправлятися і тоді лійка витягається вперед. Краї лійки оточені бахромою з тонких сосочків. У середину від сосочків, безпосередньо в їхній основі, лежить тонка шкірна складка, що оточує всю ротову лійку.
Очі (oculus) — парні органи зору, що розташовані з боків голови і прикриті тонкою прозорою шкірою. Повіки в міноги відсутні.
На дорсальній частині голови, між очима, у міноги є світла пляма, позбавлена пігменту. Під нею розташовуються пінеальний і парієтальний органи (corpus pineale, corpus parietale), які також називають тім'яними очима.
Непарна ніздря (naris) — зовнішній непарний нюховий отвір на-зогіпофізарного мішка, що відкривається на кінці короткої трубочки, яка висувається над поверхнею тіла попереду тім'яного органа.
Задній край трубочки вище переднього, тому отвір спрямований не тільки вгору, але і вперед. Між отвором ніздрі і тім'яним оком видно невелике здуття. Воно утворено верхньою стінкою нюхової капсули.
Органи бічної лінії, або сейсмосенсорні органи (linea lateralis) — дрібні світлі горбики, особливо добре помітні на головному кінці, де вони концентруються в кілька рядів. В одних екземплярів вони добре видні, в інших — для їхнього розгляду варто зчистити скальпелем епідерміс. Верхній ряд починається дещо позаду від тім'яного органу і рідкими крапками тягнеться уздовж дорсальної поверхні тіла, проходячи під основою спинних плавців до кінця хвостового відділу. Наступний ряд бере початок біля верхнього краю ротової лійки, доходить до ока, опускається вниз по передньому краю очної ямки, утворює за оком невелике скупчення близько розміщених горбків і продовжується назад по латеральній поверхні тіла рідкими крапками, розташованими не по одній прямій лінії, а то вище, то нижче. Цей ряд не доходить до кінця тіла і закінчується на рівні переднього краю другого спинного плавця. Короткий ряд утворений горбками, що розташовані по одному або по два у проміжках між отворами зябрових мішків. Самий нижній ряд облямовує ротову лійку збоку і знизу тягнеться по вентральній поверхні голови. У самому кінці вії повертає догори і підходить до останнього зябрового отвору.
Зяброві отвори (foramen branchiale). Сім пар зовнішніх отворів зябрових мішків розташовані з боків задньої частини головного відділу. Вони мають форму трикутника з округленими кутами і вершиною, спрямованою назад. По задньому краю отвору знаходяться невеликі ворсинки, що відіграють роль фільтра при засмоктуванні води в зяброві мішки. На передній стінці міститься широкий зовнішній клапан, що активізується в процессі дихання при всмоктуванні води в зяброві мішки і при її видаленні, тому що обидві ці дії у міноги, що присмок-талася, відбуваються через зовнішні зяброві отвори.
Сечостатевий сосочок (papilla urogenitalis) і анальний отвір (anus) розташовані на вентральному боці тіла, на межі тулубового і хвостового відділів, у неглибокій повздовжній щілині, що утворена складкою шкіри. Розсунувши складки шкіри, можна бачити конусоподібний виріст — сечостатевий сосочок — з отвором на кінці. Анальний отвір відкривається на передній стінці щілини і на фіксованому матеріалі погано помітний.
Плавці (pinna) — непарні шкірні складки, що облямовують задній відділ тіла міноги. Розглядаючи їх на просвіт, можна бачити тонкі хрящові промені, які підтримують плавець. На спинному боці тіла два спинні плавці (pinna dorsalis) — передній і задній. Задній спинний плавець переходить безпосередньо у хвостовий (pinna caudalis), котрий розділений віссю тіла на дві рівні лопаті: верхню і нижню. Такий тип хвоста називається протоцеркальним, тобто первинно рівнолопатним. На вентральному боці тіла нижня лопать хвостового плавця не відділяється від анального плавця (pinna analis), що у вигляді низької складки тягнеться вперед майже до сечостатевого сосочка. Анальний плавець не підтримується хрящовими елементами і сильно розвивається тільки в самок у період нересту. В інший час він має вигляд невисокої, трикутної у поперечному перерізі складки (облямівки).