Зовнішній огляд ската

У скатів, що ведуть придонний спосіб життя, форма тіла, форма і розташування парних і непарних плавців сильно змінені в порівнянні з акулами (рис. 32).

Рис. 32. Зовнішні ознаки ската: А — орлиний скат (вигляд зверху); Б — шипуватий скат (вигляд знизу); 1 — око; 2 — грудний плавець; 3 — зябра; 4 — бризкальце; 5 — рот; 6 — клоака; 7 — птерігоподій; 8 — хвостовий плавець; 9 — хвіст; 10 — черевний плавець; 11 — шип; 12 — спинний плавець

Тіло ската має форму ромба, бічні гострі кути якого утворені величезними грудними плавнями, що розрослися, передні кінці яких доходять до кінця рила, не відділяються від бічних поверхонь голови та утруднюють проведення чітких меж між нею і тулубом. П'ять зябрових отворів розташовані на черевній поверхні. Навпаки тонкий, сплющений у дорсо-вентральному напрямку хвостовий відділ добре відрізняється від тулубового. У морського кота приблизно від середини хвостового відділу тіла відходить спрямований вгору шип.
Парні плавці. Грудні лежать у горизонтальній площині і мають м'ясисту основну частину, що сильно розрослася і облямована по краю широкою шкірною складкою, яка підтримується шкірними променями. Черевні плавці значно менших розмірів і розташовуються між задніми кінцями грудних на межі тулубового і хвостового відділів. Кожний з них складається з двох лопатей: передньої вузької, спрямованої назовні, і задньої, більш широкої, витягнутої назад.
У самців на внутрішньому боці черевних плавців також розвинуті копулятивні органи.
Непарні плавці у скатів редуковані. У шипуватого ската є два невеликих спинних плавці, що розташовані на кінці хвоста, і невелика лопать хвостового плавця, анальний плавець відсутній. У морського кота хвостовий відділ закінчується тонкою ниткою. На відміну від акул, рух скатів здійснюється за рахунок хвилеподібних вигинів грудних плавців таким чином, що хвостовий відділ виконує лише функцію керма та органу захисту.
У скатів у зв'язку з придонним способом життя і сплющеною формою тіла очі зміщені на дорсальну поверхню голови. Отвори бризкалець, що знаходяться за очима, відносно великі. У лежачого на дні ската через них у ротоглоткову порожнину надходить необхідна для дихання вода. Передня стінка бризкальця покрита дрібними складочками, що являють собою несправжню зябру (pseudo-branchia). Зяброві отвори в кількості п'яти пар розташовані півколом на вентральному боці тіла. Дещо спереду від зябрових щілин лежить ротовий отвір, що має вигляд поперечної, злегка вигнутої щілини. Зуби у скатів також розташовані у кілька рядів, але, на відміну від акули, вони сплющені і служать для розкривання раковин молюсків і панцирів ракоподібних. Між отворами ніздрів і кутами рота тягнеться шкірна складка. Під нею знаходиться носо-ротова борозна (sulcus ого — nasalis). Ця борозна сприяє обміну води в носових капсулах при заборі скатом води через рот під час плавання.
Шкірні органи чуття досягають найбільшого розвитку на вентральній поверхні голови. Користуючись лупою, можна знайти розгалужену мережу каналів органів бічної лінії. Особливо сильно канали розгалужуються в ділянці рила, але деякі з них переходять і на вентральну поверхню плавців. Такий сильний розвиток органів бічної лінії на черевному боці тіла пов'язаний з придонним способом життя скатів.