Термінологія в анатомії

Термінологія в анатомії має істотне значення для правильного тлумачення будови будь-якого утвору під час його опису та вивчення. Існує єдина латинсько- і грецькомовна термінологічна база.
Тіло хребетних тварин має двобічну симетрію. Для визначення глибини розміщення органів застосовують тримірний вимір, який дає можливість візуально уявити розміщення необхідних утворів. Для цього умовно проводять площини: серединну, або сагітальну, яка умовно поділяє поздовжньо тіло тварини на дві половини — праву і ліву; фронтальну — умовна площина проведена перпендикулярно до сагітальної і сегментальної, що поділяє поздовжньо тіло тварини на дві частини — паралельно горизонтальній площині; поперечну, або сег-ментальну, — перпендикулярно до сагітальної і фронтальної площин (рис. 4). Отже, всі три площини розміщені взаємно перпендикулярно.
Серединна (сагітальна) площина — йде вздовж тіла від голови до кінчика хвоста вертикально і поділяє тіло тварини на дві симетричні половини. Паралельно серединній площині можна провести парасагітальні, або парамедіанні, площини. Відповідно поверхню, звернену до медіанної площини, називають медіальною, а протилежну їй — латеральною.
Поперечні (сегментальні) площини — поділяють тіло тварини на відрізки (сегменти). Напрям від сегментальної площини в бік голови, точніше, черепа називають краніальним (cranium — череп), а в бік хвоста — каудальним (cauda — хвіст).

Рис. 4. Площини тіла і напрями розміщення органів. Площини: І — сагітальна; II — сегментальна; III — фронтальна. Напрями: 1 — дорсальний; 2 — вентральний; 3 — краніальний; 4 — каудальний; 5 — латеральний; 6 — медіальний.

Фронтальна площина — проходить перпендикулярно до перших двох площин. Напрям від дорсальної площини в бік спини називають дорсальним (dorsum — спина), у бік живота — вентральним (venter — живіт).
Залежно від розміщення органів можлива різна комбінація цих термінів: дорсокраніально, вентрокаудально, латерокраніально, медіо-каудально тощо.
Для голови та плавців прийнято особливі терміни. На голові орієнтиром є ніс, напрям ближче до носа називають ростральним (rostrum — ніс), а протилежний йому — каудальним. Відділи плавців, спрямовані ближче до осьової частини тіла, називають проксимальними, а більш віддалені — дистальними.
На плавцях розрізняють поверхні: краніальну (передню), каудальну (задню), латеральну (зовнішню) і медіальну (внутрішню).

Форма тіла риб

Риби — це особлива група водних хребетних тварин, що вперше з'явилися на Землі багато мільйонів років тому, задовго до епохи динозаврів. Від примітивних водних хребетних предків почалася еволюція риб, в процесі якої вони приймали різноманітні форми тіла. Цілком природно, що водне середовище, яке охоплює Земну кулю від полюсів до екватора і яке зустрічається в межах висот близько 6000 м над рівнем океану і глибин понад 10000 м, надзвичайно різноманітне за умовами існування для риб.
У теперішній час риби успішно заселили буквально усі великі водойми планети. Беручи до уваги довгу історію еволюції риб, немає нічого дивного в тому, що вони піддалися різним анатомічним і фізіологічним адаптаційним змінам, щоб заселити надзвичайно різноманітні місця існування, вижити там і успішно розмножуватися. Сучасних риб можна знайти в таких різноманітних природних середовищах, як ріки в джунглях, холодні антарктичні води, темні глибини океанських западин, підземні печери і високогірні озера в Андах. Навіть поверхня землі не завжди є для них нездоланною перешкодою — адже деякі риби здатні жити тривалий час на суші і навіть пересуватися по землі, або пересуватися по стеблах водних рослин і скелях. Є риби, що здатні на короткі польоти над водою. Вони злітають у повітря і планують над поверхнею води, допомагаючи собі грудними плавцями, які роблять швидкі рухи.
Оскільки риби, поширені у водному середовищі, починаючи від високогірних водойм і закінчуючи океанічними глибинами, зустрічаються як у полярних водах, так і у тропіках, то природно, що для життя в настільки різноманітних умовах у них виник цілий ряд різних пристосувань, що дозволяє їм існувати у гірських потоках зі швидкістю руху води до 2 і більше метрів за секунду, а на великих глибинах понад 10000 м, де тиск досягає до 1000 атмосфер. Настільки ж велика й амплітуда пристосувань до такого фактора, як температура. Риби живуть при температурах, близьких до температур замерзання солоної води (-2; -3°) і при +50°С. Така ж велика і амплітуда коливань солоності води, при якій можуть жити риби.
Різноманітні умови існування природно сприяють адаптивній радіації організмів і безсумнівно, що цим пояснюється той факт, що серед хребетних, риби є класом, найбільш багатим видами.
Таким чином, морфологічна розмаїтість риб нерозривно зв'язана з розмаїтістю їхнього способу життя, що також обумовлює велике розмаїття розмірів та форм тіла риб. Форма тіла різних видів рибоподібних і риб дуже різноманітна і залежить від тих умов водного середовища в якому ці види живуть.
Протягом тривалого історичного розвитку в різноманітних умовах риби набули найдивовижніших форм (рис. 5). Життя в певній водоймі (море, річка, озеро, струмок тощо), у поверхневих шарах води, в її товщі чи на великих глибинах, серед рослинності або у воді, позбавленій рослин, серед підводного каміння, коралових заростей вплинуло на форму їх тіла.
Зустрічаються риби довгі, обтічні, як торпеда, широкі й плоскі, наче диск для метання, стрілоподібні, змієподібні, стрічкоподібні, кулясті та ін.
Більшість риб має типову веретеноподібну, сплюснуту з боків, форму тіла. Завдяки такій формі вони можуть пересуватися легко, швидко та на великі відстані. Тіло більшості акул, які спритно й швидко плавають (понад 70 км/год), нагадує торпеду. Красу і грацію їх рухів особливо виразно можна побачити, спостерігаючи за ними під водою.
Формою тіла риб, зокрема акул, зацікавились спеціалісти-біоніки. Встановлено, що форма тіла акули разюче схожа з крилом літака, та й піднімальна сила її анітрохи не менша. І для суднобудування форма тіла акул становить великий інтерес. Природа, яка створила таких чудових плавців, як риби, дала прекрасний зразок конструкторам-суднобудівникам, особливо підводних човнів. Поки що в нас немає таких суден, які б за швидкістю й маневреністю могли зрівнятися з кращими плавцями — рибами.
Торпедоподібну форму тіла мають багато риб: скумбрія, кефаль, лосось, пеламіда та ін. Є риби з плоским (скати) і сплющеним з боків (камбала) тілом, пристосованим до лежання на дні.
Стрічкоподібну форму мають ремінь-риба, яка живе в Середземному морі, Індійському та Атлантичному океанах і досягає 6,5 м у довжину; волосохвіст звичайний, або ремінь —їм, тесмина рожева — 0,5 м.
Стиснуте з боків тіло в риби дискус із середньої течії Амазонки. Ця дископодібна риба напрочуд красива.

Рис. 5. Форми тіла риб: 1 — стрілоподібна (сарган); 2 — торпедоподібна (скумбрія); 3, 4, 5 — сплющена білатерально (коропові, камбалоподібні, риба-місяць тощо); 6 — змієподібна (вугор); 7 — стрічкоподібна (оселедцевий король); 8 — шароподібна (козубенька); 9 — сплющена дорсовентрально (скати)

Стиснуту з боків форму тіла мають і океанічні хижі риби селени (низькогляди). Низькоглядами їх називають тому, що лобова частина в них звисає над очима, і риби ніби дивляться вниз.
Змієподібна форма тіла характерна для вугра, в'юна, піщанки, бельдюги, протоптеруса, лепідосирена. Ці риби швидко пересуваються по мулистому або піщаному дну. Змієподібне тіло і в багатьох глибоководних риб, наприклад у шаблезубої риби-гадюки.
Стрілоподібне тіло в саргана, щуки, морської голки, риби-голки (стронгілура) та ін. Така форма допомагає цим рибам швидко рухатись. У морської голки тіло тонке й довге (іноді до 60 см завдовжки), за що вона й дістала таку назву. Проте найтонше тіло (щодо його довжини) має глибоководний вугор — неміхтіс, що живе в Атлантичному і Тихому океанах. Довжина його тіла 1,5 м, а товщина у 70 раз менша від довжини. Тому неміхтіса називають рибониткою. Куляста форма тіла в риби голкотіла (їжака-риби), глибоководного мішкотіла, у деяких пінагорів.
Своєрідної форми надає рибам особлива будова окремих частин їх тіла. У молот-риби (акули) є великі бічні вирости, на яких містяться очі, тому голова її нагадує молот. Ширина такого виросту досягає 1,5 м при довжині риби 6-7 м. Таке розміщення очей захищає від ударів хвоста скатів, на яких полює молот-риба.
У хижака меч-риби, що досягає у довжину 5 м і більше, на верхній щелепі є довгий гострокінцевий виріст, схожий на меч. Довжина його досягає 1 м і більше, а товщина біля основи — 8 см. Таким мечем риба завдає ударів своїй здобичі — рибам у зграї. Для цього вона розвиває надзвичайну швидкість: до 120 км/год. З такою самою швидкістю рухаються найближчі родички меч-риби — спис-риба (марлін) та риба-косатець. їх вважають найбільш швидкохідними з усіх риб і відносять до найбільш швидкохідних тварин Земної кулі.
У риби-пилки, яка досягає в довжину 10 м і більше, на верхній щелепі є довгий (до 2 м) плоский виріст з гострими зубцями по боках. Ударами такої пили риба вбиває свою здобич — кальмарів і спрутів, наносячи їм зубцями рвані рани, і може розрізати майже навпіл велику акулу, якщо та зважиться напасти. Рибу-пилку називають ще рибою-гітарою, її «пилка» нагадує гриф, а рот — отвір (розетку) у деці гітари. Є ще риби з виростами на верхній щелепі.
Наприклад, в американського веслоноса рило закінчується довгим широким виростом, що нагадує весло, а в лопатоноса амудар'їнcького та сирдар'їнського — лопату.
Трубчасте тіло мають деякі інші риби: морський коник, носач, риба-бекас, трубкорот, морська голка. А в риби-пінцета загострене рильце справді нагадує складений пінцет.
Риби — найбільш численні з усіх груп хребетних тварин, що нині існують. Ця група нараховує приблизно 24600 збережених і науково зафіксованих видів, що належать до 480 родин.
Існує усього близько 23500 видів наземних хребетних — тобто земноводних, плазунів, птахів та ссавців. Щорічно відкривають нові види риб, і кількість видів може досягати до 40000. Приблизно 40% усіх риб живуть у водоймах із прісною водою (хоча прісноводні місця існування складають тільки 0,01% сумарного обсягу води на нашій планеті). Багате скупчення таких водойм знаходиться в тропічних регіонах — наприклад, басейн ріки Амазонки, що є батьківщиною приблизно 1500 видів риб.
Якщо запропонувати кому-небудь описати або намалювати рибу, то більшість згадають загальну форму тіла риби, що мають золота рибка, форель, короп та інші відомі види. Однак у будові риб можна знайти численні анатомічні варіації на загальній основі. Це не тільки форма тіла, що може значно змінюватися залежно від виду і групи, але також деякі аспекти анатомії і фізіології. Риби — настільки різноманітна група, що не існує точного і простого визначення, що ж у дійсності являє собою «риба».
Нерідко назви риб вдало відображають особливості їхньої будови, забарвлення і поведінки. Деякі назви вказують на схожість форми тіла риби або окремих його частин з різними предметами, наприклад з робочими інструментами: молот-риба, риба-пилка, сокирка-риба, ніж-риба; з музичними інструментами: ліра-риба, гітара-риба, дудка-риба, труба-риба, вона ж флейта-риба та з багатьма іншими предметами: ліхтар-риба, ремінь-риба, куля-риба, ключ-риба, козубенька, меч-риба, шабля-риба, спис-риба, арбалет-риба.
Особливості будови окремих частин тіла риб також відображаються в їх назвах. Специфічну форму голови та її окремих органів відображено в таких назвах: великорот, довгорил, широкорот, трубкорот, лопатоніс, веслоніс, гостроніс, носач, губань, лобань.
А про особливості тулуба і плавців свідчать назви: мішкотіл, довгохвіст, спиноріг, довгопер, багатопер, колючка.
Є назви, які вказують, що риба схожа (за зовнішніми особливостями або поведінкою) на інших тварин, наприклад на ссавців: морський вовк, морська летюча миша, морський кіт, морська лисиця, морський собачка, водяний слон, морська миша, морський коник, їжак-риба, морська корова, тигрова акула, риба-носоріг, риба-мавпа, риба-свиня; на птахів: морський бекас, морський дрізд, риба-ластівка, риба-колібрі, риба-повзик, морський папуга, морський півень, риба-пелікан, морський орел, риба-горобець, губань-павич; на плазунів: змієрибка, риба-кайман, морський дракон, шаблезуба риба-гадюка; на земноводних: риба-саламандра, риба-жаба і навіть на комах: морський метелик, риба-метелик, риба-муха, морська сарана, а також на павукоподібних: морський скорпіон.
Назви деяких риб запозичені в рослин. Риба-листок (моноци-рус) дістала таку назву за листоподібне тіло. А назва такої чудової акваріумної рибки, як птерофілум, означає листок, що пливе на вітрилах. На Шрі-Ланці живе дуже цікава риба косколайя, що означає листок хлібного дерева. Під час небезпеки косколайя падає на дно вниз головою і стає схожою на жовтий вимоклий листок.
Деяким рибам дали назву за забарвленням тіла: білий амур, чорна риба, червонокрилка, заленушка, синець, рожева тесміна, блакитний сиг, жовтокрилка. Забарвлення деяких риб нагадує колір благородних металів (наприклад, золота макрель, срібний карась), блиск коштовного каміння (діамантовий окунь, перлистий гурамі).
На схожість деяких риб за формою тіла та забарвленням на небесні тіла вказують такі назви: місяць-риба, риба-півмісяць, сонцевик плямобокий, комета, п'ятилінійна риба-сузір'я. Інші назви відображають особливості поведінки риб: бризкун, стрибун, летюча риба, верхогляд, вудильник, співоча риба, низькогляд, пискун, причепа, бійцева риба, зіркогляд.
Крім розмаїтості форми і будови риби мають широкий діапазон розмірів. У водоймах земної кулі водяться риби від пігмеїв до гігантів. Найбільша риба на Землі — китова акула завдовжки 15-17 м. Маса її 20-30 т. Відома китова акула, яка досягала 30 м завдовжки. Своїми розмірами вона мало поступається перед китами — найбільшими тваринами на Землі.
Друге місце за величиною займає гігантська акула (акула-голі-аф), або циторинус, яка досягає до 15 м у довжину. Живе вона в холодних водах і живиться планктоном.
Є гіганти і серед хижих акул. Величезних розмірів досягають білі акули, або акули-людоїди, серед них зустрічаються особини до 10-12 м завдовжки, масою 3,5 т.
Тигрові акули досягають 5-10 м, блакитні — 6-7 м. Велетенських розмірів досягають споріднені з акулами скати. Так, акулоподібний скат пилка-риба буває завдовжки 10-12 м.
Зустрічаються велетні й серед прісноводних та прохідних риб. До них насамперед належить білуга, яка досягає 9 м завдовжки, маса її 1560 кг. У 1827 р. піймали білугу масою 1440 кг, у 1926 — 1228 кг.
У Баренцовому морі водяться камбали-палтуси завдовжки до 5 м і масою до 300 кг, акули-голіафи завдовжки 10 м і більше. У Чорне море запливають тунці завдовжки 5 м і масою до 500 кг.
Пігмеєм серед риб і взагалі хребетних тварин вважається бичок пандака з Філіппінських островів. Розмір його тіла — до 0,8 см. В Америці був час, коли модниці носили у вухах кришталеві сережки, в яких плавали ці крихітні рибки.
У водах Філіппінських островів живе й інший вид бичка пігмея — містихтис, розміром 1,4 см. Хоч він і дуже маленький, але місцеве населення завдяки його надзвичайній плодючості використовує його в їжу.
Є карлики і серед акваріумних риб. Рекордсменом серед них є самець гетерандрії формози завдовжки 1,5 см. Самка більша — до З см.
У Каспійському морі водиться ще один найменший за розмірами — бичок Берга (названий на честь видатного зоолога Л. С Берга) — до 2 см. У наших прісних водоймах живе гірчак, який досягає 5 см завдовжки; мала, або дев'ятиголкова колючка — 6 см та ін.
При ознайомленні з зовнішньою формою тіла риб необхідно зупинити увагу на ряді зовнішніх ознак, за якими відрізняють одних риб від інших. Тіло риби розділяється на кілька частин: 1) голову, 2) тулуб, 3) хвостову частину і 4) плавці. Форма, розміри, взаємні співвідношення зазначених частин у різних риб мають великі відмінності. Так, голова може бути: конічно загострена, злегка стиснута і закруглена з боків, сплюснута у дорсовентральному напрямку або з боків, закруглена спереду, витягнута в довгий дзьоб у вигляді меча, пилки або трубки, як у голки-риби або криворилого гнатотема, де вона вигнута на зразок пташиного дзьоба. Іноді вона має форму молотка, як у молот-риби, або шахового коника, як у морського коника. Специфічну форму голови мають широкороті і великороті риби, тіло яких складається з голови, що представляє велику пащу, побудовану у вигляді пастки з кришкою, що знизу зачиняється.
Конічно загострена, злегка стиснута і закруглена з боків форма голови

Сплюснута у дорсовентральному напрямку форма голови

Рис. 8. Голова ската (А) вигляд з боку (Б) вигляд знизу

Рис. 9. Голова оселедцевого короля Рис. 10. Голова річкової камбали

Пилкоподібна форма голови


Наведені приклади показують не всю розмаїтість будови і форми голови риб, але ними достатньо ілюструються ті особливості, що 'викликані переважно будовою їх ротових частин. Форми рота обумовлені способами харчування та добування їжі. їх багатство є наслідком тривалого процесу пристосування організму риб до різноманітних впливів зовнішнього середовища (рис. 21-27).

Форми рота риб


У головній частині розрізняють: 1) рот, що за положенням ротової щілини може бути верхнім, нижнім і кінцевим; 2) носові отвори; 3) очі; 4) зяброві отвори, один або декілька, прикриті або неприкриті зябровою кришкою. Усі ці частини голови теж мають значну варіативність як щодо форми і розмірів, так і їхнього положення; очі і носові отвори можуть бути зовсім відсутні.
На голові і тулубі риб у більшості випадків є бічна лінія (або «бічний орган»), що складається з ряду отворів, які пронизують верхні шари шкіри і з'єднуються повздовжнім каналом; іноді бічних ліній буває декілька і між ними існують тоді і поперечні зв'язки у вигляді рядів поперечних пор (деякі тихоокеанські представники родини морських собачок).
Бічна лінія іноді частково або повністю може зникати. Роль її в плаванні риби величезна: у каналі бічної лінії знаходяться чутливі апарати, за допомогою яких риба може відрізняти струми води малої напруженості і відповідним чином направляти своє тіло (рис. 28). Це свого роду автоматичні компаси, якими керується риба при плаванні.
У хвостовій частині деяких швидкохідних риб (макрелеві, акулові) є повздовжні направляючі кілі. На тілі риби, у її тулубовій і хвостової частині, є так звані плавці, що являють собою вирости шкіри, підтримувані еластичними твердими утвореннями різної консистенції, які називаються променями цих плавців. Розрізняють парні плавці: грудні, позначаються — Гр. пл. або латинською буквою Р; черевні, позначаються — Ч. пл. або буквою V, непарні: спинні, позначаються — Сп. пл. або буквою D, анальні, або підхвостові, що позначаються — Ан. пл., або буквою А і хвостовий, що позначається Хв. пл., або буквою С.
На тілі окремих риб, у задній частині їхньої спини, знаходяться так звані жирові плавці, які є у лососевих, деяких сомових і хараци-нових. Вони представляють залишки ембріонального плавця — зародка; жирові плавці твердого скелета не мають. На тулубовій частині з черевного боку, як правило, є анальний і сечостатевий отвір, але іноді він знаходиться в інших місцях тіла. Прикладом може слугувати глибоководна риба опістопроктус, у якої цей отвір знаходиться під хвостовим плавцем.

Рис. 28. Орган бічної лінії риби: 1 — канал; 2 — нерв; 3 — луска.

У іншого представника родини електричних вугрів анальний отвір знаходиться під головою. Положення, форма, розміри всіх без виключення плавців у риб сильно варіюються. Окремі плавці (рідше інших грудні) можуть бути відсутні, як наприклад в деяких вугрових. На противагу сказаному, вертикальні спинний і анальний плавці можуть бути у риб у більшій кількості, ніж звичайно (тріскові, скумбрієві та ін.). Іноді плавці в деяких риб приймають форму присосок: у риби «прилипало» — у присоску перетворюється спинний плавець (рис. 29). У пінагора та інших близьких до нього видів — черевні. Великим різноманіттям характеризується (за своєю формою і розмірам) хвостовий плавець, що відіграє величезну роль у пересуванні риб у просторі. Але цей плавець у деяких риб теж може бути відсутнім (скати та ін.).
У риби, як організму, що плаває у воді присутність на тілі таких органів, як плавці, що видаються над його зовнішньою поверхнею, безсумнівно повинна відбиватися на процесі плаванні.
Вивчення функцій плавців показало, що вони є свого роду кілями, що регулюють рух риби у визначеному напрямку або підтримують рівновагу риби у воді.
В результаті перерізування, наприклад спинного плавця, рух риби відбувається не по прямій, а по зиґзаґоподібній лінії; перерізування грудних і черевних плавців з одного боку тіла риби спричиняють її плавання на протилежному боці; перерізування обох грудних плавців змушує плавати рибу вниз головою.
Одночасне перерізування грудних і черевних плавців викликає
перевертання риби вгору черевцем. Остання обставина стане зрозумілою, якщо згадати, що центр маси тіла риби лежить вище середньої лінії тіла і підтримується її рівновага роботою названих плавців. Що стосується хвостового плавця, то він виконує функцію ідеально улаштованого поворотного гвинта, прекрасно пристосованого до роботи і здатного розвивати величезну поступальну швидкість риби (акулові, скумбрієві).
Можна спостерігати, як змінюється цей орган руху риби зі зміною самого характеру пересування, у зв'язку з тією чи іншою формою риби та зі зміною умов рівноваги при плаванні.
Розрізняють кілька типів хвостових плавців: 1) симетричний, або діфіцеркальний — коли площиною, проведеною через довгу вісь тіла, він і ззовні і зсередини поділяється на дві симетричні половини; 2) несправжній симетричний, або гомоцеркальний — коли є тільки зовнішня симетрія, а внутрішньої немає; 3) асиметричний або гетеро-церкальний, коли немає симетрії ні ззовні, ні зсередини (акулові, осетрові); 4) у вигляді плавцевої облямівки або иротоцеркальний (міногові).
Залежно від величини верхньої та нижньої лопастей хвостовий плавець може бути:
1) ізобатним, коли обидві лопасті однакові (тунці, скумбрії); 2) гіпобатним, коли видовжена нижня лопасть (летючі риби); 3) епі-батним, коли видовжена верхня лопасть (акули, осетрові).