Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
З деякими дихальними вправами
При виконанні комплексу всієї «звукової гімнастики» рекомендується починати з ЗВ, потім після невеликої перерви переходити до гімнастичних вправ. Загальна тривалість занять не повинна перевищувати 30 хв. При виконанні занять самостійно необхідно чітко виконувати всі рекомендації методиста – фахівця саме по ЗГ.
3.3. Вольова ліквідація глибокого дихання (метод К.П. Бутейко)
Метод Бутейко – це система спеціальних знань, що розкриває внутрішні резерви організму і що дозволяє управляти дихальною функцією людини, що дає можливість відразу зменшити гостроту прояву хвороби, ефективно попереджати можливі ускладнення, а надалі повністю позбавитися від захворювання без застосування ліків. Суть методу в поступовому зменшенні глибини дихання до норми шляхом розумного наполегливого і постійного розслаблення дихальних м’язів з обов’язковим вимірюванням вуглекислого газу в легенях. Нормалізація дихання не має ускладнень і протипоказань. Зменшення вмісту вуглекислого газу в організмі пов’язане з гіпервентиляцією (глибоким і частим диханням). Гіпервентиляція легень – це також зайві енергетичні витрати на роботу дихальних м’язів. При зменшенні вмісту СО2 виникають захисні реакції організму (спазм судин, бронхів, підвищується артеріальний тиск, порушується киснево-м’язова рівновага тощо). Протипоказання (відносні): психічні захворювання и розумові дефекти, які не дозволяють хворому зрозуміти суть методу та засвоїти спосіб лікування захворювання; інфекційні захворювання в гострому періоді; загострення хронічного тонзиліту. Методика вольової ліквідації глибокого дихання базується на трикомплексному поверхневому (неглибокому) диханні, яке досягається свідомим, поступовим зменшенням зовнішнього дихання до нормального рівня при обов’язковому психофізичному розслабленні всіх м’язів і особливо живота та діафрагми. Хворому рекомендується провести гіпервентиляційну пробу до виникнення бронхоспазму, щоб він упевнився, що дійсно глибоке дихання причина його хворобливого стану. Потім пропонується зменшити глибину дихання з вдихом мінімального об’єму повітря (дихальний об’єм), після спокійного повільного видиху – пауза на видиху. Дихальні вправи повторюються до зменшення або зникнення бронхоспазму. Ефективність визначається за вмістом вуглекислого газу у видихуваному повітрі (Додаток А). Методика виконання полягає у наступному: перед початком занять проводять гіпервентиляційну пробу. Проба вважається позитивною, якщо після форсованого глибокого дихання самопочуття погіршується або виникає задушливий стан, а при виконанні поверхневого дихання стан поліпшується. Потім слід навчити поверхневого тритактного дихання. Вдих виконується через ніс повільно, тривалість 2 – 3 с., при хвилинному об’ємі вдиху (0,3 – 0,5 л), видих спокійний, повний, тривалістю 3 – 4 с., потім затримка після видиху тривалістю 3 – 4 с. Частота дихання 6 – 8 раз за 1 хвилину, хвилинний об’єм дихання 2 – 4 л/хв. Концентрація вуглекислого газу (CO2) у видихуваному повітрі поступово доводиться до нормальних величин. Оволодівати методом дихання слід у положенні сидячи: спина пряма, м’язи грудної клітки, живота, діафрагми розслабленні, ноги зігнуті в колінних суглобах. Якщо при поверхневому диханні виникає бажання зробити глибокий вдих, то необхідно відвести очі вгору або напружити м’язи живота, що рефлекторно гальмує дихання. Тренувальні заняття необхідно проводити щоденно протягом 1 – 2 години у спокої, а потім при виконанні рухів, при цьому слід свідомо, за рахунок вольових зусиль зменшувати швидкість і глибину дихальних рухів, а також виробляти контрольну паузу після спокійного видиху (до легкої нестачі повітря). Контрольна пауза (КП) – це відрізок часу від припинення дихання (після спокійного видиху) до виникнення перших неприємних, незначних відчуттів, викликаних затримкою дихання. За величиною КП визначають, у скільки разів фактичне дихання перебільшує нормальне. Наприклад, якщо КП в обстежуваного дорівнює 10 с. (норма 60 с.) с – 60: 10 = 6, це означає, що вентиляція легень у 6 раз перебільшує нормальну. Дихальні вправи з максимальною паузою після видиху проводять сидячи в зручній розслабленій позі. Після спокійного видиху двома пальцями закривають ніс і затримують дихання на видиху до виникнення відчуттів граничної важкості. Після максимальної паузи дихання пропонується 1 – 2 хв. Виконувати тритактне дихання. На думку автора цього методу, максимальна пауза дихання поліпшує концентрацію СО2 у крові, знімає задушливий стан, сприяє лікуванню і прискорює видужання. Дозування навантаження на заняттях пропонується за тривалістю і силою (рівень СО2) у відповідності з головним правилом методу: «Від добра не шукають» тобто, чим гірший стан, тим більше часу приділяти заняттям. Постійно контролювати самопочуття, розвивати відчуття від вмісту СО2, застосувати самоспостереження і виробляти навички самоконтролю. Наслідки самоконтролю і тренування заносити в щоденник за формулою, що представлені у вигляді таблиці 3.5: Таблиця 3.5 Date: 2016-01-20; view: 440; Нарушение авторских прав |