Створення сприятливих умов для особистого розвитку учнів

Погляди вчителів на розвиток дітей, як відомо, істотно відрізняються, бувають не тільки суперечливими, але й полярними. Серед цих поглядів найбільш суттєвими є такі узагальнені типи моделей:

ª караючий (концепція "Я – батько") – прискіпується з кожного приводу, акцентується на учнівських прорахунках та помилках;

За дослідженнями Н. Крупеніної від "захоплення" покаранням до насильства над дітьми – один крок. Вона виділила такі види насильства: фізична образа, словесна образа, публічна образа, колективний осуд, шантаж, покарання ^* працею. На жаль, найбільше принижень та насильства припадає на учнів молодших класів. Кожен третій учень відчув на собі силу публічної образи, кожен п’ятий – "рукоприкладство". Майже половина (40%) старшокласників відчувають на собі шантаж викладачів.

ª формаліст – ретельний в організації та виконанні процедурних питань, разом з тим в зміст педагогічних явищ проникає неглибоко;

ª з індивідуальним підходом (концепція "Я – дорослий") – допомагає кожному учневі вчитися в рамках та темпі його можливостей (досвіду);

ª відгороджений (концепція "Я – дитина") – не вникає в персональні мотиви та потреби учнів;

ª підтримуючий – заохочує самостійність, ініціативу учнів, залучає їх до творчості (методика творчого вирішення дослідницьких завдань, мала академія наук та ін.) та експериментів;

ª директивний – прибічник детальних, чітких інструкцій;

ª безтурботний – питання розвитку дітей залишається поза інтересом та полем зору цього вчителя.

Між обставинами в класі та ставленням вчителя до справи розвитку учнів існує пряма залежність. Найважливіший показник ефективної діяльності вчителя – бажання дітей йти до школи, на урок, зацікавлено відноситися до навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб відтінити, виявити, розкрити потенційні можливості дитини засобами емпатійного впливу, а не залякувати учнів за невивчені уроки та інші промахи.

Більшість вчителів, як сильні особисті, присвячують себе безперервному посиленню професійного та особистого потенціалу, а частина (є й такі) – дозволяють життю йти своєю чергою. Звичка до рутинності повсякденного життя дозволяє їм обійтися тільки частиною своїх можливостей. Вчителі-новатори сприяють вивільненню здорової, позитивної енергії дитини та направляють її в русло пізнання. Як писав відомий педагог-публіцист С.Л.Соловейчик: "Уміння бачити та cтверджувати здатність учня, формувати на цій основі його старанність та постійно підтримувати психологічний комфорт (на уроках Шаталова В.Ф. всі учні – здатні та старанні) – найважливіша умова для вільної та творчої праці".

В психології (за О.М. Леонтьєвим) під мотивом розуміють певні переживання, що спонукають суб’єкт до дій. Мотиви навчання (за М.В.Матюшкіною) поділяються на два види:

1. Мотиви, закладені в самій навчальній діяльності:

ª мотиви, пов’язані із змістом навчання: учня спонукає до навчання бажання дізнатися нових фактів, оволодіти знаннями, проникнути до суті явищ…

ª мотиви, пов’язані із самим процесом навчання: учня спонукає до навчання бажання виявити інтелектуальну активність, міркувати, долати перешкоди у вирішенні задач.

2. Мотиви, пов’язані з тим, що знаходиться поза навчальною діяльністю:

ª широкі соціальні мотиви;

ª мотиви обов’яку та відповідальності перед класом, вчителями, батьками…;

ª мотиви самовизначення (розуміння значення знань для майбутнього, бажання бути готовим до дорослого життя);

ª особистісні мотиви: бажання отримати схвалення, гарні оцінки, бажання бути першим…;

ª негативні мотиви: бажання запобігти неприємностей з боку вчителів, батьків, однокласників.

Date: 2015-12-13; view: 484; Нарушение авторских прав