Лікування

Радикальне лікування рака передміхурової залози хірургічним шляхом можливе тільки в ранніх стадіях при невеликих локалізованих пухлинах. На жаль, фактично лише 10% раків передміхурової залози можна лікувати за допомогою хірургічного втручання. При цьому застосовують радикальну простатектомію. При яскраво вираженій клінічній картині пухлина, власне кажучи, неоперабельна. Тому у хворих при III-IV стадії рекомендується видалення яєчок у сполученні з гормонотерапією жіночими статевими гормонами чи без неї. Широко застосовують лікування гормоном синестролом. Курс лікування тривалий, багатомісячний. Призначення цих гормонів збільшує виживаність і в той же час (при прийомі високих доз і тривалому застосуванні) обумовлює зростання частоти серцево-судинних ускладнень (інсульт, інфаркт міокарда, тромбоемболія, недостатність кровообігу), доцільне тільки при виражених розладах сечовипускання, інтенсивних болях у кістках і т.п. Цей вид гормонотерапії дає у відомому відсотку випадків стійкі ремісії, рятуючи хворих від болів і розладів сечовипускання.

Паліативне (що не виліковує, але полегшуюче стан хворого) значення має променева терапія на ділянку передміхурової залози, а також на зони метастатичного ураження кісток при різкому больовому синдромі й погрозі здавлення сечівника. Опромінення застосовують також в осіб, що бажають зберегти полову активність. Як метод ендокринного лікування застосовують опромінення гіпофіза з метою вимикання його функції. При вираженому здавленні сечівника звільняють сечовий міхур через катетер, а при неможливості катетеризації накладають надлобковий свищ.

Рак статевого члена — нечасте злоякісне захворювання.

Найчастішим злоякісним захворюванням (більш як 95% випадків) статевого члена є плоскоклітинна карцинома.

Частота Частота захворювання коливається від 0,1 до 7,9 випадків на 100 000 чоловіків. У Європі його частота становить 0,1-0,9, а в США — 0,7-0,9 випадків на 100 000 осіб чоловічої статі. У деяких районах Азії, Африки та Південної Америки захворюваність зростає до 19 випадків на 100 000 чоловіків (рак статевого члена становить 10-20% випадків раку в чоловіків). Важливими факторами, пов'язаними із раком статевого члена, є соціальні та культурні особливості, наприклад при поступленні 44-90% хворих страждають від фімозу, окрім того задокументовано взаємозв'язок між раком статевого члена та вірусом папіломи в людини.

За даними станом на 2005, у спеціалізованих центрах досягнуто 5-річного виживання на рівні 91% (94% в пацієнтів з неураженими лімфовузлами, 80% — у хворих з поширенням у пахові лімфовузли та 38,4% — у пацієнтів з ураженням тазових лімфовузлів).