VI. Визначення об’єкта та предмета дослідження формулювання гіпотези

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження зосереджується в межах об'єкту.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Відтак, в об'єкті зосереджується його складова, яка є предметом дослідження.

Предмет дослідження – є конкретніший за своїм змістом: у предметі дослідження фіксується властивість або відношення до об’єкта, яке потребує спеціального цілеспрямованого вивчення. Як бачимо, об’єкт має більш широкі межі, ніж предмет, тому в одному об’єкті може бути виокремлено низка предметів. Предмет включає лише ті елементи, зв’язки, відношення об’єкта, які мають вивчатися у даній науковій роботі. Власне кажучи, визначення предмета – це ні що інше, як встановлення меж пошуку.

Під час проведення дослідницької роботи існує декілька варіантів визначення об’єкта та предмета дослідження. Ми акцентуємо увагу на тому, який найчастіше використовуються в роботах: об’єкт і предмет співвідносяться як ціле і частина. За таких умов, предмет знаходиться у межах об’єкта, і саме предмет визначає тему дослідження.

Наведемо декілька прикладів.

Об’єктом дослідження є адаптація студентів до навчання у вищій школі. Предметом дослідження є психологічні чинники адаптації студентів до навчання у вищій школі.

Об’єктом дослідження є психологічний захист особистості підлітка. Предметом дослідження є структурні та динамічні характеристики психологічного захисту особистості в підлітковому віці.

Далі окреслюються положення, що виносяться на захист, тобто формулюється гіпотеза дослідження. Гіпотеза – це наукове припущення, що випливає з теорії, яке ще не підтверджено і не спростовано.

У методології науки розрізняють теоретичні гіпотези і гіпотези як емпіричні припущення, які підлягають експериментальної перевірці. Перші входять в структури теорій в якості основних частин. Нас цікавить другий тип гіпотез – припущення, висунуті для вирішення проблеми методом експериментального дослідження. Такі припущення називаються експериментальними гіпотезами, які необов'язково повинні ґрунтуватися на теорії.

Особливість будь-яких експериментальних гіпотез полягає в тому, що вони повинні бути операціоналізованими. Інакше кажучи, вони повинні бути сформульовані в термінах конкретної експериментальної процедури. Завжди можна провести експеримент щодо їх безпосередньої перевірки. За змістом гіпотези можна розділити на гіпотези про наявність: А) явища; Б) зв'язка між явищами; В) причинного зв'язку між явищами.

Перевірка гіпотез типу А – спроба встановити істину. Наприклад, існують або не існує феномени екстрасенсорного сприйняття, чи є феномен «зсуву до ризику» при груповому прийнятті рішення, скільки символів утримує чоловік одночасно в короткочасної пам'яті? Все це гіпотези про факти.

Гіпотези типу Б – про зв'язки між явищами. До таких припущень відноситься, наприклад, гіпотеза про залежність між інтелектом дітей та їх батьків або ж гіпотеза про те, що екстраверти схильні до ризику, а інтроверти більш обережні. Ці гіпотези перевіряються в ході вимірювального дослідження, яке частіше називають кореляційним дослідженням. Їх результатом є встановлення лінійного або нелінійного зв'язку між процесами або виявлення відсутності такого.

Власне експериментальними гіпотезами зазвичай вважають лише гіпотези типу В – про причинно-наслідкові зв'язки. В експериментальну гіпотезу включаються незалежна змінна, залежна змінна, відношення між ними.

Для доказу будь-якої з закономірностей причинних зв'язків або будь-якого явища можна привести безліч пояснень. В ході організації експерименту кількість гіпотез обмежують до двох: основної і альтернативної, що і втілюється в процедурі статистичної інтерпретації даних. Отже, будь-яка експериментальна гіпотеза вимагає перекладу на мову статистики. Ця процедура зводиться до оцінки подібностей і відмінностей. При перевірці статистичних гіпотез використовуються лише два поняття: Н (гіпотеза про відмінність) і НЦ (гіпотеза про подібність).

Отже, експериментальна гіпотеза служить для організації експеримента, а статистична – для організації процедури порівняння реєстрованих параметрів. Тобто статистична гіпотеза необхідна на етапі математичної інтерпретації даних емпіричних досліджень. Експериментальна гіпотеза – первинна, статистична – вторинна.

Процес висунення і спростування гіпотез можна вважати основним і найбільш творчим етапом діяльності дослідника. Встановлено, що кількість і якість гіпотез визначається креативністю (загальною творчою здатністю) дослідника – «генератора ідей».

Вимоги до гіпотези:

– адекватність і обґрунтованість – вона має пояснити як можна більше коло встановлених раніше фактів, і по можливості не суперечити встановленим раніше науковим положенням. Якщо такі протиріччя мають місце, то вони мають бути конкретними, детально проаналізованими та поясненими;

– конкретність – вона не повинна містити понять, які мають неконкретне, розмите формулювання;

– перевірюваність – вона обов’язково повинна мати механізми для перевірки: логічні, за допомогою експерименту, за допомогою підібраних методик, на основі практики. Тобто, коли є можливість у результаті отримати і зафіксувати факти, тоді гіпотезу можна вважати вірною.

Наведемо декілька прикладів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що існує зв’язок між механізмами психологічного захисту та окремими властивостями та якостями особистості.

Для перевірки гіпотези слід вирішити наступні задачі:

1. Визначити за допомогою літературних джерел напрями, за якими вирішувалася проблема особистісної детермінації захисної поведінки особистості в ранньому юнацькому віці.

2. Визначити репертуар механізмів психологічного захисту у осіб раннього юнацького віку.

3. Виявити властивості особистості окреслених осіб раннього юнацького віку.

4. Встановити найбільш стійкі зв’язки між механізмами психологічного захисту та властивостями особистості у осіб раннього юнацького віку.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що особливості мотиваційної сфери старшокласників пов’язані з рівнем їх навчальних досягнень. Розвиткові конструктивних тенденцій мотивації старшокласників сприяє активізація пізнавальної мотивації та мотивації досягнення.

Для перевірки гіпотези поставлено такі завдання:

1. Схарактеризувати стан розробки проблеми мотивації у сучасній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі.

2. З’ясувати особливості навчальних мотивів у старшокласників з високим, достатнім, середнім та низьким рівнем навчальних досягнень протягом їх навчання у 9- 11-му класах.

3. Визначити конструктивні та деструктивні тенденції у розвитку мотивації старшокласників.

4. Розробити експериментальну програму активізації конструктивних тенденцій розвитку мотиваційної сфери старшокласників та визначити її ефективність.

Одним із результатів наукової роботи є підтвердження чи не підтвердження гіпотези. Підтвердження гіпотези показує, що теоретичний аналіз проблеми зроблено вірно. Помилкові гіпотези також поглиблюють наші знання, показують складність проблеми й збуджують нас до пошуку кращих рішень. Негативний результат дозволяє побудувати нову модель досліджуваного явища, висунути нові гіпотези і провести нові дослідження, які вже дадуть остаточні відповіді на поставлені питання.

Важливо підкреслити, що дослідження завжди виявляє деталі, які не були передбачені гіпотезою. Аналіз цих деталей є необхідною частиною дослідження.