VIII. Опис результатів дослідження

Головна вимога до наукового тексту – послідовність і логічність викладу. Автор повинен по можливості не завантажувати текст надлишковою інформацією, але може використовувати метафори, приклади і «ліричні відступи» для того, щоб привернути увагу до особливо значущої для розуміння суті ланці міркувань. Науковий текст, на відміну від літературного тексту або повсякденної мови, дуже клішований – в ньому переважають стійкі структури і обороти. У цьому він схожий з бюрократичною мовою ділових паперів. Роль цих штампів надзвичайно важлива – увага читача зосереджується на значущої інформації: судженнях, умовиводах, доказах, цифрах, формулах. «Наукоподібні» штампи насправді відіграють важливу роль «рамок», стандартної установки для нового наукового змісту.

Текст складається з висловлювань. Кожне висловлювання має певну логічну форму. Причинна залежність, наприклад, виражається імплікатівною формою «якщо А, то В». Існують основні логічні форми висловлювання: 1) індуктивно-узагальнюючий емпіричний матеріал; 2) дедуктивно-логічний висновок від загального до конкретного або опис алгоритму; 3) аналогія; 4) тлумачення чи коментар – «переклад», розкриття змісту одного тексту за допомогою створення іншого.

Наступна форма опису результатів – геометрична. Геометричні (просторово-подібні) описи є традиційним способом кодування наукової інформації. Оскільки геометричний опис доповнює і пояснює текст, він «прищеплюється» до мовного опису. Геометричний опис є наочним. Він дозволяє одночасно представити систему відносин між окремими змінними, що досліджуються в експерименті. Інформаційна ємність геометричного опису дуже велика.

У психології використовується декілька основних форм графічного подання наукової інформації: топологічна і метрична. Один із традиційних способів подання інформації, що використовують топологічні характеристики, – це графи. Графом – це безліч точок (вершин), з'єднаних ребрами (оріентованими або неорієнтованими відрізками). У психологічних дослідженнях графи використовуються дуже часто при описі результатів.

Орієнтовані графи використовуються при описі системи причинних залежностей між незалежною, додатковими і залежною змінними. Неорієнтовані графи застосовуються для опису системи кореляційних зв'язків між виміряними властивостями психіки. «Вершинами» позначаються властивості, а «ребрами» – кореляційні зв'язки. Характеристика зв'язку зазвичай кодується різними варіантами зображення ребер графа. Позитивні зв'язки зображують суцільними лініями (або червоним кольором), негативні зв'язки – пунктиром (або синім кольором). Сила і значимість зв'язку кодуються товщиною лінії. Найбільш вагомі ознаки (з максимальним числом значущих зв'язків з іншими) поміщаються в центрі. Ознаки, що мають меншу «вагу», розташовуються ближче до периферії.

Для первинного представлення даних використовуються графічні форми: діаграми, гістограми та полігони расподілу, а також різні графіки.

Первинним способом представлення даних є зображення розподілу. Для відображення розподілу значень через вимірювану змінну на вибірці використовують гістограми. Часто для наочності розподіл показника в експериментальній і контрольній групах зображують на одному малюнку.

Гістограма – це «столбчата» діаграма частотного розподілу ознаки на вибірці. Використовується декартова система координат. При побудові гістрограм на осі абсцис відкладають значення вимірюваної величини, а на осі ординат – частоти або відносні частоти зустрічаємості даного діапазону величини у вибірці. Якщо на гістрограмі відображені відносні частоти, то площа всіх стовпчиків дорівнює 1.

Для зручності сприйняття не рекомендується використовувати при описі результатів графи більш ніж з 10-11 вершинами.

Якщо дослідник хоче наочніше уявити співвідношення між різними величинами, наприклад, частки досліджуваних з різними якісними особливостями (кількість чоловіків і жінок у вибірці, число дали різні типи відповідей в експерименті і т.д.), то йому вигідніше використовувати діаграму. У секторній круговій діаграмі величина кожного сектора пропорційна величині зустрічальності кожного типу. Величина кругової діаграми може відображати відносний обсяг вибірки або значимість ознаки.

Варіантом відображення інформації, перехідним від графічного до аналітичного, є, в першу чергу, графіки, що представляють функціональну залежність ознак.

Умовно виділимо два різних за змістом типу графіків:

1) відображають залежність зміни параметрів у часі;

2) відображають зв'язок незалежної і залежної змінних (або будь-яких двох інших змінних). Існує ряд простих рекомендацій з побудови графіків. Зокрема, Л.В.Куліков дає наступні поради:

1. Графік і текст повинні взаємно доповнювати один одного.

2. Графік повинен бути зрозумілий «сам по собі» і включати всі необхідні позначення.

3. На одному графіку не дозволяється зображати більше чотирьох кривих.

4. Лінії на графіку повинні відображати значимість параметра, найважливіші необхідно позначати цифрами.

5. Написи на осях слід розташовувати внизу і зліва.

6. Точки на різних лініях прийнято позначати колом, квадратами і трикутниками.

Видом графіків є діагностичні профілі, які характеризують середню вираженість вимірюваних показників у групи або певного індивіда.

Найбільш важливий спосіб представлення результатів наукової работи – числові значення величини: 1) показники центральної тенденції (середнє, мода, медіана); 2) абсолютні та відносні частоти; 3) показники розкиду (стандартне відхилення, дісперсія, процентільний розкид); 4) значення критеріїв, використаних при порівнянні результатів різних груп; 5)коефіцієнти лінейного і нелінійного зв'язку змінних і т.д. Стандартний вид таблиць для представлення первинних результатів: по рядках – досліджувані, за стовпцями – значення виміряних параметрів. Результати математичної статистичної обробки також зводяться в таблиці.

Існуючі комп'ютерні пакети статистичної обрабки даних дозволяють вибрати будь яку стандартну форму таблиць.

Підсумком обробки даних «точного» експерименту є аналітичний опис отриманих залежностей між незалежними та залежними змінними. Якщо донедавна в психології для опису результатів використовувалися переважно елементарні функції, то сьогодні дослідники працюють практично з усім апаратом сучасної математики.