Пошук джерельної бази та вивчення наукових надбань

Після первинної постановки проблеми настає етап роботи з науковою літературою. Дослідник повинен ознайомитися з експериментальними даними, отриманими іншими психологами, і спробами пояснення причин явища, що його зацікавило. Також предметом аналізу повинні стати методи й методики, які застосовувалися раніше для вирішення цієї або аналогічної проблеми.

Первинна робота починається з пошуку визначень базових понять, які містяться в психологічних словниках, а також в словниках та енциклопедіях суміжних дисциплін. Там же є і посилання на основні публікації з проблеми. Наступний крок – складання бібліографії за тематикою дослідження за допомогою бібліографічних систематичних каталогів.

Варто продумати порядок пошуку та укласти картотеку (чи список) наукової літератури та джерел за проблемою. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний з проблематикою дослідження. Вивчення теми найдоцільніше розпочинати з ознайомлення з інформаційними виданнями, мета яких надати оперативну інформацію про публікації, стисло передати їхній зміст. Випуском інформаційних видань займаються інститути, центри і служби науково-технічної інформації (НТІ), що охоплюють усі галузі народного господарства.

У зв’язку з розвитком науково-дослідних робіт і необхідністю детально аналізувати літературу попередніх років, щоразу більшого значення для дослідників набуває бібліографія, представлена значним переліком посібників. Серед них – тематичні покажчики й огляди, списки літератури в книжках та наукових статтях, каталоги галузевих науково-технічних видавництв тощо.

Вивчення літератури за обраною проблемою потрібно починати з основних робіт, щоб одержати загальне уявлення про основні питання, а потім уже вести пошук нового матеріалу. Вивчення наукових публікацій бажано проводити поетапно: загальне ознайомлення з роботою в цілому відповідно до її змісту; швидкий перегляд усього змісту; читання в порядку послідовності розташування матеріалу; вибіркове читання певної частини роботи; виписування найважливіших матеріалів; включення уривків та цитат з тексту до майбутньої магістерської роботи.

Не можна вдаватися до цілковитого запозичення матеріалу, варто обміркувати віднайдену інформацію, а вже потім використовувати. Цей процес триває впродовж усієї роботи над темою, тоді власні думки, що виникли під час опрацювання робіт попередників, стануть підґрунтям для здобуття нового знання. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання у власному дослідженні. При роботі з науковими публікаціями та джерелами потрібно ретельно стежити за правильністю оформлення посилань.

Аналіз наукової літератури та джерел з проблеми повинен бути не описовим і констатуючим, а критичним, орієнтованим на попередній досвід та з’ясування невирішених питань, пошук оригінальних шляхів розв’язання проблеми, тобто має презентувати позицію студента як автора стосовно позиції інших дослідників. При цьому згідно з чинними вимогами щодо запобігання плагіату обов’язковими є посилання на будь-яке використання літератури та джерел. Список основних видів видань, повнотекстові бази даних, перелік та координати провідних бібліотек України представлено відповідно у додатках А, Б, В. Перелік пошукових серверів в Інтернеті представлено у додатку Ґ.

III. ВИБІР ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ. СКЛАДАННЯ КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУ. ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Вибір теми – це один із ключових моментів у підготовки наукової роботи. Вибір теми є результатом вивчення стану вже існуючих у психології надбань, тому конкретизація теми дослідження відбувається на тлі вивчення історії проблеми та напрацювань провідних вчених.

При виборі теми здобувач вищої освіти повинен чітко усвідомлювати, у чому полягають: мета, конкретні завдання дослідження, актуальність теми, її теоретична новизна і практичне значення, що значно полегшує оцінку можливостей проведення дослідження та остаточний вибір теми. Також цей вибір повинен враховувати подальшу перспективу у дослідженні обраної проблематики.

Вдало обрана тема – це основа для досягнення позитивного кінцевого результату, тому підходити до цього питання слід з особливою ретельністю.

У процесі роботи над вибором теми магістерської роботи здобувачам вищої освіти випусковою кафедрою пропонується орієнтовний перелік напрямків магістерських досліджень. Необхідно звернути увагу, що в переліку пропонуються лише напрями робіт, а конкретна тема визначається за погодженням з науковим керівником. Бажано, щоб обрана тема викликала зацікавленість у автора, співпадала з його навчальними та науковими інтересами. У процесі консультування до формулювання теми можуть бути внесені корективи, уточнення – відповідно до пропозицій студента. Здобувач освітнього рівня « магістр» – це людина з певним досвідом навчальної, науково-дослідної, виробничої діяльності, оскільки позаду написання рефератів, доповідей, курсових робіт, проходження ознайомчої, виробничої практики, тобто накопичений багаж, який становить основу наукового інтересу здобувача вищої освіти. Виходячи з викладеного, тема роботи може бути запропонована саме здобувачем вищої освіти і відкоректована разом із науковим керівником.

Вибір теми магістрської роботи може стати стимулом вмотивованості здобувача вищої освіти до самостійної роботи. На активність наукової діяльності здобувача вищої освіти вибір теми дослідження може вплинути, якщо:

– тема є логічним продовженням того, над чим здобувач вищої освіти працював протягом останніх років;

– тема, пов’язана з майбутньою професійною діяльністю, у якій здобувач вищої освіти бачить себе фахівцем;

– тема є оперативним інтелектуальним реагуванням на суперечливі проблеми сучасності, які ще не знайшли належного наукового вирішення;

– простежується зв’язок обраної теми із дослідницькою проблематикою кафедри чи науковими розробками конкретного викладача, з яким здобувач вищої освіти бажає співпрацювати.

Маючи зазначену теоретико-практичну базу, можна вибір теми проводити наступним чином у декілька етапів:

– на підставі аналізу протиріч, які виявленні у напрямі потенційного дослідження, формується проблема, ключові питання та очікувані результати;

– виявляються складові компоненти вибраної теми, тобто розробляється структура проблеми;

– визначається актуальність проблеми, її цінність на сучасному етапі розвитку науки.

З вищевикладеного, можна зробити висновок, що тема магістерської роботи повинна бути актуальною, відповідати стану та перспективам розвитку психології, бути спрямованою на вирішення конкретних завдань, що стоять перед психологічною практикою. Тобто, в якості теми магістерської роботи обирається конкретно проблема, яка має місце у реальній практиці тих установ, організацій, підприємств, куди здобувач вищої освіти направляється на виробничу переддипломну практику.

Надамо деякі практичні поради, які мають допомогти здобувачам вищої освіти у виборі теми дослідження:

– консультування з провідними науковцями з метою виявлення маловивчених проблем та питань, які мають актуальне значення.

– перегляд каталогів, захищених магістерськихта кандидатських робіт;

– перегляд аналітичних оглядів досягнення науки у певній галузі знань.

Непоодинокі випадки, коли такі огляди завершуються переліком невирішених наукових проблем та перспектив подальшого розвитку даної галузі знань або експериментальною перевіркою однієї з гіпотез, висунутих, але не перевірених попередніми дослідженнями.

Формулювання теми. Збалансування глибини та обсягу інформації, яку має нести назва, необхідно слідкувати, щоб назва магістерської роботи охоплювала як предмет, так і об’єкт дослідження.

Дати науковому дослідженню назву – справа не з простих, адже тут ми маємо вирішувати два протилежні завдання: по-перше, назва має бути стислою (від 6 до 12 слів), щоб не було нашарувань різноманітних понять; по-друге, вона має якомога точніше і глибше окреслити проблему, що вивчається. Як відомо, між обсягом і глибиною поняття існує тісна взаємодія. Щоб більш наочно показати цю взаємодію, наведемо приклад.

Легко собі уявити дослідження на тему: «Психічні стани ВІЛ/СНІД інфікованих», але наведена назва дуже широка, вона не враховує вікових особливостей людини, а також не конкретизує психічні стани, що робить її розкриття в одному дослідженні нереальним.

Тепер подивимося, що відбувається, коли звужується тема: «Особливості перебігу емоційних психічних станів у ВІЛ-інфікованих в юнацькому віці». Як видно, з наведеного прикладу – звуження теми веде до збільшення назви. Отже, головне завдання дослідника – максимально скоротити назву роботи, не зменшуючи обсяг тієї сигнальної інформації, яка вимагається від назви. Як показує статистичний аналіз, «адекватне інформаційне відображення роботи включає 6-12 слів (без прийменників) назви». Як правило, назви складаються з однієї фрази у вигляді називного речення.

Однак бувають випадки, коли є потреба в уточненні за допомогою різноманітних розділових знаків (двокрапка, тире, дужки та ін.), наприклад: «Психологічні чинники розвитку девіантної поведінки підлітків (в умовах інтернату)». У даному випадку уточнююча частина назви, що здобувач вищої освіти узяв у дужки. Як бачимо, подана конструкція дозволила автору, не розширюючи назву, не втратити при цьому глибини та обсягу сигнальної інформації.

Дослідник має знати, що працюючи над назвою бажано не застосовувати в назві наукової роботи скорочення, навіть типу СНІД, ВІЛ та ін., хоча іноді заради скорочення доводиться йти на подібний крок. Існують певні вимоги до формулювання теми:

а) у назві теми потрібно відобразити проблему, галузь дослідження та обмеження;

б) у назві не можна застосовувати слова «проблема» (вона не ставиться, а вирішується), «роль» (це актуальність, яка розкривається у роботі), «за допомогою» (це скоріш за все методи, які відображені у роботі);

в) у назві бажано не використовувати сполучник «і» або коми, бо це підстава, що у назві є не одна, а дві проблеми.

Іншими словами, не рекомендується застосовувати слова, які ускладнюють термінологію і не несуть суттєвої інформації про проблему, яка досліджується.

Крім того, у назві слід уникати термінологічної тавтології, такої як «захисно-адаптаційні» механізми, тому що функцією адаптаційних процесів є захист людини. А це вказує, що один із зазначених термінів, якщо вони зустрічаються разом у назві, є зайвим. Адже, якщо вам пропонують тему дослідження: «Особливості захисно-адаптаційних механізмів особистості в юнацькому віці», потрібно використовувати один із названих термінів, що дозволить скоротити назву, не обмежуючи її глибини.

Іноді в назві наукового дослідження не звертають увагу на порушення логіки послідовності видів роботи, які проводяться з клієнтом: профілактика та діагностика чи соціалізація та адаптація. Зрозуміло, що у практичній діяльності психолога спочатку йде діагностування проблеми, а вже потім, на основі діагностики, впроваджується профілактика, тому і в назві дослідження недоречно порушувати цю послідовність.

Орієнтована тематика магістерських робіт представлена у додатку Д.

Затвердження теми. Після обрання теми кваліфікаційної роботи, здобувач вищої освіти пише заяву на ім’я завідувача випускної кафедри з проханням затвердити її та призначити наукового керівника, а в разі необхідності – і наукового консультанта (зразок заяви міститься у додатку Е).

Закріплення теми, призначення наукового керівника (наукового консультанта) оформлюється протоколом кафедри.

Затвердження тем магістерських робіт і керівників здійснюється на підставі заяви здобувача вищої освіти наказом ректора ДДПУ за поданням випускової кафедри після узгодження з навчально-методичним відділом університету.

Тема магістерської роботи може бути уточнена за заявою здобувача вищої освіти на засіданні відповідної кафедри, але не пізніше, ніж за шість місяців до визначеного терміну подання завершеної магістерської роботи до захисту. Зміна теми магістерської роботи оформлюється наказом ректора університету за поданням випускової кафедри та після погодження з навчально-методичним відділом університету.

Після затвердження теми, здобувач вищої освіти разом із науковим керівником складають (розробляють) завдання на магістерську роботу, яке містить календарний план виконання кваліфікаційної роботи (додаток Ж).

Завдання складається у двох примірниках: перший видається здобувачу вищої освіти одразу після затвердження, другий залишається на кафедрі. Зміст індивідуального плану виконання кваліфікаційної роботи містить, з одного боку, завдання, що сформулював автор кваліфікаційної роботи для досягнення мети дослідження, разом з тим, це ті завдання, що повинен вирішити здобувач вищої освіти як виконавець кваліфікаційної роботи. Наприклад, якщо досліджується тема «Особливості формування професійної готовності майбутнього психолога», то завдання може містити наступні складові:

1) дослідити поняття «професійна готовність»;

2) ознайомитися з професіограмою психолога;

3) розглянути освітньо-професійну програму підготовки психологів;

4) обрати інструментарій (у разі відсутності розробити власний) для діагностики рівня професійної готовності (чи окремих її складових) майбутніх психологів;

5) визначити наявний рівень професійної готовності здобувача освітнього рівня магістра психології;

6) сформулювати пропозиції щодо можливих шляхів підвищення рівня професійної готовності майбутніх психологів під час навчання у ВНЗ;

7) оформити роботу відповідно до існуючих вимог;

8) отримати відгук наукового керівника та зовнішню рецензію.

Науковий керівник магістерської кваліфікаційної роботи контролює всі стадії підготовки і написання роботи, аж до її захисту. Відповідальність за якість отриманих наукових результатів, разом зі здобувачем вищої освітинесе і науковий керівник. Здобувач вищої освіти раз у місяць звітує перед керівником про виконання завдання. Контроль роботи здобувача вищої освіти, що проводиться науковим керівником, доповнюється контролем збоку випусковоїкафедри, яка контролює виконання здобувачем вищої освіти календарного плану підготовки магістерської кваліфікаційної роботи до захисту і дату отримання рецензії.

Обов’язки наукового керівника магістерської кваліфікаційної роботи:

– практична допомога здобувачу вищої освіти у виборі теми магістерської кваліфікаційної роботи і розробці плану її виконання;

– надання допомоги у виборі методики проведення дослідження;

– консультування з підбору літератури і фактичного матеріалу;

– систематичний контроль ходу виконання магістерської кваліфікаційної роботи відповідно до розробленого графіка;

– оцінка якості виконання магістерської кваліфікаційної роботи відповідно до вимог, що пред’являються до неї (відгук наукового керівника);

– визначення кола питань та обсягу визначення й обробки матеріалу необхідного для написання кваліфікаційної роботи;

– консультування здобувача вищої освіти з питань, які виникають при написанні роботи;

– контроль за виконанням календарного плану написання кваліфікаційної роботи.

Науковими керівниками магістерських робіт можуть бути науково-педагогічні працівники ДДПУ з науковим ступенем доктора чи кандидата наук, коло наукових та фахових інтересів яких відповідає тематиці магістерської роботи.