Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Маніпуляція як спосіб управління та прояву влади





Маніпулювання особистістю, використання різних засобів і технологій інформаційно-психологісного впливу на людей стало досить звичайним явищем як у побутовому житті, так і в економічній конкуренції, політичній сфері і, звичайно, в управлінських процесах та проявах влади на всіх рівнях.

Маніпуляція – це дії, спрямовані на «прибирання до рук» іншої людини, керування нею, яке здійснюється настільки майстерно, що у тієї створюється враження, ніби вона самостійно управляє своєю поведінкою.

Поняття «маніпуляція» вживається в наступних переносних значеннях. По-перше, як позначення специфічного загального підходу до соціальної взаємодії та управління, яке припускає активне використання різноманітних способів і засобів прихованого примушення людей. У цьому значенні маніпуляція, маніпулятивний підхід, маніпулювання замінює термін «макіавеллізм» як образ політичної діяльності, що не нехтує будь-якими засобами для досягнення поставленої мети. Його використання щодо засобів масової комунікації та політичних заходів означає дії, спрямовані на програмування думок, поривань, мети мас і психічних станів населення. Кінцева мета таких акцій – це контроль над населенням, його керованість.

По-друге, маніпуляція використовується як позначення специфічного виду психологічної дії. У цьому значенні використовуються також поняття «маніпулятивна дія», «психологічні маніпуляції», «маніпулювання громадською думкою» і «маніпулювання суспільною свідомістю», «міжособисті маніпуляції», «соціально-політичні маніпуляції особистістю» та ін.

По-третє, поняття маніпуляції використовується для позначення певних організаційних форм застосування таємного примушення людини й окремих засобів або стійких поєднань прийомів прихованої психологічної дії на особистість. Причому можна виділити прості «одноактні маніпуляції» або акти маніпулятивної дії, а також складні, які можна умовно позначити як маніпулятивні ігри.

Іншими словами, процес маніпулювання може бути розтягнутий в часі й являти багатокрокову поетапну процедуру маніпулятивної дії на людину. Він може бути відносно простим, що містить «одноактний період» спілкування з використанням одного або декількох прийомів маніпулятивної дії, або структурно достатньо складним, тобто містити комплекс (систему) різноманітних маніпулятивних прийомів, дія яких спрямована на різні психологічні структури особистості й використання різних психологічних механізмів з поетапною реалізацією цих прийомів у певні періоди часу та у різних ситуаціях взаємодії.



Серед організаційних форм комплексного використання способів прихованого примушення людей можна виділити дві основні категорії:

1) ті з них, які мають специфічну сферу застосування, обмежене коло об’єктів дії та не зачіпають безпосередньо в масовому порядку значні групи населення. Це, зокрема, оперативні ігри, спеціальні й таємні операції.

До цієї категорії можна також віднести деякі кризові технології, політичні ігри і лобіювання у випадках, коли вони не входять як складові компоненти більш великомасштабних організаційних форм таємного примушення людей, наприклад, при інформаційно-психологічних операціях;

2) такі ж організаційні форми, як психологічні операції в політичній боротьбі, інформаційно-пропагандистські й рекламні кампанії, спрямовані, як правило, на великі групи населення, тобто для них практично кожна людина є об’єктом дії і прихованого психологічного примушення.

Як найуніверсальнішу маніпулятивну технологію, яка найбільш широко і активно використовується в масових інформаційних процесах, в першу чергу, доцільно виділити формування та розповсюдження образів. Сутність її в тому що залежно від мети і конкретних задач формуються та розповсюджуються наперед «сконструйовані образи» або іміджі конкретних осіб, фірм і організацій, ідей, програм, товарів тощо, які, як правило, не адекватно відображають реальні істотні їх характеристики і, таким чином, дезорієнтують людей, на яких спрямована інформаційно-психологічна дія.

Таким чином, сукупність культурно-історичних, соціально-економічних і політичних умов об’єктивно визначає обумовленість використання в політичній боротьбі психологічних маніпуляцій в інформаційно-психологічній дії на населення. Як провідна маніпулятивна технологія використовується формування політичного іміджу – конструювання і розповсюдження з використовуванням у першу чергу засобів масової комунікації образу привабливого політика позитивно сприйманого більшістю населення та як інша сторона – розповсюдження негативного іміджу опонента. Співвідношення акцентів між цими сторонами визначається залежно від конкретних умов і обраної тактики політичної боротьби.

Розглянемо, які можуть бути джерела, що підвищують ступінь неадекватності, ілюзорності інформаційного середовища суспільства.

Одним з них є об’єктивна складність самого світу та процесу його пізнання, помилки і помилки людей, що пізнають його.

В іншу групу джерел загроз для особистості можна об’єднати дії тих людей, які, переслідуючи власну мету, добиваються цього, використовуючи різні способи інформаційно-психологічної дії на інших без урахування їх інтересів, а часто просто вводячи в оману, діючи врозріз з їх інтересами і завдаючи їм збитку. Це діяльність різних осіб – від політичних лідерів, державних і суспільних діячів, представників засобів масової комунікації, літератури та мистецтва до повсякденних наших партнерів міжособистісної взаємодії.



Учасники переговорів, використовуючи різні способи маніпулювання інформацією, реалізують технологію рефлексивного управління, щоб досягти своєї мети і вигідніших умов для себе, як правило, за рахунок утиску інтересів іншої сторони. Причому це відбувається як в ситуаціях, що зачіпають інтереси окремої людини або декількох осіб, так і міждержавні відносини, в яких ціною маніпуляцій постають інтереси цілих народів та навіть, як свідчить історія, саме їх існування.

Доступ до широкомасштабного використання нових інформаційних технологій і контролю за засобами масової комунікації в багато разів підсилює можливості інформаційно-психологічної дії на людей за допомогою зміни інформаційного середовища суспільства. Найбільшою мірою це можливо для різноманітних соціальних організацій – різних об’єднань людей, соціальних груп, суспільних, політичних і державних структур, деяких соціальних інститутів суспільства.

Так, для особи може бути інфомаційно-психологічно небезпечна діяльність різних угрупувань та об’єднань людей, зокрема, деяких політичних партій, суспільно-політичних рухів, націоналістичних й релігійних організацій, фінансово-економічних і комерційних структур, лобістських та мафіозних груп тощо.

Їх діяльність стає небезпечною, коли для досягнення своєї мети вони починають застосовувати різного роду засоби інформаційно-психологічної дії, змінюючи за допомогою цього поведінку людей таким чином що завдається збитку їх же інтересам. Широко відомі приклади діяльності такого роду деяких релігійних сект, провокації національно-етнічних конфліктів, несумлінної реклами, зокрема, гучна історія з АТ «МММ» (в якого не було проблем, але ці проблеми виникли у більшості його клієнтів).

Як ще одне джерело загроз інформаційно-психологічної безпеки особи за певних умов можна виділити саму державу, органи державної влади й управління. Це пов’язано з діями державних лідерів правлячої еліти. Небезпека виникає, коли вони, реалізуючи власні інтереси, а іноді й просто амбіції, використовують потужність державного апарату для надання інформаційно-психологічної дії на людей, маскуючи свої дії та справжню мету, яка не відповідає інтересам держави, суспільства і населення країни.

Окрім цього, джерелом небезпеки можуть бути індивідуально-психологічні особливості державних лідерів, що впливають на адекватність ухвалення ними найважливіших державних рішень, що визначають політику держави і, відповідно, організацію та практику інформаційно-психологічної дії, що спрямовується на людей з використанням можливостей державного апарату.

Отже, основні джерела інформаційно-психологічної дії на людину в узагальненому виді можна подати таким чином:

· держава (у тому числі іноземні), органи влади й управління та інші державні структури й установи;

· суспільство (різні суспільні, економічні, політичні та інші організації, у тому числі зарубіжні);

· різні соціальні групи (формальні й неформальні, стійкі та випадкові, великі й малі, за місцем проживання, роботи, навчання, служби, сумісному проживанню і проведення дозвілля тощо).

· окремі особи (у тому числі представники державних та суспільних структур, різноманітних соціальних груп й тощо).

Як основні засоби інформаційно-психологічної дії на людину в узагальненому виді виділяються такі:

а) засоби масової комунікації (у тому числі інформаційні системи, наприклад, інтернет й ін.);

б) література (у тому числі художня, науково-технічна, суспільно-політична, спеціальна тощо);

в) мистецтво (у тому числі різні напрями так званої масової культури та ін.);

г) освіта (у тому числі системи дошкільної, середньої, вищої та середньої спеціальної державної й недержавної освіти, система так званої альтернативної освіти та ін.);

д) виховання (всі різноманітні форми виховання в системі освіти, су­спільних організацій – формальних і неформальних, система організації соці­альної роботи та ін.);

е) особисте спілкування.

 

Змістовний модуль 9. Концепція соціальної адекватності менеджменту

9.1. Адекватність як якісна характеристика процесів управління в су­спільстві

9.2. Підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту)

9.3. Оцінка ступеня адекватності системи управління








Date: 2015-05-05; view: 363; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию