Термінологічний словник. Експорт— вивезення за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання

Експорт — вивезення за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для переробки.

Ліцензування — форма спільного підприємництва, що базується на тому, що Ліцензіар (продавець) передає Ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничого процесу, патенту, товарного знаку в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.

Непрямий експорт — продажі товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.

Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, що базується на тому, що національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на виготовлення своєї продукції.

Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства

Прямий експорт — продажі товарів на зовнішньому ринку само­стійно.

Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об'єднуються зусилля закордонних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, що ним вони володі­ють та керують спільно.

Спільне підприємництво — об'єднання зусиль партнерів щонай­менше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи.

Управління за контрактом — форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає закордонному партнеру «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.

Франчайзинг — форма довгострокового спільного підприємства, за якої велика компанія (франчайзер) укладає договір з фірмами чи підпри­ємцями (франчайзі) на право діяти від свого імені; франчайзі купують франшизу, яка дає дозвіл або зобов'язує їх займатися протягом визначе­ного часу на обумовленій території певним бізнесом під іменем франчайзера з використанням його технологій та комерційної інформації

Розгляд контрольних питань:

1. Що таке модель виходу фірми на закордонний ринок?

2. Охарактеризуйте типи стратегій виходу фірми на зовнішній
ринок.

3. Якими є умови застосування, переваги та недоліки стратегії
експортування?

4. Дайте порівняльну характеристику прямого та непрямого
експорту як стратегій виходу фірми на зовнішній ринок.

5. У чому сутність спільного підприємництва як стратегії виходу фірми на закордонний ринок?

6. Охарактеризуйте форми спільного підприємництва. Які умови застосування, переваги та недоліки кожної з форм?

7. У чому сутність прямого інвестування як стратегії виходу фірми на зовнішній ринок?

8. Охарактеризуйте форми прямого інвестування. Якими є умови застосування, переваги та недоліки кожної з форм?

9. Дайте порівняльну характеристику стратегій виходу фірми на зарубіжний ринок за критеріями: контроль ринку, ресурсні вимоги, ризик, гнучкість, причетність до міжнародного маркетингу.

10. Дайте загальну характеристику переваг та недоліків основних моделей виходу фірми на зовнішній ринок.

11.Охарактеризуйте внутрішні та зовнішні чинники вибору стратегії виходу фірми на зовнішній ринок.

Розгляд дискусійних питань:

1. Чи залежатиме вибір моделі виходу фірми на зовнішній ри­нок від досвіду її міжнародної діяльності та рівня інтернаціоналізації?

2. Чи доцільно фірмі змінювати модель присутності на закордонному ринку? Якщо так, то за яких умов це, як правило, відбувається? Наведіть приклади.

Завдання для перевірки знань

1. Форма спільного підприємства, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним вироб­ником на виготовлення своєї продукції, називається:

а) управління за кордоном;

б) спільне володіння;

в) непрямий експорт;

г) підрядне виробництво.

2. Максимальна гнучкість, тобто здатність адекватно ре­агувати на зміни бізнес-середовища, характерна для такої форми присутності фірми на зовнішньому ринку, як:

а)експорт;

б) пряме володіння;

в) спільне підприємство.

3. Основною перевагою непрямого експорту є:

а) вихід на закордонний ринок завдяки досвіду та кваліфікації посередника,

б) економія фінансових ресурсів;

в) можливість передати посереднику частину маркетингових функцій;

г) незмінність організаційної структури управління.

4. До контрактних форм міжнародного бізнесу не належить:

а) підрядне виробництво;

б) спільне підприємство;

в) ліцензування.

5. Наявність посередника в експортному ланцюгу:

а) єознакою прямого експорту;

б) є ознакою непрямого експорту;

в) може бути ознакою як прямого, так і не прямого експорту.

6. Порівняно з ліцензуванням франчайзингу притаманний:

а) більший контроль ринку;

б) менший ризик;

в) нижчий рівень інтернаціоналізації;

г) правильними є відповіді а та в.

7. Як називається модель виходу на закордонний ринок, за якої одна сторона несе відповідальність за продаж, збут і розподіл, а ідповідальність іншої сторони обмежується виробництвом:

а) ліцензування;

б) підрядне виробництво;

в) спільне володіння;

г) непрямий експорт;

д) підрядне виробництво та непрямий експорт.

8. Модель виходу на закордонний ринок, за якої обидві сторони безпосередньо фінансують спільний проект без створення юридичної особи, називається:

а) альянсом;

б) франчайзингом;

в)спільним підприємством;

г) управлінням за контрактом.

9. Складність пошуку надійного партнера, обмежена прибутковість, недостатній контроль, можливість використання інших моделей у цій країні на час дії угоди — це недоліки:

а) прямого експорту;

б) непрямого експорту;

в) франчайзингу;

г) управління за контрактом;

д) підрядного виробництва.

10. Швидкість виходу на ринок, надійність захисту торго­вельної марки, можливість одночасного виходу на кілька рин­ків, відсутність або мінімальність витрат, мінімальний полі­тичний ризик — це переваги:

а)інвестування;

б) спільного виробництва;

в) підрядного виробництва;

г) управління за контрактом;

д) франчайзингу;

ж) прямого експорту;

е) непрямого експорту.

11. Уникнення проблеми з місцевою власністю, відносно невеликі фінансові та управлінські витрати, швидкий вихід на ринок, контроль над маркетингом, ефективність застосу­вання на малих та захищених ринках — це переваги:

а) управління за контрактом;

б) спільного виробництва;

в) підрядного виробництва;

г) прямого експорту.

12. Необхідність, як правило, надання технічної допомоги; складність вибору місцевого партнера; можливість створення конкурента на майбутнє — це основні недоліки:

а) спільного виробництва;

б) підрядного виробництва;

в) управління за контрактом.