Термінологічний словник. Базисна ціна –ціна, відштовхуючись від якої, маркетолог встановлює ціну товару, яка є предметом узгодження з покупцем; ціна товару стандартної якості

Базисна ціна – ціна, відштовхуючись від якої, маркетолог встановлює ціну товару, яка є предметом узгодження з покупцем; ціна товару стандартної якості, на базі якої встановлюється ціна товару більш високої та низької якості.

Базисні умови поставки – умови зовнішньоторговельної угоди стосовно розподілу обов’язків між подавцем та покупцем щодо оформлення документів, розподілення витрат, дотримання термінів поставки.

Бонусна знижка – знижка, що надається постійним покупцям, якщо протягом певного часу вони придбали обумовлену кількість товару.

Відкриті ціни (друковані) – ціни, що оприлюднюються в статистичних довідниках, прейскурантах, каталогах, бюлетенях біржових котировок.

Второвування ціни – заключний етап комерційних переговорів щодо ціни, коли покупець намагається знизити обґрунтовану продавцем ціну, згідно з торговельною традицією різниця між ціною продавця та ціною покупця ділиться навпіл.

Гнучкі ціни – різні ціни для різних споживачів залежно від їх здатності вторговувати ціну, мистецтва торгуватися.

Експортна ціна — ціна, за якою товар продається на зовнішній ринок.

Єдині ціни — однакові ціни для своїх споживачів, які б хотіли придбати продукт чи послугу при аналогічних умовах (ціна може змінюва­тися лише за об'єктивних обставин — розмір партії, надані гарантії, сервісне обслуговування тощо).

Зв'язок ціни та якості — це концепція, згідно з якою споживачі впевнені, що високі ціни забезпечують високу якість, а низькі ціни — низьку якість товару чи послуги.

Знижка — можливе зменшення базисної ціни товару залежно від обсягу продажів, мети фірми на зарубіжному ринку, стосунків між парт­нерами, умов розрахунків тощо.

Знижка „сконто” — знижка з ціни товару при оплаті його вартості до встановленої дати платежу;

Імпортна ціна — ціна, за якою товар закуповується на закордонно­му ринку і ввозиться на внутрішній.

Комерційна ціна (контрактна) — ціна, зафіксована в угоді з міжнародної купівлі-продажу товару (у контракті).

Красна ціна — ціна угоди, яка задовольняє і продавця, і покупця.

Міжнародна політика ціноутворення — це певний курс дій виробника, використання таких принципів, завдяки яким забезпечуються ефективні з комерційного погляду підходи до прийняття фірмою ціно­вих рішень щодо зарубіжних ринків.

Неокруглені ціни — встановлюються нижче круглих сум (49 цен­тів, 199 доларів, 999 доларів).

Округлені — ціни, встановлюючи які використовують якомога біль­шу кількість нулів (50 центів, 200 доларів, 1000 доларів).

Оптова знижка — знижка, яка залежить від розміру партії, що купується;

Плинна ціна — ціна, що встановлюється на товар з тривалими термінами виготовлення і враховує зміни у витратах на виробництво (змі­на цін на матеріали, паливо тощо), які мали місце протягом терміну, необхідного для виготовлення товару.

Розрахункові ціни (закриті) — конфіденційні ціни комерційних угод, та такі, що можуть бути розраховані на базі вторинної інформації.

Рухома ціна — ціна, що встановлюється при укладанні міжнародного контракту та змінюється у разі виникнення певних умов, які були зафіксовані у контракті.

Світова ціна — грошовий вираз інтернаціональної (світової) ціни виробництва; ціна, за якою здійснюються великі комерційні експортні та імпортні не пов'язані операції з платежем у вільно конвертованій валюті.

Сезонна знижка — зменшення ціни товару в несезонний період йо­го купування.

Стандартні ціни — ціни, що встановлюються на тривалий термін і спеціально підтримуються незмінними. Змінні ціни спеціально адапту­ють до змін у витратах або попиті споживачів.

Ціна з наступною фіксацією — ціна, яка встановлюється в ході виконання контракту, в якому визначені правила її фіксації.

Ціпа за клірингом — ціна, за якою здійснюються безготівкові розрахунки між країнами, компаніями, підприємствами за поставлені, про­дані один одному товари, цінні папери та послуги, що здійснюються шляхом взаємного зарахунку, виходячи з умов балансу платежів.

Ціна нетто — ціна товару на місці і в час його продажу; для продав­ця — фактична виручка від продажу товару за винятком видатків на вико­нання угоди, для покупця — сума, яка фактично сплачується продавцю.

Ціна оптова — ціна товару, який продається великими партіями поставки (оптом) міжнародному чи внутрішньому посереднику.

Ціна покупця (купівлі) — ціна, за якою покупець готовий, згоден і здатний придбати товар, виходячи з власних уявлень щодо корисності, потрібності, переваг порівняно з товарами-субститутами, а також з ура­хуванням платіжоспроможності. Ціна покупця є ціною попиту товару.

Ціна продавця (продажу) — ціна, за якою продавець бажає, гото­вий, згоден, пропонує продати свій товар, виходячи з витрат виробниц­тва та обігу товару, прагнення отримати прибуток від продажу товару, виробничих можливостей виробника, цін на товари-субститути. Ціна продавця є ціною пропозиції товару.

Ціна роздрібна — ціна товару в роздрібній торгівлі.

Ціна споживання — сума витрат покупця, що включає як витрати на придбання товару (ціна виробу), так і на його використання в норма­тивний термін експлуатації (вартість технічного обслуговування, ви­трати на ремонт, паливо та енергію тощо).

Ціна трансфертна — внутріфірмова ціна, яка застосовується в уго­дах і розрахунках між окремими підрозділами, філіалами міжнародних корпорацій.

Розгляд контрольних питань:

1. Назвіть види світових цін.

2. Охарактеризуйте цінові ситуації, що виникають в залежно від ступеня інтернаціоналізації діяльності фірми та завдань ціно­утворення.

3. Яка послідовність маркетингових дій існує в міжнародному ціноутворенні?

4. Як класифікуються цілі ціноутворення?

5. Які питання вирішуються фірмою при формулюванні загаль­ної політики ціноутворення?

6. У чому полягає сутність розробки цінової стратегії?

7. Які є інструменти реалізації цінової стратегії та пристосу­вання цін?

8. Охарактеризуйте цінові стратегії фірми залежно від цілей фірми на зовнішньому ринку.

9. Які цінові стратегії може застосовувати фірма на закордон­ному ринку щодо показників „ціна — якість”?

Розгляд дискусійних питання:

1. „Обґрунтовуючи цінову стратегію щодо показників „ціна-якість”, необхідно враховувати характеристики зарубіжного сегмента”. Чи згодні Ви з цим твердженням? Чому? Поясніть.

2. Які негативні наслідки для фірми може мати глибока диференціація цін? Як уникнути цих небажаних явищ?

Завдання для перевірки знань

1. При виході на новий зарубіжний ринок фірми, як пра­вило, застосовують цінову стратегію „проникнення”, основними недоліками якої є:

а) ризик запізнення зі знижкою ціни;

б) необхідність обґрунтування подальшого підвищення цін;

в) ризик виникнення цінової війни.

2. Основним методом встановлення ціни в міжнародній практиці є:

а) витратний;

б) на основі попиту;

в) на основі просування;

г) жоден з названих методів не має самостійного значення.

3. Приймаючи рішення з таких питань, як взаємозв'язок цін на товари в межах номенклатури виробництва, частота використання знижок, співвідношення цін з цінами конкурентів та методи встановлення цін на нові товари, фірма розробляє:

а) інструменти реалізації цінової політики;

б) цінову стратегію;

в) загальну політику ціноутворення.

4. Стратегія „доступних цін” застосовується:

а)за невпевненості в ринковому успіху товару;

б) у разі виходу на новий ринок;

в) для презентації товару ринкової новизни.

5. Такі цінові стратегії, як відкрита цінова війна, встановлення „прихованої” знижки, послідовне проходження по сегментах, застосовуються з метою:

а) швидкої компенсації витрат;

б) стимулювання комплексної закупівлі;

в) захисту позицій.

6. Якщо на закордонному ринку фірма пропонує товар ви­сокої якості за середньої ціною, то вона застосовує субстратегію („ціна —якість”):

а) середнього рівня;

б) доброякісності (проникнення);

в) глибокого проникнення на ринок.

7. На процес ціноутворення в міжнародному маркетингу впливають такі товарні чинники:

а) стадія життєвого циклу товару, урядові дії, витрати на розробку ринку;

б) торговельні бар'єри, макроекономічний стан, конкуренція;

в) товари-субститути, характеристики товару, стадія життєвого циклу товару.