ВИСНОВКИ. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні правового регулювання третейського розгляду

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні правового регулювання третейського розгляду господарських спорів з метою підвищення рівня його практичної корисності та зростання ефективності економіки. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності законодавства і розвитку науки господарсько-процесуального права щодо третейського розгляду господарських спорів.

На підставі результатів аналізу законодавства і правозастосовної практики України, інших країн, міжнародних та європейських конвенцій розроблені відповідні теоретичні положення щодо правового регулювання третейського розгляду спорів та сформульовані наступні висновки.

1. Надано визначення терміну “правосуддя” у сфері господарювання як такого відправлення судочинства і застосування норм матеріального права, яке направлене на забезпечення суспільного господарського порядку і здійснюється у відповідності з законодавством на моральних засадах справедливості і добросовісності з дотриманням принципів рівноправності сторін і прийнятності для них судового рішення.Також удосконалено визначення третейського розгляду спорів як процесу, що включає в себе три стадії: слухання справи, прийняття судового рішення і забезпечення його виконання.

Визначена необхідність включення недержавних судів до складу системи судів в Україні, що підвищить статус недержавного судочинства, зніме існуючі сьогодні деякі сумніви щодо його легітимності та відкриє дорогу для його широкого розвитку.

2. Охарактеризовано юридичну природу третейського розгляду господарських спорів як єдину і для третейського судочинства, і для міжнародного комерційного арбітражу, що має спільні риси. До цих рис відноситься недержавний характер цих судів, що за своєю суттю є економічними. Вони мають загальні принципи створення і функціонування, а правове регулювання третейського розгляду, хоча і відокремлено від законодавства про систему державного судочинства, але нерозривно пов’язане з нею. Третейський розгляд господарських спорів має як економічні (знімається певне навантаження з держбюджету, розгляд спорів відбувається оперативно і тим самим, прискорюється господарський обіг), так і політичні (демократизація економічних процесів в країні, наближення правових і інституціональних складових до загальноприйнятих у світовій спільноті) переваги перед державним судочинством, а отже розвиток третейського розгляду господарських спорів сприятиме вирішенню як економічних, так і нагальних проблем, пов’язаних з інтеграцію України у світову і європейську спільноту.

3. Зроблено висновки щодо доцільності уніфікації правового регулювання третейського розгляду господарських спорів у третейських судах та МКАС при ТПП України, вдосконалення третейського розгляду у бік посилення його переваг розгляду та мінімізації нестатків у порівнянні з державною формою судочинства.

4. Аргументовано доцільність посилення диспозитивності у третейському розгляді шляхом послідовного закріплення у законодавстві принципу третейського судочинства, згідно якому воля сторін спору визнавалась би вищою за регламент третейського суду.

5. Запропоновано додаткову класифікацію третейських угод на заздалегідь визначені та заздалегідь невизначені з відповідним доповненням ст. 12 “Види і форма третейської угоди” (розділ II “Третейська угода” Закону України “Про третейські суди”).

6. Обгрунтовано необхідність уніфікації законодавства про третейську (арбітражну) угоду, доповнення відповідних нормативно-правових актів положенням про те, що позовна заява повинна додатково містити відомості про відсутність між сторонами третейської (арбітражної) угоди, а також включення у господарсько-процесуальне законодавство, зокрема, у перелік підстав для відмови у прийнятті позовної заяви, такої підстави, як наявність третейської угоди. З цією метою запропоновано доповнити ст. 54 ГПК “Форма і зміст позовної заяви” положенням про те, що позовна заява повинна містити: “Відомості про те, що сторонами не укладено третейської (арбітражної) угоди”; ст. 62 ГПК “Відмова у прийнятті позовної заяви” – положенням: “якщо є третейська угода”.

7. Аргументовано доцільність надання третейським судам повноважень, які передбачаються в компетенції державних судів. Для цього слід доповнити ст. 38 “Докази” Розділу V Закону України “Про третейські суди” ч. 8 у наступній редакції: “Якщо третейський суд визнає за необхідне одержати документи від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського розгляду, він має право звернутися до відповідної організації з вимогою надати відповідні документи або своєю ухвалою уповноважує сторони (одну із сторін) одержати відповідні документи та надати їх третейському суду. Ухвала третейського суду з вимогою надання документів (завірених у встановленому порядку копій) є обов‘язковою для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності”.

8. Визначено необхідність побудови вдосконалення правового регулювання третейського розгляду спорів на внесенні відповідних системних змін, які б, по-перше, охопили всі аспекти життєдіяльності суду, який його здіснює, як системи: порядок утворення, реєстрації суду, його статус, правове регулювання функціонування, починаючи з регламенту права передачі спору на розгляд у третейський суд і закінчуючи визнанням та приведенням у виконання судових рішень, а по-друге, поширювались не тільки на спеціальне законодавство про третейський розгляд, але й на правове забезпечення функціонування інших систем, зокрема, державного судочинства, у тій частині, яка пов’язана з третейським розглядом спорів. Одним з головних результатів такого вдосконалення мають бути зміни у правове забезпечення прийняття рішення третейськими судами та МКАС при ТПП, які полягають у:

1) введенні у відповідне законодавство статті щодо забезпечення доказів, зокрема, доцільно ввести в Закон України “Про третейські суди” ст. 40′ „Забезпечення доказів” у наступній редакції: “1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. 2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів”;

2) скороченні підстав для скасування рішення третейського суду господарським судом. Зокрема, пропонується виключити таку підставу, як невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам Закону „Про третейський суд”. Цю ж підставу доцільно вивести також із переліку випадків, у яких може мати місце відмова в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

9. Обгрунтовано пропозиції щодо уніфікації окремих правил третейського розгляду господарських спорів з відповідними міжнародними правилами, зокрема, обґрунтовано доцільність внесення відповідних змін до законодавства про третейський розгляд господарських спорів, які б закріплювали можливість сторін посилатися на загальні принципи суспільного господарського порядку (забезпечення добросовісної конкуренції, господарські (торгівельні) звичаї, зразки договорів тощо).

10. Зроблено висновки щодо необхідності удосконалення у першочерговому порядку діючого порядку виконання рішень третейських судів та МКАС при ТПП України у напрямку посилення відповідальності за бюрократизм і тяганину при вирішенні питань, пов’язаних із забезпеченням виконання рішень третейського суду, посилення гарантій, пов’язаних з цим забезпеченням. Зокрема, необхідно доповнити ст. 56 „Порядок видачі виконавчого документа” Розділу VII “Виконання рішення третейського суду” Закону України “Про третейські суди” положеннями щодо юридичної (майнової та дисциплінарної) відповідальності судді (суддів) господарського суду, яка повинна застосовуватися судом апеляційної інстанції у випадках встановлення порушення судом першої інстанції строків видачі виконавчого документа або необґрунтованої відмови суду в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Аналогічні зміни мають бути внесені і в Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.

Здійснене комплексне господарсько-правове дослідження правового регулювання третейського розгляду господарських спорів дозволило розробити нові теоретичні засади і пропозиції до законодавства з метою удосконалення правового регулювання у відповідній сфері суспільних відносин.

Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки нормативних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Renzo Morera. Arbitration in Europe: Сontemporary Іssues and New Developments: New Trends of Arbitration in Italy. 2Croat. Arbit. Yearb., 1995. – 117 p.

2. Тарасов В.Н. Третейський процес. – СПб.: Судебная палата третейских судов, 2002. – 192 c.

3. Носырева Е.И. Третейский суд в России и арбитраж в США // Третейский суд. – 1999. – № 2-3. – С.42-46.

4. Носырева Е.И. Коммерческий арбитраж в США // Хозяйство и право. – 1998. – № 11. – С. 110-116.

5. Притика Ю.Д. Сучасні тенденції розвитку третейських судів у зарубіжних країнах // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 192-197.

6. Авросова А. Коммерческий арбитраж в Германии // Международный коммерческий арбитраж. – 2000. – № 1. – С. 33-З7.

7. Нельсон Р.М. Мировые достижения в области разрешения конфликтов // Третейський суд. – 2000. – № 5. – C. 56-63.

8. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення: Міжнародний договір вiд 03.03.1973 р. / ООН. Конвенція // hppt://www.rada.gov.ua

9. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень: Міжнародний договір вiд 10.06.1958 р. / ООН. Конвенція // hppt://www.rada.gov.ua

10. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж: Міжнародний договір вiд 21.04.1961 р. / ООН. Конвенція // hppt://www.rada.gov.ua

11. Правила міжнародного торговельного арбітражу та принципи примирення – економічна комісія ООН для Азії та Далекого Сходу: Міжнародний договір вiд 01.01.1973 р. / ООН. Правила // hppt://www.rada.gov.ua

12. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ: Міжнародний договір вiд 01.01.1976 р. / ООН. Регламент // hppt://www.rada.gov.ua

13. Арбітражний регламент Європейської економічної комісії ООН: Міжнародний договір вiд 20.01.1966 р. / ООН. Регламент //

hppt://www.rada.gov.ua

14. Типовий закон Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі про міжнародний торговельний арбітраж: Резолюція 40/72 Генеральної Асамблеї ООН / ООН // hppt://www.rada.gov.ua

15. О договорах международной купли-продажи товаров 1980 г.: Конвенция / ООН // hppt://www.rada.gov.ua

16. Рекомендації Комісії ООН з права міжнародної торгівлі для допомоги арбітражним установам та іншим зацікавленим організаціям щодо арбітражу, який проводиться відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ: Міжнародний договір вiд 01.01.1982 р. / ООН. Рекомендації //

hppt://www.rada.gov.ua

17. Статус Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж: Міжнародний договір вiд 15.12.1998 р. / ООН. Статус // hppt://www.rada.gov.ua

18. Статус Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 р.): Міжнародний договір вiд 30.10.2001 р. / ООН. Статус // hppt://www.rada.gov.ua

19. Типовий закон ЮНСІТРАЛ щодо міжнародного торгівельного арбітражу: Міжнародний договір вiд 21.06.1985 р. / ООН. Типовий закон // hppt://www.rada.gov.ua

20. Угода щодо застосування Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж: Міжнародний договір вiд 17.12.1962 р. / ООН. Угода // hppt://www.rada.gov.ua

21. Добровільний регламент з примирення та арбітражний регламент Міжнародної торговельної палати: Міжнародний договір вiд 01.01.1988 р. / Міжнародна торговельна палата. Регламент. Статут // hppt://www.rada.gov.ua

22. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. – М.: Всероссийская академия внешней торговли, 1997. – 312 с.

23. Арбітражний регламент Міжнародної торговельної палати: Міжнародний договір вiд 01.01.1998 р. / Міжнародна торговельна палата. Регламент // hppt://www.rada.gov.ua

24. Слипачук Т.В. Некоторые вопросы теории и практики предъявления ходатайств о признании и приведении в исполнение решений МКАСа при ТПП Украины на территории иностранных государств по месту нахождения ответчика // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Издат. Дом “Ин Юре”, 2000.

25. Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності: Міжнародний договір вiд 20.03.1992 р. / СНД. Україна. Російська Федерація. Білорусь. Вірменія. Казахстан. Киргизстан. Молдова. Таджикистан. Туркменистан. Узбекистан // hppt://www.rada.gov.ua

26. Переверзева О.С. Международный третейский арбитражный суд (правовые аспекты) // Материалы ІІ совместной конф. БИНСА-БРАСС. – Одеса, 2000. – 312 c.

27. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности. – М.: НОРМА, 2001. – 256 с.

28. Колодкин А.А. Международный трибунал ООН по морскому праву // Московский журнал международного права. – 1997. – №2. – С. 234-249.

29. Фисенко И.В. Механизмы разрешения споров между государствами – участниками СНГ и место в нем Экономического суда СНГ // Московский журнал международного права. – 1997. – №2. – С. 122-123.

30. Фисенко И. В. Практика Экономического суда СНГ // Московский журнал международного права. – 1997. – №3. – С. 26-33.

31. Вельяминов Г.М. Порядок урегулирования споров во Всемирной торговой организации // Московский журнал международного права. – 1999. – №1. – C. 101-112.

32. Шепенко Р.А. Механизм разрешения споров в рамках ВТО // Внешняя торговля. – 1999. – №3. – С. 2-9.

33. The General Agreement on Tariffs and Trade. The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations. The Legal Texts. – Geneva, 1994. – P. 493-495.

34. The GATT Uruguay round: a negotiating history (1991-1992). Documents. Devente. – Boston: Kluwer Law and Taxation Publishes, 1993. – 219 р.

35. Осика С.Г., Пятницький В.Т., Осика А.С. Генеральна угода з тарифів і торгівлі як основа універсального міжнародно-правового регулювання світової торгівлі. – К.: УАЗТ, 1999. – 527 c.

36. Марракешское Соглашение о создании Всемирной торговой организации / Пер. С.В. Дмитриевым по изд. Секретариата ГАТТ "The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negociations (Женева, 1994) // Внешнеэкономический бюллетень. – 1997. – № 5. – С. 3-17.

37. Даль В. Толковый словарь: В 4-х т. – М.: Госуд. издат. иностр. и нац. словарей, 1956. – Т. ІV. – 683 с.

38. Большая энциклопедия / Под ред. С.Н.Южакова. – СПб.: Просвещение, Т.18. – 1018 с.

39. Брауде И. Третейские суды. Комментарии к Главе ХХІІ Гражданско-процессуального кодекса и к Положению о третейском суде. – М.: Право и жизнь, 1926. – 42 с.

40. Волен А.А. Разрешение хозяйственных споров третейскими судами. – М.: Госюриздат, 1962. – 127 с.

41. Угода про третейський суд: Міжнародний договір вiд 07.09.1940 р. / СРСР. Швеція // hppt://www.rada.gov.ua

42. Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об‘єднаннями, підприємствами, організаціями і установами вiд 30.12.1975 р. // hppt://www.rada.gov.ua

43. Постановление Верховного Совета РФ “Об утверждении временного положения о третейских судах для разрешения экономических споров” от 24 июня 1992 г. № 3115-1 // Инфодиск: Законодательство России. – 2004. – № 4.

44. Закон РФ «О международном коммерческом арбитраже» от 7 июля 1993 г. № 5338-1 // Инфодиск: Законодательство России. – 2004. – № 4.

45. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

46. Закон України “Про третейські суди” від 11 травня 2004 р. № 1701 // Офіційний вісник України. – 2004. – №23. – Ст. 1540.

47. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст.180.

48. Замойский И.Е. Обеспечение договорных обязательств на предприятии. – М.: Юрид. лит., 1982. – 112 с.

49. Пилипенко А.Я., Щербина B.C. Основи господарського права України: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: МАУП, 1998. – 320 с.

50. Замойський І. Економіка і право // Юридична Україна. – 2003. – №3. – С. 93-94.

51. Притика Ю.Д. Правові засади формування і функціонування міжнародного комерційного арбітражу в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. – 16 с.

52. Захарченко Т. Третейський суд – це суд довіри // Адвокатура. –2005. – № 5. – С. 12-15.

53. Золотопуп С.В. Третейский суд в Украине. – Х.: Консум, 2005. – 220 с.

54. Киселева Т.С. Защита прав хозяйствующих субъектов в третейском судопроизводстве // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С.17.

55. Короткова Л. Третейскому суду – правовой статус // Хозяйство и право. – 1991. – №4. – С. 126-128.

56. Євтєєва О. Третейські суди: крок за кроком // Право України. – 2005. – № 3. – С. 109-111.

57. Бирюк Д. Проблемні питання вирішення спорів міжнародним комерційним арбітражем // Юридичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 71-73.

58. Захарченко Т. Створено Третейський суд при Торгово-промисловій палаті України // Право України. – 2004. – № 12. – С.5-7.

59. Минаков А.И. Арбитражные соглашения и практика рассмотрения внешнеэкономических споров. – М.: Экономика, 1985 – 143 с.

60. Кисельова Т.С. До питання про визначення статусу арбітражу (третейського суду) // Держава і право: Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип.13. – С. 344-347.

61. Притика Ю.Д. Поняття та правова природа третейського суду // Cyrkon-Law@yandex.ru

62. Суханов Е.А. Об одном решении арбитражного суда // Третейский суд. – 2000. – №5. – С. 45-48.

63. Мамутов В.К. Экономика и право: Сб. науч. тр. – К.: Юринком Интер, 2003. – 543 с.

64. Бобкова А.Г. Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в сфері рекреації // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 11. – С. 329-332.

65. Поляков Б.М. Правові проблеми регулювання неспроможності (банкрутства): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04 / Ін-т екон.-прав. дослідж. НАН України. – Донецьк, 2003. – 38 с.

66. Знаменский Г.Л. Исследования проблем хозяйственного права в новых условиях // Економіка та право. – 2002. – №1. – С. 31-40.

67. Мартем’янов В.С. Хозяйственное право: Курс лекций / В 2-х т. – М.: БЕК, 1994. – Т. 1. – 301 с.; Т.2. – 388 с.

68. Знаменський Г. Співвідношення загального і спеціального законодавства: методологічний аспект // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №1. – С. 22-25.

69. Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Ін-т екон.-правов. дослідж. НАН України. – Донецьк, 2004. – 17 с.

70. Притыка Д.Н. Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности. – К.: Орияна, 2000. – 317 с.

71. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посібник. – Х.: Еспада, 2003. – 688 с.

72. Ніколенко Л. Поняття судових доказів у господарському процесі // Право України. – 2003. – №9. – С. 48-52.

73. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж. Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України” вiд 24.02.1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25.– Ст.198.

74. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

75. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.

76. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973. – 384 с.

77. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть: В 3-х т. – М.: Юрид. лит., 1975. – Т.2. – 504 с.

78. Ермолаев В.Г., Сиваков О.В. Международное частное право: Учеб. пособие. – М.: Издат. группа “ФОРУМ – ИНФРА – М”, 1998. – 264 с.

79. Лунц Л.А., Марышев Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. – М.: Юрид. лит., 1984. – 230 с.

80. Дмитриева Г.К. Международное частное право: Науч. пособие. – M.: Проспект, 2000. – 247 c.

81. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підруч. для юридич. спеціальностей вищих закладів освіти: – К.: Ін Юре, 1997. – 237 с.

82. Шумилов В.М. Международное экономическое право: В 2-х т. – М.: Издат.-консалт. компания “ДеКА”, 2002. – 427 c.

83. Юлдашев С.О. Деякі питання правового регулювання недер-жавного судочинства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 90-92.

84. Кузьменко С.А., Юлдашев С.О. Забезпечення арбітражної юрисдикції // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – № 1. – С.21-24.

85. Юлдашев С.О. Третейський розгляд комерційних спорів // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 26-28.

86. Юлдашев С.О. Питання цивільно-процесуального забезпечення прав людини // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – № 4. – С. 34-37.

87. Субота Н. Условия эффективности расмотрения споров третейскими судами // Юридическая практика. – 2005. – 18 янв. (№ 3). – С.15.

88. Максимик М. Арбітражним судам є альтернатива // Україна і світ сьогодні. – 2003. – 29 черв.

89. Лилак Д. Судочинство і третейський розгляд в аспекті проблеми доступу до правосуддя: Судочинство в Україні // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 3. – С.196-200.

90. Лисицын В. Давай масштабно поспорим // Юридическая практика. – 2000. – № 148.

91. Зайцев А.И. Диспозитивность – основополагающий принцип третейского судопроизводства // Третейский суд. – 2000. – № 1. – С. 34-41.

92. Притика Ю.Д. Принцип диспозитивності третейського розгляду // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 326-331.

93. Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства // Право України. – 1999. – № 6. – С.10-16.

94. Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 6 вересня 2001 р. № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. – №39. – Ст.1784.

95. Ануров В.Н. Юридическая природа международного коммерческого ар битража. – М., 2000. – 183 с.

96. Перепелинская Е. Актуальные вопросы арбитража // Юридическая практика. – 2004. – С. 23.

97. Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж. – К.: Істина, 2002. – 304 с.

98. Кисельова Т.С. Оспорювання та примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно-правове дослідження: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.04 / Ін-т екон.-прав. дослідж. НАН України. – Донецьк, 2003. – 16 с.

99. Цірат Г.А. Виконання іноземних арбітражних рішень: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2000. – 18 с.

100. Шебанова Н.А. Признание и исполнение иностранных решений // Вестник Высшего арбитражного суда Российской Федерации. – Специальное приложение “Признание и исполнение иностранных судебных решений по экономическим спорам”. – 1999. – №3. – С.15-19.

101. Цират Г. Третейские суды. Надежно, зффективно, быстро! Некоторые аспекты функционирования международного коммерческого арбитража // Юридическая практика. – 2000. – 21 сент.

102. Марданов Д. Особенности исполнения решений третейского суда // Юридический мир. – 2004. – № 3. – С. 82-84.

103. Брунцева Е.В. Международный коммерческий арбитраж: Учеб. пособие для высших юридических учебных заведений. – СПб.: Издат. дом “Сентябрь”, 2001. – 282 с.

104. Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Издат. Дом “Ин Юре”, 2000. – 974 с.

105. Жильцов А.Н., Муранов А.И. Национальные кодификации в современном международном частном праве. Тенденции и противоречия в его развитии на пороге третьего тысячелетия // Сборник “МЧП. Иностранное законодательство”. – М., 2001. – С. 37.

106. Беляневич О.А. “Публічний порядок” як оціночна категорія договірного права: спроба тлумачення // Вісник господарського судочинства. – 2000. – № 1. – С.32-37.

107. Корабельников Б.Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей // Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С.14-17.

108. Нельсон Р.М. Мировые достижения в области разрешения конфликтов // Третейский суд. – 2000. – №5. – С. 56-57.

109. Нешатаева Т.Н. Международный гражданский процес. – М., 2001. – 223 с.

110. Морозова Ю.Г. Оговорка о публичном порядке: причини возникновения // Законодательство. – 2000. – № 6. – С.29-32.

111. Морозова Ю.Г. Отказ в признании и приведении в исполнение иностранных судебных и арбитражных решений: основания публичного характера // Вестник Высшего арбитражного суда Российской Федерации. – 2000. – № 7. – С. 7-9.

112. Светланов А.Г. Конкуренция юрисдикции арбитражных судов РФ и третейских судов. Международное частное право. Современная практика. – М., 2000. – 272 с.

113. Степаненко Е. Как применять оговорку о публичном порядке при исполнении иностранных арбитражных решений? // Хозяйство и право. – 2001. – № 3. – С. 102-106.

114. Гегель Г.Ф. Философия права: Пер. с нем. – М.: Мисль, 1990. – 526 с.

115. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии. – СПб., 1908. – 265 с.

116. Бердяев Н.А. Философия неравенства. – М., 1990. – 225 с.

117. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М.: Статут, 2000. – 256 с.

118. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Норма, 1999. – 329 с.

119. Даль В. Толковый словарь: В 4-х т. – М.: Госуд. издат. иностр. и нац. словарей, 1956. – Т.І. – 627 с.

120. Berman, Harold J. The Religious Foundations of Western Law // Catholic University of America Law Review. – 1975. – Vol. 24. – №3. – P. 490-508.

121. Brown B.J., McElrea, F. W. M. The Youth Court in New Zealand: A New Model of Justice. – Auckland: Legal Research Foundation, 1993.

122. Брун М.И. Публичный порядок в международном частном праве. - Пг., 1916. – С. 73-74.

123. Mesures conservatoires et provisoires en m d'arbitrage international. ICC PUBLISHING S. A Chambre de Commerce Internationale. – Paris, 1993.

124. Mirbeau-Gauvin. Reflexionssur les measures conservatoires, 1989.

125. Lalive, Prodret & Reymond. Le droit de l'arbitrage interneet international en Suisse, 1989.

126. De Boisseson. Le droit francais de l'arbitrage interneet enternational, 1990.

127. Liebscher C. European Public Policy. A. Black Box? // Journal of International Arbitration. – 2000. – № 17 (3). – P.73-82.

128. Указ “Про ратифікацію Конвенції про розв'язання арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва” вiд 20.04.1973 р. № 4161-VIII / Органи влади СРСР.

129. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995. – 298 с.

130. Шепенко Р.А. Механизм разрешения споров в рамках ВТО // Внешняя торговля. – 1999.– №3. – С. 2-9.

131. Фолсом Р.Х., Гордон М.У., Спаногл Дж. А. Международные сделки: Краткий курс: Пер. с англ. / Учеб. пособие. – М.: Издат. корпорация “Логос”, 1996. – 528 с.

132. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 446 с.

133. Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник: Пер. з франц. – К.: “АртЕк”,1998. – 230с.

134. Тынель А. и др. Курс международного торгового права / А. Тынель, Я. Функ, В. Хвалей. – Мн.: Амалфея, 1999. – 704 с.

135. Акулинин Д. Основания для передачи споров на рассмотрение Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ // Хозяйство и право. – 2002. – №5. – С. 60-76.

136. Фисенко И.В. Механизмы разрешения споров между государствами – участниками СНГ и место в нем Экономического суда СНГ // Московский журнал международного права. – 1997. – №2. – С. 122-123.

137. Визначення застереження про третейське судочинство в угодах: Рекомендації вiд 30.11.2000 р. / МЗС України. Міжнародні суди // hppt://www.rada.gov.ua

138. Муранов А.И. Некоторые проблемы приведения в исполнение в Российской Федерации иностранных решений по коммерческим спорам // Московский журнал международного права. – 2000. – №1. – C.25-37.

139. Нешатаева Т.Н. Общие замечания по вопросу о признании и исполнении решений судов и арбитражей иностранных государств по экономическим спорам // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1999. – №3. – С. 7-12. – (Спец. прилож.).

140. Разрешение в странах СНГ споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности: Комментарий к соглашению стран СНГ “О порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности”. – М., 1993. – С. 36-42.

141. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 31/98 / ООН //

hppt://www.rada.gov.ua

142. Регламент Лондонського Міжнародного Третейського суду: Положення вiд 01.01.1985 р. / Міжнародні суди. Міжнародний договір // hppt://www.rada.gov.ua

143. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила інтерпретації торгових термінів (редакція 2000 р.) // Урядовий кур’єр. – 2002. – 3 квіт. (№ 63). – С. 9-12.

144. Яблочков Т.М. Курс международного гражданского процес-суального права. – Ярославль, 1909. – 328 c.

145. Муранов А.И. Проблема определения суда, компетентного рассматривать вопрос о приведении в исполнение в Российской Федерации иностранных решений по коммерческим спорам // Московский журнал международного права. – 2000. – № 1. – С. 316-380.

146. Сеглин Б.С. Исполнение решений МКАС при ТПП РФ и иных международних арбитражных судов // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – C. 96-103.

Date: 2015-11-14; view: 396; Нарушение авторских прав