Висновки до розділу 3

Дослідження питань прийняття рішень за результатами розгляду господарських спорів третейськими судами і МКАС при ТПП України та їх оскарження і примусового виконання дозволило зробити наступні висновки.

Дослідження прав сторін у засіданні третейського суду на предмет оцінки достатності цих прав для прийняття обґрунтованих судових рішень дозволяє сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, спрямовані у бік посилення переваг та мінімізації нестатків третейського розгляду господарських спорів у порівнянні з державною формою судочинства, а також розширення прав та обов'язків сторін у ньому до рівня, який забезпечується у господарському та цивільному процесах у державному судочинстві.

Щодо обов’язків сторін у третейському розгляді спорів, то пропонується внести у відповідні акти запис про те, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналіз компетенції третейського суду щодо вирішення спору дозволяє прийти до висновків про доцільність доповнення ст. 38 “Докази” Розділу V Закону України „Про третейські суди”; включення в статтю 39 „Участь та права сторін у засіданні третейського суду”, додаткових положень щодо прав та обов'язків сторін третейського розгляду, введення, в цей же закон, додаткової статті (ст. 40′ “Забезпечення доказів”), доповнення ст. 54 ГПК “Форма і зміст позовної заяви” положеннями щодо змісту цієї заяви, а також внесення до господарсько-процесуального законодавства положень, що сприятимуть більш послідовній реалізації Закону України “Про третейські суди”.

Обґрунтовано доцільність внесення відповідних змін до законодавства про недержавну форму судочинства, які б закріплювали можливість сторін посилатися на загальні принципи суспільного господарського порядку.

Розгляд питань щодо видів, форм і змісту рішень третейського суду, порядку їх прийняття та вимог до них дозволяє зробити висновок про повноту правової моделі зазначених процесів. Дослідження питань дійсності арбітражного застереження в результаті перекладу прав і обов'язків за договором, у який вона включена, на іншу особу; форми угоди про передачу справи на розгляд третейського суду, припинення договору й арбітражне застереження; автономність арбітражного застереження і позов третьої особи про недійсність договору та ін. свідчить про відповідність різноманіття правової регламентації тим реальним процесам Розгляд процедури оскарження та підстав для скасування судом третейських рішень чи їх визнання дозволило внести пропозицію щодо скорочення підстав для скасування рішення третейського суду господарським судом.

Пропонується виключити таку підставу скасування рішення третейського суду, як невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам Закону “Про третейський суд”. Цю ж підставу доцільно вивести також із переліку випадків, у яких може мати місце відмова в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Розгляд процедури визнання і приведення до виконання в Україні рішень іноземних судів відносно діяльності судів, уповноважених розглядати такі питання, довів, що ця процедура досі не розроблена. Аналіз наявних доктрин, що пояснюють юридичну природу процесуальних дій по розгляду клопотання про дозвіл виконати іноземне рішення, дозволив зробити висновок про те, що найбільш часто на практиці зустрічається процедура, відома за назвою екзекватурування. Розгляд питання щодо термінів пред’явлення іноземного арбітражного рішення до виконання засвідчив, щоНью-Йоркська конвенція з приводу терміну, протягом якого сторона може звернутися з проханням про приведення арбітражного рішення у виконання, зберігає мовчання, залишаючи його на розсуд країн-учасниць. Ця Конвенція лише передбачає, що встановлена у державі – учасниці Конвенції виконавча процедура для іноземних рішень може бути більш обтяжлива, ніж для внутрішніх. Один з аспектів, де можлива процесуальна різниця – це термін давності для виконання арбітражних рішень.

Розгляд питань, пов’язаних з визнанням та приведенням у виконання іноземних арбітражних рішень, висвітленням порядку їхнього приведення у виконання, підстав для відмови в приведенні у виконання, засвідчив про наявність необхідного регламенту для їх виконання.

Зроблено висновок щодо доповнення Закону України “Про третейські суди” положеннями щодо настання юридичної (майнової та дисциплінарної) відповідальності судді (суддів) господарського суду, яка повинна застосовуватися апеляційним господарським судом у випадках встановлення порушення судом першої інстанції строків видачі виконавчого документа або необґрунтованої відмови суду в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Пропозиції та рекомендації дисертанта, сформульовані у розділі, були опубліковані у роботах [83-86].