Примітки

Текст вийшов у Львові: Літопис, 2001. Пер. з франц. Ярина Тарасюк.

Тому переклад зроблено з елементами правопису 1920-х рр.

Міт = міф.

Род. відм.: смерти, а не смерті.

Тощо.

[1] Хоча у виданні Бедьє поеми Тома, читаємо, що мисливець короля, який проник у сховок закоханих, "побачив сплячого Трістана. а в і"Ншо:м.у кутку гроту Ізольду. 3акоха"Ні полягали. що6 перепочити від шале"Ної спеки і спали так розлуче"Ні. 60... " у цьому місці текст переривається! І Бедьє зазначає: "Фразу неможливо прочитати". Яка зла сила втрути­лась, щоб знищити єдиний текст, який міг роз'яснити ситуацію!

[2] Готфрід Страсбурзький цинічно наголошує: "Так все було представлено. - І справд­жується перед усіма, - Що сповнений слави Христос - Мнеться як тканина, яку одягають... Він дозволяє використати себе, - Чи то для правди, чи то для облуди. - Він завжди є тим, чим хочуть, аби він був... "

[3] Fauriel. Histiore de la poésie provençale, I, p.512

[4] Уточнімо: спостерігаємо ці права почергово, завдяки таємним обрахункам, бо якщо розглядати одне право, цілком виключаючи інше, ситуація швидко б розв'язалася; права не завжди приховуються: гріх скоєний закоханими після випитого любовного зілля Є гріхом не лише в очах куртуазного кохання, а й в очах християнської та феодальної моралі. Проте, без цього первородного гріха роману не було б взагалі.

[5] Згадаймо ці етапи. Перше перебування Трістана в Ірландії. - Вони розлучаються, не покохавши одне одного. - Другий візит: вона хоче його вбити. - Плавання і любовний напій, скоєння гріха. - Ізольду віддають Маркові. - Трістана виганяють з двору. - Побачен­ня під деревом. - Трістан повертається до двору. - "Спіймання на гарячому". - Розлука. ­Вони знову зустрічаються і три роки живуть у лісі Моруа, потім розлучаються. - Побачення у лісника Оррі; Трістан від'їжджає. - Трістан повертається під виглядом божевільного; зно­ву від'їжджає. - Довга розлука, одруження Трістана. - Ізольда вирушає до Трістана, і Трістан помирає. Згодом умирає Ізольда.

Підсумок: єдиний довгий період єднання (гірке життя), якому відповідає довгий період розлуки (одруження Трістана). Спочатку - любовний' напій; наприкінці - подвійна Смерть; між ними - короткі зустрічі.

[6] У драмі Baгнepa, на сповнені болем питання короля, який випадково натрапив на закоханих, Трістан відповідає: "Я не можу відкрити тобі цю таємницю. Ти ніколи не знати­меш того, про що питаєш." І згодом, коли він помирає: "Я покинув місце мого пробудження. Але де ж я був? Я б не зумів сказати... Я був там завжди і завжди туди йшов: у просторе царство вічної ночі. Там нам дали єдине знання: божественне, вічне, давно забуте... О! якби я міг про нього розказати! Якби ти міг його зрозуміти!"