Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Лабораторний практикумСтр 1 из 23Следующая ⇒
для студентів напряму підготовки 6.051701 “Харчові технології та інженерія" денної та заочної форм навчання
Київ НУХТ 2014 Технології консервної галузі: лабораторний практикум для студ. напряму підготовки 6.051701 “Харчові технології та інженерія” ден. та заоч. форм навч. / уклад.: О. С. Бессараб, Г. М. Бандуренко, Т. М. Левківська. – К.: НУХТ, 2014. – 131 с.
Рецензент І.Ф. Малежик, д-р. техн. наук, проф.
Укладачі: О. С. Бессараб, канд. техн. наук, проф. Г. М. Бандуренко, канд. техн. наук, доц. Т. М. Левківська, канд. техн. наук
Відповідальний за випуск О. С. Бессараб, канд. техн. наук, проф.
Видання подається в авторській редакції
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Дисципліна “Технології консервної галузі ” базується на попередніх курсах неорганічної, аналітичної, органічної, фізичної і колоїдної, біологічної хімії, технічної мікробіології, теоретичних основ технологій харчових виробництв, технохімічного контролю. Мета викладання дисципліни – дати досить широкий і глибокий комплекс знань у галузі теорії, методів та засобів консервування харчових продуктів, що дають змогу технологу науково обґрунтувати та керувати технологічним процесом з метою одержання високоякісних харчових продуктів та раціонального використання продовольчої сировини. Головним завданням дисципліни є вивчення: складу, структури і властивостей харчової сировини, напівфабрикатів і готової продукції; змін, які відбуваються у продуктах і способів найбільш ефективного регулювання цих змін у бажаному напрямі способом температурних взаємодій із залученням додаткових регулюючих факторів; технології виробництва головних видів консервної продукції, шляхи її інтенсифікації і підвищення якості; змісту окремих операцій технологічного процесу і аналіз їх апаратурного оформлення; взаємозв’язку технології, обладнання галузі і системи керування; перспектив розвитку технології консервування харчових продуктів на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу у галузі фундаментальних і прикладних наук. У результаті вивчення дисципліни студент повинен: знати біохімічні, мікробіологічні, біофізичні, теплофізичні основи та правила консервування харчових продуктів; вимоги, що висуваються до сировини і готової продукції; технологічні режими оброблення сировини й виробництва консервів; принципові схеми технологічних процесів; шляхи інтенсифікації та підвищення ефективності технологічного обладнання; вміти розробляти різні технологічні умови виробництва консервів; виконувати необхідні технологічні розрахунки; вибирати найбільш ефективне технологічне обладнання; здійснювати керівництво технологією виробництва. отримати навики визначення якості харчових продуктів та їх змін у процесі технологічного оброблення; оцінки технологічної ефективності умов консервування; визначення режимних параметрів процесів консервування. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
ВИЗНАЧЕННЯ СОКОВИТОСТІ ПЛОДООВОЧЕВОЇ СИРОВИНИ ТА СТУПЕНя ПОШКОДЖЕННЯ КЛІТИННИХ МЕМБРАН у процесі ЇЇ ПОПЕРЕДНього ОБРОБлення
Мета роботи: експериментально дослідити вміст соку у різних видах плодової і овочевої рослинної сировини та визначити ефективність попереднього оброблення сировини перед пресуванням. Завдання на виконання роботи: визначити соковитість рослинної сировини ацидометричним і рефрактометричним методами; дослідити ступінь пошкодження цитоплазматичних мембран плодових клітин різними способами - холодом, теплом, електричним струмом тощо.
1. Основні теоретичні положення. Соки – це рідка фаза плодів, що складається з води і розчинених у ній речовин. Плоди, ягоди та овочі містять 80 – 90 % соку, який міститься в клітинних вакуолях, протоплазмі і частково – в міжклітинному просторі. Вміст соку залежить від виду сировини. Для визначення соковитості – кількості соку у плодах та овочах найчастіше використовують ацидометричний метод. Суть його полягає у тому, що визначивши кількість будь-якої розчинної речовини у сировині та соку, можна розрахувати соковитість сировини. Найпростіше визначити вміст органічних кислот. Виведення формули для визначення соковитості сировини за вмістом органічних кислот Позначимо: С – соковитість, %; М – маса сировини, кг; К1, К2 – кислотність відповідно сировини і витягнутого з неї соку, %. Маса кислоти у сировині: ; (1)
Маса соку у сировині: ; (2)
Маса кислоти, що міститься в соку: ; (3)
Але за передумовою: (2) = (4), тобто (4)
Звідки: 100МК1 = МСК2;
% (5) Ацидометричним методом користуються для встановлення соковитості плодів з досить великою кислотністю. У разі дослідження низькокислотної сировини застосовують рефрактометр з подальшим використанням формули (5), де К1 і К2 означають вміст розчинних сухих речовин у сировині і витягнутому соку. У виробничих процесах кількість отриманого з сировини соку часто має вирішальне значення. Цей показник залежить від багатьох факторів – способу витягання соку, виду обладнання, якості сировини тощо. Але головним чинником залишається ступінь пошкодження клітинних мембран у сировині (або м’яззі). Тому, для збільшення виходу соку користуються методами попереднього оброблення, найпоширенішими з яких є механічне подрібнення, теплове оброблення, заморожування, оброблення ферментними препаратами чи електричним струмом. Головна мета цих методів – досягнення максимального пошкодження клітинних мембран. З метою раціонального використання сировини, вибору доцільної технології та створення керованого процесу постає необхідність визначення оптимального ступеня пошкодження клітинних мембран плодоовочевої сировини під час її попереднього оброблення у разі застосування першого чи другого методу. Це визначення ґрунтується на такому. Якщо цитоплазмові мембрани рослинних клітин пошкоджено, то вміст клітин легко вимивається холодною водою, а якщо вони цілі, то, зрозуміло, їх вміст вимити важко. За кількістю тих чи інших розчинених у клітинному соку речовин, які містяться в пробі м’язги до і після її промивання холодною водою, можна робити висновок про кількість пошкоджених клітин. Як уже було зазначено, найпростіше і найзручніше визначати загальний вміст органічних кислот. При цьому, частка пошкоджених клітин у м’яззі, % (6) де К1 і К3 – кислотність м’язги до і після промивання її холодною водою.
Примітка. Велике значення для отримання достовірних даних мають режими промивання м’язги холодною водою. Якщо таке промивання проводити довго, то вилужуванню піддаються не тільки пошкоджені, а й цілі клітини, бо цитоплазмовим оболонкам плодових клітин властива деяка проникність навіть в неушкодженому стані. 2. Прилади, лабораторний посуд і матеріали (на 1 підгрупу студентів): ваги технічні – 2; рефрактометр прецизійний – 2; водяна баня – 4; подрібнювач рослинної сировини – 1; колби мірні, місткістю 250 см3 – 8; колби конічні місткістю 100, 250 см3 –8; колби конічні місткістю 250 см3 – 8; склянки хімічні місткістю 100 см3 – 4; випарні чашки місткістю 100 см3 – 4; банки скляні СКО 1-82-1000 – 4; піпетки градуйовані об’ємом 10 см3 – 8; піпетки градуйовані об’ємом 20 см3 – 8; бюретки на 50 см3 – 4; штативи з кільцями – 4; лійки – 4, скляні палички – 8; фільтрувальний папір; марля; фенолфталеїн; 0,1 н NaOH; сировина – яблука, груші, виноград, сливи тощо – по 500 г (всього 2 кг). Date: 2015-10-19; view: 455; Нарушение авторских прав |