Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






І. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА





А.О. Жиденко

 

Навчально-методичний посібник до курсу

„Фізіологія людини”

для студентів факультету фізичного виховання,

Код та найменування спеціальності

6.01017 "Фізична культура і спорт"

ІІ курс

 

ЧЕРНІГІВ


УДК 612+591.1

ББК Е.903

Ж 69

 

Жиденко А.О.

Навчально-методичний комплекс до курсу «Фізіологія людини» для студентів факультету фізичного виховання. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2015. – 159 с.

 

 

Рецензенти: доктор біологічних наук, професор М.Ю. Макарчук;

доктор біологічних наук, професор О.В. Лукаш

 

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри біологічних основ фізичного виховання, здоров’я і спорту Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка

(Протокол № 1 від 28.09.2015 р.)

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………...3

1. Навчальна програма і тематичний план......................................................................5

2. Перелік і зміст блоків курсу, їх оцінювання та обов’язкові форми контролю…..21

3.Лабораторний практикум.............................................................................................22

4. Вказівки для самостійної роботи студентів

4.1. Тематика розділів, які винесені на самостійне вивчення.................................101

4.2Тестові завдання..................................................................................... ...............102

4.3. Задачі.....................................................................................................................143

4.4 Питання до екзамену.......................................................................... .................154

Література.......................................................................................................................158


ВСТУП

Фізіологія людини – одна з провідних навчальних дисциплін підготовки студентів факультету фізичного виховання. Вивчаючи функції організму людини в різних умовах його існування, фізіологія відкриває широкі перспективи для цілеспрямованого на них впливу, що визначає її велику практичну значущість.



Фізіологія людини є фундаментом для рішення проблем, які пов’язані із збереженням здоров’я і працездатності людини в мінливих умовах оточуючого середовища.

Програмою передбачено розглядання організму як цілісної системи з точки зору біології і кібернетики; вивчення динаміки функційної активності організму з урахуванням діапазонів регуляторних можливостей його органів і систем, виходячи з уявлень, що фізіологічні процеси і механізми найбільш повно розкриваються при взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Вимоги до загальних і професійно-орієнтованих знань і вмінь

Спеціаліст повинен знати:

· основні теоретичні положення сучасної фізіології людини;

· основні фізіологічні терміни, поняття, закони, історію розвитку, методи;

· процеси, які лежать в основі життєдіяльності і функціонування живої матерії;

· особливості фізіології збудливих утворень, збудженості і реактивності, процесу подразнення та класифікацію подразників;

· відмінні особливості біоелектричних струмів як початкової ланки процесу збудження та передачі інформації;

· значення нервової системи у регуляції функцій організму, її філо- і онтогенез;

· особливості структури центральної і периферичної нервової системи, які визначають її функції;

· особливості функціонування різних відділів головного та спинного мозку, механізми утворення безумовних і умовних рефлексів;

· механізми процесу сприйняття, будову та загальні функції аналізаторів;

· фізіологію нейромоторного апарату;

· механізми, які підтримують гомеостаз внутрішнього середовища організму, функціонування серцево-судинної та ендокринної систем, системи дихання, травлення та виділення.

 


Спеціаліст повинен вміти:

· спостерігати суттєві фізіологічні закономірності, порівнювати і виявляти головні та специфічні взаємозв’язки будови та функцій;

· дослідити рецептивні поля рухових рефлексів жаби, та їх рефлекторних дуг; встановити роль рецептора у здійсненні рефлекторної реакції;

· визначати поріг подразнення для різних аналізаторів і поріг дискримінації для шкіряного;

· виявляти тип ВНД за показниками сили, врівноваженості і рухливості нервових процесів, а також в залежності від переважаючої ролі першої чи другої сигнальної систем;

· проводити аналіз крові, визначати артеріальний тиск, систолічний та хвилинний об’єм крові;

· визначати ЖЕЛ та об’єми, що її складають, кількість максимального споживання кисню;

· розраховувати добові витрати енергії людини, основний обмін та харчовий раціон;

· пояснити всі процеси, які протікають в організмі, при дії любого зовнішнього чи внутрішнього подразника, їх нейроендокринну регуляцію;

· аналізувати функції нервових структур, порівнювати фізіологічні явища, правильно виділяти причини їх виникнення та робити узагальнюючі висновки;



· планувати і здійснювати професійну діяльність, усвідомлюючи педагогічну шкільно-гігієнічну спрямованість, враховуючи завдання навчання і виховання.

 

Програма визначає собою об’єм знань та навичок, які повинні отримати студенти. Знання, отримані по курсу «Фізіологія людини», повинні сприяти засвоєнню учбового матеріалу з наступних біологічних дисциплін про людину, а именно: «Вікової фізіології», «Валеології», «Спортивної фізіології» (ІІІ курс), «Спортивної медицини», «Гігієни», «Лікувальної фізичної культури», «Фізичної реабілітації», «Психофізіології» (IV курс).


І. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

ТЕМА 1. ВСТУП (2г.)

Предмет, об’єкт, мета і методи фізіології. Визначення фізіології як науки про функції, закони, механізми життєдіяльності організму. Короткий огляд основних етапів розвитку фізіології людини (ФЛ). Місце ФЛ серед інших біологічних наук, її основні розділи та значення. Характеристика організму з позицій біології і кібернетики. Поняття про фізіологічні і функційні системи організму.

 

ТЕМА 2. ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЛИВИХ СИСТЕМ (4г.)

Фізіологія збудливих утворень. Процеси, що лежать в основі функціонування живої матерії: обмін речовин, енергії, інформації. Еволюція апарату реагування. Поняття про фізіологію збудження, збудливості та реактивності. Морфофункційна характеристика нервово-м’язового препарату як класичного об’єкту для реєстрації прояву збудження.

Подразнення і подразники. Поняття про подразники, процес подразнення та поріг збудливості. Принципи класифікації подразників. Адекватні та неадекватні подразники. Класифікація подразників за їх природою та силою. Використання електричного подразника в експериментальних фізіологічних дослідженнях.

Характеристика біоелектричних струмів як початкової ланки процесу збудження. Історичні відомості про вивчення біоелектричних явищ. Досліди Луїджі Гальвані, Дюбуа-Реймона, Ричарда Кейтона. Поняття про біоелектричні струми та їх матеріальних носіїв. Принцип будови електрогенної мембрани. Особливості проникливості мембрани, що визначають існування мембранного потенціалу, роль активних механізмів в його збереженні. Рівняння Нернста.

Форми проявлення біострумів, їх класифікація, методи відведення. Величина потенціалу спокою для різних збудливих утворень. Поняття про електротон. Закони полярної дії постійного струму на живу тканину - закони Пфлюгера і їх значення. Локальний потенціал збудження, його природа. Синаптичний потенціал. Поняття про пасивні і активні біоструми. Залежність між порогом подразнення і збудливістю. Зміни проникливості електрозбудливої мембрани при розвитку збудження; іонні здвиги, що лежать в основі генерації потенціалу дії. Деполяризація і реполяризація мембрани як результат зміни іонної проникливості. Поняття порогового потенціалу, критичного рівня деполяризації та піку потенціалу дії. Поняття - овершут. Слідова гіперполяризація та слідова деполяризація. Функціональна роль біострумів.

Механізми розповсюдження збудження. Характеристика видів збудження в безмієлінових і мієлінових волокнах. Особливості місцевого та розповсюджуючого збудження. Механізм розповсюдження місцевого збудження в гомогенному і гетерогенному провідниках. Механізм передачі розповсюджуючого збудження в гомогенному провіднику. Сальтаторне проведення збудження. Особливості передачі збудження в гетерогенному провіднику. Закони проведення збудження в гомо- і гетерогенному фізіологічних провідниках. Залежність швидкості проведення збудження від діаметра нервового волокна; класифікація нервових волокон. Явище парабіозу М.Є. Введенського та його значення. Теплоутворення в нерві як одна з ознак прояву процесу збудження.

Фізіологічні параметри розповсюджуючого збудження, їх значення. Характеристика наступних параметрів: порогу збудження, абсолютної та відносної рефрактерності, фізіологічної лабільності. Залежність відповідної реакції від крутизни наростання струму у часі (закон Дюбуа-Реймона). Значення тривалості подразнення. Крива сили-тривалості. Реобаза, корисний час дії подразника, хронаксія. Акомодація, її механізм. Константа акомодації.

 

ТЕМА 3. АНАЛІЗАТОРИ (1г.)

Предмет вивчення загальної сенсорної фізіології. Об’єктивна та суб’єктивна сенсорна фізіологія. Моністична та дуалістична точка зору на зв’язок психічного та фізичного. Парапсихологія. Загальні закономірності функцій аналізаторів. Допавловський, суб’єктивний характер фізіології органів чуття. Уявлення І.Мюллера про діяльність органів чуття. “Закон специфічної енергії органів чуття”. Вчення І.П.Павлова про аналізатори. Аналізатори як єдина система, що забезпечує аналіз подразнень. Органи чуття як джерело інформації про подразники зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Специфічність сенсорних органів. Визначення рецептора, класифікація рецепторів, властивості рецепторних потенціалів. Тимчасовий і просторовий аспекти сенсорного збудження. Роль гальмівних синапсів. Різні типи реакцій на включення, продовження дії і виключення подразників. Взаємодія рецептивних полів і його значення в аналізі подразників. Збудливість рецепторів. Механізм збудження рецепторів. Закон Вебера-Фехнера. Адаптація до безперервного подразнення і до змін сили подразнення. Взаємодія аналізаторів. Зоровий аналізатор. Фоторецептори і їх мікроструктура. Відмінності функцій паличок та колбочок. Кольоровий зір. Явище адаптації в зоровому аналізаторі, її периферичні та коркові механізми. Побудова зображення, заломлююча сила ока. Акомодація, її механізм. Рефракція ока та її порушення: короткозорість та далекозорість, астигматизм. Гострота зору. Бінокулярний зір. Послідовні зорові образи. Слуховий аналізатор. Звукові хвилі і їх характеристика. Периферичний відділ слухового аналізатору. Функції звукопровідного апарату. Механізм рецепції звуків різної частоти. Електричні явища у завитці. Сучасні теорії слуху. Провідні шляхи і корковий відділ слухового аналізатору. Аналіз і синтез звукових подразників. Фактори, що визначають чутливість слухового аналізатору. Будова та функції присінкового аналізатору. Нюховий аналізатор, його периферичний і корковий відділи, провідні шляхи. Сучасні теорії сприйняття нюхових подразнень. Смаковий аналізатор, його периферичний і корковий відділи, провідні шляхи. Фактори, що визначають чутливість смакового аналізатору. Шкіряний аналізатор. Рецепторна функція шкіри.Класифікація і структура рецепторів шкіри. Провідні шляхи та корковий кінець шкіряного аналізатору. Функційні властивості шкіряних рецепторів. Адаптація. Руховий аналізатор. Рецепторний апарат м’язів і сухожилків. Пропріорецептори: м’язове веретено як рецептор розтягнення. Тільця Гольджі – сухожильні рецептори, їх будова та значення.Соматовісцеральна сенсорна система.

ТЕМА 4. ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (2г.)

Способи зв’язку організму з середовищем. Значення нервової системи. Еволюція типів зв’язку, за допомогою яких передається інформація та здійснюється об’єднання частин організму в єдине ціле. Гуморальний і нервовий тип зв’язку. Рефлекс як морфофункціональна основа одного з досконалих типів зв’язку в організмі. Принципи будови рефлекторної дуги. Характеристика структури та функцій основних ланок рефлекторного шляху. Загальна характеристика рецепторів, їх функцій і принципу трансформації рецепторами впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища в нервовий імпульс. Класифікація рецепторів, їх властивості. Характеристика нейронів, нейроглії, аферентних і еферентних шляхів, синапсів та ефекторів. Будова синапсу. Різні види синапсів. Принципи зв’язку рефлекторних шляхів між собою. Медіатори збудження, механізми їх утворення, виділення і дії на постсинаптичну мембрану. Поняття про моно- і полісинаптичні рефлекторні шляхи. Особливості проведення збудження в рефлекторному шляху: орто- та антидромне проведення. Принципи класифікації рефлексів.

Нервова система - спеціалізована система зв’язку, регуляції та керування в живому організмі. Функції центральної нервової системи: рефлекторна, інтегративна і координаційна. Поняття про нервовий центр. Методи визначення локалізації нервових центрів. Сучасні уявлення про основні загальні властивості нервових центрів. Однобічне та уповільнене проведення збудження у нервовому центрі. Трансформація ритму збудження, фонова ритмічна активність клітин нервових центрів. Сумація збуджень: послідовна (тимчасова та просторова). Явище рефлекторної післядії та постактиваційного полегшення. Втомленість нервових центрів та підвищена чутливість до нестачі кисню. Пластичність і тонус нервових центрів. Специфічний характер реагування нервових центрів на дію різних фармакологічних речовин.

Гальмування в центральній нервовій системі. Поняття про фізіологічне гальмування. Відкриття гальмування в ЦНС І.М. Сєченовим. Сучасні уявлення про природу, локалізацію і механізми центрального гальмування. Характеристика гіперполяризаційного постсинаптичного і деполяризаційного пресинаптичного гальмування. Механізми їх виникнення. Роль гальмівних нейронів, медіатори гальмування. Зміни іонної проникливості, що лежить в основі виникнення гальмівного постсинаптичного потенціалу. Характеристика песимального гальмування по М.Є. Введенському.

Принципи координації рефлекторної діяльності організму. Поняття координації рефлексів і її значення. Принципи координації рефлексів: конвергенція і оклюзія, іррадіація і індукція. Взаємодія і рух збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Принципи зворотного зв’язку та кінцевого шляху. Роль прямого, зворотного і аутогенного гальмування в організації координованої реакції на подразнення. Вчення А.А. Ухтомського про домінанту, принцип домінанти і її значення. Функційне значення різних відділів головного і спинного мозку. Методи вивчення функцій ЦНС. Функції спинного мозку. Функції довгастого мозку і Варолієвого мосту. Функції середнього та проміжного мозку. Специфічні і неспецифічні ядра таламуса. Гіпоталамус - центр нейрогуморальної регуляції організму. Функції ретикулярної формації і базальних гангліїв (смугастого тіла, що складається з двох ядер - хвостатого і сечовицеподібного). Ретикулогіпоталомічний вплив на вісцеральні функції. Функції мозочку. Його зв’язки зі спинним мозком та корою великих півкуль. Наслідки видалення мозочку.

Фізіологія вегетативної нервової системи. Основні морфофункціональні відмінності автономної (вегетативної) іннервації від соматичної (анімальної). Будова симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Особливості її рефлекторних дуг. Механізм передачі збудження в вегетативних гангліях. Функції симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, співвідношення між ними. Адаптаційно-трофічна роль симпатичної нервової системи (Л.О. Орбелі).

Принципи будови і функціонування великих півкуль головного мозку як вищого відділу керування і зв’язку в організмі. Загальний план будови та походження великих півкуль та їх коркового відділу. Методи дослідження функцій кори головного мозку. Філогенетичний розвиток функцій кори великих півкуль. Давня, стара та нова кора. Еволюція рецепторних і моторних функцій кори. Цитоархітектоніка. Локалізація функцій в корі головного мозку, локалізація асоціативної кори. Функційне значення основних типів коркових нейронів. Лімбічна система мозку. Її структурна організація і функційне значення. Роль лімбічної системи в виникненні різних емоційних станів (почуття тревоги, ярості, агресивності, задоволення) і мотиваційних реакцій. Електричні явища в корі головного мозку. Фонова електрична активність кори. Основні ритми електроенцефалограми, їх діагностичне значення. Сенсорні зони. Моторні зони. Взаємодія кори і підкоркових структур.

 

ТЕМА 5. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (2г.)

Предмет і методи ВНД. Вища і нижча нервова діяльність – дві головні сторони рефлекторної діяльності мозку. Значення праць І.М. Сєченова у розвитку вчення про ВНД. Павловський метод експериментального вивчення вищої нервової діяльності. Характеристика безумовних та умовних рефлексів. Їх класифікація та відмінності. Інстинкти. Правила і методи утворення умовних рефлексів. Поняття про умовні рефлекси другого та вищого порядків. Механізм утворення тимчасових зв’язків. Теорія замикання тимчасових зв’язків, роль підкоркових структур в цьому процесі. Морфофункційні зміни структури синапсів при формуванні умовних зв’язків. Біохімічні основи формування умовних зв’язків. Біологічне значення умовних рефлексів. Гальмування умовних рефлексів: безумовне - зовнішнє та умовне - внутрішнє. Види внутрішнього гальмування: згасаюче, диференціальне, запізніле і “умовне гальмо”, методи їх вироблення. Концепція функціональних систем по П.К. Анохіну. Структура поведінкового акту.

Аналізаторна і синтезуюча діяльність кори великих півкуль. Аналіз і синтез подразнень. Процес сприйняття і пізнання матеріального світу. Явище іррадіації, концентрації і взаємної індукції. Поведінкові реакції організму. Властивості нервових процесів, що визначають індивідуальні особливості поведінки. Вчення І.П.Павлова про типи ВНД. Залежність типу ВНД від працездатності нервових клітин та від особливостей протікання процесів збудження та гальмування. Типи темпераментів по Гіппократу. Вчення І.П.Павлова про I і II сигнальні системи. Відмінні особливості умовних подразників I і II сигнальних систем. Формування центрів мови, асиметрія великих півкуль. Класифікація типів ВНД в залежності від ступеня вираженості I або II сигнальних систем. Значення типологічних особливостей ВНД для профвідбору та навчання. Види і механізми сну. Структури мозку, що регулюють сон та бадьорість організму, їх морфофункційні зв’язки. Види сну. Основні стадії сну. Сновидіння, їх природа. Сомнамбулізм. Поняття про гіпноз.

Пам’ять, її види. Біологічне значення і об’єм зберігання інформації. Загальна характеристика пам’яті. Звикання - габітуація як найпоширеніша форма навчання людини. Протилежний процес - сенситизація. Види пам’яті: сенсорна, первинна, вторинна, третинна, їх характеристика. Молекулярно-генетичні механізми пам’яті.

ТЕМА 6. ФІЗІОЛОГІЯ НЕЙРОМОТОРНОГО АПАРАТУ (2г.)

Будова та функції м’язової системи. Будова та функції скелетних м’язів. М’язова механіка. Робота та сила м’язів. Ауксотонічне (ізотонічне) та ізометричне скорочення. Поодиноке скорочення, механічна сумація скорочень і тетанус. Поняття про моторну одиницю. Молекулярні механізми м’язового скорочення. Теорія ковзних ниток. Енергетичні процеси, що забезпечують роботу м’язів. Перетворення хімічної енергії в механічну. Утворення тепла при роботі м’язів. Регуляція м’язового скорочення. Тонус скелетних м’язів. Роль стовбуру головного мозку і мозочку в регуляції рухової функції. Регуляція тонусу м’язів. Пірамідна і екстрапірамідна регуляція рухової функції. Якісна характеристика рухової активності (сила, швидкість, витривалість). Фізична працездатність, фактори, що її обумовлюють. Втома при різних видах м’язової роботи; її причини і показники. Фізіологічні особливості гладенької мускулатури.

 

ТЕМА 7. КРОВ (2г.)

Функційні системи крові. Поняття про кров і її функції. Кров і лімфа як внутрішнє середовище організму. Гомеостаз. Склад крові і її кількість в організмі. Склад і фізико-хімічні властивості плазми крові. Щільність, в’язкість, осмотичний і онкотичний тиск, активна реакція. Фізіологічний розчин. Буферні системи крові. Формені елементи крові. Тромбоцити: будова, функції і кількість. Роль тромбоцитів в реакціях зсідання крові. Процес зсідання крові, значення і фактори. Антикоагулянти. Регуляція зсідання крові. Фібриноліз. Еритроцити: розмір, кількість, форма. Їх зміни в процесі еволюції. Гемоглобін, його кількість, будова і властивості. Види сполучень гемоглобіну. Резистентність еритроцитів, їх гемоліз. Реакція осідання еритроцитів (РОЕ. Швидкість осідання еритроцитів. ШОЕ). Реакція аглютинації. Групи крові людини. Система АВО, Резус-фактор. Переливання крові і його значення. Лейкоцити. Види лейкоцитів, їх кількість, структура і функції. Гранулоцити: нейрофіли, еозинофіли, базофіли. Агранулоцити: моноцити, лімфоцити. Поняття про фагоцитоз. Роботи І.І. Мечнікова. Імунні властивості крові. Поняття імунітету. Види імунітету. Вчення П. Ерлиха про гуморальні фактори імунітету. Сучасне визначення імунології. Клітинний і гуморальний імунітет, роль Т- і В- лімфоцитів в його здійсненні. Стовбурні клітини кісткового мозку - родоначальники Т- і В- лімфоцитів. Роль тімусу в формуванні Т-лімфоцитів. Кооперація Т- і В- лімфоцитів при організації імунної реакції організму. Підвищена чутливість до чужорідних агентів. Алергія та анафілаксія. Руйнування і утворення клітин крові. Еритропоез, лейкопоез і їх руйнування.

 

ТЕМА 8. ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ (2г.)

Поняття про ендокринні залози і гормони. Методи вивчення залоз внутрішньої секреції. Нейроендокринні і ендокринні ланцюги регуляції. Системи зворотного зв’язку. Функційна організація між гіпоталамусом і гіпофізом. Гормони задньої частки гіпофізу. Система передньої частки гіпофізу. Система щитовидної залози. Патофізіологічні аспекти функціонування тироїдних гормонів. Гомеостаз балансу кальцію і фосфору, гормони, що приймають участь в цьому процесі. Патофізіологія гомеостазу кальцію. Система кори наднирників. Гормони мозкового шару наднирників. Концепція стресу Г. Сельє. Загальний адаптаційний синдром. Основні закономірності індивідуальної адаптації. Роль глюкокортикоїдів в організації адаптаційного синдрому. Статеві гормони кори наднирників, їх значення. Гіпер- і гіпофункція наднирників. Гормони підшлункової залози: глюкагон, інсулін, соматостатин. Регуляція активності клітин острівців Лангерганса. Регуляція рівня глюкози, патофізіологічні аспекти. Ендокринна функція епіфізу. Залежність секреції серотоніну і мелатоніну від чергування світла і темряви. Допоміжні ендокринні системи: тимус, нирка, печінка, тканеві гормони.

ТЕМА 9. СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА (4г.)

Значення та морфофункційні особливості серцево-судинної системи. Відмінності в будові серця та в загальній схемі кровообігу у плода та дорослої людини. Особливості мікроструктури серцевого м’язу. Провідна система серця. Цикл серцевих скорочень. Систола і діастола. Тони серця.

Основні механізми збудження і електромеханічного сполучення в серці. Збудженість і збудження серцевого м’яза. Виникнення та розповсюдження збудження. Геометрія розповсюдження збудження в серці. Автоматія різних відділів серця. Синоатриальний вузол як водій серцевого ритму. Клітинні механізми виникнення збудження в серці. Мембранний потенціал і потенціал дії. Період рефрактерності. Функційне значення періоду рефрактерності. Фізіологічні механізми порушення провідності. Екстрасистолія. Механізми регуляції скорочень міокарду. Обчислення роботи серця.

Електричні явища серця. Електрокардіографія як метод дослідження функційних властивостей серцевого м’язу. Електрокардіограма.

Рух крові по судинах. Регуляція руху крові по судинах. Основний гідродинамічний закон кровотоку. Кров’яний тиск як фактор, що забезпечує рух крові. Основні принципи гемодинаміки. Величина кров’яного тиску в різних ділянках кров’яного русла. Реєстрація кров’яного тиску. Систолічний, діастолічний і пульсовий тиск. Швидкість руху крові в різних ділянках судинного русла. Час кругообігу крові. Безперервність току крові. Пульсова хвиля. Рух крові по капілярах; значення артеріовенозних анастомозів. Фактори, що сприяють руху крові по венах. Значення венозного тонусу.

Нервово-гуморальна регуляція роботи серця. Вегетативна іннервація серця; основні механізми дії медіаторів вегетативної нервової системи. Ефекти подразнення та перерізки блукаючих і симпатичних нервів. Рефлекторна регуляція діяльності серця. Вплив кори головного мозку на функції серця. Гуморальна регуляція його роботи.

Нервово-гуморальна регуляція тонусу судин. Еферентна іннервація судин. Механізми, що лежать в основі нервової регуляції змін просвіту судин. Гуморальна регуляція тонусу судин. Роль нирок, наднирників, гіпофізу і статевих залоз в регуляції судинного тонусу. Рефлексогенні зони, їх роль в підтриманні постійного рівня кров’яного тиску. Значення хемо- і барорецепторів в процесах саморегуляції. Умовно-рефлекторні зміни кровообігу. Реакція серцево-судинної системи на зміни оточуючої температури, положення тіла і фізичну роботу. Кров’яне депо і кількість крові, що циркулює. Залежність кровопостачання органів від їх функційного стану.

Лімфа і лімфоутворення. Склад і властивості лімфи, її рух в організмі. Функції лімфатичної системи. Роль лімфи в забезпеченні життєдіяльності організму.

 

 

ТЕМА 10. ДИХАННЯ (2г.)

Загальна характеристика та значення дихання. Зовнішнє та внутрішнє дихання. Дихальний апарат. Дихальні рухи. Зміни об’єму грудної порожнини при вдиху та видиху. Механізм вдиху та видиху. Негативний тиск в грудній порожнині, його значення. Життєва ємність легень. Об’єм дихального, додаткового, резервного та залишкового повітря. Повітря мертвого або шкідливого простору. Склад повітря, що вдихується, видихається та альвеолярного повітря. Легенева вентиляція. Парціальний тиск дихальних газів.

Перенос газів кров’ю. Значення фізичних і хімічних факторів в переносі газів. Роль гемоглобіну в постачанні тканинам кисню. Механізм переносу вуглекислого газу кров’ю.

Регуляція дихання. Дихальний центр довгастого мозку, його структура: інспіраторний та експіраторний центри, пневмотаксичний центр Варолієвого мосту. Ритмічна активність дихального центру; її механізми. Участь інших відділів центральної нервової системи в регуляції дихання. Вуглекислий газ як специфічний подразник дихального центру. Штучне дихання. Залежність тонусу дихального центру від аферентних впливів з різних рецепторів (органів дихання, дихальних м’язів, судин і ін.). Коркова регуляція дихання. Особливості дихання при м’язовій роботі в умовах підвищеного та зниженого атмосферного тиску.

 

ТЕМА 11. ТРАВЛЕННЯ (2г.)

Значення і визначення процесу травлення. Внутрішньопорожнинне, внутрішньоклітинне та позаклітинне травлення.

Фізіологічні основи харчування. Склад і значення харчових продуктів. Поживні речовини, вітаміни, вода, солі, мікроелементи, екстрактивні і грубоволокнисті речовини. Калорійність харчового раціону. Енергетичні норми харчування в залежності від умов життя і характеру праці. Засвоєння поживних речовин; збалансований раціон. Спеціальні дієти. Значення різноманітності їжі. Фізіологічне обґрунтування режиму харчування.

Секреторна функція слинних залоз. Склад і властивості слини, її значення. Реакція слинних залоз на дію різних подразників. Рефлекторний характер слиновиділення. Регуляція слиновиділення.

Механічна і хімічна обробка їжі в травному апараті. Значення рухової функції. Механізми її здійснення. Жування. Ковтання. Рухи шлунку та кишечника: перистальтичні, сегментаційні, маятникоподібні. Спонтанна активність гладкої мускулатури стінок травного тракту. Склад і властивості шлункового соку. Реакція шлункових залоз на введення різної їжі. Нервова і гормональна регуляція секреторної функції шлунку. Травлення в дванадцятипалій кишці. Склад і властивості підшлункового соку. Реакція підшлункової залози на введення різної їжі. Регуляція секреції підшлункової залози. Склад та властивості жовчі. Її утворення і виділення. Значення жовчі в травленні. Регуляція жовчоутворення і жовчовиділення. Склад і властивості кишкового соку; механізм його секреції. Регуляція секреції кишкового соку. Пристінне травлення.

Усмоктувальна функція травного апарату. Ворсинки як орган усмоктування. Процес усмоктування мономерів вуглеводів, жирів, білків. Функції печінки, що пов’язані з травленням і усмоктуванням. Роль товстого кишечника в процесах травлення. Дефекація.

Обмін речовин і енергії. Значення обміну речовин. Його основні етапи. Обмін білків. Значення білків в організмі. Замінні та незамінні амінокислоти. Біологічна цінність білків. Обмін білків та азотиста рівновага. Кінцеві продукти білкового обміну. Обмін ліпідів. Значення простих та складних ліпідів в організмі. Перетворення ліпідів в організмі. Жирове депо. Обмін вуглеводів. Значення вуглеводів та їх перетворення в організмі. Процеси анаеробного та аеробного розпаду вуглеводів, їх енергетична оцінка і значущість для організму. Запаси вуглеводів в організмі. Вміст глюкози в крові. Гіпер- і гіпоглікемія. Регуляція процесів обміну речовин. Рефлекторний характер регуляції процесів обміну білків, жирів, вуглеводів. Гуморальний вплив на обмін речовин. Значення кори великих півкуль в регуляції обміну речовин. Енергетична сторона обміну речовин. Дослідження енергетичного балансу організму. Пряма та непряма калориметрія. Дихальний коефіцієнт. Основний обмін. Функціональний та структурний метаболізм. Залежність інтенсивності обміну речовин від різних фізіологічних умов. Витрата енергії при м’язовій роботі.

 

ТЕМА 12. ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС І РЕГУЛЯЦІЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА (2г.)

Температура і розміри тіла. Значення зовнішнього покриву тіла людини. Захисна функція епідермісу, значення шкіряного пігменту. Гомойотермія, пойкілотермія. Вироблення тепла. Тепловий баланс. Терморегуляторний термогенез. Періодичні коливання внутрішньої температури. Тепловіддача. Фактори навколишнього середовища і температурний комфорт. Ізотермія і її значення. Хімічна і фізична теплорегуляція. Регуляція теплоутворення і тепловіддачі. Теплорегуляторна функція шкіри людини. Значення судинно-рухових реакцій та потовиділення. Роль шкіри та всього організму на перегрівання та переохолодження. Патофізіологічна терморегуляція. Фізіологічне обґрунтування дії природних факторів середовища: сонця, повітря, води. Роль шкіри в загартуванні організму. Онтогенетичні і адаптивні зміни терморегуляції.

 

ТЕМА 13. ФІЗІОЛОГІЯ ВИДІЛЕННЯ (1г.)

Значення процесів виділення. Кінцеві продукти обміну. Принципи роботи нирок. Нефрон - структурно-функційна одиниця нирки. Основні механізми функціонування нирки. Механізм сечоутворення. Первинна і вторинна сеча, її склад. Клубочкова фільтрація, її причини. Транспорт в канальцях. Реабсорбція в канальцях. Процеси секреції в епітелії канальців. Роль нирок в обміні води, регуляція осмотичного тиску, підтримка активної реакції крові та її іонного складу. Ниркові камені. Процес сечовиділення, фактори, що його обумовлюють.

Регуляція сечоутворення і сечовиділення. Нервова і гуморальна регуляція сечоутворення. Вплив гормонів на процес сечоутворення. Регуляція виведення сечі.

 

ТЕМА 14. ВОДНИЙ ТА ЕЛЕКТРОЛІТНИЙ БАЛАНС (1г.)

Кількість води в організмі та її розподіл. Водний баланс. Реабсорбція води в кишечнику. Регуляція водного балансу. Водний обмін і його значення. Залозистий апарат шкіри. Дрібні потові (мерокринні) та сальні (голокринні) залози. Фізіологічний механізм спраги. Значення мінеральних речовин в організмі. Електролітний баланс. Обмін мінеральних речовин. Регуляція водно-сольового обміну

ТЕМА 15. ФІЗІОЛОГІЯ ПРАЦІ (1г.)

Основні положення фізіології праці. Навантаження, робота і напруга. Типи роботи. Ергометрія - спосіб визначення фізичної працездатності. Реакція організму на фізичні та нефізичні навантаження. Адаптація до фізичних навантажень. Границя працездатності, втома та виснаження.

 

ТЕМА 16. РЕПРОДУКЦІЯ ТА ВАГІТНІСТЬ (1г.)

Статеві функції та їх гормональна регуляція. Статева диференціровка при розвитку гонад. Гормональна регуляція функцій гонад. Сім’яні залози чоловіків і яєчники жінок. Чоловічі та жіночі статеві гормони. Їх фізіологічне значення в організмі, механізм дії. Гіпер- і гіпофункція статевих залоз. Жіночий статевий цикл, його стадії. Дозрівання фолікулів та овуляція. Гормональна регуляція статевих функцій у чоловіків і жінок. Регуляція діяльності статевих залоз. Внутрішньосекреторні процеси під час вагітності. Підготовка до лактації. Стимуляція родів. Вигнання плоду. Стимуляція лактації та виділення молока.

 

ТЕМА 17. СТАРІННЯ ТА СТАРІСТЬ (1г.)

Основні риси процесу біологічного старіння. Визначення поняття “біологічна старість”. Довготривалість життя і процес старіння. Теорії старіння. Вікові функційні зміни в крові, серці, судинній системі, органах дихання, шлунково-кишковому тракті, печінці, нирках, репродуктивних органах, центральній нервовій системі, сенсорних органах та зміни шкіри. Основні принципи харчування людей похилого віку.

 


СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОІ ДИСЦИПЛІНИ «Фізіологія людини »

 

1. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОІ ДИСЦИПЛІНИ

 

Предмет:Фізіологія людини

Курс: підготовка бакалаврів Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 5 Галузь знань 01 "ОСВІТА" Код та найменування спеціальності 6.01017 "Фізична культура і спорт"     освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр фізичного виховання, вчитель фізичної культури Нормативні навчальні дисципліни
Модулів: 3 Рік підготовки: 2 Семестр: 3,4
Змістових модулів: Лекції: 32 год.
Семінари: год.
Загальна кількість годин: Практичні:
Лабораторні: 36 год.
Самостійна робота: 72 год.
Тижневих годин: Індивідуальна робота:10
Підсумковий контроль: залік, екзамен

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН






Date: 2015-10-19; view: 197; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.027 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию