Властивості вестибулярного аналізатора

Мета роботи: вивчити фізіологічні особливості вестибулярного апарату у людини; провести оцінку статичної та динамічної координації у людини; зіставити індивідуальні показники координації.

Питання для теоретичної підготовки. Вестибулярний апарат, його відділи. Подразники вестибулярного апарату. Наслідки порушення функцій вестибулярного аналізатора. Функції мозочка, його роль у координації рухів. Пропріорецепція.

Матеріали та обладнання: секундомір, тонометр, фонендоскоп.

ХІД РОБОТИ

Перед виконанням дослідів у піддослідних вимірюють частоту серцевих скорочень, частоту дихання і артеріальний тиск.

Дослід № 1. Вестибулярний вплив на кінцівки і тулуб.

Усаджують піддослідного. Потім, повернувши його голову максимально у бік, при заплющених очах пропонують йому випростати руки вперед і фіксувати їх у такому положенні. Спостерігають за положенням рук. Описують рухи „щелепного” та зовнішнього плеча, рук та тулуба.

Дослід № 2. Спостереження за положенням голови та очей при різному положенні тіла у просторі.

Піддослідному пропонують пробігти по лінії, зосередившись на якомусь предметі. Таке саме пропонують зробити йому після декількох обертань навколо своєї осі. Спостерігають за положенням голови, очей піддослідного, координацією рухів. Такі ж спостереження проводять, коли піддослідному після кількаразового обертання навколо своєї осі пропонують пройти при заплющених очах.

Дослід № 3. Лабіринтні порушення дихання.

У піддослідного реєструють дихання у спокійному стані та після багаторазового (20-30 разіВ. обертання навколо своєї осі. Запис дихальних рухів проводять за допомогою манжетки від апарата Ріва-Роччі.

Дослід № 4. Вплив подразнення вестибулярного апарата на вегетативні рефлекси. Лабіринтно-серцева реакція.

У піддослідного вимірюють частоту серцевих скорочень та артеріального тиску у стані спокою. Потім піддослідному пропонують зробити 10-20 швидких обертальних рухів навколо своєї осі і після їх завершення вимірюють частоту пульсу. Порівнюють результати двох вимірювань.

Дослід № 5. Оцінка статичної координації (проба РомбергА..

Для цього треба врахувати час стійкості піддослідного в позі на одній нозі, з діставанням колінної чашечки п¢яткою другої ноги. При цьому очі заплющені, руки простягнуті вперед. Звертати увагу на ступінь стійкості (нерухомо стоїть піддослідний чи хитається), на наявність тремтіння повік і пальців. Передбачити підстраховку на випадок падіння!

Дослід № 6. Дослідження динамічної координації – пальцево-носова проба.

Очі заплющені. Піддослідний витягує праву руку вправо, потім повинен швидко зігнути її і торкнутися кінцем вказівного пальця свого носа. Потім повторюють те саме лівою рукою.