Основні положення

Для дослідження зіничного рефлексу на світло досліджуваного садовлять так, щоб очі освітлювались помірним світлом. Йому пропонують фіксувати поглядом віддалену і поміщену високо точку для того, щоб погляд був спрямований догори. Після цього очі затуляють долонею на 15-20с. Швидко відводять долоню і спостерігають, як змінилась, порівняно з первісною, ширина зіниці і як вона змінюється.

Закривають долонею одне око і спостерігають, чи змінилась величина зіниці другого ока, що відбуватиметься з ним при освітлені затемненого ока.

Дослід № 2. Визначення гостроти зору за допомогою таблиці.

Для визначення гостроти зору існують таблиці з горизонтально розміщеними паралельними рядами цифр, розмір яких зменшується від верхнього ряду до нижнього. Для кожного ряду визначена відстань, з якої дві точки, обмежовуючи кожну цифру, сприймаються під кутом зору 1^/. Цифри самого верхнього ряду сприймаються нормальним оком з відстані 50м, а нижнього – 5м. Для визначення гостроти зору у відносних одиницях відстань, з якої досліджуваний може прочитати рядок, ділиться на відстань, з якої він повинен читатись при умові нормального зору.

Дослід проводиться наступним чином.

Посадіть досліджуваного на відстань 5м від таблиці, яка повинна добре освітлюватись. Закрийте одне око досліджуваного екраном. Попросіть досліджуваного назвати цифри на таблиці в напрямку зверху вниз. Відмітьте останній із рядків, який досліджуваний міг правильно прочитати. Діленням відстані, на якій знаходиться досліджуваний від таблиці (5м), на відстань, з якої він прочитав останній рядок, який він розпізнав (наприклад 10м), знайдіть гостроту зору. Для даного прикладу 5/10=0,5.

Замалюйте схему порушення оптичної системи ока і виправлення їх за допомогою відповідних лінз,

Дослід № 3. Виявлення сліпої плями.

Помістіть перед очами рисунок 1. Закривши праве око, лівим фіксуйте хрест, розміщений в правій частині рисунка. Наближайте рисунок до ока і віддаляйте його. На певній відстані від ока коло випадає з поля зору.

Рис.1. Рисунок для виявлення сліпої плями

Рис.2. Схема для визначення величини поперечника сліпої плями.

Для визначення одного із поперечників сліпої плями в лівому верхньому кутку листа паперу намалюйте хрест, який фіксується правим оком (ліве око закрийтЕ.. Із правого верхнього кутка за напрямком до хреста ведіть олівець, загорнутий, крім його відточеного кінчика, білим папером. На певній відстані від хреста (ВС) олівець перестане бути видимим, але по мірі подальшого приближення до хреста, на відстані АС від нього, знову виникає зображення олівця.

Побудуйте зображення точок А і В на сітківці (рис.2). Із подібності трикутників АОВ і А₁ОВ₁ виведіть відношення

,

де відстань АВ легко виміряти на папері; ОК – відстань від папера до ока; ОL – відстань від вузлової точки ока до сітківки, в середньому дорівнює 17мм.

Звідси легко визначити довжину знайденого поперечника сліпої плями:

Потім визначити площину по формулі S = П r².

Дослід № 4. Послідовні зорові образи і контрасти.

Розглядайте протягом декількох секунд яскравий кольоровий малюнок чи предмет через кольорове скло. Закрийте очі чи переведіть погляд на світлопофарбовану стіну. Відмітьте, що протягом деякого часу зберігається образ того ж самого предмета, що пов’язано з процесами, які відбуваються в рецепторному і центральному відділах зорового аналізатора.

Розглядайте ті ж предмети трохи довше, після чого закрийте очі і відмітьте появу негативного послідовного образу. Розгляньте рисунок 3. Відмітьте, що на білому фоні сірий квадрат виглядає більш темним, на чорному – більш світлим.

Рис. 3. Виявлення явищ контрасту.

Дослід № 5. Виявлення астигматизму.

Для спостереження астигматизму запропонуйте досліджуваному роздивитись рисунок 4, на якому одні лінії розміщені вертикально, а інші – горизонтально, товщина всіх ліній однакова. Відмітьте, які лінії, горизонтальні чи вертикальні, здаються більш чіткими.

Наближуючи рисунок до ока і відсуваючи його, визначте, спереду сітківки чи за нею сходились промені, які йдуть від менш чіткіших ліній. Якщо, наприклад, при наближенні рисунка горизонтальні лінії стали більше чіткими, то це означає, що промені, які йдуть від цих ліній, при початковому положенні рисунка сходились спереду сітківки, а при наближенні рисунка до ока точки сходження променів перемістились на сітківку, тобто зображення виявилося в фокусі.

Обертаючи рисунок, відмітьте, що уявлення про товщину ліній весь час міняється відповідно зміні їх положення.

Рис. 4. Креслення для виявлення астигматизму.

Дослід 6. Визначення поля зору

Для визначення поля зору використовують периметр.

Півколо периметра прокаліброване в градусах. Спеціальна пластинка використовується для підтримки підборіддя досліджуваного. В центрі півкола периметра прикріплене дзеркальце, яке досліджуваній фіксує оком.

Методика виконання роботи (робота проводиться вдвох)

До початку експеримента накресліть в зошиті схему, зображену на рис. 1 Б.

Запропонуйте досліджуваному покласти підборіддя на пластину периметру, одне око закрити, а другим зафіксувати дзеркальце.

Проводьте по шкалі периметра повзунком з кольоровим колом від периферії до центру: спочатку згори вниз, а потім знизу вгору. Відмітьте, на якому градусі досліджуваний почав чітко бачити колір, який пропонується йому для визначення.

Дослід проводять спочатку в вертикальному положенні півкола, а потім при його повороті на 45, 90, 135, 180^о. Досліджувані кольорі: зелений, червоний, синій, білий.

Досліджуваний не повинен знати заздалегідь, якого кольору повзунок ведуть по шкалі. Тому в досліді варто весь час змінювати кольори.

На схемі, замальованій в зошиті, крапками відмітьте відповідно відповідям досліджуваного ті відстані в градусах, на яких він зміг визначити той чи інший колір. З’єднайте між собою крапки, отримані для кожного кольору, щоб одержати криві, які обмежують поле зору для досліджуваних кольорів.

Повторіть те ж саме для іншого ока. Визначте поля зору дітей 6-7 і 7-8 років. Порівняйте отримані цифри з полем зору дорослих. З віком поле зору розширюється. За період з 6 до 7,5 років поле зору зростає в 10 разів.

Рис. 5. Поле зору для різних кольорів (А) і креслення для його визначення (Б).