Призначення покарання 79

КК (вимагання) у виді чотирьох років позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 122 (середньої тяжкості тілесне ушкодження) — у виді трьох років позбавлення волі, то остаточне покарання може перевищувати п'яти років позбавлення волі, тобто в межах ма­ксимуму ч. 1 ст. 189 КК. Тобто в даному випадку не може бу­ти застосовано принцип повного складання покарань. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяж­ким, суд може призначити покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК (наприклад, не більше шес­ти місяців арешту, п'яти років обмеження волі, п'ятнадцяти років позбавлення волі). Якщо хоча б за один із вчинених зло­чинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне пока­рання за сукупністю визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Згідно з ч. З ст. 70 КК, до основного покарання, призначе­ного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, за кожен із злочинів, що складають сукупність. До­даткові покарання одного виду приєднуються до основного шляхом їх складання або поглинання, за правилами, встанов­леними ч. 1 ст. 70 КК, а додаткові покарання різних видів приєднується до основного кожне окремо та виконуються са­мостійно.

Інколи, після постановления вироку в справі, з'ясовується, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановления вироку у першій справі. В даному випадку має місце сукупність злочинів, оскільки особа вчинила два або більше злочини і вчинені вони були до засудження хоча б за один із них. Тому, згідно ч. 4 ст. 70 КК, покарання тут при­значається за правилами, передбаченими ч.ч. 1—3 ст. 70 КК, тобто за сукупністю злочинів. У цьому разі до строку пока­рання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зара­ховується покарання, відбуте повністю або частково за пер­шим вироком згідно правил, передбачених ст. 72 КК (правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'яз­нення). Таким чином, визначення покарання за ч. 4 ст. 70 КК відбувається у три етапи:

1) спочатку призначається покарання за розкритий злочин;

2) потім за сукупністю злочинів призначається остаточне по­
карання;

80 Глава 9.

3) і нарешті, в строк покарання, остаточно призначеного за

сукупністю злочинів, зараховується покарання фактично

відбуте за попереднім вироком.

Всі ці етапи повинні бути відображені в резолютивній час­тині вироку.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) здійснюється у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановления вироку по справі (у тому числі і тоді, коли вирок ще не набрав законної сили), але до повного відбуття покарання за цим вироком. За таких умов призначен­ня покарання здійснюється у два етапи:

1) суд призначає покарання за вчинений новий злочин;

2) призначається остаточне покарання шляхом приєднання по­
вністю або частково невідбутої частини покарання за попере­
днім вироком до покарання, призначеного за новим вироком.

При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. З ст. 71 КК).

Призначення покарання за новий злочин здійснюється від­повідно до загальних засад, закріплених в ст. 65 КК. За таких умов, у випадку вчинення нового злочину під час відбування покарання, суд враховує як обтяжуючу обставину вчинення злочину в період відбування покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК — рецидив злочинів), якщо дана обставина не є кваліфікуючою ознакою складу злочину.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд не враховує відбуту засудженим частину покарання за по­переднім вироком, а лише покарання, призначене за новий злочин повністю, та невідбуту частину покарання за попере­днім вироком повністю або частково. Законом не встановлено вимог, коли невідбута частина покарання приєднується повніс­тю, а коли частково. Суд визначає це в кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи із обставин справи, але вра­ховуючи полегшення ч. 2 ст. 71 КК.

Призначення покарання за сукупністю вироків, так само як і за сукупністю злочинів, здійснюється у визначених законом межах. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КК, при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може пе­ревищувати максимального строку, передбаченого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Виняток встановлено

Date: 2015-10-19; view: 265; Нарушение авторских прав