Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Система і види покарань
У ст. 51 КК встановлено види покарань, які складають систему покарань. Під системою розуміється сукупність певних елементів, об'єднаних спільним призначенням. Система покарань — це закріплений у Кримінальному кодексі України обов'язковий для суду вичерпний перелік видів покарань, які розташовані у порядку зростання їхньої тяжкості. Ознаки системи покарань: 1) перелік видів покарань закріплено лише у КК. Жоден інший 2) перелік видів покарань є обов'язковіш для суду. Тобто суд, 3) перелік покарань, які складають систему, є вичерпним. Це Поняття, система і види покарань вона може змінюватися, шляхом внесення відповідних змін до КК у порядку встановленому законом; 4) перелік видів покарань в середині системи розташовано у певному порядку. В основу побудови системи покарань було покладено критерій порівняльної тяжкості. Види покарань розташовано за принципом зростання від менш тяжких до більш тяжких покарань. Такий принцип побудови системи покарань дає можливість суду вирішувати яке покарання буде більш тяжким, а яке менш тяжким в кожному конкретному випадку при призначенні особі покарання, звільнені її від покарання або заміні покарання на більш м'яке. Систему покарань складають: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбо 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі. У кримінальному законі встановлену систему покарань класифіковано за їх юридичною значущістю на основні, додаткові покарання і такі, що можуть бути застосовані і як основні, і як додаткові (ст. 52 КК). Основні покарання застосовуються як самостійні за вчинений особою злочин і не можуть додаватися до інших покарань. Основне покарання за відповідний злочин може призначатися лише у випадку, якщо воно передбачено санкцією норми кримінального закону, якою встановлено відповідальність за вчинений особою злочин, за виключенням випадків: • призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом (ст. 69 КК); 5 — 4-673 Глава 8. • заміни невідбутої частини покарання більш м'яким пока • амністії та помилування (ст. 85, 86, 87 КК). Відповідно до Додаткові покарання — це покарання, які призначаються на додаток до основного і не можуть бути застосовані як самостійні. До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань, у випадках та в порядку передбаченому КК (ч. 4 ст. 52 КК). Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Покарання, які можуть бути застосовані і як основні, і як додаткові — це штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу можуть бути застосовані як додаткові покарання і у разі звільнення від основного покарання з випробуванням (ст.ст. 75, 77 КК). Штраф (ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених Особливою частиною КК. Штраф — найбільш м'який вид покарання у системі покарань,— може бути призначене і як основне, і як додаткове покарання. За своїм змістом штраф має майновий характер. Кримінальним законом встановлено межі штрафу — від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (розмір мінімуму встановлюється законодавством). У випадках, передбачених КК, за окремі злочини розмір штрафу може бути вищим зазначених меж (наприклад, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ст. 220 КК). При призначенні покарання конкретний розмір штрафу визначається судом в залежності від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. У разі неможливості сплати штрафу, суд може замінити не-сплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із Поняття, система і види покарань 67 розрахунку десять годин громадських робіт за один встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законом неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років (ч. 4 ст. 53 КК). Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК). Даний вид покарання є додатковим покаранням, яке не передбачено у санкціях норм Особливої частини КК, і може бути призначене судом лише за тяжкий або особливо тяжкий злочин. Це покарання спрямоване на здійснення морального впливу на засудженого, а також на позбавлення статусу та переваг, які надає те чи інше звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас. Військові звання присвоюються військовослужбовцям, які проходять службу у військових формуваннях (Збройних силах України, Службі безпеці України, Державній прикордонній службі України прикордонних військах та інших формуваннях) та військовозобов'язаним, спеціальні звання — працівникам органів внутрішніх справ України, державної податкової адміністрації, податкової міліції, митної служби. Ранги встановлюються для державних службовців, дипломатів, класні чини — в органах прокуратури. Кваліфікаційні класи присвоюються суддям, судовим експертам та лікарям — судово-психіатричним експертам. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) може бути призначене судом і як основне покарання, і як додаткове. Як основне покарання воно застосовується лише у випадку, якщо воно передбачене санкцією відповідної норми, або, якщо суд визнає за необхідне перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не передбаченого санкцією (ст. 69 КК). Як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене і у випадках, коли воно не передбачене санкцією норми, але урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із зайняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може бути призначене як основне на строк від двох до п'яти років, а як додаткове — на строк від одного до трьох років. 68 Глава 8. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зазвичай, призначається у випадках, коли вчинення злочину пов'язане із використанням винним займаної ним посади або із заняттям певною діяльністю і має на меті недопущення в подальшому вчинення засудженим злочинів за таких умов. Призначаючи даний вид покарання, суд у вироку повинен чітко вказати, які конкретно посади засуджений позбавляється права обіймати та вид (види) діяльності, якими засудженому забороняється займатися. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк — воно поширюється на весь час відбування основного покарання, і крім цього на строк, встановлений вироком суду, який набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання (тобто воно виконується як самостійне покарання). При призначенні цього покарання як додаткового до інших основних покарань, а також у випадку застосування додаткового покарання при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК) — обчислюється з моменту набрання законної сили вироком. Громадські роботи (ст. 56 КК) є видом основного покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Зазвичай це роботи, які не вимагають певної кваліфікації (прибирання територій, благоустрій населених пунктів і ін.), і встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, але можуть відбуватися лише не більш, як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідам першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягай пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. Виправні роботи (ст. 57 КК) є одним із видів основних покарань. Воно застосовується до засудженого за місцем його роботи на строк від шести місяців до двох років. Місцем роботи засудженого є підприємство, установа, організація, в якій працює засуджений на момент постановления вироку. Під час виконання цього покарання із суми заробітку засудженого щомісячно про- Поняття, система і види покарань водяться відрахування від десяти до двадцяти відсотків в доход держави (розмір встановлюється вироком суду). При цьому засудженому забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Виправні роботи не можуть бути застосовані до певних категорій осіб: вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, які не досягай шістнадцяти років, та осіб пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Виходячи із змісту виправних робіт, оскільки їх виконання відбувається за місцем роботи засудженого, то вони не можуть бути також застосовані до безробітних. Особам, які стали непрацездатними після постановления вироку суду, суд може замінити виправні роботи штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт. Службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК) — це основний вид покарання, який за своїм змістом являє виправні роботи, що застосовуються виключно до військовослужбовців. Причому воно може бути застосоване як у випадках, коли воно передбачено санкцією норми кримінального закону, так і тоді, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Службові обмеження для військовослужбовців призначаються на строк від двох місяців до двох років. Службові обмеження для військовослужбовців не можуть бути призначені військовослужбовцям строкової служби. Зміст даного виду покарання полягає у тому, що із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування від десяти до двадцяти відсотків в доход держави (розмір встановлюється вироком суду). Крім цього, під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Конфіскація майна (ст. 59 КК) є видом додаткового покарання і може бути призначена лише у випадках, спеціально 70 Глава 8. передбачених Особливою частиною КК за тяжкі або особливо тяжкі корисливі злочини. Зміст конфіскації полягає у тому, що у власність держави безоплатно вилучається усе (повна конфіскація) або частина (часткова конфіскація) майна, яке є власністю засудженого. При цьому слід враховувати, що конфіскація може бути обернена лише на майно, яке перебуває в особистій власності засудженого або становить його частку у спільній з іншими особами власності, і не може бути обернена на частку інших осіб, які володіють майном разом із засудженим на праві спільної власності. Якщо за вироком суду конфіскується частина майна засудженого, то суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується (її розмір — 1/2, 1/3 і т. ін.), або перелічити предмети, що конфіскуються. Не підлягають конфіскації предмети, які є необхідними для життєдіяльності засудженого (предмети першої потреби). Перелік цих предметів визначається законом України. Такий перелік є додатком до КК. Арешт (ст. 60 КК) — це один із видів основних покарань, що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції Покарання у виді арешту може бути призначене на строк від одного до шести місяців. Арешт за своєю сутністю є позбавленням волі на короткий строк. Відбування арешту здійснюється у спеціальних виправних установах — арештних домах. Військовослужбовці, згідно ч. 2 ст. 60 КК, відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років. Обмеження волі (ст. 61 КК) є видом основного покарання, зміст якого полягає у триманні особи у кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду. При цьому засуджений підлягає обов'язковому залученню до праці, як правило, на виробництвах виправних центрів. Обмеження волі може бути призначене на строк від одного до п'яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягай пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) — це основне покаранням, яке може бути Поняття, система і види покарань 71 застосоване лише до військовослужбовців строкової служби Воно може бути призначене на строк від шести місяців до двох років. Це покарання може бути застосоване судом у випадках, коли воно передбачено санкцією норми кримінального закону, якою передбачено кримінальну відповідальність за вчинений особою злочин, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців не може застосовуватись замість позбавлення волі до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) є одним із видів основного покарання, що полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщення до кримінально-виконавчоі установи на певний, визначений вироком суду, строк. Позбавлення волі може бути призначене на строк від одного до п'ятнадцяти років. Застосування позбавлення волі неповнолітнім регулюється ст. 102 КК. Позбавлення волі пов'язане із значним обмеженням конституційних прав і свобод засудженого. Він позбавляється права вільно пересуватися, обирати вид трудової діяльності, обмежується його права на відпочинок, освіту, спілкування. При цьому на засудженого здійснюється виховний вплив. Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) — це найтяжчий з усіх видів покарання, передбачених КК. Воно може бути застосоване лише до особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин і лише у випадках, спеціально передбачених КК. Довічне позбавлення волі призначається лише якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Зміст довічного позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи довічно, тобто пожиттєво. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, які були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановления вироку. 72 Глава 9. Глава 9. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ § 1. Загальні засади призначення покарання Загальні засади призначення покарання — це система, передбачених кримінальним законом загальнообов 'язкових для суду приписів, якими він має керуватися при призначені покарання кожній особі, визнаній винною у вчиненні злочину у встановленому законом порядку. Загальні засади призначення покарання передбачені ст. 65 КК. Згідно даної статті суд призначає покарання: • у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини • відповідно до положень Загальної частини КК; • враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу Призначення покарання у межах, встановлених санкцією норми кримінального закону, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин означає, що суд може призначити лише той вид покарання, який встановлено у цій санкції. При альтернативній санкції суд може обрати лише один із передбачених видів покарання. Визначаючи строк чи розмір покарання суд повинен виходити із мінімальної та максимальної меж, встановлених у санкції для даного виду покарання. Якщо у санкції зазначено лише максимальну межу, то мінімальною буде нижча межа, яка передбачена в Загальній частині КК для даного виду покарання. Проте ч. З і 4 ст. 65 КК встановлено винятки з даного правила. Суд має право призначити покарання більш м'яке ніж передбачено санкцією норми кримінального закону, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, лише за наявності підстав, визначених ст. 69 КК. Вийти за верхню межу санкції, тобто призначити покарання більш суворе ніж передбачено, суд може лише при призначенні покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків згідно зі ст.ст. 70 та 71 КК. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК, тобто, призначаючи винному покарання у конкретній справі, суд повинен керуватися загальними положеннями, які характеризують злочинність та караність діяння. До таких положень зокрема належать норми, що визначають понят- Призначення покарання 73 тя злочину, класифікацію злочинів, стадії злочинної діяльності (ст.ст. 11—16 КК), положення щодо співучасті (ст.ст. 26—31 КК), множинності злочинів (ст.ст. 32—35 КК), звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 44—49 КК), поняття, мети, видів покарання, його призначення (ст.ст. 50—73 КК), звільнення від покарання (ст.ст. 74—87), судимості (ст.ст. 88—91 КК) тощо. Недотримання цих положень істотно шкодить законності та обґрунтованості покарання. При визначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Ступінь тяжкості вчиненого злочину, в першу чергу, визначається ст. 12 КК, згідно якої всі злочини поділяються за типовими ступенями: злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Типовий ступінь тяжкості визначається також об'єктом злочинів певного виду. Окрім типового ступеню тяжкості вчиненого злочину, суд повинен встановити також його індивідуальний ступінь, що означає встановлення тяжкості злочину в кожному конкретному випадку, тобто з урахуванням фактичних обставин конкретної справи. Такими обставинами, зокрема, є форма вини, мотиви й цілі, спосіб, обстановка і стадії вчиненого злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників (якщо злочин вчинено групою осіб), тяжкість наслідків, що настали тощо. Врахування особи винного означає врахування судом при призначенні покарання соціальних, психологічних, фізичних та інших істотних з кримінально-правової точки зору даних особи, що вчинила злочин. До соціальних даних особи належать професія, займана посада, характеристика в побуті та на роботі, наявність відзнак, нагород і т. ін., наявність сім'ї, утриманців, матеріальний стан і т. ін. Фізичні дані — це стать, вік, стан здоров'я, інвалідність, вагітність і т. ін., психологічні дані — психічне здоров'я, темперамент, характер особи. Всі ці дані важливо враховувати у сукупності. У вироку повинні бути наведені ті з них, які безпосередньо вплинули на призначення відповідного покарання. За своїм змістом обставини, що пом'якшують та обтяжують покараззя характеризують подію злочину та особу винного, а тому, за своєю кримінально-правовою природою вони є більш конкретними характеристиками ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного. Під обставинами, що по- 74 Глава 9. м'якшуіоть та обтяжують покарання слід розуміти найбільш значимі обставини конкретної справи, які характеризують злочинне діяння та (або) особу винного і свідчать, відповідно, про зниження або підвищення їхньої суспільної небезпечності або беруться до уваги в силу принципу гуманізму, і дають підстави для призначення винному менш суворого або більш суворого покарання. Перелік обставин, які пом'якшують покарання закріплено в ч. 1 ст. 66 КК. Згідно ч. 2 ст. 66 КК цей перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують і інші обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК. Тобто суд, призначаючи покарання, може визнати такою, що пом'якшує покарання будь-яку обставину конкретної кримінальної справи. Однак, визнавши певну обставину такою, що пом'якшує покарання, суд повинен обґрунтувати своє рішення в мотивувальній частині вироку. Судова практика, зокрема, відносить до таких обставин молодий вік особи, позитивну характеристику винного за місцем праці чи проживання, наявність на утриманні малолітніх дітей або інших осіб, неправомірну чи аморальну поведінку потерпілого. Суд не може не врахувати при призначенні покарання наявні у справі передбачені законом обставини, які пом'якшують покарання. Врахування обставин, які пом'якшують покарання, дає підстави для призначення підсудному покарання наближеного до мінімального або мінімальний строк чи розмір покарання, передбаченою санкцією відповідної норми кримінального закону; при альтернативній санкції, призначити найменш суворий вид покарання, передбачений в ній; за умови сукупності обставин, які пом'якшують покарання та інших умов, передбачених ст. 69 КК, призначити покарання більш м'яке ніж передбачено законом. Обставини, які обтяжують покарання, закріплені в ч. 1 ст. 67 КК. Даний перелік є вичерпним, оскільки, згідно ч. З ст. 67 КК, суд не може визнати такими, що обтяжують покарання, обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 67 КК. Проте, врахування при призначенні покарання обставин, які обтяжують покарання, закріплених у цьому переліку, на відміну від переліку таких, що пом'якшують покарання, не є обов'язковим для суду, за незначним виключенням. Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК, суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених в ч. 1 ст. 67 КК обставин, такою, Date: 2015-10-19; view: 885; Нарушение авторских прав |