Злочини проти основ національної безпеки 113

Глава 15. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки

Родовим об'єктом злочинів проти основ національної безпеки є охоронювані законом суспільні відносини з приводу забезпе­чення національної безпеки.

Національна безпека — це стан захищеності життєво важ­ливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. В законо­давстві виділяються наступні сфери забезпечення національної безпеки: політична, економічна, соціальна, військова, екологіч­на, науково-технологічна та інформаційна¹

Розглядувані злочини характеризуються підвищеною суспі­льною небезпекою, їх вчинення становить загрозу як для кож­ної особи, так і для суспільства та держави в цілому. Щоб підкреслити їх небезпечність, злочини проти основ національ­ної безпеки розміщені на початку Особливої частини КК України.

Кримінальна відповідальність за посягання на основи на­ціональної безпеки передбачена у таких складах злочинів:

• дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення консти­
туційного ладу або на захоплення державної влади
(ст. 109), що передбачає вчинення дій, а також змову про
вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109), здійснення публічних за­
кликів, а також розповсюдження матеріалів із закликами до
вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109);

• посягання на територіальну цілісність і недоторканність
України (ст. ПО). Кримінально караним є вчинення умис­
них дій з метою зміни меж території або державного кор­
дону України на порушення порядку, встановленого Кон­
ституцією України, а також публічні заклики чи розповсю­
дження матеріалів із закликами до вчинення таких дій;

• державна зрада (ст. 111);

Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року // Відомості Верховної Ради. — 1997. — № 10. — Ст. 85.

8 — 4-673

114 Глава 15.

• посягання на життя державного чи громадського діяча
(ст. 112). Відповідно до цієї статті особи несуть відповіда­
льність за вчинення вбивства та замаху на вбивство держа­
вного чи громадського діяча у зв'язку з їх державною чи
громадською діяльністю. До числа державша та громад­
ських діячів Закон відносить: Президента України, Голову
Верховної Ради України, Народного депутата України, Пре­
м'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України,
Голову та суддів Конституційного Суду України або Вер­
ховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів
України (на сьогодні — Вищого Господарського Суду), Ге­
нерального прокурора України, Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини, Голову Рахункової палати,
Голову Національного банку України, керівника політичної
партії;

• диверсія (ст. 113);

• шпигунство (ст. 114) — це передача або збирання з метою
передачі іноземній державі, іноземній організації або їх
представникам відомостей, що становлять державну таєм­
ницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без грома­
дянства. Відносно шпигунства закон (ч. 2 ст. 114 КК) пе­
редбачає спеціальну підставу звільнення від кримінальної
відповідальності. Зокрема, особа, яка вчинила шпигунство,
звільняється від кримінальної відповідальності за наявності
таких умов: а) припинення шпигунської діяльності; б) доб­
ровільне повідомлення органів державної влади України
про вчинене; в) якщо внаслідок цього і вжитих заходів бу­
ло відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

§ 2. Окремі злочини проти основ національної безпеки

Державна зрада (ст. 111). Кримінально караним є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підри­вної діяльності проти України, за умов, якщо ці дії умисно вчинені громадянином України на шкоду суверенітетові, тери­торіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є охоронювані за­коном суспільні відносини щодо забезпечення зовнішньої без­пеки держави, суверенітету, територіальної цілісності і недото-

Злочини проти основ національної безпеки 115

рканності, обороноздатності, державної, економічної чи інфор­маційної безпеки.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні хо­ча б одного з таких діянь: а) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, що може виявлятися у вступі на службу до війська ворожої держави, наданні допомоги агентам спецслужб ворожої держави тощо; б) шпигунство — передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю. Державна та­ємниця — це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони пра­вопорядку, розголошення, якої може завдати шкоди національ­ній безпеці України і які в установленому порядку визначені як державна таємниця¹; в) надання іноземній державі, інозем­ній організації або їх представникам допамоги в проведенні підривної діяльності проти України, а саме вчинення будь-яких дій, що сприяють вищезгаданим державам, організаціям та їх представникам здійснювати підривну діяльність.

Державна зрада — це злочин з формальним складом і є за­кінченим з моменту вчинення будь-яких передбачених ст. 111 КК дій.

Суб'єкт злочину — громадянин України, який досяг 16-річ-ного віку.

Суб'єктивна сторона державної зради характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — за­подіяти шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та не­доторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Закон (ч. 2 ст. 114 КК) передбачає спеціальну підставу зві­льнення від кримінальної відповідальності за державну зраду, зокрема встановлено такі умови:

— громадянин не вчинив ніяких дій на виконання злочинного
завдання іноземної держави, іноземної організації або їх
представників;

— громадянин добровільно заявив органам державної влади
про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відо­мості Верховної Ради. — 1994. — № 16. — Ст. 93.

116 Глава 16.

Диверсія (ст. 113). Основний безпосередній об'єкт дивер­сії — охоронювані законом суспільні відносини в окремих сферах національної безпеки. Додатковим об'єктом злочину можуть бути життя та здоров'я особи, навколишнє середовище і власність. Предметом цього злочину можуть бути: об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення (нафтопроводи, мости, електростанції тощо); стада домашніх тварин, риба; посіви сільськогосподарських культур, лісові ма­сиви.

Об'єктивна сторона диверсії полягає у вчиненні дій (вибу­хів, підпалів тощо) спрямованих на: а) масове знищення лю­дей; б) заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди здоро­в'ю; в) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важ­ливе народногосподарське чи оборонне значення; г) радіоакти­вне забруднення; ґ) масове отруєння; д) поширення епідемій, епізоотій (масові захворювання тварин) чи епіфітотій (масові захворювання рослин).

Диверсія вважається закінченим злочином з моменту вчи­нення вибуху, підпалу чи іншої дії незалежно від настання су­спільно небезпечних наслідків.

Суб'єкт злочину — особа, що досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою — ослаблення держави. Саме спеціальна мета диверсії є критерієм відмежування її від поді­бних складів злочинів: вбивств, забруднення навколишнього природного середовища, терористичного акту тощо.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Глава 16. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

§ 1. Злочини проти життя особи

Відповідно до Конституції України (ст. 27) — кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захища­ти життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних по­сягань.

Взагалі зміст права на життя складають:

Злочннн проти життя та здоров'я особи 117

1) право народитися;

2) право вимагати від інших суб'єктів правовідносин політич­
них, економічних та інших гарантій повноцінного права на
життя;

3) право на самозахист від реальної небезпеки для життя;

4) право на звернення за охороною та захистом свого життя
до державних, недержавних та міжнародних органів і орга­
нізацій;

5) право на захист і на рятування уповноваженими працівни­
ками правоохоронних органів, рятувальних служб, медич­
ними та іншими працівниками життя кожної людини;

6) право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для
позбавлення людини життя;

7) право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд.

Існують випадки, коли позбавлення людини життя не є по­рушенням права на життя якщо воно вчиняється внаслідок не­минучої потреби застосування сили:

— коли особа захищається від незаконного насильства;

— під час дій, які законно вчиняються з метою придушення
заколоту або бунту (ст. 2 Європейської Конвенції з прав
людини).

Отже, життя особи становить велику соціальну цінність, то­му воно повинно захищатися належним чином.

Кримінальний кодекс України розрізняє різні види вбивств:

• умисне вбивство (ст. 115);

• умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­
лювання (ст. 116);

• умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
(ст. 117);

• умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання
злочинця (ст. 118);

• вбивство через необережність (ст. 119);

Об'єктом даних злочинів, тобто вбивства, є життя людини.

Вбивство — це протиправне заподіяння смерті іншій людини.

Не вважається злочином самогубство чи замах на самогубс­тво. Кримінально караним є лише доведення до самогубства (ст. 120 КК).

Об'єктивна сторона вбивства — вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяль-

118 Глава 16.

ність (не вчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого).

Закінченим вбивство вважається з моменту настання наслід­ку злочину — смерті людини.

Суб'єктивна сторона вбивства — вчинення злочину з уми­слом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).

Суб'єктом вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років, за вбивства, передбачені ст.ст. 115—117, і 16-ти років — за вбивства, передбачені ст.ст. 118, 119 КК.

За суб'єктивною стороною злочини проти життя особи по­діляються на такі види:

1) умисні вбивства:

а) просте вбивство (ч. 1 ст. 115) — умисне вбивство без об­
тяжуючих і пом'якшуючих обставин. До них відносяться
вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих
взаємовідносин, зі співчуття, з ревнощів і т.д. якщо при їх
здійсненні відсутні ознаки вбивств, передбачені ч. 2 ст. 115
та ст.ст. 116, 117, 118 КК України;

б) умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин — ква­
ліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115);

в) умисне вбивство, вчинене за пом'якшуючих обставин —
привілейоване вбивство, до якого відносяться:

— умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­
лювання;

— умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини;

— умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання
злочинця;

2) вбивство через необережність (ст. 119), яке може бути
вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і вна­
слідок злочинної недбалості.

Умисне вбивство (ст. 115).

Підлягає кримінальному покаранню особа, яка вчинила вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому караним є вбивство як без кваліфікуючих ознак, так і з кваліфікуючими ознаками. Іноді такими ознака­ми є мотив і мета, тому вони підлягають з'ясуванню.

У ч. 2 ст. 115 КК передбачено відповідальність за кваліфі­ковані види умисного вбивства, а саме:

— умисне вбивство двох або більше осіб;

Злочини проти життя та здоров'я особи 119

— умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідо-
мо для винного перебувала у стані вагітності;

— умисне вбивство заручника;

— умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

— умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для жит­
тя багатьох осіб;

— умисне вбивство з корисливих мотивів;

— умисне вбивство з хуліганських мотивів;

— умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з
виконанням цією особою службового або громадського обо­
в'язку;

— умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочин
або полегшити його вчинення;

— умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильни­
цьким задоволенням статевої пристрасті неприродним спо­
собом;

— умисне вбивство вчинене на замовлення;

— умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою
осіб;

— умисне вбивство, вчинене особо, яка раніше вчинила умисне
вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст. 116—
118 КК.

Об'єктом умисного вбивства при обтяжуючих обставинах є життя особи.

Об'єктивна сторона даного злочину характеризується: а) діянням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді біологічної смерті потерпілого; в) причинним зв'язком між вказаним діянням та наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання біологіч­ної смерті потерпілого.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Співвиконавцями умисного вбивства визнаються і ті особи, які хоч і не вчиняли дій по безпосередньому заподіянню смер­ті потерпілому, але були об'єднанні з іншими співвиконавця­ми єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя та здійснили дії, які вважалися групою необхідними для реалізації умислу.

120 Глава 16.

Кримінально караними є готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство. Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передба­чав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі нас­лідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

Передбачене кримінальним законом у випадку сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиза­конного насильства, систематичного знущання або тяжкої об­рази з боку потерпілого.

Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства може бути викликане такими обставинами:

— суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протиза­
конним насильством, систематичним знущанням або тяж­
кою образою з боку потерпілого;

— суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризуєть­
ся особливим емоційним станом суб'єкта (його сильним ду­
шевним хвилюванням), а умисел на позбавлення життя по­
терпілого виникає раптово і здійснюється негайно.

Об'єкт злочину — життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді смерті людини; в) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є також час вчинення злочину. Даний злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хви­лювання, що являє собою раптовий емоційний процес, викли­каний поведінкою потерпілого, протікає швидко і бурхливо та передбачає здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Дуже часто такий стан є короткочасним, триває декіль­ка хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-ти річ­ного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані силь­ного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяж­кої образи з боку потерпілого.

При цьому, систематичне знущання — це особливо циніч­не глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом,

Злочини проти життя та здоров'я особи 121

що мають багаторазовий характер. Тяжка образа — це умис­не грубе приниження честі і гідності особи, яке може вчиняти­ся у будь-якій формі — усно, письмово, дією.

Насильство може бути як фізичним — заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв та інше, так і психічним — по­гроза вчинити якісь дії, що можуть спричинити шкоду потер­пілому, але обов'язково протизаконним.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину має дві ознаки;

— умисел завжди є таким, що раптово виник і афектованим;

— емоційний стан винної особи характеризується сильним ду­
шевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здат­
ність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Покарання за злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

(ст. 117).

Об'єктом злочину є життя новонародженої особи. Потерпі­лим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя новонародженої дитини; б) наслідками у вигляді її смерті; в) причинним зв'язком між зазначеними дія­ми та наслідками; г) часом— це діяння може бути вчинено лише під час пологів або одразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дити­ни, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-ти річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи до своїх дій при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості:

— його вчинення обумовлене емоційним тиском, який викли­
каний вагітністю і пологами та психічними процесами, які
їх супроводжували;

— тимчасовий психічний розлад, який послаблює здатність
матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з
чим вона є обмежено осудною.

122 Глава 16.

Не впливає на кваліфікацію даного злочину момент виник­нення умислу в матері вбити свою новонароджену дитину. Пом'якшуючою обставиною для цього злочину може бути вбивство дитини під час пологів або одразу після них. В іншо­му разі відповідальність матері за вбивство своєї новонаро­дженої дитини настає на загальних підставах.

Покарання за даний злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборо­ни або у разі перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця (ст. 118).

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями, що супроводжуються посяганням на життя іншої людини; б) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; в) причинним зв'я­зком між зазначеними діями та наслідками; г) певною обста­новкою.

Обов'язково умовою кваліфікації умисного вбивства при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборо­ни, уявної оборони або в умовах необхідності затримання зло­чинця.

При цьому, перевищення меж необхідної оборони — це умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охо-ронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів дер­жави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіян­ня тому, хто посягає шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посяган­ня, якщо при цьому не було допущено перевищення меж не­обхідної оборони.

Уявна оборона — це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного пося­гання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Злочини проти життя та здоров'я особи 123

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або право­мірного затримання особи, що вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Потерпілими від даного злочину вважаються такі категорії осіб:

— особа, яка вчинила суспільно небезпечне посягання і щодо
якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36);

— особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37);

— особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає захо­
дів із затримання (ст. 38).

При перевищенні заходів, необхідних для затримання зло­чинців, домінуючим є певне спрямування дій винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин і доста­вити її відповідним органам влади.

Вбивство вчинене з перевищенням меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця, коли при ньому наявними є обставини, що пе­редбачені ч. 2 ст. 115 повинно кваліфікуватися не як умисне вбивство, а за ст. 118.

Покарання за злочин — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на строк до двох років.

Вбивство через необережність (ст. 119).

Кримінально караним визнається вбивство, вчинене через необережність, яке слід відмежовувати від випадкового заподі­яння смерті (казусу), коли особа, яка заподіяла смерть потер­пілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій чи бездіяльності і не повинна була або не могла цього пе­редбачити.

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діян­ням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у ви­гляді смерті людини; в) причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності (16 років).

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи.