Стандарти формування системи доступу до інформації у зарубіжних країнах

Законодавства багатьох країн світу регламентують не лише власне процес (процедуру) реалізації права на доступ до інформації, а й досить ґрунтовно визначають правовий статус учасників відповідних відносин, випадки обмеження права на доступ до

інформації, особливості оскарження відмови у наданні доступу до інформації тощо.

Насамперед звернемо увагу на передумови реалізації права громадян на доступ до інформації, а саме на конституційні гарантії такого права. Доповідь Інституту проблем інформаційного права про стан законодавства про засоби масової інформації (далі — ЗМІ) у країнах СНД і Прибалтики (2004 р.) містить результати аналізу так званих «попередніх обмежень» для реалізації права громадян на «активний» і «пасивний» доступ до інформації.

Конституції дванадцяти країн із числа вивчених (СНД і Прибалтики) містять безумовні заборони на «цензуру», що означає систему адміністративної перевірки державним органом матеріалу до його поширення. Ця заборона продубльована й у національному законодавстві про ЗМІ. З п'ятнадцяти країн тільки Туркменістан зберігає офіційну цензуру, хоча навіть у ст. 1 Закону Туркменістану «Про ЗМІ» говориться, що «цензура масової інформації не допускається». Крім того, Туркменістан є учасником Заключного акту ОБСЄ, а також Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, у ст. 19 якого говориться, що «кожний повинен мати право на свободу самовираження», а обмеження в реалізації цього права допускаються тільки тоді, коли вони «передбачені законом» й «необхідні» для забезпечення певних інтересів, включаючи національну безпеку. Туркменська система цензури, здійснювана Комітетом з охорони державної таємниці, не має законодавчої бази, крім того, досить сумнівно, що збереження постійної системи охорони державної таємниці «необхідне» для забезпечення національної безпеки. Існує обов'язок журналіста дотримувати лояльності Туркменбаші, що уведена через поняття «програми діяльності» засобу масової інформації в Закон «Про ЗМІ». Відповідно до статті 32 цього закону, журналіст зобов'язаний здійснювати програму діяльності засобу масової інформації, з яким він перебуває у трудових відносинах, і керуватися редакційним статутом. Ця програма затверджується засновником і реалізується редакцією на основі професійної самостійності. Оскільки засновниками всіх діючих на території Туркменістану ЗМІ є держава, то вимога здійснювати політику засновника означає обов'язкову лояльність інтересам Президента.

Хоча інші чотирнадцять країн не мають своїх систем офіційної адміністративної цензури, їхні закони допускають обставини, при