Принципи доступу до інформації. Велике значення має можливість ознайомитися з документом на місці, в органі влади, який його має в своєму розпорядженні; часто цим привілеєм користуються ті

Велике значення має можливість ознайомитися з документом на місці, в органі влади, який його має в своєму розпорядженні; часто цим привілеєм користуються ті, хто мешкає неподалік від відповідного органу. Питання перекладу розглядається, як правило, не в законодавстві про особисте право доступу — принаймні в країнах з єдиною офіційною мовою, а в більш загальному законодавстві про адміністративні процедури. У країнах, в яких більш як одна офіційна мова чи мови національних меншин, питання перекладу більше пов'язане з фундаментальними принципами доступу до інформації.

Нові технології уможливлять органам влади розповсюджувати, а громадськості — отримувати документи з малими витратами. Можливість електронної обробки даних — вкрай бажане доповнення до різних форм доступу до офіційної інформації, але треба мати на увазі, що з нею пов'язана й небезпека в такий спосіб розголосити конфіденційні дані. Не треба так само забувати про додатковий ризик порушення авторських прав.

Окремі законодавчі системи обмежують обов 'язок органів влади копіювати документи чи представляти їх на місці, коли до таких документів можна легко отримати доступ інакше — наприклад, коли це широко оприлюднений матеріал, який може бути в бібліотеці чи книгарні, до яких орган влади може спрямувати запитувача.

Декілька слів про міжнародні стандарти доступу до інформації про особу. Закон США про прайвесі (1974) регламентував порядок доступу громадян до особистого досьє. Під «досьє» закон розуміє будь-який документ, інформацію, що містять такі відомості про особу, як освіта, трудова діяльність, фінансові операції, стан здоров'я, судимість тощо. Ці відомості зберігаються за позначкою, яка ідентифікує відповідну особу (наприклад, прізвище, ім'я, відбитки пальців, фонограма голосу і т.д.). Установи, що практикують такі досьє, зобов'язані дотримуватись порядку їх зберігання, використання, публікування. Збирається і зберігається тільки така інформація про працівників установ, яка необхідна державній установі виключно для виконання нею своїх безпосередніх функцій, завдань. Законодавством забезпечується необмежений доступ громадян, на яких заведено досьє, для ознайомлення з ним. Вони, зокрема, можуть внести пропозиції стосовно змін і доповнень, оскаржувати відмову в задоволенні їх

прохання відповідно до встановленої законодавством процедури тощо. Як бачимо, йдеться про такий вид інформації з обмеженим доступом, як персональні дані.

Що стосується доступу до судових слухань і публікації судових матеріалів, то Конституції й закони багатьох країн містять положення, що передбачають, що судові процеси повинні бути відкриті для громадськості.

Незважаючи на широко розповсюджені висловлення про принцип «гласності судочинства», численні відступи від нього показують, що міркування протилежного характеру, пов'язані з веденням судового процесу, часто беруть гору над цим принципом. Наприклад, у більшості конституційних висловлювань про принцип гласності говориться про те, що винятки можуть бути закріплені законодавчими актами. Характерні тут норми Конституції Вірменії (ст. 39): «Кожний для відновлення своїх порушених прав, а також з'ясування обґрунтованості пред'явленого йому обвинувачення має право на публічний розгляд своєї справи в умовах рівності, з дотриманням всіх вимог справедливості, незалежним і безстороннім судом. З міркувань захисту суспільної моральності суспільства, громадського порядку, державної безпеки, особистого життя сторін або інтересів правосуддя участь представників засобів інформації й громадськості в ході судового розслідування або його однієї частини може бути заборонено законом».

У той же час конституції інших держав надають судам право ухвалювати рішення щодо проведення закритого слухання. Прикладом може служити ст. 127 Конституції Азербайджану: «Слухання справи в закритому засіданні дозволяється тільки у випадку, якщо суд вважає, що відкрите провадження може стати причиною розкриття державної, професійної або комерційної таємниці, або встановлює, що є необхідність збереження таємниці особистого або сімейного життя громадян».

Закони загального застосування, такі, як карні й цивільний процесуальні кодекси, додержуються єдиного зразка, говорячи про принцип гласності й у той же час перераховуючи обставини, при яких слухання можуть бути закритими (наприклад, ЦПК Казахстану — ст. 9 й УПК Казахстану — ст. 29).

Крім того, що стосується законодавства, що має спеціальне відношення до засобів масової інформації, то в переліку прав жур-