Який з перелічених показників відображає обсяги зов­ нішньоекономічних відносин?

1. Зовнішньоторговельний оборот.

2. Темпи приросту зовнішньоторговельного обороту.

3. Експортна квота.

24. Розподіл зовнішньоекономічних зв'язків за суб'єктами
та методами товарного обміну — це:

1. Інституціональна структура зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Товарна структура зовнішньоекономічних зв'язків.

3. Географічна структура зовнішньоекономічних зв'язків.

25. Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність яка
пов'язана з відносинами між:

1. Резидентом та нерезидентом.

2. Двома нерезидентами.

3. Двома резидентами.

4. Державою та нерезидентом.

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ

1. Товарний експорт 40 млрд дол.

2. Товарний імпорт 30 млрд дол.

3. Експорт послуг 15 млрд дол.

4. Імпорт послуг 10 млрд дол.

5. Грошові перекази в країну 5 млрд дол.

6. Чисті грошові перекази із країни 10 млрд дол.

7. Приток капіталу 20 млрд дол.

8. Відток капіталу 40 млрд дол.

9. Офіційні валютні резерви 10 млрд дол.

Дайте відповіді на питання, базуючись на даних платіжного балансу умов країни за поточний рік, що подані в таблиці

1. Яка величина торговельного балансу?

2. який баланс послуг та некомерційних платежів?

3. Який баланс поточних операцій?

4. Який баланс руху капіталів?

5. Визначне сальдо платіжного балансу.

6. Який вплив мають зовнішньоекономічні операції країни на
її внутрішню економіку: стримуючий чи стимулюючий?

РОЗДМ

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності України.

2.2. Класифікація суб'єктів та видів зовнішньоекономічної

діяльності.

2.3. Характеристика системи регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності.

2.4. Систематизація методів регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності.

Ключові слова та поняття: принципи зовнішньоекономі­чної діяльності, види зовнішньоекономічної діяльності, суб'є­кти зовнішньоекономічної діяльності, органи державного ре­гулювання зовнішньоекономічних відносин, недержавні орга­ни регулювання зовнішньоекономічної діяльності, адмініст­ративні методи регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, економічні інструменти регулювання зовнішньоекономічних відносин, правове регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності.

2.1. Принципи зовнішньоекономічної діяльності України

З прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.) Де­кларації про державний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулює зовнішньоекономічну діяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.

Основоположними принципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народу України; свобода зовнішньоекономічного підприємницт­ва; рівність і недискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності перед законами України; верховенство закону і за­хисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, екві| валентність обміну.

46 ™

Принцип суверенітету народу України полягає у:

• виключному праві народу України самостійно та незалежно
ґпйснювати зовнішньоекономічну діяльність на території Украї-

керуючись чинним законодавством України;

'• обов'язку України з виконання договорів і зобов'язань у сфері міжнародно-економічних відносин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва ре­алізується у:

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровіль­
но вступати в зовнішньоекономічні зв'язки;

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюва­
ти її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством
України;

• обов'язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономі­
чної діяльності порядку, встановленого законодавством;

• виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності на всі одержані ними результати даної діяльності.

Основу принципу юридичної рівності та недискримінації ста­новлять:

• рівність перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності;

• заборона будь-яких дій держави, результатом яких є обме­
ження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної дія­
льності;

• неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких
її суб'єктів.

Принцип верховенства закону — це передусім регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та за­борона застосування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі умови для функціонування суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної Діяльності реалізується у:

• однаковому захисті інтересів усіх суб'єктів зовнішньоеко­
номічної діяльності на території України^С-.'. -*

• однаковому захисті інтересів суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного
права;

_ • захисті державних інтересів як на території України, так і за ¹¹ межами.

Основоположною тезою принципу еквівалентності обміну є Припустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

2.2. Класифікація суб'єктів та видів зовніш­ньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність — це господарювання суб'єтів України та іноземних суб'єктів, яке ґрунтується на взає­мовідносинах між ними, що має місце як на території України так і за її межами. До суб'єктів належать: галузі, підгалузі, об'єд­нання, підприємства, виробничі кооперативи і організації, що си­стематично виробляють і реалізують експортні ресурси всіх ви­дів, споживають імпортні товари (послуги) і здійснюють усі види зовнішньоекономічної діяльності.

Головною підставою функціонування суб'єкта зовнішньоеко­номічної діяльності є внесення даного виду діяльності до статуту підприємства або установчого договору, що надає право підпри­ємствам здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяль­ності.

Згідно з чинним законодавством України, всі суб'єкти зовні­шньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

До основних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від­носяться:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та
особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє-
здатність і постійно проживають на території України;

• юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постій­
не місцезнаходження в Україні;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних
осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської дія-;]
льності, які не є юридичними особами згідно з законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участі іноземних суб'єктів госпо­
дарської діяльності, що зареєстровані в Україні;

• Україна в особі її органів — місцеві органи влади і управ­
ління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;

• інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені закона­
ми України.

Підставою функціонування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є внесення даного виду діяльності до статуту підпрй-

а _а5₀ установчого договору, що надає право підприємствам ^Є^йснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності.

Сукупність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності мо­жна систематизувати за такими критеріями: за рівнями, дієзда-ністю, способом привласнення результатів діяльності та від­повідальністю.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють зовнішньоекономі­чну діяльність, можна систематизувати за п'ятьма рівнями:

• мікрорівень — рівень суб'єктів господарювання як юридич­
них, так і фізичних осіб — це підприємства, фірми, організації,
які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

• мезорівень — рівень різного роду національних галузевих і
регіональних об'єднань. Це, передусім, міністерства і відомства,
які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономіч­
них відносин (Міністерство економіки України, Національний
банк України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча
комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата Украї­
ни), а також міністерства та відомства, які відіграють досить ак­
тивну роль, особливо стосовно питань регулювання експорту чи
імпорту (Агропромисловий комплекс, Міністерство промислової
політики України та ін.);

• макрорівень— рівень держави. Основними суб'єктами да­
ного рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;

• метарівень — становлення зовнішньоекономічних пріорите­
тів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це
стосується співпраці органів управління на стадії створення і
розвитку інтеграційних об'єднань.

• мегарівень — рівень міжнародних об'єднань, організацій.
Це, передусім, Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Сві­
това організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата,
Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада мит­
ного співробітництва. -;,

Еволюція системи регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності засвідчує, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається- доміну ван ня того чи іншого суб'єкта. При цьому активність однієї' сторши залежить від по­ведінки іншої. Якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, то активну позицію посідають суб'єкти мікро- або мєзорівня. На мі-крорівні це виявляється у пошуку шляхів мінімізації податкових платежів безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорі-вні йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відом-

4-³

ств. Як правило, даний процес відбувається врозріз із загально­економічними інтересами держави.

Якщо країна вибирає автаркічну модель побудови економічної системи, то зовнішньоекономічні відносини регулюються винят­ково на макрорівні, якщо ж провадиться політика лібералізації стосовно зовнішньоекономічних зв'язків, то необхідністю стає не тільки уніфікація національного законодавства з міжнародним, а й переноситься рівень регулювання багатьох питань з макрорівня на мегарівень.

За дієздатністю суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності по­діляються на фізичні та юридичні особи. До фізичних осіб відно­сяться підприємці, наймані працівники, туристи, тобто ті, хто безпосередньо бере участь у здійсненні даного виду діяльності. До юридичних осіб відносяться різнобічні організаційно-правові форми створених та функціонуючих підприємств: організації, фі­рми, корпорації, асоціації тощо.

За способом привласнення результатів діяльності суб'єкти зо­внішньоекономічної діяльності можна згрупувати таким чином: держава, в особі не тільки державних органів регулювання, а й міждержавних та міжнародних організацій, власників, тобто без­посередніх засновників підприємств та найманих працівників, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають однако­ве право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені зако­нами України, незалежно від форми власності та інших ознак.

Серед основних видів зовнішньоекономічної діяльності виді­ляють:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг
іноземним суб'єктам господарської діяльності;

• науково-виробнича кооперація з іноземними суб'єктами го­
сподарської діяльності;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та
іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• спільна підприємницька діяльність;

• підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій,
патентів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб'єктів го­
сподарської діяльності;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення ви­
ставок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів,
що здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

• товарообмінні (бартерні) операції;

• орендні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної дія­
льності;

• операції з придбання, продажу та обміну валюти;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з інозе­
мними суб'єктами господарської діяльності;

• інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.

2.3. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Формування ринкової моделі господарювання в Украї­ні передбачає створення ефективної системи регулювання зовні­шньоекономічної діяльності. Основними цілими даної системи регулювання є:

• захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності;

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внут­
рішнього ринку;

• створення найбільш сприятливих умов для інтеграції еконо­
міки України з системою світового поділу праці;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

• заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійс­нюється: державою в особі її органів у межах їх компетенції; не­державними органами управління економікою; самими суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності.

До державних органів управління зовнішньоекономічної дія­
льності відносяться державні органи як законодавчої, так і вико­
навчої влади, а також місцеві органи влади (рис. 2.1).Слід зазна­
чити, що кожний із органів державного регулювання зовнішньо­
економічної діяльності виконує тіцьки йому делеговані функції в
даній системі управління. * ЛИСк^.^

Основними функціями Верховної Ради України, як найвищого органу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є:

• створення законодавчої бази у сфері зовнішньоекономічних
відносин;

• затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної ді­
яльності;

- розгляд, затвердження та зміна структури органів державно­го регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• укладання і ратифікація міжнародних договорів України;

• встановлення правових режимів на території України;

Верховна

Рада України

Анти-

монополь-

ний комітет

України

Міністерство економіки та з питань

європейсько

ї інтеграції

України

Міжвідомча комісія з

міжнародної торгівлі

Державна

митна

служба

України

Рис. 2.1. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

До компетенції Кабінету Міністрів України належить:

♦ відповідно до прийнятого законодавства здійснювати коор­
динацію зовнішньоекономічних зв'язків;

♦ затверджувати нормативні акти управління з питань зовні­
шньоекономічної діяльності;

♦ проводити переговори та укладати міжнародні договори;

♦ забезпечувати складання платіжного балансу.

Національний банк України фактично є основним органом _и здійсненні валютної політики країни. Тому основні його фу­нкції такі:

• реалізує валютну політику держави;

• регулює курс національної валюти;

• здійснює облік і розрахунки з наданих і одержаних держав­
них кредитів і позик;

• здійснює зберігання і використання золотовалютного резер­
ву України;

• представляє інтереси держави у відносинах з центральними
банками інших країн;

• видає ліцензії на здійснення комерційними банками опера­
цій в іноземній валюті.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну ді­яльність», одним із органів державного регулювання було Мініс­терство зовнішньоекономічних зв'язків України, але на сьогодні його функції виконує Міністерство економіки України та Мініс­терство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, осно­вні з них такі:

• забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної по­
літики;

• здійснення контролю за державними суб'єктами зовнішньо­
економічної діяльності.

Основними функціями Державної митної служби України є здійснення митного контролю на території України та затвер­дження актів з питань митної політики держави.

Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльні­
стю здійснюють реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної дія­
льності (як суб'єктів господарської діяльності) та контролюють
функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на
регіональному рівні. <*%

Останнім часом система органів регулювання доповнилася новими структурами — Антимонопольним комітетом України та Міжвідомчою комісією з міжнародної то р г ів лі. При цьому Анти-монопольний комітет здійснює контроїв- за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства, а Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі ви­конує такі функції:

• здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності;

• приймає рішення про порушення і проведення антидемпін­
гових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та засто-

сування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеці­альних заходів;

• здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності (ліцензування, квотування, реєстрація окре­мих видів контрактів).

До недержавних органів управління економікою відносяться то­варні, фондові, валютні біржі, Торгово-промислові палати України. При цьому дані органи регулювання можуть виконувати тільки їм надані функції у сфері управління зовнішньоекономічною діяльніс­тю. Так, тільки Торгово-промислова палата України засвідчує країну виробництва товару через систему видачі сертифіката походження.

2.4. Систематизація методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Україна має у своєму розпорядженні чималий арсенал регуляторів зовнішньоекономічної діяльності, серед яких основни­ми є організаційно-правові, адміністративні, економічні (рис. 2.2).

Правове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків включає розробку та прийняття нормативно-правової бази в Україні та вико­нання норм міжнародного права, приєднання України до міжнарод­них організацій та конвенцій, укладання міжнародних угод.

Будь-який суб'єкт господарської діяльності функціонує у відпо­відному правовому середовищі, яке формується на основі законода­вчої бази. Тобто, правила поведінки суб'єктів визначаються законо­давством тієї країни, на ринку якої функціонує підприємство.

Економічні можливості підприємства у сфері зовнішньоеконо­мічної діяльності обмежені правилами і обов'язками, які надає їм організаційно-інституційна підсистема функціонування економіч­ної системи суспільства. Суть даної підсистеми визначається тією місією, яку відіграє процес організації в забезпеченні і упорядку­ванні системи господарювання в цілому. Використання в механіз­мі зовнішньоекономічного співробітництва організаційно-інститу-ційних інструментів дозволяє упорядкувати складну систему взає­модії різних форм міжнародної організації виробництва і міжнаро­дного обміну, взаємозв'язків між ними, взаємозалежності внутрі­шньої і зовнішньої сфери економіки. В процесі взаємодії всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин відбувається формуван­ня міжнародної організаційної структури виробництва, розвиток організаційних форм і принципів його регулювання.

О X