Класифікація митного тарифу залежно від мети та функціональності його застосування 1 page

Класифікація митного тарифу залежно від мети та функціональновй9$шг&застосування

Якщо проаналізувати використання митного тарифу під кутом зору напрямку руху товаропотоків; то можна просте­жити певну закономірність. Фіскальне мито застосовується для усіх видів товаропотоків незалежно від напрямку: експорт, ім­порт чи транзит. Сфера дії протекціоністського мита — це винят­ково імпорт товарів, оскільки всі країни зацікавлені в реалізації

передусім національного експортного потенціалу. Преференційне мито використовується як при експорті, так і при імпорті товарів. Митний тариф існував ще за часів, коли централізована дер­жава починала зароджуватися. Тоді він мав в основному фіскаль­ний характер, оскільки головна мета полягала в поповненні дер­жавної казни. У перебігу розвитку суспільства значення митного тарифу як інструменту фіску поступово зменшувалося, зростала роль його як ефективного засобу проведення торговельної полі­тики.

Наприкінці XIX і на початку XX ст., хоча і домінував фіска­льний підхід (митний тариф був високий і розглядався виключно як джерело доходу держави), але разом з тим високі митні тари­фи більшості держав світу захищали національну економіку від припливу англійських товарів, які на той час, завдяки технічній революції, мали високу конкурентоспроможність.

Починаючи з XX ст. намітилася тенденція до зниження мит­них тарифів, послабилась їхня роль у формуванні доходів держа­ви, тобто почала домінувати регулятивна функція. При цьому відчувалася значна потреба в більш деталізованій диференціації митних ставок залежно від товарних груп і конкретних виробів з урахуванням потреби в імпорті, рівні національних і світових цін. Така диференціація митних тарифів вимагала наукового обгрун­тування, дослідження об'єктивних визначальних факторів. Од­ним із об'єктивних факторів, який почав відігравати домінуючу роль, став розвиток міжнародного поділу праці, що потребував послаблення протекціоністських заходів, які перешкоджали роз­ширенню світогосподарських зв'язків.

Спеціалізація національних економік, у тому числі предметна, подетальна і технологічна, потребувала диференціації зовніш­ньоторговельної політики країн за групами, видами продукції і стадіями технологій, обгрунтування мита за виробами і групами виробів з урахуванням зовнішніх і національних умов виробниц­тва та реалізації.

Відповідно до теорії міжнародної торгівлі, спеціалізація краї­ни на світовому ринку з певного виробництва експортної проду­кції дає можливість не тільки реалізувати конкурентні переваги країни, а й імпортувати товари, які економічно недоцільно виро­бляти.

Інтернаціональні витрати виробництва формуються на підста­ві національних витрат виробництва на товари, що експортують­ся на світовий ринок і мають конкурентні переваги щодо певних умов виробництва. Певні переваги забезпечують стосовно низь-

й рівень національних витрат виробництва спеціалізованої ^КИодукції і відповідно нижчий рівень національних цін порівняно ^світовими. Дана різниця між національними і світовими витра-ми та цінами визначається стосовно стійкою різницею в націо­нальних умовах виробництва продукції в різних країнах і є об'єктивною основою формування митного тарифу.

Мито — це вартісна категорія. Воно є основним фактором, який підвищує ціну конкретного імпортного (експортного) това­ру при його надходженні на національний ринок країни і дає змо­гу національним виробникам підвищувати загальний рівень цін на вітчизняні товари та отримувати додатковий прибуток. Тому потрібен індивідуальний підхід до обґрунтування мита з кожного конкретного товару на основі аналізу національних та інтернаці­ональних витрат і цін.

Якщо мито визначається на основі різниці між світовими і наці­ональними цінами, то в даній ситуації митний тариф виконує, перш за все, фіскальну функцію — формування дохідної частини Держа­вного бюджету. При цьому митний тариф є стабілізуючим факто­ром, тобто вирівнює умови конкуренції для імпортних і національ­них товарів, не надаючи переваг жодному з них. Аналіз імпортного тарифу в Україні показав, що основними товарними групами є продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (28.01—35.07; 38.01—40.01), різні види тканин (52.01—55.16), ви­роби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди та ін. (68.01—70.20), різні види інструменту (82.01—82.15), прилади й апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні та ін. (90.01—92.09).

Коли ж мито установлюється вище за різницю між національ­ними і світовими цінами, тобто обмежує допуск на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоніст­ську функцію. У сучасних умовах формування тарифної політики України основними товарними групами, які піддали під захисний ефект дії імпортного мита, стали: вибухові речовини (36.02— 36.06), фотоплівки (37.01—37.07), шкіра та вироби з неї (41.01— 42.02), текстильні вироби (56.01^—67. 04,)^ ювелірні вироби 1-13—71.18), електроінструмент" (85.ФР*=£5;48), автомобілі •01—87.16), зброя та боєприпаси (93.01—93.07), меблі та інші промислові вироби (94.01—94.06).

-Якщо ж ввізне мито встановлено нижче за різцицю між націо­нальними і світовими цінами, то створюються сприятливі умови ^я іноземних товарів, виконується функція стимулювання імпо-У товарів до країни. Нерідко такі товарні групи оподатковують-чисто номінальною ставкою (1—3 %), а здебільшого нульовою

ставкою. В основному до цієї групи належать товари, викори_с тання яких передбачено в промисловій переробці, або товарні групи аналогів, яких у національному виробництві не існує, а по­треби у споживанні є досить сталими, а саме: чистопородні пле мінні тварини (01.01.11000; 01.02.1000; 01.03 10000; 01.04.10100-01.06.0000), сировина для харчової промисловості (горіхи 08.01.30000; мигдаль, фундук 08.02.90.900; перець 09.04; ваніль 09.06; кориця 09.06 та под.).

Таким чином, встановлення для різних товарів однакової за розміром митної ставки не означає, що митний тариф має одна­кову функціональну спрямованість. Тільки встановлення безпо­середньої залежності між внутрішніми та зовнішніми цінами дає змогу визначити кінцевий ефект застосування митного тарифу. Залежність співвідношення цін засвідчує, що для одних товарних груп мито виконує захисну функцію, для інших регулятивну, а для окремих створює конкурентні умови виробництва як націо­нальних, так і іноземних підприємств.

Величина ставки мита — це кількісний показник, тобто він не дає можливості повною мірою відстежити ефективність викорис­тання митного тарифу як інструменту державного регулювання економічної ситуації у сфері міжнародних економічних відносин. Так, якщо взяти номінальну ставку імпортного мита в розмірі 8 %, то важко сказати, який функціональний ефект досягається при використанні даного виду митного тарифу, — протекціоніст­ський, фіскальний чи регулятивний. Тому за впливом на конкре­тний об'єкт оподаткування (експорт, імпорт) потрібно розрізняти номінальний і реальний митні тарифи.

Номінальні митні ставки — це ті, що вказуються в митному тарифі. Вони дають тільки загальне уявлення про рівен.- митного оподаткування країни. Реальні ставки свідчать про реальний рі­вень мита на кінцеві товари і розраховуються з урахуванням усіх факторів, які впливають на процес формування митного тари­фу, — співвідношення між цінами на внутрішньому та зовніш­ньому ринках, темпи зростання інфляції, погіршення чи поліп­шення платіжного балансу, рівень митного оподаткування імпортних комплектуючих та ін.

Відповідно до рішень ГАТТ, до 2005 т), рівень митного опода­ткування продукції промислового виробництва у розвинутих країнах світу повинен становити 3,8 %. Водночас зниження сере­днього рівня митних ставок не дає повного уявлення про рівень реального протекціоністського захисту внутрішніх ринків розви­нутих країн.

По-перше, скорочення середнього рівня митних ставок може відбутися за рахунок ставок, що вже втратили своє торговельно-політичне чи економічне значення, незважаючи на те, що ставки на «чутливі» товари залишаються високими.

По-друге, в умовах зближення рівнів продуктивності праці, витрат виробництва, внутрішніх і зовнішньоторговельних цін розвинутих країн навіть порівняно невисокі ставки митного та­рифу можуть забезпечувати захист внутрішнього ринку.

По-третє, при невисокій номінальній ставці мита можна за­безпечувати значний рівень протекціоністського захисту внутрі­шнього ринку за умови диференціації ставок мита на готову про­дукцію і сировину та напівфабрикати, які використовуються при її виробництві. Чим більшою буде різниця між цими ставками, тим вищим буде ефективний рівень тарифного захисту.

Якщо враховувати, що тарифні ставки в усіх країнах диферен­ційовані залежно від того, які товари імпортуються, т.о особливо­го значення набуває визначення не номінального рівня захисту, а ефективного, тобто реального. При цьому простежуються певні закономірності:

• якщо при виробництві кінцевої продукції не використову­
ються імпортні компоненти, ефективний рівень митного захисту
дорівнює номінальному;

• якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію і на ім­
портні компоненти однакова, то ефективний рівень митного за­
хисту дорівнює номінальному;

• якщо ставка митного тарифу на кінцеву продукцію більша,
ніж ставка тарифу на імпортні компоненти, ефективна ставка на
кінцевий товар більша від номінальної. Ця залежність правильна
і навпаки;

• ставка ефективного рівня митного тарифу зростає у міру
збільшення частки імпортних компонентів /'Кінцевій продукції;

• ставка ефективного рівня митного тарифу знижується у міру
зростання тарифу на імпортні компоненти. Залежність правильна
і навпаки. ^ «_]У ~

Номінальна ставка митного тарифу" може бути тільки додат­ною, ефективна ставка може бути як додатною, так і від'ємною у випадку, якщо тариф на імпортні компоненти значно перевищує кінцеву продукцію.

На підставі розрахунку ефективного рівня захисту обґрунто­вуються застосування певних важелів зовнішньоторговельної по­літики держави. Якщо уряд хоче захистити національних вироб­ників готової продукції, то для цього необхідно встановити

ставку на готову продукцію на рівні вище від ставки тарифу на імпорт проміжної продукції. У результаті реально існуючий (ефективний) рівень митного захисту буде вищим від номіналь­ного. Якщо ж необхідно захистити від іноземної конкуренції сек­тори, які виробляють проміжну продукцію, але стимулювати конкуренцію в секторах, які виробляють готову продукцію, то можна встановити високий імпортний тариф на проміжну проду­кцію, внаслідок чого номінальна ставка тарифу на готову проду­кцію буде насправді означати більш низький, а іноді від'ємний рівень реального митного захисту.

Серед факторів, які хмають безпосередній вплив на реальний рівень митного оподаткування, одним із головних є стабільність курсу національної грошової одиниці. Дослідження застосування імпортного мита в Україні показало, що більшість митних ставок, які використовувалися з регулятивною метою, в основному як ін­струмент структурного регулювання імпорту, після девальвації стали фактично дискримінаційними стосовно товарів іноземного виробництва. Так, адвалорна ставка у ЗО % на побутову електро­техніку, аудіо- та відеотехніку (товарні групи 85.20—85.41) прак­тично блокувала офіційний товаропотік, тому що за умов низької платоспроможності споживачів сплата всіх митних платежів при­зводить до втрати конкурентоспроможності імпортера. За таких умов знижуються офіційні обсяги імпорту, а суб'єкти господа­рювання посилюють пошук легальних шляхів мінімізації плате­жів при імпорті чи нелегального ввезення товарів.

Отже, при розробленні ставок національних митних тарифів мають враховуватися такі критерії визначення номінального мита:

• різниця між внутрішніми (оптовими) та світовими цінами;

• інтереси національних виробників та споживачів;

• можливість заміни імпортної продукції вітчизняною;

• інтереси збереження прямих зв'язків, виробничої кооперації;

• заохочення або стримування імпорту товарів залежно від
ступеня їхньої обробки;

• сприяння виробництву товарів експортного призначення че­
рез систему пільг на імпорт сировини та компонентів;

• доцільність обмеження імпорту окремих товарів або під­
вищення прибутків Державного бюджету від оподаткування ім­
порту;

• можливість маневрування рівнем мита в перебігу міждержа­
вних та торговельних переговорів для отримання зустрічних по­
ступок.

Таким чином, у контексті вартісної категорії митний тариф можна розглядати як інтернаціональну диференційовану ренту, яка виникає на базі стійкої різниці в національних витратах виро­бництва різних країн, що обумовлені різною ефективністю функ­ціонування національних економічних систем. Залежно від порядку встановлення розрізняють: ♦ автономне мито, яке встановлюється державою самостій­но тобто без будь-яких обов'язків перед іншою країною, і за­стосовується до будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження. Величина мита може бути змінена відповідно до інтересів країни без узгодження з країнами-партнерами. Даний вид мита, як правило, досягає значних розмірів і є об'єктом дис­кусій на дво- або багатосторонніх переговорах для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Пред­метом таких переговорів є перелік товарів, до яких застосову­ються митні тарифи, їх структура, розмір митних ставок, поря­док їх застосування. В результаті виникає конвенційне або договірне мито;

♦ конвещійне(договірне) мито встановлюється на базі двосто­ронньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу, і тому не може бути змінено державною владою в односторонньому порядку. Воно не зміню­ється впродовж тривалого часу, що має велике значення для ана­лізу тих митних бар'єрів, з якими експортер стикається на ринку інших країн. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлено, призупиняють свою дію.

На ранніх етапах формування митно-тарифної політики, мит­ний тариф є автономним. Це пов'язано з тим, що:

• по-перше, через відсутність концепції реалізації зовнішньо­
економічної стратегії країна не може визначити пріоритетність
застосування тих чи інших регуляторів зовнішньоекономічних
відносин;. '*■

• по-друге, основи регулятивності формуються передусім на
національному рівні, а потім у міру інтегрування на базі міжна­
родного законодавства;,., -у '". іШЄь&У'

• по-третє, першочерговими завданнями стають проблеми
пошуку джерел формування бюджету та захисту національного
ринку, тобто мито виконує фіскальну та протекціоністську функ-
Дії, а вже потім регулятивну;

• по-четверте, автономне мито встановлюється з метою макси-
мізації митних ставок не стільки з причини фіску, скільки ство-

рення сприятливих умов для проведення майбутніх торгів у сфері регулювання торговельних бар'єрів у вигляді митних тарифів.

У подальшому, з поступом інтернаціоналізації господарського життя, механізм застосування митного тарифу набуває договір­ного характеру. Цьому передують такі тенденції:

♦ знижується роль національного законодавства, зростає роль
міжнародного, і, зокрема, тих законодавчих актів, які спрямовані
на зняття торговельних обмежень;

♦ реалізація експортного потенціалу країни на світовому рин­
ку нерідко залежить від рівня протекціонізму стосовно товарів
даної країни, а пониження даного рівня можливе тільки за умови
певних поступок країни у напрямку лібералізації умов здійснення
зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, на перших етапах формування митно-тарифної політи­ки України (1991—1993 рр. та 1994—1996 рр.) митний тариф мав автономний характер, а в подальшому у міру запровадження дво­сторонніх та багатосторонніх договорів мито набуло конвенцій­ної спрямованості. Так, у січні 2002 р. Україна знизила ставки ввізного мита на текстильні вироби. Це рішення було прийнято на основі домовленості з Європейською комісією з уніфікації ми­тних ставок. В іншому випадку існувала загроза поновлення сис­теми квот стосовно імпорту текстилю з України, яка була відмі­нена у березні 2001 р.

За напрямком руху товарів застосовують вивізне (експортне),

ввізне (імпортне) і транзитне мито.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. Як метод політики протек­ціонізму ввізне (імпортне) мито використовують практично усі країни світу. Питання застосування імпортного мита досить де­тально розглянуто в базовій теорії митних тарифів 1.

Основні положення базової теорії такі:

• митні тарифи майже завжди знижують рівень добробуту в
країнах, що торгують;

• митні тарифи найчастіше знижують добробут як країн, що
ввозять товар, так і країн, які його експортують;

• митні тарифи не є універсальним інструментом політики

протекціонізму;

• відхилення від політики вільної торгівлі виправдані в таких

випадках:

а) використання оптимального тарифу у випадку, якщо країна спроможна вплинути на світові ціни, можна знайти такий рівень ставки тарифу, який принесе їй чистий виграш;

к\ тариф використовується як субоптимальн"; рішення, коли в
оміці країни існують внутрішні нерозв'язані проблеми. Вве-
^еК°^Н_я тарифу може бути іноді більш корисним, ніж економічна
пасивність;.

в) при розв язанні окремих зовнішньоторговельних проблем
едення митних тарифів іноді стає ефективнішим ніж інші еко­
номічні заходи;

г) митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, що
конкурують з імпортом, навіть якщо добробут нації прр цьому
знижується.

Світовий досвід свідчить, що у країнах з терехідним типом економіки митні органи здатні забезпечувати зід 10-ти до 30-ти відсотків усіх надходжень до Державного бюджету. Україна до­сить активно використовує митні органи як інструмент економі­чної політики. Близько 65 відсотків надходжень до державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльност забезпечують ми­тні органи. Левова частина цих надходжень-- мито. До 1992 р. імпортне мито надходило відповідно до нормативних документів СРСР. З 1993 р. діють законодавчі акти У країн::.

Транзитне мито встановлюється стосовно товарів, які перемі­щуються через територію країни до інших де{ жав. Основні при­чини застосування транзитного мита — це:

♦ регулювання (стримування) потоків пе/них груп товарів
через територію країни;

♦ поповнення Державного бюджету;

♦ покриття витрат, пов'язаних з транзитом ооземних товарів
через митну територію країни.

Певний час транзитне мито було досить популярним заходом фіскального характеру і застосовувалося багатьма країнами світу. Але з часом, враховуючи той факт, що всі держ ви, як правило, зацікавлені у збільшенні транзиту через їхню територію, оскільки Це приносить чималі дивіденди, транзитне мито стадо об'єктом міжнародних переговорів і у більшості країн приигіило своє іс­нування. Так, відповідно до статті V ГАТТ країни-учасниці даної організації взяли на себе обов'язок щодо свободи транзиту через територію кожної з країн-учасвдщь, тобто.звідйв^щя-транзитних товарів від митних та транзитних зборів.

і ому даний вид мита сьогодні використовується дуже рідко,

^як правило, як інструмент «торговельної війни». Більшість країн

оддають перевагу при оподаткуванні транзиту нарахуванню різ-

^{Их З}б°рів: дозвільні, гербові, статистичні, плати за переміщення

^антажів через митну територію даної держави.

 

За способом нарахування застосовуються такі види мита:

• адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості
товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому
розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються
митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладен­
ня, але нараховується за більшою сумою нарахування;

• змішане — це одночасне застосування як специфічної, так і
адвалорної ставки

Адвалорне мито аналогічне пропорціональному податку і ви- і користовується при оподаткуванні товарів, які мають різні якісні характеристики в межах однієї товарної групи. Сильною сторо­ною адвалорного мита є те, що воно підтримує однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на то­вар, змінюються тільки доходи бюджету. Якщо мито становить 10 % ціни товару, то при ціні товару 100 дол доходи бюджету становлять 10 дол. При збільшенні ціни товару до 200 дол доходи бюджету виростуть до 20 дол. При падінні ціни товару до 50 дол скоротяться до 5 дол. Але незалежно від ціни адвалорне мито підвищує ціну імпортного товару на 10 %.

Безперечно, слабкою стороною адвалорного мита є те, що воно передбачає необхідність митної оцінки вартості товару з метою об­кладання митом. Так як ціна товару може коливатися під дією бага­тьох економічних (обмінний курс, відсоткова ставка і ін.) і адмініст­ративних (митне регулювання) факторів, використання адвалорного мита є суб'єктивною оцінкою, що стає джерелом зловживань.

Специфічне мито застосовується на стандартизовані товари і має перевагу перед адвалорним з точки зору адміністрування (не залишає свободи для зловживань). Але рівень митного захисту за допомогою специфічного мита великою мірою залежить від ко­ливань цін на товари. Так, специфічне мито в 100 дол, за один імпортний музикальний центр значно обмежує імпорт музикаль­них центрів ціною 800 дол, так як складає 12,5 % його ціни, му­зикальний центр ціною 1200 дол складає лише 8,3 % його ціни. В результаті, коли імпортні ціни підвищуються, рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічного тарифу падає. Але, з другого боку, під час економічного спаду і падіння імпор­тних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту національ­них виробників.

Комбіноване мито поєднує обидва попередні види митного обкладення, але мито сплачується за більшою сумою нараху'

ння. Практика застосування даного виду мита свідчить, що ³ етою його використання є як фіскальна, так і захисна функції, _пооте домінуючим є ефект захисту національного виробника від 'онкуренції іноземних товарів. Застосування специфічного і комбінованого ввізного мита усуває неможливість заниження митної вартості товарів і, відповідно, неможливість ухилення _від сплати обов'язкових митних платежів суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності шляхом використання такого інстру­менту, як ціна товару.

Змішане мито застосовується дуже рідко, як правило, лише з протекціоністськими цілями, навіть більшою мірою дискриміна­ційними, тобто з метою блокування імпортного товаропотоку конкретної групи товарів або товарів з конкретної країни. За умов, коли головною тенденцією розвитку світової системи гос­подарювання стала глобалізація економічних процесів, змішане мито як інструмент тарифної політики використовує досить об­межене коло країн.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших ви­дів мита можуть застосуватися:

• спеціальне мито;

• антидемпінгове мито;

• компенсаційне мито.
Спеціальне мито застосовується:

 

• як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну терито­
рію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають
чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних
або безпосередньо конкуруючих товарів;

• як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної
діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галу­
зі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції
у випадках, що визначаються законами України;

• як захід у відповідь на дискримінаційній та (чи) недруж­
ні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на
дії окремих країн та їх союзів, які обмежують здійснення закон­
них прав та інтересів суб'єкті* зовніішЙвакрномічної діяльності
України.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремо­му випадку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів за ціною, істо­
тно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент

цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо кон­куруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

• вивезення за межі митної території України товарів за ці­
ною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або
безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього ввезення,
якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загально­
державним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні екс­порту на момент цього експорту і заявленою ціною при його вве­зенні на митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту по­дібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий пе­ріод часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів, при вироб­
ництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася
субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди
вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкурую­
чих товарів або перешкоджає організації та розширенню вироб­
ництва подібних товарів в Україні;

• вивезення за межі митної території України товарів, при ви­
робництві або експорті яких прямо або побічно використовувала­
ся субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати
шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявле­ного розміру субсидій.

Разом з тим існує ціла група товарів, які не обкладаються ми­том. До них належать:

• товари, які ввозяться з країн, що розвиваються, у межах то­
варних груп 1—24;

• національна валюта України, іноземна валюта та цінні папе­
ри;

• товари та інші предмети, що внаслідок пошкодження до
пропуску їх через митний кордон України стали непридатними
до використання як вироби або матеріали;

• транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні
перевезення вантажів, багажу та пасажирів. Предмети матеріаль­
но-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше
майно, необхідне для їх нормальної експлуатації під час перебу-

ання у дорозі, у пунктах проміжних зупинок або придбані за ко­рдоном у зв'язку із ліквідацією аварії (поломки) даних транспор­тних засобів;

• предмети, що ввозяться в Україну для офіційного або особи­
стого використання організаціями або особами, що, відповідно до
міжнародних угод України та законів України, користуються
правом безмитного ввезення (вивезення) в Україну;

• товари та інші предмети, що походять з митної території
України (а також товари, що походять з території країн колиш­
нього СРСР та були вивезені за їх межі);

• товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну тери­
торію України і походять з іншої території, за які було сплачено
мито при первинному ввезенні на митну територію України та
які тимчасово вивозилися за її межі;

• товари та інші предмети, що підлягають поверненню у влас­
ність держави, і у випадках, передбачених законами України;

• наукове, навчальне обладнання, що надходить на адресу на­
укових навчальних закладів;

• предмети матеріально-технічного забезпечення та споря­
дження, пальне, сировина для промислової переробки, продукти
харчування та інше майно, що вивозиться за межі митної тери­
торії України для забезпечення виробничої діяльності українсь­
ких та орендних (зафрахтованих) українськими підприємствами
та організаціями суден, що здійснюють морський промисел, а
також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію
України;