Структура платіжного балансу

З метою всебічного аналізу співвідношення експортно-імпорт­них операцій можуть використовуватись розрахунки індексів «умов торгівлі» та чистої торгівлі.

Індекс «умов торгівлі» — це відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглянути випадок, коли краї­на експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показу­ють, яку кількість товару А отримує країна за^.кожну одиницю проданого товару В.

Остаточно індекс «умов торгівлі» розраховується як співвід­
ношення двох індексів:., ^,^.

- _р ■, тЩа^&з».

т = ^х >■■»' р '

т

^де Іу.т — індекс «умов торгівлі»;

Р_х — індекс експортних цін (в одиницях національної або ін­шої валюти);

Р_т — індекс імпортних цін (в одиницях національної або ін­шої валюти).

І

Індекс чистої торгівлі — показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при додатному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при від'ємному значенні індексу):

де N1 — показник чистої торгівлі;

Е, — експорт товару /;

/,- — імпорт товару і.

Другою за значимістю статтею платіжного балансу є баланс послуг і некомерційних платежів. Він складається з двох частин: балансу послуг і балансу некомерційних платежів.

Баланс послуг охоплює:

• надходження і платежі з експорту і імпорту послуг на світо­
вому ринку, зокрема оплату закордонних перевезень, доходи і

витрати від сервісу і под.;

• оплату патентів і ліцензій для виробництва товарів;

• міжнародне страхування;

• доходи від інвестицій країни за кордон;

• доходи від іноземних інвестицій на території країни.
Сальдо балансу послуг — це різниця між вартістю послуг, що

дає країна, і вартістю послуг, що вона імпортує. Розрізняють по­зитивне і негативне сальдо балансу послуг (аналогія з 1). До балансу некомерційних платежів відносяться:

♦ приватні перекази з-за кордону й за кордон (перекази роди­
чам, спадщина і т. п.);

♦ державні невідшкодовані витрати (субсидії зарубіжним
країнам, витрати на утримання військових баз, іноземних пред­
ставництв тощо).

Сальдо некомерційних операцій — це різниця між прибутка­ми від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення ко­штів у спадщину, при розв'язанні сімейних проблем. З кожного з цих напрямків руху коштів складається баланс і розраховується відповідне «+» або «—» сальдо;

Торговельний баланс, баланс послуг та баланс некомерційних платежів у сумі утворюють поточний платіжний баланс. Сальдо балансу поточних операцій — це сума сальдо торговельного ба­лансу, балансу послуг та некомерційних операцій.

Однією з важливих статей платіжного балансу є баланс руху капіталів. Він пов'язаний з купівлею чи продажем матеріальних і фінансових активів у країні й за кордоном. Сальдо балансу руху

•_таЛі_{в_____} це різниця між купівлею чи продажем матеріальних і

Фінансових активів у країні й за кордоном.

Поточний платіжний баланс та баланс руху капіталів взаємо-ов'язані. Коли країна опиняється перед дефіцитом поточного платіжного балансу, це означає, що витрати на імпорт переви­щують доходи від експорту. Фінансування дефіциту можна ви­рішити за рахунок продажу активів і одержання позик у такому обсязі, що приплив капіталу перевищує його відплив. І навпаки, в разі активного поточного платіжного балансу його надлишкові кошти будуть використані для придбання нерухомості або на­дання позик для інших країн.

Існує ще одна важлива частина платіжного балансу — офіцій­ні валютні резерви країни. Золотовалютні резерви — це високо-ліквідні фінансові активи, що перебувають у розпорядженні цен­трального банку країни і, як правило, розміщуються за межами держави. До таких активів відноситься: монетарне золото; депо­зити, які розміщуються в банках з рейтингом не нижче інвести­ційного; цінні папери інвестиційного класу, емітовані нерезиден­тами та ін.

Ці резерви використовуються для регулювання незбалансова-ності.платіжного балансу з поточних операцій та руху капіталів, а також для забезпечення стабільності валютного курсу. Резервні активи, на відміну від інших статей фінансового рахунка, знахо­дяться під прямим контролем держави і можуть використовува­тися нею для досягнення цілей економічної політики. Для збала­нсованості економіки валютні запаси країни, з одного боку, не повинні бути меншими тримісячного обсягу експорту держави, а з другого — вони повинні бути більшими від обсягу імпорту за

ПІВрІЧЧЯ.:

Якщо у сфері міжнародних економічних відносин країна заро­била менше валюти ніж витратила, то ця нестача-цадходжень іно­земної валюти компенсується з офіційних валютних резервів. Та­ким чином сальдо поточного платіжного балансу плюс сальдо балансу руху капіталів у сумі повинні дор івню вати нулю.

У платіжному балансі із знаком «галтот?*&здот5ражується екс­порт товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань; із знаком «мінус» — імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збіль­шення фінансових активів, зменшення зобов'язань.

Серед показників, які характеризують ефективність функціону­вання економіки країни, особлива роль відводиться державному °°ргу. який виникає в результаті існування диспропорцій в еконо-

•

мічній системі (наявність дефіциту державного бюджету, пасивне сальдо платіжного та торговельного балансу). При наявності дефі­циту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, в свою чергу, призводить до виникнення та зростання державного боргу.

Залежно від того, з внутрішніх чи з зовнішніх- джерел здійс­нюється позика, державний борг формується як зовнішній чи внутрішній борг, тобто державний борг має два складники: зов­нішній та внутрішній.

Зовнішній борг — це заборгованість країни іноземним держа­вам, кредитним організаціям, юридичним та фізичним особам. Має місце при перевищенні боргів над доходами країни. Зовніш­ній борг зростає при дефіциті платіжного балансу, коли негатив­не сальдо фінансується за рахунок іноземних кредитів чи зрос­тання зовнішніх запозичень.

Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в націона­льній валюті, зовнішнього — в іноземній, як правило, в доларах Сполучених Штатів Америки.

Зрозуміло, що абсолютний показник не показує ступеня кри­тичності зовнішнього боргу в країні. Так, в Аргентині він значно вищий ніж в Україні: 132 млрд дол США проти 10 млрд, але це є кількісні показники, а не якісні.

У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу та можливостей країни щодо його обслуговування застосовуються різні показники та визначені їхні критичні розміри. Так, згідно з вимогами Маастрихтської угоди, економіка країни може вважа­тися здоровою, якщо поряд із рядом інших показників державно­го бюджету не перевищує 60 % ВВП. Світовий банк вважає кри­тичним рівнем державного зовнішнього боргу 50 % стосовно ВВП. Радою Безпеки Російської Федерації визначений максима­льний показник поточної потреби в обслуговуванні і погашенні внутрішнього державного боргу до податкових надходжень зве­деного бюджету на рівні, не більш як 25 %. Україна не має влас­них розроблених граничних (критичних) показників економічної безпеки країни, і це має суттєвий вплив на наукові дискусії з проблем боргу.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дайте характеристику основним причинам розвитку зо\
внішньоекономічних зв 'язків країни.

2. Назвіть складники зовнішньоекономічної політики держави.

3. Охарактеризуйте основні теорії управління зовнішньо­
економічною діяльністю.

4. Які показники характеризують зовнішньоекономічний
комплекс країни?

5. Назвіть основні причини доцільності застосування полі­
тики протекціонізму.

6. У чому полягає суть валютної політики країни?

7. Що відноситься до протекціоністських заходів?

8. Назвіть основні форми протекціонізму.

9. За якими показниками характеризується структура зов­
нішньоекономічних зв 'язків?

10. Назвіть складові платіжного балансу країни.

ТЕСТОВІ ТА СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ.

■